Рішення № 84453103, 24.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа №910/9634/19

За позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києвіпростягнення 82840,71 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 82840,71 грн, з яких: 78016,86 грн основного боргу, 3884,33 грн пені, 328,14 грн 3% річних та 611,38 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1103 від 01.01.2005 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГПВ та їх абонентських уводів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9634/19; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 22.07.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04213, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 58.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051175461, відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 була вручена відповідачу, що також підтверджується витягом з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта".

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2005 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (дирекція, позивач) та Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м.Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві) (абонент, відповідач) було укладено договір №1103 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (надалі - договір).

Предметом цього договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді теплової енергії та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: вул.Г.Сталінграда, 56Б (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.2.2 договору дирекція зобов`язана, в тому числі, надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію, проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з доданою калькуляцією.

Згідно 2.3.6 договору визначено, що абонент зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії.

За несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України (п.2.3.7 договору).

Дирекція має право змінювати тарифи на теплову енергію згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації, повідомивши про це абонента письмово, змінювати вартість робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентський уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією, письмово повідомивши про це абонента (п.п.3.1.7, 3.1.8 договору).

Цей договір набуває чинності з 01.01.2005 та діє до 31.12.2005. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.п.6.1, 6.4 договору).

Порядок розрахунків погоджено сторонами у додатку №2 до договору №1103 від 01.01.2005 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГПВ та їх абонентських уводів.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору "Порядок розрахунків" визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 вказаного додатку сторони погодили, що абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул.Артема, 58/2-Д, розрахункова група, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

За умовами п.п.3, 3.1 зазначеного додатку, cплату за вказаними в п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред`являється до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграм МВРТ (на підставі показників теплолічильника) за попередній місяць.

Пунктом 3.4 додатку №2 до договору передбачено, що у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду (п.3 цього додатку) дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі, передбаченому чинним законодавством України.

Крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно до додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт (Ф-2) (п.3.5 додатку №2 до договору).

Додатковою угодою від 2015 року сторони погодили, що зазначений договір діє до 31.12.2015 та вказали про зміну найменування споживача на Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, дирекція неодноразово направляла на адресу відповідача інформацію про зміну тарифів на теплову енергію та зміну вартості робіт по забезпеченню технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж ЦО, ГВП, абонентський уводів та технічного обслуговування вузла обліку теплової енергії згідно з затвердженою калькуляцією.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про те, що на виконання умов договору №1103 від 01.01.2005 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГПВ та їх абонентських уводів Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" були надані послуги з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період з січня по квітень місяць 2019 року, що підтверджується відомостями обліку, обліковими картками за відповідний період.

В реєстрі видачі платіжних документів за січень, лютий, березень та квітень місяці 2019 року міститься підпис представника відповідача про отримання платіжних документів за спірний період відповідно до умов п.2 додатку №2 до договору.

При цьому акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за січень - квітень місяці 2019 року відповідачем були отримані, однак підписаний примірник позивачу не повернуто.

Також позивачем наголошено на тому, що ним було виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку за адресою: м.Київ, пр.Г . Сталінграда, 56Б до опалювального періоду 2018-2019 років, а енергопостачальною організацією було проведено перевірку готовності об`єкта теплоспоживання до опалювального сезону та видано акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи №3/2336 від 27.07.2018 та акт готовності до опалювального періоду №438/2 від 14.09.2018.

Як вказує позивач, наведені акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, акт готовності до опалювального періоду, а також наряд на подачу теплоносія №374/262 від 09.11.2018 підтверджують, що Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" було вжито всіх заходів для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального сезону та, на думку останнього, свідчать про надання послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання нежилого будинку за спірний період.

За технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів та теплопостачання за січень-квітень 2019 оплата в повному обсязі не надійшла.

18.06.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення існуючої заборгованості, проте Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві заборгованість за теплопостачання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та абонентських уводів у спірний період не сплатила.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за теплопостачання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за січень-квітень 2019 року на суму 78016,86 грн, а також про стягнення 3884,33 грн пені, 328,14 грн 3% річних та інфляційних втрат на суму 611,38 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання", п.40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач зобов`язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору за період січня по квітень місяць 2019 року позивачем були надані відповідачу послуги з теплопостачання та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за адресою: м.Київ, пр.Г . Сталінграда, 56Б , що підтверджується відомостями обліку, обліковими картками та актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за січень - квітень місяці 2019 року.

При цьому в матеріалах справи будь-які заперечення абонента щодо повного та належного надання послуг позивачем відсутні. Факт отримання відповідачем у спірний період послуг з теплопостачання, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів та їх обсяг відповідачем не спростований.

На підставі договору №1103 від 01.01.2005 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГПВ та їх абонентських уводів у період з січня по квітень місяць 2019 позивачем були виставлені абоненту рахунки на загальну суму 88855,36 грн, що підтверджується реєстрами видачі платіжних документів за відповідний період.

Суд відзначає, що акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування у спірний період не містять підпису зі сторони абонента (відповідача), однак відповідно до пункту 2 додатку №2 до договору абонент щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у дирекції по експлуатації нежилих будинків за адресою: вул .Артема, 58/2-Д, розрахункова група, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою абонента) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Отже відсутність підписаних відповідачем актів виконаних робіт у спірний період (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), за умови існування у відповідача обов`язку самостійного їх отримання, не може свідчити про відсутність у нього обов`язку з оплати наданих послуг.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України

Проте, відповідачем обставини, які повідомлено позивачем, належними та допустимими доказами не спростовано, належного виконання своїх обов`язків за договором не доведено.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за теплопостачання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за період січень-квітень місяці 2019 року на суму 78016,86 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 3884,33 грн за період прострочки з 24.02.2019 по 23.05.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Між тим, у п.2.3.7 укладеного між сторонами договору зазначено, що за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань абонент на користь дирекції сплачує пеню в розмірі не нижче облікової ставки Національного банку України. Тобто, фактично конкретного розміру належної до сплати пені у випадку порушення абонентом грошового зобов`язання сторони не визначили, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов`язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Позивач не довів, що в договорі сторонами погоджений розмір пені або обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 328,14 грн за період з 24.02.2019 по 24.05.2019 та 611,38 грн інфляційних втрат за період з 01.03.2019 по 30.04.2019, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві підлягають задоволенню частково.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (04213, м.Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 58, ідентифікаційний код 39468697) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м.Київ, вул.Володимирська, буд.51-А, ідентифікаційний код 03366500) основну заборгованість в сумі 78016 (сімдесят вісім тисяч шістнадцять) грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн 38 коп., 3% річних у розмірі 328 (триста двадцять вісім) грн 14 коп. та судовий збір у розмірі 1830 (одна тисяча вісімсот тридцять) грн 93 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова