Рішення № 84443651, 18.09.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/372/19

Провадження 2/206/390/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року в залі суду в місті Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування - Самарська районна у м.Дніпрі рада, про визначення місця проживання дитини,

за участі представників

позивача, адвоката Маркело В.О.,

відповідача, адвоката Костогриз О.В.,

в с т а н о в и в:

18 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.2-5, 52-59).

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ними розірваний рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2013 року. Рішенням суду було визначено, що по домовленості малолітній син залишається проживати з матір`ю ОСОБА_3 . Але після ухвалення судового рішення про розірвання шлюбу син кожну половину місяця проживав з ним за його місцем реєстрації та проживання но АДРЕСА_1 , тобто за адресою, де дитина мешкала до розлучення батьків. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.03.2013 року з нього стягуються аліменти на користь відповідачки на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 20 лютого 2013 року і до повноліття дитини. Згідно виконавчого листа від 01.03.2013 року Самарським відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження № 38118578 і винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2013 року. Його син з 2016 року постійно проживає з ним та знаходиться на його утриманні та вихованні. Також дитина не бажає змінювати школу і хоче проживати з батьком. Він постійно займається розвитком сина та оплачує за це грошові кошти. Він має постійне місце проживання, тобто житлом забезпечений, має постійну роботу і стабільний заробіток, робочий день нормований, який дозволяє відвозити сина до школи, займатися з ним підготовкою до уроків, проводити разом дозвілля та іншим чином піклуватися про нього. Крім того, він проживає разом зі своєю матір`ю, яка перебуває на пенсії та має сили і бажання доглядати за своїм онуком, коли його не буде вдома. Він проживає у будинку із сучасним ремонтом та обладнанням, де створені всі умови для проживання та виховання дитини, у сина є умови для занять і відпочинку, окрема кімната, яка облаштована дитячими меблями та комп`ютером, є полиці з дитячими книгами та іграшками. Крім того, позивач вважає, що зміна школи негативно вплине на психоемоційний стан дитини. Натомість відповідачка має другу дитину від другого чоловіка. Йому відомо, що вона з новим чоловіком та їхньою спільною дитиною мешкає на квартирі. Отже вважає, що проживання з ним відповідає інтересам сина. Він не чинитиме жодних перешкод для спілкування матері із сином і готовий зі свого боку сприяти тому, щоб дитина не була позбавлена піклування матері. Крім цього дитина сама бажає мешкати з батьком. 21.12.2018р. було винесено рішення Самарської районної у місті ради № 419 за його заявою, яким було відмовлено у визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_6 з батьком. З вказаним рішенням він не згодний, оскільки воно винесено всупереч інтересам сина. ОСОБА_7 вже 13 років і він має право сам вирішувати де та з ким із батьків йому мешкати, дитина при розгляді заяви, яке було проведено за 2 засідання, постійно висловлював сою думку та бажання жити з батьком з яким він і проживає. Відповідно до сертифікатів про проходження профілактичного наркологічного огляду від 20.11.2018р. та психіатричного огляду від 20.11201 року він визнаний здоровим. Він має позитивну характеристику з місця мешкання від 24.11.2018року.

