Рішення № 84447151, 09.09.2019, Харківський районний суд Харківської області

09.09.19

Справа № 635/1475/19

Провадження № 2/635/1696/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» про визнання недійсним наказу про скорочення посади, -

встановив:

У лютому 2019 року до Харківського районного суду Харківської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство», в якій позивач просить визнати наказ Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» від 14.01.2019 №30-к «Про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп"» незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного юрисконсульта державного підприємства «Жовтневе лісове господарство». Зі сторони ОСОБА_2 будь-яких порушень трудової та виконавчої дисципліни не було. 14 січня 2019 року відповідачем видано наказ №30-к про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп», зокрема, скорочення посади провідного юрисконсульта, яку обіймає позивач, обґрунтовуючи таке скорочення виробничою необхідністю. Позивач такий наказ вважає безпідставним та прийнятим всупереч вимогам Кодексу законів про працю України, оскільки фактично не існує будь-яких об`єктивних підстав для скорочення, будь-яких змін в організації праці та виробництва не відбулося, на що, зокрема, вказують наступні обставини: порівняно з 2017 роком, коли у підприємстві працювало 214 робітників, у 2018 році вже працевлаштовані - 246 осіб; чистий дохід від реалізації продукції в підприємстві у 2017 році був 43345,00 тисяч гривень, а у 2018 році - 56181,00 тисяч гривень, що вказує на зростання чистого доходу, і не може свідчити про погіршення фінансового стану відповідача; згідно із затвердженим у 2015 році положенням, до складу відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи ДП «Жовтневий лісгосп» входить чотири посади (інженер з підготовки кадрів, юрисконсульт, інженер з комп`ютерних систем та секретар), одна з яких, а саме, секретар з 2016 року є вакантною, однак адміністрацією підприємства жодних дій щодо її скорочення не вчинено; з 14.01.2019 (день видання наказу про скорочення чисельності ДП «Жовтневий лісгосп») на підприємство прийнято на роботу декілька осіб, на різні посади. Основними мотивами, якими обумовлено скорочення посади юрисконсульта на підприємстві, про які вказано позивачу на засіданні профспілкового комітету, було відсутність з 2019 року повноважень юрисконсульта бути представником підприємства в судах всіх рівнів. Посилання відповідача на той факт, що позивач не має посвідчення адвоката і тому не може працювати юрисконсультом на підприємстві, позивач вважає дискримінаційною вимогою, яка порушує вимоги статті 22 КЗпП. Між тим позивачем зауважено, що представництво в судах під час розгляду справ є лише однією з поміж інших посадових обов`язків провідного юрисконсульта підприємства, що закріплено у посадовій інструкції провідного юрисконсульта, затвердженої директором ДП «Жовтневий лісгосп» від 16 серпня 2011 року, тоді як відсутність можливості представляти інтереси підприємства в судах, під час розгляду позовних проваджень, юрисконсультом не позбавляє його права виконувати свої посадові обов`язки з ведення претензійно-позовної роботи на підприємстві (складання позовних заяв, розгляд позовів пред`явлених підприємству, підготовка процесуальних документів справах та інше), а також не позбавляє підприємство здійснювати представництво в судах з метою захисту своїх інтересів безпосередньо директором, на підставі Статуту підприємства. Відтак, з посиланням на все приведене вище та положення статей 5-1, 40, 49-4 КЗпП, статтю 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», пункту 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 №9 (зі змінами та доповненнями), позивач наполягає на тому, що наказ відповідача від 14.01.2019 №30-к є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання.

На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2019 року відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано з Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» наступні документи: належним чином завірену копію подання адміністрації ДП «Жовтневий лісгосп» до голови профспілкого комітету ДП «Жовтневийлісгосп» про скорочення чисельності працівників підприємства у 2019 році; належним чином завірену копію відповіді голови профспілкого комітету ДП «Жовтневий лісгосп» про результати розгляду подання адміністрації підприємства на засіданні профспілкового комітету 14.01.2019; належним чином завірену копію штатного розпису ДП «Жовтневий лісгосп» станом на 01.01.2019; належним чином завірену копію штатного розпису ДП «Жовтневий лісгосп» станом на 01.02.2019; обґрунтування прийнятому рішенню від 14.01.2019 про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп». Клопотання ОСОБА_1 в порядку статті 43 ЦПК України про зупинення дії наказу №30-к від 14.01.2019 - повернуто позивачу.

