Рішення № 84457666, 24.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року справа № 320/2889/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу.

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС в Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Київській області від 26.04.2019 №911 «Про проведення фактичних перевірок» з витягу з переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління контролю за готівковими операціями Головного управління ДФС у Київській області» в частині проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.05.2019 за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивача прибули уповноважені особи відповідача з метою проведення фактичної перевірки. Головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДФС у Київській області було надано для ознайомлення наказ №911 від 26.04.2019 р., яким призначено фактичну перевірку, Витяг із цього наказу - Перелік суб`єктів (ПІБ фізичної особи платника податків) та/або об`єктів (фактична адреса здійснення діяльності).

Відповідальні працівники ФОП ОСОБА_1 , не вбачаючи законних підстав для проведення фактичної перевірки, не допустили перевіряючих до її проведення. На думку позивача, відповідачем при проведенні перевірки було допущено порушення чинного податкового законодавства, зокрема положень ст.ст. 80, 81 Податкового кодексу України.У зв`язку із необґрунтованістю проведення фактичної перевірки позивач і звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідач не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. На думку відповідача, оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, акти складено уповноваженими особами відповідача відповідно до встановленого порядку проведення фактичних перевірок, а тому у позивача були відсутні будь-які законні підстави для не допуску посадових осіб контролюючого органу до виконання своїх повноважень.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 відмовлено у розгляді клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2, зареєстрований від 21.05.1988 р. (а.с.7).

Головним управлінням ДФС у Київській області з посиланням на приписи ст. 75 Податкового кодексу України, пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України з метою дотримання суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів на території Київської області прийнято наказ №911 від 26.04.2019 р. «Про проведення фактичних перевірок» (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 зазначеного наказу визначено організувати у травні поточного року проведення фактичних перевірок платників податків на підстав ст.20, пп.80.2.2, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України начальником управління аудиту Головного управління ДФС у Київській області Немшилову Д.

Згідно затвердженого наказом №911 від 26.04.2019 р. Переліку суб`єктів (ПІБ фізичної особи платника податків) та/або об`єктів (фактична адреса здійснення діяльності), які перевіряються шляхом проведення фактичних перевірок, у відповідності до вимог ст. 80 ПК України має бути проведена фактична перевірка Фізичної особи-піприємця ОСОБА_1. Підставою перевірки визначено «пп.80.2.2 п.80.2. ст.80 Податкового кодексу України», періодом діяльності, що перевірявся, визначено «відповідно до ст.102 Податкового кодексу України», тривалість перевірки «відповідно до п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України (не перевищує 10 діб), датою початку перевірки визначено « 29.05.2019 р.» (а.с.8).

На підставі вищезазначеного наказу видано направлення №2119 від 29.05.2019 р. на ім`я головного державного ревізора-інспектора Лутанюк Віталія Михайловича, №2120 від 29.05.2019 р. на ім`я головного державного ревізора-інспектора Ігнатенко Євгена Миколайовича (а.с. 20).

Підставою проведення перевірки слугувало доручення ДФС України від 19.02.2019 №5484/7/99-99-14-05-01-17 стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який звітує про незначні обсяги продажу та подання звітності з нульовими показниками (а.с. 21).

Головними державними ревізорами-інспекторами було складено Акт (довідку) фактичної перевірки №1067/1036/14/2413108993 від 31.05.2019 р. (а.с. 22-23).

Згідно розділу 3 «Висновок перевірки» цього акту позивачем допущено порушення п.1., п. 2, ст.3 Закону України від 06.07.1995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 29.09.2010 р. «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів», ст. 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 23).

V. Норми права, які застосував суд

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У відповідності з п.80.5 ст.80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п.81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

VI. Оцінка суду

У позовній заяві та відповіді на відзив зазначено, що при пред`явленні посадовими особами контролюючого органу оскаржуваного наказу на проведення фактичної перевірки працівниками позивача було встановлено невідповідність оформлення наказу вимогам, визначеним п.81.1 ст.81 ПК України, а саме в Переліку до Наказу відсутні підпис керівника, період, що перевіряється та підстави для проведення перевірки. За таких підстав, користуючись встановленим податковим законодавством правом платника податків, перевіряючих не було допущено до перевірки. Крім того в порушення вимог ст. 81 ПК України перевіряючими не було складено Акту відмови у допуску до проведення перевірки.