Відповідач ОСОБА_2 04.04.2019р. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки обставини та факти, викладені в позові, не відповідають дійсності. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 01.03.2013 року їй призначені аліменти на утримання ОСОБА_6 . При цьому було встановлено, що вона та ОСОБА_1 мешкають окремо, син ОСОБА_8 мешкає з нею та знаходиться на її утриманні, а батько дитини - ОСОБА_1 в добровільному порядку надавати кошти на розвиток дитини - не бажає. Рішення набрало чинності. Більш того, сам відповідач проти позову не заперечував. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21.05.2013 року було розірвано шлюб між нею та позивачем, при цьому в судовому засіданні було встановлено, що місце мешкання дитини - сина ОСОБА_6 визначено з нею. Починаючи з березня 2013 року ОСОБА_1 самовільно неодноразово порушував встановлений для нього порядок спілкування з дитиною - порядок був встановлений рішенням Самарської районної у м.Дніпропетровську ради № 416 від 16.11.2012 року: неодноразово забирав його зі школи в дні, які не були для нього визначені та не привозив до постійного місця мешкання; порушував для дитини розпорядок дня, зривав підготовку до занять у школі. Вона була вимушена звертатись з відповідними заявами до Самарської районної у м.Дніпропетровську ради. ОСОБА_1 тривалий час не працює, має мінливий, нестабільний дохід невідомого їй походження. Можливості надавати сину регулярну (щомісячну ) матеріальну допомогу у вигляді продуктів харчування та одягу з 2013 року - не мав. Предмет спору, при розгляді зазначеної справи - це доцільність зміни місця мешкання ОСОБА_9 та визначення для нього місцем мешкання - разом з батьком. ОСОБА_10 належним чином не виконує покладених па нього рішенням суду обов`язків по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_6 . Будь-якої додаткової матеріальної допомоги по розвитку здібностей сина - не несе. Згідно відомостей, отриманих з ВДВС, ОСОБА_1 не з`являється за викликом, будь- яких відомостей про виконання ним своїх обов`язків по утриманню сина будь-яким іншим чином - не надав. Станом на теперішній час заборгованість по аліментам становить 88237,39. Розрахунки, на які ОСОБА_1 посилається в позові, не можна вважати належними доказами понесених ним витрат, оскільки вони жодним чином не підтверджують той факт, що саме ОСОБА_1 одноособово ніс витрати. Жодного належного доказу того, що син ОСОБА_8 дійсно постійно мешкав за адресою мешкання ОСОБА_1 з 2016 року в матеріалах справи - немає. Натомість усі зошити, учбова література та ін. на підтвердження того, де мешкав ОСОБА_8 , в той час коли навчався в 4-му класі (2015-2016); в 5-му класі; ( 2016-2017 рік); в 6-му класі (2017-2018 рік) - знаходяться за її місцем мешкання. Медична карта ОСОБА_9 знаходиться у неї за місцем мешкання ОСОБА_6 . Останній запис - жовтень 2017 року - коли зверталась до медичного закладу в зв`язку з хворобою сина «хронічний тонзиліт». З метою визначення доцільності зміни мешкання дитини - сина ОСОБА_6 та встановлення для нього місця мешкання разом з батьком, ОСОБА_1 звернувся до органу опіки та піклування Самарської районної у м.Дніпро ради з відповідною заявою. Заява була розглянута та йому було відмовлено. Розглядаючи питання, комісія з`ясувала усі обставини, які заслуговують на увагу та стосуються предмету спору, діючи суто в інтересах дитини, дійшла до єдиного можливого висновку - місце мешкання ОСОБА_4 повинно залишатись разом з нею. В свою чергу, вона працює, отримує регулярний та стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем роботи. ЇЇ чоловік також працює та отримує дохід. Рішення придбати сину на день народження гіроскутер було прийнято спільно нею та ОСОБА_1 Вона особисто дала половину коштів, інші коштовні придбання - ноутбук та відеоокуляри, дійсно були придбані саме ОСОБА_1 , але вони не є предметами першої необхідності для дитини (а.с.88-92).

Також відповідач ОСОБА_2 02.09.2019р. подала заяву, в якій зазначає , що після особистої бесіди з сином ОСОБА_4 вона прийняла рішення - не заперечувати проти того, щоб місце мешкання сина ОСОБА_9 було визначено - разом з батьком ОСОБА_1 . Проте зазначає, що заперечує проти фактів та обставин на які посилається позивач, а саме, що син мешкає з ним три роки ( з 2016 року ) і він несе одноособові витрати на його утримання протягом цих трьох років; проти розрахунку витрат ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_9 , доданного до позовної заяви, вважає ці розрахунки неналежними доказами, які не стосуються предмету доказування (спору) та невідповідають дійсності, оскільки витрати понесені на деякі коштовні товари були спільними її та позивача: героскутер, оплата фітнес центру протягом двох років, і т.і. , деякі товари купувались не лише для сина, а і на власні потреби позивача: комп`ютер, та всі комп`ютерни прилади. З урахуванням вищезазначенного просить визначити місце мешкання неповнолітнього ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с.147).

