Рішення № 84456553, 24.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Справа № 160/8160/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

визнати бездіяльність відповідача щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не зарахування періодів роботи до страхового та пільгового стажу роботи протиправною;

зобов`язати відповідача зарахувати до загального та пільгового стажу в кратному обчисленні відповідно до роз`яснень Міністерства соцполітики України від 20.01.1992 року № 8 період роботи в ВП ШУ "Луганське" ДП "Луганськвугілля" з 19.09.2005 року по 22.04.2016 роки;

зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви про призначення пенсії від 03.01.2019 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте, листом від 29.07.2019 року позивачу відмовлено у призначені пільгової пенсії у зв`язку з тим, що пільговий стаж згідно з ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період роботи в ВП ШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» за період з 19.09.2005 по 22.04.2016 року врахувати не має можливості, оскільки не були надані додаткові довідки. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.08.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/8160/19 та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

19.09.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 19.09.2005 по 22.04.2016 працював у відособленому підрозділі ШУ "Луганське" ДП "Луганськвугілля" прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею. Уточнюючу довідку підприємства за вищезазначений період позивачем не надано.

Згідно витягу з програмного комплексу ІКІС ФПУ "Стаж для розрахунку" від 02.08.2019 страховий стаж ОСОБА_1 з урахуванням додаткових років за списком №1 становить 41 рік 2 місяці 4 дні, пільговий стаж складає 23 роки 4 місяці 7 днів, в тому числі: 7 років 2 місяця 2 дні - роботи підземні (25), 12 років 11 місяців 10 днів - роботи підземні, провідні професії (20), з урахуванням кратності 16 років 2 місяці 5 днів.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 14.06.2019 року було винесено рішення по справі № 160/4297/19 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, якими позовні вимоги були задоволені частково, зокрема:

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до загального та пільгового стажу періоди роботи на шахті «Черкаська» ВО «Луганськвугілля» з 12.05.1993 по 16.08.1993 роки, з 24.12.1993 по 29.04.1994 роки, з 22.08.1994 по 20.10.1997 роки, з 07.07.1999 по 21.01.2002 роки та з 22.01.2002 по 25.03.2002 роки;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 у справі № 160/4297/19 за позовом ОСОБА_1 було виконане, а саме: періоди роботи на шахті "Черкаська" ВО "Луганськвугілля" з 12.05.1993 по 16.08.1993, з 24.12.1993 по 29.04.1994, з 22.08.1994 по 20.10.1997, з 07.07.1999 по 21.01.2002, з 22.01.2002 по 25.03.2002 зараховано до загального та пільгового стажу роботи та повторно розглянуто заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 29.07.2019 №190/03.22-19 "Про відмову в призначенні пенсії" та листом від 15.07.2019 року № 53/03/22-19 повідомило позивача про виконання рішення суду та повторно було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах з моменту первинного звернення, а саме з 03.01.2019 року, оскільки за розрахунком відповідача пільговий стаж позивача складає 23 роки 04 місяці 07 днів, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки не був зарахований до загального стажу та пільгового стажу в кратному обчисленні відповідно до Роз`яснень Міністерства Соцполітики населення України від 20.01.1992 № 8 період роботи в ВП ШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» з 19.09.2005 по 22.04.2016 роки.

Період роботи в ВГІ ШУ "Луганське" ДП "Луганськвугілля" з 01.06.2014 по 22.04.2016 прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею не враховані до страхового та пільгового стажу роботи в зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях інформації про нараховану заробітну плату, сплату внесків та відмітки про спецстаж.

Позивач не погодився з діями відповідача стосовно відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що і стало предметом даного позову.

Розглядаючи даний спір по суті заявлених вимоги, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Трудова книжка, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має підтверджуватись записами в трудовій книжці. У випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці, пільговий стаж може бути підтверджений уточнюючими довідками.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , працював з 19.09.2005 по 22.04.2016 у відособленому підрозділі ВП ШУ "Луганське" ДП "Луганськвугілля" прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею.