18 квітня 2019 року до суду від відповідача надійшли копії документів витребуваних на підставі ухвали від 26.02.2019, а також відзив на позовну заяву відповідно до статті 178 ЦПК України. Так, у відповідності до вказаного відзиву, відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, вказуючи на те, що посилання позивача на порушення частини другої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», які вчинено зі сторони відповідача при виданні оспорюваного наказу, стосуються випадків звільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємство, установи, організації. Тоді як у випадку з позивачем скорочення його посади відбулося через виробничу необхідність у зв`язку з тим, що відповідно до посадових обов`язків він має «представляти у встановленому законодавством порядку інтереси підприємства в судах, інших органах під час розгляду правових питань і спорів …», а оскільки позивач не має свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, він не може виконувати свої посадові обов`язки у повній мірі. Між тим, відповідачем зауважено, що начальник відділу кадрового забезпечення та юридично-організаційної роботи ДП «Жовтневе лісове господарство» також має вищу юридичну освіту і може виконувати обов`язки провідного юрисконсульта. Також відповідачем зазначено, що відносини між ДП «Жовтневе лісове господарство» та працівниками регулюються Галузевою угодою та Колективним договором. Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського Кодексу України - підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Так, 14 січня 2019 року начальник відділу кадрового забезпечення та юридично- організаційної роботи звернувся із рапортом на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Жовтневе лісове господарство», в якому зазначив, що «у зв`язку зі змінами у законодавстві, а саме відповідно до п.1 Перехідних положень до Конституції України (в редакції від 30.09.2016) - представництво відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 та ст.131-2 Конституції здійснюється виключно прокурорами та адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року, на теперішній час відділ кадрового забезпечення та юридично-організаційної роботи не має можливості забезпечити представництво на супроводження інтересів підприємства в судах, у зв`язку з тим, що посада провідного юрисконсульта не передбачає наявність адвокатського посвідчення. На підставі викладеного пропоную внести зміни до штатного розпису, а саме вивести посаду провідного юрисконсульта». На підставі вказаного рапорту керівник підприємства звернувся до голови профспілкової організації ДП «Жовтневе лісове господарство» з поданням № 43 від 14.01.2019 про надання згоди на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. На спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ДП «Жовтневе лісове господарство» від 14.01.2019 профспілками була надана згода на звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України з наданням йому гарантій та компенсацій, передбачених чинним законодавством. 14 січня 2019 року був виданий наказ № 30-К «Про скорочення чисельності працівників ДП «Жовтневий лісгосп» - у зв`язку з виробничою необхідністю з 15.03.2019 скоротити посаду провідного юрисконсульта. Наказом №17 від 14.01.2019 «Про зміну штатного розпису» - з 15.03.2019 внесено такі зміни в штатний розпис, затверджений з 01.01.2019 - виключити зі штатного розпису скорочену посаду провідного юрисконсульта. Попередженням № 45 від 14.01.2019, яке ОСОБА_1 отримав 14.01.2019, його було попереджено про скорочення посади, яку він обіймав і йому була запропонована вакантна посада архіваріуса Мерефянського лісництва або посада сторожа будівлі по АДРЕСА_1 . Повідомленням № 46/7 від 14.01.2019, яке ОСОБА_1 отримав 14.01.2019, ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймав і йому була запропонована вакантна посада архіваріуса Мерефянського лісництва або посада сторожа будівлі по АДРЕСА_1. ОСОБА_1 в повідомленні написав, що відмовляється від запропонованих посад. 12 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до профспілкової організації ДП «Жовтневе лісове господарство» із заявою про вихід із первинної профспілкової організації. На засіданні профспілкового комітету заява ОСОБА_1 була задоволена, що підтверджується копією протоколу № 5 від 12.02.2019. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що при звільненні позивача ДП «Жовтневе лісове господарство» дотрималося вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