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Маркело В.О. в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову, з підстав викладених у ньому. Просили врухувати, що з вересня 2017 року дитина повністю утримується батьком та проживає з ним, а також дитина бажає мешкати з батьком.

Позивач ОСОБА_1 пояснив, що відповідач перешкоджала йому в зустрічах з сином, але він все одно намагався з ним зустрічатися. Зараз син підріс і забажав мешкати з ним. Останні два роки син фактично мешкає з ним. Дитині з ним добре і цікаво. Він з ним займається, возить та забирає зі школи, водить на тренування. Матеріально він повністю забезпечую дитину. Відповідач іноді теж купує речі. Він не перешкоджає сину відвідувати мати. Коли дитина хоче він особисто його до неї відвозить. Дитина не знаходиться цілими днями за комп`ютером, він гуляє, займається навчанням. У нього стабільний та регулярний дохід.

Представник відповідача, адвокат Костогриз О.В. в судовому засіданні просив задовольнити позов у зв`язку з подачаю відповідачем заяви про визнання позову. Щодо витрат на дитину ці факти не доведені та не мають значення для вирішення даної справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона з позивачем постійно конфліктують, в тому числі і з приводу виховання дитини. Вони не можуть домовитися і знайти компроміс. Вважає, що син хоче мешкати з батьком, бо йому там комфортно. Він там грає в ігри, а вона заставляє навчатися. Вона мешкає з новим чоловіком і донькою, якій чотири роки. Коли син у них вони проводять час разом, кудись їздять відпочивати. Позивач забезпечує дитину з 2018 року, до цього часу син був на її утриманні. Вона зверталася до психолога і запрошувала прийти позивача, але останній відмовився. З середини вересня дитина мешкає у позивача постійно. Коли у неї народилася донька син не змінив ставлення до неї, він любить сестру. Його ставлення змінилося, коли він почав проживати з батьком. Вона офіційно працевлаштована. У сина вдома є окрема кімната, облаштована всім необхідним, є ноутбук.

Предстаник третьої особи управління-служби у справах дітей при органі опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради Воднєва Н.В. пояснила, що позивач до них звертався з заявою щодо зміни місця проживання дитини і йому було відмовлено. Це рішення було зумовлено тим, що у батька дитині була вседозволеність, не було режиму. Мати до дитини більш вимоглива. Були обстежені побутові умови обох сторін, вони є задовільними. Вважають, що дитина повинна залишитися з матір`ю.

Також в судовому засіданні в присутності представника центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Самарської районної у місті Дніпрі ради Кабірової О.А. та педагога Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 98» Дніпровської міської ради Черняєвої Н.В. було заслухано дитину ОСОБА_4 , 2005 року народження, який пояснив, що зараз він проживає з батьком вже роки два. З мамою спілкується, заходить до неї на роботу, а також по чату. Йому не хочеться до мами в гості, бо там її чоловік. Місцевість, де проживає мама йому не відома. Батько не перешкоджає йому бачитися і спілкуватися з мамою. Він добровільно пішов жити до батька. Він всім забезпечений. Він допомагає батьку і бабусі по домогосподарству. З мамою у нього гарні стосунки. З чоловіком мами у нього погані стосунки. Мама вважає, що батько настроїв його проти неї, але це не так, це його особистий вибір. Він мешкає у пос. Шевченко , звідти до його школи не далеко хв.. 30 на машині. В сім`ї мами інші погляди і порядки і йому вони не подобаються.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 18 січня 2019 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України (а.с.50).

