Рішення № 84457141, 23.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2019 р. справа № 300/1534/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 21 597,02 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі по тексту також - позивач, Відділення Фонду) 18.07.2019 звернулося в суд з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі по тексту також - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 21 597,02 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2018 році однієї особи з інвалідністю та в строк до 16 квітня 2019 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, в розмірі половини середньої річної заробітної плати у підприємця в сумі 20 537,50 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", відповідачу за період часу з 16 квітня 2019 року по 10 липня 2019 року нарахована пеня в розмірі 1 059,52 гривень. Таким чином утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 21 597,02 гривень, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Враховуючи те, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, Відділення Фонду просить позов задовольнити в повному обсязі.

Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.07.2019, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін (а.с.1-2).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 07.08.2019 (а.с.18-20). У даному відзиві відповідач заперечив щодо заявлених позовних вимог та вказав на наступне. ФОП ОСОБА_1 стверджує, що обов`язок сплати адміністративно-господарської санкції на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", зокрема, не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості відповідної інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів. Іншою умовою застосування спірних санкцій визначено у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 коментованого Закону, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості. Оскільки відповідачем не допускалося порушено вказаних норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", він звільнений від сплати адміністративно-господарських санкцій. На переконання ФОП Семенчук М .М. обов`язок фізичної особи-підприємця щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створеному робочому місці. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування. Окрім іншого відповідач із посиланням на частину 6 статті 78 КАС України просив врахувати при розгляді справи постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2019 у справі №346/2596/19, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту також - КУпАП) відносно ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, і зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в свою чергу 15.08.2019 подав відповідь на відзив (а.с.26-28), в якому вказав про обставину неподання відповідачем до відзиву на позов жодного доказу на підтвердження вжиття останнім заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю протягом звітного 2018 року, з урахування того, що середньооблікова кількість штатних працівників склала 8 осіб. Також позивач відзначив про неподання позивачем доказів створення робочого місця для осіб з інвалідністю, доказів доведення до відома територіального органу центру зайнятості про наявні вакансії (не зайняті робочі місця) для осіб з обмеженими фізичними властивостями. З урахуванням наведених обставин Відділення Фонду вказала на не спростування відповідачем власного обов`язку по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 21 597,02 гривень.

Судом здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, відзиву на позов та відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

При розгляді справи встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, який здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. У 2018 році середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 8 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 41 075,00 гривень. За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечено впродовж 2018 року працевлаштування однієї особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб із обмеженими фізичними властивостями.

Така обставина не заперечується відповідачем і відповідає даним відображеним Управлінням держпраці в Івано-Франківській області у акті перевірки №09-04-1670/51 від 24.05.2019, отриманого відповідачем, а також відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 10.07.2019 (а.с.8-11, 12).

Із урахуванням встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб), позивач на основі даних акту перевірки №09-04-1670/51 та при наявності 8 працівників (середньооблікової чисельності) у 2018 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала 1 (одна) особа з інвалідністю. На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону враховуючи обставину не забезпечення працевлаштування відповідачем жодної особи з інвалідністю, Відділення Фонду розрахувало адміністративно-господарські санкції в сумі 20 537,50 гривень, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (41 075,00 гривень : 2) х 1 - 0 = 20 537,50 гривень (а.с.12).

Враховуючи зміст виявлених порушень, зафіксованих Управлінням держпраці в Івано-Франківській області у акті перевірки №09-04-1670/51 від 24.05.2019, а також враховуючи обставину не сплати адміністративно-господарські санкції та пені в добровільному порядку, Відділення Фонду звернулося в суд про стягнення відповідних санкцій в судовому порядку.

Суд у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, вирішуючи питання, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, зазначає, що застосуванню підлягають положення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю" та Інструкції зі статистики кількості працівників, в редакції Законів і нормативно-правових актів, чинних на час дії спірних правовідносин.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Право особи з інвалідністю на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей особи з інвалідністю.

Частина 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлює обов`язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1-3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Частиною 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено обов`язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, яка була чинна за спірний період 2018 року, надалі по тексту також - Порядок №70) затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних вакантних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

За змістом пунктів 2 і 4 Порядку №70 Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Форма Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів №10-ПІ і Інструкція щодо заповнення такої форми Звіту затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007.

Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом (абзац 3 пункту 2 Порядку №70).

Такою звітністю є "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" №3-ПН, форма якої і порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 за №316 (надалі по тексту також - Наказ №316).