Суд не погоджується із зазначеними твердженнями відповідача, оскільки як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копій наказу №911 від 26.04.2019 р. та Переліку до нього, оформлення зазначених документів вимогам податкового законодавств не відповідає. Перш за все, у графі «Підстава» фактично підстави не визначено, а міститься лише вказівка на норму ПК України - «пп.80.2.2 п.80.2 ст.80» (а.с. 16), що не є тотожним.

Так, згідно пп.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, у тому числі, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

На думку суду, контролюючий орган у наказі має чітко визначити, яке саме звернення та якого органу слугувало підставою проведення фактичної перевірки конкретного суб`єкта підприємницької діяльності, за можливості надати копію цього звернення з метою ознайомлення цього суб`єкта зі змістом перевірки тощо. Невиконання визначених вимог призводить до порушення положення ст. 17 ПК України, якими визначенні права платника податків, в тому числі, при проведенні контролюючим органом перевірки.

За змістом п.81.1 ст.81 ПК України наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Позивач в обґрунтування правової позиції посилався серед іншого на те, що оскаржуваний наказ за своєю суттю є внутрішнім організаційно-розпорядчим документом органу доходів і зборів, який містить загальну вказівку керівнику структурного підрозділу контролюючого органу щодо організації проведення фактичних перевірок, та не являться у розумінні п. 80.2 Податкового кодексу України рішенням посадової особи контролюючого органу прийнятим про призначення проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання, а витяг з нього (Перелік) не містять підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу, надаючи на підтвердження зазначених обставин копію наказу, який було пред`явлено посадовими особами контролюючого органу.

Зазначених обставин відповідачем не спростовано, протилежного не доведено та не підтверджено належними доказами.

Також контролюючим органом не дотримано вимог п.81.1 ст.81 ПК України щодо зазначення у наказі про проведення перевірки періоду діяльності, який буде перевірятися, оскільки у графі «Перевіряємий період діяльності» замість конкретно визначених дат контролюючим органом визначено лише посилання на ст.102 ПК України.

Як було встановлено судом, за змістом абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України умовою допуску посадової особи контролюючого органу до проведення фактичних перевірок за наявності підстав для її проведення є пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема такого документу як копія наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З встановлених у справі та підтверджених її матеріалами обставин вбачається, що ні оскаржуваний наказ, ні Витяг з Переліку до наказу не містять зазначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, зазначення якого є обов`язковим за змістом абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України.

Посилання у Витягу з Переліку на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності суб`єкта господарювання суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової невизначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Зазначені обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ не відповідає положенням ПК України щодо його змісту.

Таким чином, невідповідність зазначеного документа законодавчо встановленим вимогам має наслідком його неправомірність та скасування.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі №826/14478/17 (адміністративне провадження №К/9901/56090/18), яка відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні цієї справи.

Крім цього, суд враховує правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі 812/602/17, в якій зазначено, що право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації. Це свідчить про необхідність під час дослідження питання щодо правомірності та законності наказу про проведення перевірки дослідити всі аспекти оскаржуваного акту, в тому числі порядок його прийняття та належне документальне оформлення у відповідності до норм чинного законодавства України.

VIII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області №911 від 24.06.2019 р. «Про проведення фактичних перевірок» з витягу з переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління контролю за готівковими операціями Головного управління ДФС у Київській області» в частині проведення фактичної перевірки позивача.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 1921.00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.05.2019 р. № 1932. (а.с. 6).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Київській області від 26.04.2019 №911 «Про проведення фактичних перевірок» з витягу з переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок працівниками управління контролю за готівковими операціями Головного управління ДФС у Київській області» в частині проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 24.09.2019.

Суддя Леонтович А.М.