29.01.2019р. позивачем подано заяву про усунення недоліків та уточнену позовну заяву (а.с.60-61, 64).

У зв`язку з чим 12.02.2019 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по даній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.65).

04.04.2019 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву (а.с.88-92).

Ухвалою від 15.04.2019 року справу закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.122).

02.09.2019р. відповідачем ОСОБА_2 до суду подано заяву про визнання позову щодо визначення місця проживання з батьком (а.с.147).

18 вересня 2019 року в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом заслухано сторін та їх представників, допитано свідків, заслухано думку дитини, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15.11.2005р. (а.с.45).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрований 25 червня 2005 року розірвано (а.с.42).

Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 12.11.2012 року встановлено місце та час спілкування батька, ОСОБА_1 , з малолітнім сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожні п`ятницю з 18год. до 18 год. суботи та кожний вівторок з 14год. До 18 год. (а.с.25).

У 2013р. ОСОБА_3 неодноразово зверталася до Самарської районної у місті Дніпрпоетровську ради з приводу невиконання ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 16.11.2012р. № 416 «Про участь батька у вихованні малолітнього сину, про місце та час їх спілкування» (а.с.106-107).

З відповіді Самарської районної у місті Дніпрпоетровську ради від 05.03.2013р. за № П-8 спеціалістом управління-служьи у справах дітей було відібрано пояснення та проведено роз`яснювальну бесіду з ОСОБА_1 щодо недопустимості порушення шрафіку спілкування та попереджено про відповідальність у разі невиконання рішення (а.с.108).

18 травня 2013 року постановою державного виконавця Самарського органу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження (ВП № 38118578) з примусового виконання виконавчого листа № 2/206/355 виданого 08.04.2013 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини у розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.18).

27 червня 2014 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 27 червня 2014 року (а.с.83).

Постановою державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Готовного територіального управління юстиції у Дніпрпоетровській області Проник Є.О. від 15.03.2018р. встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2/206/355 від 08.04.2013р. (а.с.111).

Постановою державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Готовного територіального управління юстиції у Дніпрпоетровській області Проник Є.О. від 25.03.2018р. тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 , у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі (а.с.112).

З довідки навчально-виховного процесу Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 98» Дніпровської міської ради від 08.10.2018 року № 339 виданої ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 учень 7-А классу , навчається у школі з 1-го класу, навчальний матеріал опрацьовує не в повному обсязі, має досягнення достатнього рівня, але навчається не в повну міру своїх сил. Забезпечений усім необхідним для навчання. ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні сина, тримає зв`язок із класним керівником, реагує на зауваження, щодо навчання та поведінки сина, часто забирає ОСОБА_6 зі школи. Зі слів дитини, ОСОБА_8 часто залишається у батька (а.с.9).

Відповідно до довідки-рахунку заборгованості за в/д № 2/206/355 від 04.04.2013р. про стягнення аліментів з ОСОБА_1 складеної державним виконавцем ОСОБА_16 станом на січень 2019 рік у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 88237,39грн. (а.с.93-97).

Згідно характеристики зі школи ОСОБА_4 , 2005 року народження мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , учень 7-А класу, комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 98» Дніпровської міської ради, навчається у школі з 1-го класу. Має досягнення достатнього рівня, але навчається не в повну міру своїх сил. Мати, ОСОБА_2 приділяє багато уваги навчанню та вихованню сина, цікавиться його захопленнями, залучила його до відвідування гуртків, підтримує зв`язок з класним керівником. Батько, ОСОБА_1 , приймає більш активну участь у вихованні сина, часто відвідує школу, тримає постійний зв`язок з класним керівником. Батьки відкликаються на прохання класного керівника, регулярно відвідують школу (а.с.76).

Відповідно до сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду 20.11.2018р. серії 10ААЄ № 410322 та медичної довідки про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів серії ТТА № 335197 ОСОБА_1 протипоказання до виконання опіки та піклування не виялені (а.с.28-29).