23 квітня 2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив в порядку статті 179 ЦПК України, в якому позивач наполягає на тому, що відповідачем не було обґрунтовано порушення положень частини другої статті 49-4 КЗпП України та частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» під час прийняття рішення про скорочення посади провідного юрисконсульта, що фактично свідчить про визнання наявності порушень трудового законодавства зі сторони відповідача у даному спорі. Щодо посилання на положення частини четвертої статті 131-2 Конституції України, яке стало основною підставою для скорочення посади провідного юрисконсульта, позивач зауважив, що відсутність свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю не перешкоджає йому в силу приведених вище норм, виходячи із визнання статті 60 ЦПК України, представляти інтереси підприємства в судах у малозначних справах та трудових спорах, тоді як за статистикою судових справ, які знаходяться у провадженні ДП «Жовтневий лісгосп», більшість судових справ стосуються відшкодування шкоди заподіяної внаслідок незаконну рубки дерев, які за розміром заподіяної шкоди не перевищуються встановленого розміру для визначеної ЦПК України категорії малозначних справ. У відповіді на відзив позивач наполягає на тому, що обґрунтування подання т.в.о. директора ОСОБА_3 . щодо відсутності у позивача адвокатського посвідчення, є дискримінаційною вимогою.

16 травня 2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про об`єднання в одне провадження даної цивільної справи зі справою №635/2882/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка перебуває в провадженні судді Харківського районного суду Харківської області Панас Н.Л.

Згідно ухвали суду від 16 травня 2019 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Від позивача ОСОБА_1 в матеріалах справи містяться заяви, в яких він просив суд розглядати справу у його відсутність, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Від представника відповідача у справі - Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» Куц К.К., який діє на підставі довіреності від 24 червня 2019 року №10-07/735, в матеріалах справи міститься заява, в якій вказано, що відповідач погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 . викладеними у позовній заяві в повному обсязі та не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника підприємства та винесення заочного рішення у справі.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Згідно частини четвертої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У силу статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (пункт 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Згідно вимогами частин першої та четвертої статті 206 ЦПК України відповідач може на будь-якій стадії провадження у справі визнати позов, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмові заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінивши зібрані у справі докази в сукупності з доводами та визнанням відповідачем позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного юрисконсульта Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство».

При прийняття на посаду провідного юрисконсульта Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» ОСОБА_1 було ознайомлено з посадовими обов`язками провідного юрисконсульта, які затверджено директором ДП «Жовтневий лісгосп» 16.08.2011, про що свідчить відповідний підпис працівника (а.с.51-52, Т.1).

14 січня 2019 року начальник відділу кадрового забезпечення та юридично-організаційної роботи звернувся із рапортом на ім`я тимчасово виконуючого обов`язки директора ДП «Жовтневий лісгосп», з пропозицією внести зміни до штатного розпису, а саме вивести посаду провідного юрисконсульта, в якому зазначив, що "у зв`язку зі змінами у законодавстві, а саме відповідно до п.1 Перехідних положень до Конституції України (в редакції від 30.06.2016) - представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України здійснюється виключно прокурорами та адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. На теперішній час відділ кадрового забезпечення та юридично-організаційної роботи не має можливості забезпечити представництво та супроводження інтересів підприємства в судах, у зв`язку з тим, що посада провідного юрисконсульта не передбачає наявність адвокатського посвідчення" (а.с.43, Т.1).