Як свідчать вимоги пункту 5 розділу І Наказу №316 Інформація за формою №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу ІІІ Наказу №316 за наявності у роботодавців коментарів до вакансії заповнюється розділ ІІ Інформації за формою №3-ПН, у якому відображаються порядковий номер відповідного запису в розділі І, а також характеристики вакансій (умови праці, розмір заробітної плати та вимоги до претендентів), а у пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), яких роботодавець може працевлаштувати.

Згідно статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" до переліку категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать особи з інвалідністю.

Судом встановлено, що відповідач не подав до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік форма №10-ПІ, у зв`язку з чим у акті перевірки від 24.05.2019 за №09-04-1670/51 Управлінням держпраці в Івано-Франківській області підставно встановлено вказане вище порушення.

Подаючи відзив на адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 не надав суду докази, які спростовують такі обставини, в тому числі на підтвердження формування (складання) і подання до Відділення Фонду коментованого Звіту.

Досліджуючи доводи позивача щодо недотримання відповідачем необхідного нормативу забезпечення робочих місць осіб з інвалідністю, а також зустрічні заперечення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з приводу виконання усіх необхідних умов для фактичного працевлаштування осіб із обмеженими фізичними можливостями відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", суд зазначає наступне.

При вирішення даного публічно-правового спору перевірці, серед іншого, обов`язково підлягають питання щодо:

- виділення та створення відповідними суб`єктами господарювання робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення осіб з інвалідністю до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями осіб з інвалідністю, за умови їх направлення органами центру зайнятості чи звернення особисто.

ФОП ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заперечення наведені у відзиві на позов, зазначив про відсутність порушення ним вимог статей 17, 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку із чим, на його переконання, не підлягає стягненню адміністративно-господарські санкції та пеня в загальному розмірі 21 597,02 гривень.

Таким чином, виходячи із коментованих аргументів, відповідач намагається переконати суд про виконання ним усіх вимоги статей 17, 18, 19 вказаного Закону, зокрема, про створення спеціального робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, створення відповідних умови праці для таких осіб з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, подання до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, а також про періодичне звітування перед територіальними органами центру зайнятості.

Втім, відповідачем на підтвердження таких доводів не подано суду жодного доказу.

В той же час, ФОП ОСОБА_1 вказує на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2019 у справі №346/2596/19, якою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 188-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, і зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, засвідчена копія якого долучено останнім до відзиву на позовом (а.с.21-23).

Посилаючись на частину 6 статті 78 КАС України, відповідач вказує на обов`язковість для адміністративного суду у розгляді даної справи врахування вказаної постанови суду від 01.08.2019 в частині встановлення правових наслідків, так як в спірному випадку не мали місце дії, які позивач кваліфікує як правопорушення.

Із описової і мотивувальної частин згаданого судового рішення слідує, що під час розгляду справи №346/2596/19 Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області встановлено подання ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, тобто в період часу, коли ним було працевлаштовано особу з інвалідністю ОСОБА_4 .

Разом з тим, на переконання міськрайонного суду, "…Не подання ОСОБА_1 такого Звіту за 2018 рік та відсутність працевлаштованої в нього особи з інвалідністю в 2018 році не є підтвердженням наявності в його діях порушення частини 9 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Це єдиний опис обставин і висновків міськрайонного суду, який стосується правовідносин не забезпечення працевлаштування ФОП ОСОБА_1 осіб з інвалідністю у 2018 році.

Суд у розгляді даної справи відзначає, що відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.

Згідно приписів частин 5 і 7 статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Аналіз коментованих норм процесуального закону свідчить, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування особою, яка не брала участі у справі, під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди, під час нового розгляду справи, не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведених у судових рішеннях цивільних, господарських чи адміністративних справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 4 статті 78 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку правилами статті 90 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частини 4 статті 9 КАС України щодо необхідності офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Вирішальним у розгляді даної справи є те, що суд розділяє обставини і правову оцінку, які були встановлені та надані в користь позивача постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2019 у справі №346/2596/19, від тих обставин, які не були предметом дослідження у розгляді вказаної справи міськрайонного судом.

Суд у даній справі, застосовуючи положення частин 4-7 статті 78 КАС України, зазначає, що постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2019 у справі №346/2596/19 не може бути врахована судом як доказ відсутності складу правопорушення, відповідальність за яким, на відміну від КУпАП, встановлена статтями 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

По перше, Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не було стороною (учасником, уповноваженим органом тощо), за матеріалами якої міськрайонний суд вирішував питання про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП ОСОБА_1 .