З характеристик за місцем мешкання по вул. АДРЕСА_1 складеної головою територіального комітету самоорганізації населення селища Шевченка від 24.11.2018р., 26.11.2018р. ОСОБА_1 характеризується позитивно (а.с.26-27).

У відповідності до характеристики з місця роботи ТОВ «Промоушин Аутсорсинг» ОСОБА_2 характеризується позитивно (а.с.100).

З довідки ТОВ «Промоушн Аутсорсинг» від 19 березня 2018 року з ОСОБА_2 було укладено цивільно-правовий договір № 706 ФУ від 01 лютого 2018 року терміном по 30.04.2019р. За результатами виконання договору з лютого 2018р. по лютий 2019р. ОСОБА_2 нараховано винагороду у розмірі 67092,89грн. (а.с.101).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини від 04 грудня 2018 року при виконавчому комітеті Самарської районної у м. Дніпропетровську ради при розгляді питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 вирішено рекомендувати ОСОБА_1 надати необхідні підтверджуючі документи про місце роботи, офіційний дохід. Остаточний розгляд питання призначено на 11 грудня 2018р. (а.с.23).

Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради від 21.12.2018р. за № 419 відмовлено ОСОБА_1 у визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22,24).

З цього рішення та витягу з протоколу видно, що було заслухано дитину, з`ясовано, що після розірвання шлюбу батьків у 2012р. дитина мешкала періодично і у матері і у батька. З вересня 2018 року ОСОБА_8 постійно проживає з батьком за його адресою, безперешкодно спілкуючись з матір`ю. Постійно проживати з матір`ю не бажає, пояснюючи це тим, що у неї інший шлюб, народилася ще одна дитина, у будинку вітчима почуває себе емоційно не комфортно.

З пояснень чотирьох членів комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 11 грудня 2018 року і які проголосували проти видно, що їх рішення було зумовлено тим, що батько дитини не надав документів щодо його доходів, має заборгованість по аліментам та доцільніше дитині мешкати з матір`ю в повноцінній сім`ї. Зазначили, що у обох батьків створені належні умови для проживання неповнолітнього, дитина позитивно відноситься і до батька і до матері (а.с.79-82).

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 26.03.1999 року (а.с.43).

Відповідно до паспорту серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 з 21.03.2003 року (а.с.41).

14.02.2019 року директор школи комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 98» Дніпровської міської ради звернувся до начальника служби у справах дітей Самарської районної у місті Дніпрі ради з проханням вирішити питання щодо недотримання ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Самарської районної у місті Дніпрі ради від 21.12.2018р. за № 419 про місце проживання дитини. Адміністрація школи, класний керівник та практичний психолог неодноразово проводили профілактичні бесіди з ОСОБА_17 та його батьком ОСОБА_1 Батько постійно забирає дитину зі школи до себе додому без дозволу та відома матері ОСОБА_2 , на телефонні дзвінки не відповідає (а.с.75).

13 березня 2019 року за № 34 Комунальний заклад «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпрпоетровської обласної ради надали довідку на звернення ОСОБА_2 з метою проведення психологічного діагностування психоемоційного стану її та її дитини ОСОБА_6 , та з`ясування ставлення дитини до батька і матері. Згідно результатів психодіагностичного обстеження виявлено, що ОСОБА_18 врівноважений, спокійний, недостатньо впевнений в собі, має ситуаційні підліткові прояви тривожності, фрустрації при незадоволенні його забаганків, агресивності (як реакції на фрустракцію) та ригідності. Когнітивний розвиток дитини відповідає віковим нормам, ОСОБА_8 може вільно висловлювати свої думки. На даний час ОСОБА_8 мешкає з біологічним батьком та на питання про те, як він проводить свій вільний час відповів: «Я маю змогу грати в комп`ютерну приставку цілий вечір, а мати забороняла поки я з нею мешкав». На питання про друзів, хлопчик відповів, що здебільшого його друзі ті, хто грає в таку ж саму комп`ютерну гру. Щодо відношення ОСОБА_6 до батька і матері, то він не самостійний в своїх судженнях і піддіється маніпулюванню, поведінка проецирує відношення батька до матері. Домінуючу особу в житті ОСОБА_6 не має можливості визначити (а.с.114-115).

