Рішення № 84457202, 23.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року справа № 320/2129/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО - ФУД» (далі - Позивач) до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі-Відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що разом з декларацією Позивач надав митному органу всі необхідні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивач вважає, що надав всі необхідні документи, тому додаткові документи були витребувані митним органом безпідставно.

Крім того, ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» вважає, що рішення про коригування митної вартості товару, винесене Відповідачем є незаконним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального права та порушує права та інтереси Позивача.

Відповідач, розглянувши вказаний позов, заперечує проти нього, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Київська митниця ДФС вказує на те, що Позивачем не надано до митниці жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат , розмір страхової суми, визначеної страховим сертифікатом від 11.10.2018 №8905 не підтверджено документально та не відповідає умовам п. 3.1 Генерального договору страхування, а саме перевищує суму митної вартості, заявленої Позивачем, тобто суми інвойсу та витрат на перевезення.

Крім того, Відповідач звертає увагу суду, що Позивачем не було надано додаткові документи, які не усувають виявлені розбіжності , не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та подані не в повному обсязі.

Також Відповідач зазначає,що жодним нормативно-правовим актом із тих, що входять до законодавства України з питань державної митної справи не встановлено для посадових осіб митниці обов`язку деталізувати та конкретизувати кожну із вказаних у рішенні про коригування митної вартості причини його прийняття, втому числі не визначено обсяг інформації, що має бути визначена у рішенні.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2019 року відкрите спрощене позовне провадження у справі №320/2129/19 та призначене судове засідання на 28.05.2018 о 15:30 год.

У судове засідання сторони не з`явились, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 04.06.2019 о 15 год. 30 хв.

У судовому засіданні 04.06.2019 протокольною ухвалою суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що 02.04.2018 між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та «AIMON GROUP LIMITED» (Китай) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 1758 (далі-Контракт).(а.с. 35-44)

У зв`язку з імпортом товару по Контракту, представник ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подав до Київської міської митниці ДФС митну декларацію від 07.12.2018 № UA125220/2018/715296.(а.с. 24)

До митної декларації від 07.12.2018 № UA125220/2018/715296 були додані такі документи:

- пакувальний лист;

- інвойс;

- кононсамент;

- міжнародна автомобільна накладна;

- декларація про походження товару;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації);

- попередня митна декларація;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- страховий поліс;

- зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів;

- некласифікований внутрішній договір;

- додаткова угода до внутрішнього договору;

- договір про перевезення;

- акт про взяття проб (зразків) товару.

Відповідач направив електронні повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документ, який його замінює та додатки (специфікації) до нього;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджуютьб вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти, (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

14.12.2018 Позивач своїм листом вих. № 1770 (а.с. 63) надав наступні документи:

- прайс-лист від 04.07.2018 (а.с. 65-66);

- комерційна пропозиція від 20.08.2018 (а.с. 67);

- висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними оргвнізаціями від 14.12.208 (а.с. 68-69);

- рахунок про транспортні витрати від 11.10.2018 (а.с. 70);

- акт виконаних робіт по договору перевезення від 11.10.2018 (а.с. 71-72).

17.12.2018 Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010056/2.

06.03.2019 Позивач звернувся до Київської міської митниці ДФС із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018 (а.с. 79-81), до якої додано копію платіжного доручення № 4470604 від 17.10.2018. (а.с. 82)

У відповідь на вищезазначену заяву Позивач отримав відповідь №2977/4/10-70-63-47 від 14.03.2018 про відмову в скасуванні рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018. (а.с. 83-89)

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно із ч. 1 ст. Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.ст. 49, 50 МК, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 5 статті 58 МК визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з статтею 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно ст.53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, тобто ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та подаються декларантом разом з декларацією, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем разом з митною декларацією № UA 125220/2018/715296 від 07.12.2018 подано наступні документи: пакувальний лист; інвойс; кононсамент; міжнародна автомобільна накладна; декларація про походження товару; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадку митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації); попередня митна декларація; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; страховий поліс; зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів; некласифікований внутрішній договір; додаткова угода до внутрішнього договору; договір про перевезення; акт про взяття проб (зразків) товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В повідомленні Відповідача від 07.12.2018 зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема: згідно договору перевезення №1763 від 07.11.2016, не надано акт наданих послуг /виконаних робіт ; в англомовній версії договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна, а в російськомовній версії цей пункт видалено; надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема витрати на фрахт та послуги розвантаження.

Відповідач у вищезазначеному повідомленні також вказав на необхідність надання додаткових документів, а саме: оригінал зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2018 № 1758 та доповнень до нього, інвойсу від 06.09.2018 № FZAMC18082B; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні(перевізні) документи, а саме: оригінали актів виконаних робіт та рахунок на транспортні витрати з датою, передбаченою умовами контракту на перевезенняю.