Згідно наказу Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» №30-К від 14.01.2019 «Про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп"», у зв`язку з виробничою необхідністю, у відповідності до пункту 1 статті 40 та 49 КЗпП України, пункту 3 статті 64 Господарського кодексу України, з 15.03.2019 скорочено посаду провідного юрисконсульта (а.с.7, Т.1). За пунктами 2 та 3 вказаного наказу визначено попередити ОСОБА_1 , що займає вказану посаду, про скорочення його посади. Начальнику відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи ОСОБА_4 , вказано запропонувати працівнику, що підпадає під скорочення, вакантну посаду архіваріуса Мереф`янського лісництва або посаду сторожа будівлі по АДРЕСА_1. У разі відмови від переведення, підготувати документи про скорочення та звільнення його за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

У відповідності до наказу Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» №17 від 14.01.2019 «Про зміну штатного розпису працівників апарату лісгоспу» встановлено, що згідно наказу №30-К від 14.01.2019 «Про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп"», з 15.03.2019 внесено наступні зміни в штатний розпис, затверджений 01 січня 2019 року: виключено із штатного розпису скорочену посаду провідного юрисконсульта (а.с.46, Т.1).

Як вбачається з копії попередження (а.с.47, Т.1) №45 від 14.01.2019 позивача ОСОБА_1 було попереджено, що на підставі наказу ДП "Жовтневий лісгосп" від 14.01.2019 №30-К «Про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп"», посада яку обіймає ОСОБА_1 , з 15.03.2019 скорочується. Йому була запропонована вакантна посада архіваріуса Мереф`янського лісництва або посада сторожа будівлі по АДРЕСА_1 . Дане попередження ОСОБА_1 отримав 14.01.2019, про що свідчить його підпис.

Далі, ОСОБА_1 було повідомлено про скорочення посади, яку він обіймав і йому була запропонована вакантна посада архіваріуса Мереф`янського лісництва або посада сторожа будівлі по АДРЕСА_1 , про що свідчить копія повідомлення № 46/7 від 14.01.2019 (а.с.48, Т.1). В повідомленні ОСОБА_1 написав, що відмовляється від запропонованих посад.

Разом з тим, тимчасово виконуючий обов`язки директора ДП «Жовтневий лісгосп» 14 січня 2019 року звернувся до голови первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» Терещенко А .В . із поданням №43, в якому просив, керуючись статтями 40, 42, 43 КЗпП України, розглянути подання в установленому порядку на засіданні профспілкового комітету та дати згоду на звільнення провідного юрисконсульта ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 4 КЗпП України (а.с.44, Т.1). До вказаного подання надано копію наказу 3-К від 14.01.2019.

ОСОБА_1 14.01.2019 запрошено на засідання профспілкового комітету ДП «Жовтневий лісгосп», яке було призначено на 14.01.2019 о 15-00 годині, про що в матеріалах справи міститься копія повідомлення за підписом голови первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» Терещенко А.В. (а.с.10, Т.1).

16 січня 2019 року від голови первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп» Терещенко А.В. тимчасово виконуючому обов`язки директора ДП «Жовтневий лісгосп» направлено повідомлення про те, що 14.01.2019 профспілковий комітет розглянувши подання №43 від 14.01.2019 про надання попередньої згоди на звільнення за скороченням штату провідного юрисконсульта ДП «Жовтневий лісгосп» ОСОБА_1 , ухвалив рішення дати згоду на звільнення провідного юрисконсульта ДП «Жовтневий лісгосп» ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з наданням йому гарантій і компенсацій, передбачених чинним законодавством (а.с.49, Т.1).

Із копії протоколу спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації №2 від 14 січня 2019 року встановлено, що в ході обговорення питання про надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, комісія ознайомилась із положеннями пункту 11 Перехідних положень до Конституції України та вимогами посадових обов`язків провідного юрисконсульта, а також вислухала начальника відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи ОСОБА_4 , який заявив, що має диплом спеціаліста юридично-правовий, і вправі виконувати та контролювати всі посадові обов`язки провідного юрисконсульта (а.с. 57-58, Т.1).