Під час роботи по професіям, які дають право пільгове пенсійне забезпечення, застосовуються постанова Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 № 36, від 24.06.2016 № 461.

Посада, прохідник, відноситься до Списку № 1 розділу 1 «Підземні роботи» та відповідно до запису в трудовій книжці період роботи в ВП ШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» з 19.09.2005 по 22.04.2016 роки повинен бути зарахований до загального та пільгового стажу .

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

В даному випадку, трудова книжка трудової книжки НОМЕР_1 позивача містить запис на підтвердження роботи позивача за період, що підтверджують період виконуваної роботи, її характер та зайнятість за професіями, які віднесені до Списку № 1. В трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином.

Крім того, в трудовій книжці є відомості щодо характеру роботи в спірний період, а саме зазначено «З повним робочим днем на підземних роботах».

Щодо роботи в ВП ШУ "Луганське" ДП "Луганськвугілля" з 01.06.2004 по 22.04.2016 року прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею, не враховано відповідачам до страхового та пільгового стажу роботи в зв`язку з відсутністю та індивідуальних відомостей інформації про нараховану заробітну плату, сплату внесків та відмітки про спец стаж, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20 Постанови КМУ від 12.08. 1993 р. N 637 (із змінами, внесеними згідно Постанови КМУ № 1028 від 09.12.2015 року) у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Персональна облікова картка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі \ меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із ст. 20 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Статтею 113 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

На підставі ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника

Такі ж вимоги передбачає ст. 106 вказаного Закону, згідно якої відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату страхових внесків законом покладено на підприємство, та несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на моє право на пенсійні виплати.

Відповідного правового висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04 вересня 2018 у справі №482/434/17.

Так, в цьому рішення Верховний Суд зазначив, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення права на призначення пенсії.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно п. 9-4 Розділ VIII прикінцеві та перехідні положення «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України № 254-УІІІ від 17.03.2015 визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

За положеннями, наведеними в ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014, тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до записів трудової книжки позивача, останній працював: на шахті ВП ШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», яке знаходяться на непідконтрольній території, то суд стверджує, що відсутність у останнього можливості здійснити перевірку відомостей на підприємствах, які знаходяться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 02.04.2019 року по справі № 428/1695/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 , від 31 січня 2019 року у справі № 423/1450/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а , що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 03.01.2019 року буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Водночас, статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про якій йдеться у позовній заяві.

Тому, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні згідно з вимогами ч.4 ст.245 КАС України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи усе вище перелічене, суд зробив висновок, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що позивач не пропустив строк звернення з позовом до адміністративного суду, який встановлено статтею 122 КАС України, оскільки позивач довідався про порушення права на пенсійне забезпечення з боку відповідача лише 29.07.2019 року з листа відповідача від 29.07.2019 року № 190/09.22-19, а з позовом до суду звернувся - 22.08.2019 року.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (чч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 16.08.2019 року № 46.

Отже, оскільки позивачем при зверненні до суду заявлено три позовні вимоги (768,40 грн : 3 = 256, 13 грн), а позовну заяву задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду підлягає стягненню з відповідача на рахунок позивача в сумі 512,26 грн (256,13 грн. *2).

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність протиправною та зобов`язати винити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не зарахування періодів роботи до страхового та пільгового стажу роботи протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального та пільгового стажу в кратному обчисленні відповідно до роз`яснень Міністерства соцполітики України від 20.01.1992 року № 8 період роботи в ВП ШУ "Луганське" ДП "Луганськвугілля" з 19.09.2005 року по 22.04.2016 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В частині інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП номер НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 512,26 грн. (п`ятсот дванадцять грн 26 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили станом на 24.09.2019 року

Помічник судді Лісна А.М.

Згідно з оригіналом

Помічник судді Лісна А.М.