Однак Відповідачем не було зазначено, яким чином відсутність визначених ним у повідомленні від 07.12.2018 документів впливає на визначення митної вартості товару.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на норму МК, позиції Верховного Суду, суд встановив, що Відповідачем безпідставно витребувано додаткові документи, оскільки він не обґрунтував належним чином свої доводи щодо недостатності наданих Позивачем документів для визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 МК, у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125220/2018/00160 зроблено посилання на статті 256, 54, 55 МК та зазначено, що прийнято рішення про коригування митної вартості №UA125230/2018/010056/2 від 17.12.2018, однак конкретних причин відмови не вказано.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено відомості, які повинні міститись у рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач зазначає, що на вимогу митного органу Позивачем було надано прайс не від виробника.

Суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося Позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом (постачальником), а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Суд не бере до уваги посилання Відповідача на розбіжність, яка полягає в тому, що п.5.4.4 зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2018 №1758 (далі - Контракт) передбачено умови поставки CIP,CFR,CIF,CPT , а інвойсом - FOB, оскільки Відповідач не дослідив належним чином документи, надані Позивачем.

Так, відповідно до п. 2.1 Контракту, безпосереднє місце поставки буде вказано у кожному інвойсі окремо, а п. 5.4.4 лише встановлює обов`язок постачальника надіслати вказівку транспортному агенту на передачу покупцеві товару у випадку поставки товару морським транспортом на умовах CIP/CFR/CIF/CPT.(а.с.35,37)

Отже, з огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність розбіжності, на яку посилається Відповідач.

З приводу зауважень у рішенні № UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018 щодо відсутності в російськомовній версії договору №1763 від 07.11.2016 (далі - Договір № 1763) пункту, яким передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 12.3 Договору №1763, при тлумаченні договору російськомовна частина має пріоритет над англомовною, однак цей пункт не було взято до уваги митним органом.(а.с. 61)

Крім того, Відповідач не вказав, яким чином вищезазначена розбіжність не дозволяє визначити митну вартість товарів за основним методом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17, посилання відповідача на розбіжності у договорі перевезення не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Відповідно до гр. 20 Правил заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Згідно з п. 3.1.3 Договору №1763, агент зобов`язаний направляти замовнику акт наданих послуг/виконаних робіт.(а.с.55)

Отже, враховуючи, що Позивачем у відповідь на повідомлення надати додаткові документи було надано акт виконаних робіт №UAIM0309807 від 11.10.2018 року, суд приходить до висновку, що Позивач надав достатні документи для визначення вартості перевезення оцінюваних товарів, а доводи Відповідача щодо непідтвердження витрат, понесених на транспортування товару, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд також звертає увагу Відповідача на те, що ненадання митної декларації країни відправлення не може бути перешкодою для застосування основного методу для визначення митної вартості товарів.

Аналогічну позицію висловив і Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 810/4116/17, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Відповідача на те, що Позивачем не було надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки Відповідач не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МК, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Оскільки Позивачем не було укладалось жодних договорів із третіми особами, пов`язаних з договором про поставку та не здійснювалось платежів третім особам на користь продавця, надати такі документи він не міг через їх відсутність.

Щодо вказівки Відповідача на те, що заниження митної вартості підтверджується розміром страхової суми суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Тобто з аналізу вищезазначеної норми випливає, що суд при встановленні правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен перевірити ті підстави та обставини, з урахуванням яких було прийнято таке рішення.

Оскільки в рішенні №UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018 відсутні посилання на розбіжності в страховій сумі, суд не приймає такі доводи.(а.с.166)

Крім того, у вищезазначеному рішенні відсутнє таке обґрунтування як відсутність банківського документа про оплату за перевезення.

Отже, суд звертає увагу Відповідача на те, що вищезазначені доводи повинні були застосовуватись ним задля обґрунтування оскаржуваного рішення.

Водночас, твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 14.12.2018 № Ц-919, згідно п. 6використовувались документи, що мають розбіжності , а у п. 9 зазначено, що контрактну вартість товару підтверджено з урахуванням цінової пропозиції постачальника на товар виробництва ХЖС (Шеньчжень), суд відхиляє, оскільки твердження становлять лише суб`єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, зокрема недійсності даного експертного висновку. Також, суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до основних документів, які підтверджують митну вартість товару, і такий висновок носить виключно консультаційний характер.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні; за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Частинами 2,3 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Проаналізувавши вищезазначену норму, суд встановив, що доводи Відповідача щодо неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору є безпідставними, оскільки не було зазначено, які саме відомості, надані Позивачем не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні , або яка із обов`язкових складових митної вартості є відсутньою.

Судом також враховано те, що відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17 з даного приводу зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

VIII. Висновок суду

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення № 125220/2018/010056/2 від 17.12.2018.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів підлягають задоволенню в повному обсязі..

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 25189,15 (дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять гривень п`ятнадцять копійок), що підтверджується платіжним дорученням №5073181 від 25.03.2019 (а.с.3)

При цьому, оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Київською міською митницею ДФС України внаслідок прийняття необґрунтованих рішень та протиправних дій, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA125220/2018/010056/2 від 17.12.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю. «СІЛЬПО-ФУД» (ЄДРПОУ: 40720198, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС України (ЄДРПОУ:39470947; місцезнаходження: 08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» судові витрати у розмірі 25189,15 (дві тисячі п`ятсот дев`ятнадцять гривень п`ятнадцять копійок)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 23.09.2019

Суддя Леонтович А.М.