Рішення № 84457720, 24.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3615/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Селімової О.В.,

представників позивача Бобика Р.В., Висоцького С.О.

представника відповідача Садардінової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-ОДЕСА" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АКС-ОДЕСА" з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за результатом якої просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Одеській області про невизнання Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019р. поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «АКС-ОДЕСА», код ЄДРПОУ 40255829, 19 квітня 2019 року, як податкової декларації, викладене в листі ГУ ДФС в Одеській області №1462/10/15-32-50-06-07 від 25.01.2019р.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 17 вересня 2019 року.

У судове засідання з`явився представник позивача позовні вимоги підтримав у повному у обсязі з підстав викладених у позові.

У судове засідання з`явився також представник відповідача, щодо задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов та додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

21 січня 2019 року засобами електронного зв`язку на адресу Державної фіскальної служби України було надіслано податкову звітність - Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019р.

На підтвердження доставки податкової звітності до ДФС України отримано Квитанцію №1 від 24.01.2019р.11:22

На підтвердження прийняття податкової звітності ГУ ДФС в Одеській області отримано Квитанцію №2 від 24.01.2019р.11:22.

Однак, у лютому 2019 року позивачем отримано Лист ГУ ДФС в Одеській області №1462/10/15-32- 50-06-07 від 25.01.2019р., яким повідомлено, що подана податкова звітність - Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019р. -. надіслана з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України й не визнається як податкова декларація.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: спірні відносини між сторонами регулюються положеннями Податкового кодексу України, Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 "Про подання електронної податкової звітності" (далі - Інструкція7 № 233).

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Безпосередньо порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований п.п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Разом з тим, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено до Податкового кодексу України зміни, зокрема, введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, п. 49.4 ст. 49 ПК України доповнено абзацом другим, яким встановлено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

При цьому, абз. 3 вказаного пункту ст. 49 ПК України передбачено, що у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Отже, починаючи із 1 січня 2015 року усі платники податку на додану вартість мають звітуватися виключно в електронній формі. При цьому, абз. 3 вказаного пункту ст. 49 ПК України передбачено, що виключно у разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті.

Відповідно до норм Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 року № 851-IVелектронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція №233), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за №320/15011.

Згідно з ч. 1 та 2 розд. II Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов`язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Одночасно у п. 5 та 6 розд. ІІІ Інструкції № 233 передбачається в обов`язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган державної фіскальної служби) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 як додаток 1 до Інструкції.

Крім того, у розумінні пп. 14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 7.3 розд. ІІІ Інструкції № 233 передбачено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Згідно з п. 1 розд. І Інструкції № 233 квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді.

Відповідно до п. 7.4 розд. ІІІ Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Згідно з п. 1 р. І Інструкції № 233 квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до п. 7.4 розд. ІІІ Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Згідно п. 7.6 розд. ІІІ Інструкції № 233 якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 9 Порядку № 1246 передбачено причини відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що 21 січня 2019 року засобами електронного зв`язку на адресу Державної фіскальної служби України було надіслано податкову звітність - Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019р.

На підтвердження доставки податкової звітності до ДФС України отримано Квитанцію №1 від 24.01.2019р.11:22

На підтвердження прийняття податкової звітності ГУ ДФС в Одеській області отримано Квитанцію №2 від 24.01.2019р.11:22.

Однак листом, який суд вважає рішенням, ГУ ДФС в Одеській області №1462/10/15-32- 50-06-07 від 25.01.2019р., повідомлено, що подана податкова звітність - Уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019р. -. надіслана з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України й не визнається як податкова декларація.

Надаючи правову кваліфікацію цим діям ДПІ суд зазначає наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі по тексту - Закон № 851-IV).

В силу приписів норм ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 та ч. 2 ст. 74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним процесуальним нормам відповідач (суб`єкт владних повноважень) без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження наявності обставин для невизнання уточнюючої декларації.

В ході судового розгляду справи представник відповідача також не зазначила обґрунтованих причин для невизнання уточнюючої декларації.

Враховуючи вищенаведене та наявні у справі матеріали суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невизнання уточнюючої декларації.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею (п.п. 48.3 - 48.4 ст. 48 ПК України), у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 ПК України).

При цьому, виключними причинами для відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації можуть бути лише: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, суд вважає, що дії відповідача щодо невизнання Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019 року поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "АКС-ОДЕСА", код ЄДРПОУ 40255829 є протиправними, а порушені права та інтереси платника податку (позивача) можуть бути відновлені, шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яке оформлене у вигляді листа №1462/10/15-32-50-06-07 від 25.01.2019 року.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління..

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-ОДЕСА" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, яке оформлене у вигляді листа №1462/10/15-32-50-06-07 від 25.01.2019 року, про невизнання Уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2018 року реєстраційний номер документу 9004797458 від 24.01.2019 року поданого Товариством з обмеженою відповідальністю "АКС-ОДЕСА", код ЄДРПОУ 40255829, 19 квітня 2019 року, як податкової декларації.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКС-ОДЕСА" (код ЄДРПОУ 40255829, адреса: вул.Одеса-Головна, 35, м.Одеса, 65012) судовий збір у розмірі 3872, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Г.Гусев

Повний текст Рішення складено та підписано суддею 24 вересня 2019 року.

.