Крім того, на засіданні профспілкового комітету, яке відбулося 12 лютого 2019 року (копія протоколу №5 - а.с. 53, Т.1), розглядалась заява члена профспілки ДП «Жовтневий лісгосп» ОСОБА_1 про вихід з Первинної профспілкової організації ДП «Жовтневий лісгосп», за результатами якого вирішено виключити з членів профспілки ОСОБА_1

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач просить визнати наказ відповідача №30-К від 14.01.2019 «Про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп"» незаконним та скасувати, оскільки відповідачем не дотримано вимоги частини другої статті 49-4 КЗпП України та статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо проведення консультації з профспілкою не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення про намічувані звільнення, з метою мінімізації або пом`якшення всіх несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Також позивач наполягав на тому, що підстава скорочення посади, оскільки така посада не передбачала наявність свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, має дискримінаційний характер.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд керується наступними положеннями закону та нормативно-правовими актами.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008, визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Частина п`ята статті 55 Конституції України гарантує кожному право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

У відповідності до вимог статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація (далі - підприємство), тобто роботодавець, має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис.

Отже, за певних обставин роботодавець може змінювати чисельність або штат працівників скороченням.

Якщо ліквідується окремий підрозділ підприємства або якесь виробництво, а саме підприємство з рештою підрозділів залишається працювати, не може йтися про звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, оскільки така ліквідація не відбувається. У цьому разі йдеться про скорочення чисельності або штату працівників.

Чисельність працівників - це списковий склад працівників, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Скорочення чисельності працівників і скорочення штату підприємства - поняття не тотожні.

Таким чином, зі скороченням чисельності майже завжди відбувається скорочення штату, оскільки зміна чисельності працівників відповідно відображається у штатному розписі. А при скороченні штату чисельність може не тільки не зменшитися, а подеколи навіть збільшитися, якщо, скажімо, одночасно із скороченням до штатного розпису вводять нові посади.

Якщо роботодавець вирішив ліквідувати певний структурний підрозділ підприємства чи його реорганізувати, він повинен скласти техніко-економічне обґрунтування причин проведення таких змін, оскільки при цьому завжди відбувається вивільнення працівників.

Право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення.

Факт скорочення чисельності або штату може підтверджуватися: рішенням роботодавця (скажімо, рішенням зборів засновників) про скорочення; ·копіями наказів про заходи щодо скорочення чисельності або штату працівників; витягами із штатного розпису (до й після звільнення працівників); відомостями про зменшення фонду оплати праці (якщо воно відбувалося); іншими документами, що свідчать про належне виконання роботодавцем процедури звільнення (як-от: повідомлення, що його направляють виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представникові) про заплановане скорочення; рішення комісії (якщо таку створено для визначення переважного права на залишення на роботі); повідомлення працівника про звільнення за його підписом, а також письмова пропозиція йому іншої роботи; наказ про звільнення тощо).

Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників - одна з підстав для розірвання трудового договору.

Так, пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В оцінці правомірності вивільнення працівника на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України слід виходити з того що суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у власника мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (частина третя статті 22 в редакції Закону № 2886-III від 13.12.2001), у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За вимогами частини другої статті 49-4 КЗпП визначено, що ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Проте, дана стаття Кодексу діє в редакції Закону № 871-12 від 20.03.1991, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2343-III від 05.04.2001, тобто зміни у статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» були внесенні пізніше, а тому вона має перевагу над вказаною нормою КЗпП (вимоги частини другої статті 49-4 КЗпП).

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Поряд з цим, відносини між Державним підприємством «Жовтневе лісове господарство» та працівниками регулюються Галузевою угодою та Колективним договором.