З відповіді Самарського ВП ДВП ГУНП в Дніпрпоетровській області від 27.03.2019р. за № 45.4/Г-3 видно, що ОСОБА_2 неоднарозово 14.09.2016р., 29.05.2017р., 03.10.2018р. зверталася з заявами стосовно того, що колишній чоловік ОСОБА_1 забрав спільну дитину зі школи. За результатами з батьком ОСОБА_1 проведена бесіда, підстави для внесення інформації до ЄРДР не вбачають (а.с.102-105).

28 березня 2019 року за № 4/94 КНП «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» ДМР на запит ОСОБА_2 надали відомості щодо звернень за медичною допомогою ОСОБА_4 , який перебуває на диспансерному обліку з 2012р., останнє звернення було у жовтні 2017р. (а.с.110).

На підтвердження проживання тривалий час дитини з батьком по АДРЕСА_1 позивачем надані акти від 11 листопада 2018р., підписані та складені сусідами та його родичами, медичні довідки (а.с.10-14, 7-8).

На підтвердження понесених матеріальних витрат на утримання дитини у період з 2016-2018рр. позивачем надано товарні чеки, квитанції, довідки (а.с.6, 15-17, 19-21, 30-40).

Між тим, зазначені докази судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Таким чином, аналізуючи текст зазначених документів, суд приходить до висновку про відхилення таких доказів. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на те, що вони не містять ідентифікуючої інформації за якою можливо ідентифікувати особу яка здійснювала купівлю товарів, сплачувала за абонемент, тощо.

Крім того, визначення місця проживання дитини стосується немайнових сімейних відносин, тому значення доказів з приводу матеріальних прав та обов`язків не мають вирішального значення для даного спору.

Також допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача ОСОБА_19 пояснила, що вона бабуся ОСОБА_6 і мати позивача. Після розлучення сторін позивач тяжко переживав, що мало часу бачиться з сином. Він завжди намагався зустрітися з сином, але йому не давали, вчителі вигоняли зі школи. Потім за його зверненням до органу опіки та піклування йому встановили дні побачення з сином. Дитина постійно сама не хотіла повертатися до мами. Зараз позивач повністю забезпечує дитину. Дитина добре ставиться до мами і хотів би більше часу з нею проводити, але вона його постійно виховує і у неї до нього постійно претензії, саме це дитині не подобається. ОСОБА_8 проживає з ними, допомогає по господарству. ОСОБА_6 до школи возить батько. Книги і підручники за 6 клас у матері, бо вона сказали дитині їх залишити. Їй відомо, що були стягнуті аліменти, але позивач їх не сплачує, він давав гроші дитині особисто.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що позивач піклується про сина, возить його до школи і забирає. Коли позивач на роботі з ОСОБА_21 бабуся. Позивач займається з сином спортом. ОСОБА_8 проживає у батька роки два. Дитині подобається мешкати з батьком, на нього ніхто не тисне. ОСОБА_8 не казав, що йому погано у мами.

Свідок ОСОБА_22 пояснив, що він є братом позивача. ОСОБА_8 проживає з ними: бабусею, ним і батьком. Останні три роки дитина мешкає з ними. Дитина сама хоче проживати з батьком, де він народився і мешкав до розлучення батьків. ОСОБА_23 не заперечують спілкуватися з матір`ю, коли він бажає його возять до неї. ОСОБА_8 не почувається у матері, як дома, оскільки у неї інший чоловік і їх спільна дитина. Вона більше приділяє уваги доньці.