По друге, ФОП ОСОБА_1 не представ ні Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, ні в Івано-Франківський окружний адміністративний суд будь-якого доказу у формі наказу чи іншого розпорядчого документи, оформленого відповідно до законодавства про працю і зайнятість населення, із якого б слідувало виділення та створення в 2018 році робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, у тому числі спеціального робочого місця.

По третє, відповідач так і не представив суду докази подання відповідно до положень Порядку №70 позивачу власного Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ, про що так само вказано і в постанові Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.08.2019 у справі №346/2596/19.

По четверте, ФОП ОСОБА_1 не надав в суд докази подання до базового центу зайнятості "Інформації про попит на робочу силу (вакансії)" за формою №3-ПН, в строки встановлені пунктом 5 Розділу І Наказу №316.

Не забезпечення подання ФОП ОСОБА_1 звітності і інформації за формами №10-ПІ та №3-ПН позбавило можливість позивача і відповідний базовий центр зайнятості вирішувати питання про пошук і направлення до відповідача для вирішення питання працевлаштування потенційної особи з інвалідністю.

Зважаючи на коментовані вище обставини, відповідачем не доведено перед судом вчинення ним всіх необхідних дій для виділення і створення спеціальних робочих місць з метою працевлаштування осіб з інвалідністю, подання відповідної звітності та інформації до Фонду соціального захисту інвалідів та базового центру зайнятості, наслідком чого стало не забезпечення ФОП ОСОБА_1 можливості виконання нормативу по працевлаштуванню у 2018 році однієї особи з інвалідністю.

Виходячи із змісту акту перевірки №09-04-1670/51 від 24.05.2019 позивачем зроблено розрахунок, в якому визначена середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача в кількості 8 осіб (а.с.8-11), з них 0 штатних працівників, яким встановлена інвалідність, а необхідна кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, визначена - 1 особа. У зв`язку із цим, Відділенням Фонду розраховано розмір адміністративно-господарської санкції, та яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повинен був сплатити добровільно до 16.04.2019 року, за незайняття одного робочого місця призначеного для працевлаштування особи з інвалідністю (а.с.12).

Згідно підпунктів 3.2., 3.2.5. пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Із урахуванням положень коментованої Інструкції судом не встановлено порушень при визначені відповідачем середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача за 2018 рік (8 осіб).

Крім того, така обставина не заперечується відповідачем.

Виходячи із вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" суд вважає вірним визначення позивачем необхідного нормативу робочих місць для працевлаштування відповідачем у 2018 році осіб з інвалідністю в кількості 1 робочого місця і не працевлаштованих - 0.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів осіб з інвалідністю. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Розрахунком позивача застосовано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу одного робочого місця для працевлаштування інваліда в сумі 20 537,50 гривень (а.с.12).

Згідно вимог частини 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За період несплати відповідачем адміністративно-господарської санкцій, з 16.04.2019 по 10.07.2019 за 86 днів, позивач, виходячи із суми адміністративно-господарської санкції (20 537,50 гривень), розрахував пеню в розмірі 1 059,52 гривень (а.с.12).

Позивач листом від 19.06.2019 за №03-87/491 повідомив відповідача про необхідність перерахування до 02.07.2019 за відповідними реквізитами адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 20 537,50 гривень та пені - 800,80 гривень, розрахованої станом на 19.06.2019 (а.с.13).

На час звернення позивачем до суду розмір пені, у зв`язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій, збільшився та становить 1 059,52 гривень.

Однак, вказаних адміністративно-господарських санкцій в сумі 21 597,02 гривень відповідач не сплатив у строк, визначений Законом.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявної інвалідності працівників із числа штату підприємства в кількості однієї особи, в тому числі докази сплати спірної санкції в повному розмірі.

Положеннями частин 5 і 9 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" визначено можливість стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції у судовому порядку. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання, що створення робочих місць для осіб з інвалідністю супроводжується обов`язком фізичної особи-підприємця вжити всіх вище перерахованих заходів, які останнім не виконані. Оскільки відповідач впродовж 2018 року не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю в необхідній кількості робочих місць, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 21 597,02 гривень згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код юридичної особи 13662300) адміністративно-господарські санкції в розмірі 20 537,50 гривень (двадцять тисяч п`ятсот тридцять сім гривень п`ятдесят копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 059,52 гривень (одна тисяча п`ятдесят дев`ять гривень п`ятдесят дві копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код юридичної особи 13662300), вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), вул АДРЕСА_1 .

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.