У відповідності до пункту 4.2 Розділу IV «Забезпечення продуктивної зайнятості працівників» Галузевої угоди між Державним агентством лісових ресурсів України (далі - Держлісагентство) і Профспілкою працівників лісового господарства України на 2016-2020 роки, передбачено, що Держлісагентство спільно з Підприємствами зобов`язуються не допускати необґрунтованого скорочення робочих місць. У разі виникнення об`єктивних причин, через які неминучі звільнення працівників, забезпечити проведення звільнень за умови попереднього (не пізніше ніж за три місяці) письмового повідомлення первинних профспілкових організацій про причини, строки їх проведення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, а також про заходи, які спрямовані на працевлаштування працівників, що підлягають вивільненню. Вишукувати додаткові види робіт, послуг, які б забезпечили збільшення фінансових надходжень та кількості робочих місць, не допускати застосування понад урочних робіт та робіт у вихідні і святкові дні. Розглядати та враховувати пропозиції профспілкової сторони про перенесення термінів, тимчасове припинення чи відміну заходів, пов`язаних із вивільненням працівників. Якщо на Підприємствах виникає обґрунтована необхідність скоротити більше 10 відсотків чисельності працівників (одноразово або протягом року), то рішення про це приймається роботодавцем спільно з профспілковим комітетом після погодження з Держлісагентством і ЦК Профспілки.

Факт скорочення штату ДП «Жовтневий лісгосп» не заперечувався сторонами в процесі розгляду справи, зокрема, дійсно штатна одиниця провідного юрисконсульта відділу з кадрового забезпечення і юридично-організаційної роботи була скорочена з 15.03.2019. Це підтверджується даними з копій штатного розпису працівників апарату управління ДП «Жовтневе лісове господарство» з 01.01.2019 (а.с.59-60, Т.1) і штатного розпису працівників апарату управління ДП «Жовтневе лісове господарство» з 18.03.2019 (а.с.61-62, Т.1).

Встановлено, що позивач був попереджений про скорочення штату та про можливе майбутнє вивільнення 14 січня 2019 року. Згоду профспілки на таке звільнення також було отримано 14 січня 2019 року, тоді як скорочення відповідної посади та звільнення позивача відбулося з 15 березня 20019 року.

Відповідно до положень статті 9 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1982 року № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.

Статтями 12 та 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч наведеним правовим нормам, відповідач не довів обставин, якими він спершу заперечував пред`явлені до нього позовні вимоги.

В той же час, відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що ним на виконання вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» було повідомлено первину профспілкову організацію не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, пов`язаного із скороченням штату (у даному випадку, виключення зі штату посади провідного юрисконсульта), кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, не провів консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17).

Позивачу під час попередження про звільнення було запропоновано іншу роботу у ДП «Жовтневий лісгосп», проте відповідачем не надано доказів того, що всі можливі наявні на підприємстві посади (інша робота) була запропоновала позивачу.

Разом з тим, з положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" випливає, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди або надання згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування законності або незаконності звільнення працівника та посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Рішення профспілки вважається обґрунтованою, якщо вона базується на відповідних нормах трудового законодавства або ділових (професійних) якостях працівника.

Натомість, рішення від 14 січня 2019 року спірного засідання профспілкового комітету ДП «Жовтневий лісгосп» про надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суперечить вказаним критеріям, оскільки профспілковим комітетом даний висновок зроблений тільки виходячи з наданої їм інформації, без будь-якої порівняльного аналізу із іншими працівниками за наявних обставин, у зв`язку із чим воно є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що звільнення з роботи ОСОБА_1 відбулось з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, вимог частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та пункту 4.2 Розділу IV «Забезпечення продуктивної зайнятості працівників» Галузевої угоди, у зв`язку із чим наказ № 30К від 14 січня 2019 року підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

При цьому, заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 31 травня 2019 року ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного юрисконсульта Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» з 15 березня 2019 року.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений при зверненні до суду з відповідним позовом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статями 12, 81, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» про визнання недійсним наказу про скорочення посади - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» від 14.01.2019 №30-к «Про скорочення чисельності працівників ДП "Жовтневий лісгосп"».

Стягнути з Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір на суму 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Державне підприємство «Жовтневе лісове господарство» (скорочена назва - ДП "ЖОВТНЕВИЙ ЛІСГОСП"), місцезнаходження за адресою: 62472, Харківська обл., Харківський район, місто Мерефа, вулиця Лесі Українки, будинок 63; ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ) - 00993165.

Повне рішення складено 23 вересня 2019 року .

Суддя - Я.А. Шинкарчук