Допитана свідок ОСОБА_24 , яка заявлена, як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача пояснила, що вона є класним керівником ОСОБА_6 вже три роки, тобто з 5-го класу. Останні пів роки конфлікт між батьками дитини наявний. Чітко сказати з ким проживає ОСОБА_8 вона не може. У характеристиці вона писала, що більше уваги приділяє батько, то це саме на час складання характеристики. Батьківські збори батько не відвідує. Програма навчання у Сергія платна, останній час за неї сплачує мати, хоча платив і батько. Успішність ОСОБА_6 наразі знизилась. Конфлікт між батьками впливає на ОСОБА_6 , він втомився від цього. Без поважних причин ОСОБА_6 в школі не було, всі обставини були батьками пояснені.

Допитані в судовому засіданні свідки зі сторони відповідача ОСОБА_14 пояснив, що він чоловік відповідача. З 2012 року він проживає з відповідачем та її дитиною від першого шлюбу ОСОБА_21 . ОСОБА_8 завжди мав можливість відвідувати батька. ОСОБА_8 почав проживати з батьком з весни 2018р. З того часу дитина змінила ставленя до нього, вони майже не спілкуються. У сторін різні погляди на виховання дитини, тому трапляться конфлікти. Вони водили ОСОБА_6 на різні секції, фізично розвивали. А в родині батька він робить, що заманеться, дивиться телевізор, грає в гаджети. У них в будинку є умови для проживання ОСОБА_6 , у нього там окрема кімната. До п`ятого класу він особисто возив ОСОБА_6 до школи. Вони кожного року возять сергія на оздоровлення, але батько його завжди проти, дозвіл на відпочинок за кордон не дає. У зв`язку з народженням доньки ставлення до ОСОБА_6 не змінилася. За останні два місяці ОСОБА_8 до них приїздив один раз. Відповідач з 2018р. сплачує за школу, купує спеціальні зошити, шкільне приладдя.

Свідок ОСОБА_25 пояснила, що вона незалежний психолог і проводила психологічне тестування відповідача ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_6 . У березня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до центру для з`ясування емоційного стану дитини. Дитина спокійна. На її запитання ОСОБА_8 відповів, що у вільний час грає у приставку і його друзі з соціальних мереж. Вона зробила висновок, що дитиною маніпулюють, у нього формується критичне мислення, він не може сформормувати власну думку. ОСОБА_8 не зміг їй відповісти з ким хоче жити. Вона спілкувалася з дитиною чотири години під час діагностики. Під час діагностики була присутня лише соціальний педагог. Матір дитини на діагностиці була відсутня. ОСОБА_8 також сказав, що став лінивий, тому гірше займається у школі.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

У частині першій статті 161 СК України зазначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому, її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» (заява № 2091/13), йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У цьому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан, вік дитини, тощо.

Також висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 487/2480/17, провадження № 61-11239св19, від 05 вересня 2019 року у справі № 672/1286/16-ц, провадження № 61-25968св18.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Так, судом встановлено, що ОСОБА_18 має психологічну прив`язаність як до матері, так і до батька. Як позивач, так і відповідач беруть участь в утриманні спільної дитини, її вихованні, піклуються про здоров`я сина, його фізичний та духовний розвиток, кожен з них має самостійний дохід, житло, належні умови проживання та відсутні умови, які в силу частини другої статті 161 СК України унеможливлюють проживання сина з ними.

Також встановлено, що дитина сторін під час розгляду справи проживала разом з батьком досить тривалий час.

Отже наразі саме позивач бере більш активну участь у позашкільному житті сина, приділяє багато уваги розвитку його розумових здібностей, заняттям спортом, а також, сама дитина виявила бажання проживати з батьком, відповідач з цим погодилася та надала заяву про визнання позову, що дає суду достатньо підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, зміна тривалого місця проживання сина сторін, його оточення, зміна звичних соціальних стосунків не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини в розумінні сталої практики ЄСПЛ.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових втрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40грн.

Керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 (зареєстрована АДРЕСА_6 , мешкає АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_7 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2019 року.

Суддя А.О. Сухоруков