Рішення № 84439305, 18.09.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/739/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,

представника відповідача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 75290.79 грн. за кредитним договором №GР -6741922 від 01.09.2014 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» і відповідачем, посилаючись на те, що відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21654 грн. терміном на 48 місяців.

19 липня 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк Ренесанс Капiтал» припинилося шляхом приєднання до публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк». Позивач являється правонаступником публічного акціонерного товариства «Банк Ренесанс Капiтал», що підтверджується випискою та статутом.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач не виконує свої обов`язки, внаслідок чого станом на 08.04.2019 року утворилась заборгованість в сумі 75290 грн., з яких: 12193.31 грн. - заборгованість за кредитом, 1899.63 грн. - заборгованість за процентами, 7561.07 грн. - заборгованість за комісією, 53636.78 грн. - штрафні санкції.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача адвокат ОСОБА_2. просила суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування свого позову посилається на те, що з матеріалів справи не встановлено які саме умови щодо оплати штрафу було досягнуто між сторонами, тому розмір нарахованого штрафу є необґрунтованим. Крім того укладений договір не може вважатися укладеним через відсутність у ньому згоди щодо істотних умов, зокрема щодо сплати неустойки та штрафу. Наданий позивачем розрахунок заборгованості також на думку представника відповідача суперечить раніше наданому розрахунку в іншій справі. Щодо вимоги про стягнення комісії вважає її нікчемною, оскільки суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 у поданій заяві просила суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що перед позивачем вона ніяких зобов`язань не має. А свої зобов`язання за кредитом виконала повністю, сплативши грошові кошти, надавши квитанції про сплату коштів.

Представник позивача - ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» - у судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 . в судовому засіданні просила суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши відповідача та її представника, дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, 01 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №GP -6741922 на виконання умов якого банк надав останній кредит у сумі 21654.01 грн. терміном на 48 місяців.

19 липня 2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «ПУМБ» та останнє є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», що підтверджується копією статуту..

Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитом станом на 08.04.2019 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 75290.79 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі - 12193 грн. 31 коп., заборгованості за процентами - 1899 грн. 63 коп., заборгованості за комісією - 7561 грн. 07 коп., а також штрафні санкції - 53636 грн. 78 коп.

08.11.2017 на адресу відповідача була надіслана письмова вимога банку про усунення порушення основного зобов`язання, де зазначено, що у боржника ОСОБА_1 станом на 08.11.2017 існує заборгованість перед банком в сумі 22052.85 грн.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання, між тим позичальник ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, сплаті процентів та комісії, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, що підтверджується наданим Банком розрахунком заборгованості.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом із тим, на думку суду, позовні вимоги про стягнення штрафний санкцій задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог ст. 77-80 ЦПК України про їх належність, допустимість, достовірність та достатність. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд дійшов наступного.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Аналіз умов вказаного кредитного договору дає підстави суду прийти до висновку, що даний кредит є споживчим, а тому для врегулювання даних правовідносин слід застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів» .

Так, відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Положеннями ч. 1ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

При цьому, відповідно до вимог частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 р. по справі № 6-1746цс16 висловив правову позицію, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

За положеннями абзацу 3 частини четвертої ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 та у постанові ВС/КСЦ у справі №695/3474 від 27.12.2018.

Таким чином, умови кредитного договору, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків.

Відтак, суд дійшов висновку про незаконність встановлення у кредитному договорі щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, а саме послуги, яка супроводжує кредит.

Судом також встановлено, що починаючи з 03.10.2014 року позивач сплатила кошти на погашення кредитної заборгованості в сумі 4810 грн. 66 коп., із цієї суми плата за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) становить 1744.83 грн., тому як наслідок того, що умови кредитного договору, якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є несправедливими, необхідно зарахувати сплачену відповідачем суму в рахунок інших обов`язкових платежів, що передбачені умовами вказаного кредитного договору, що на думку суду, буде повністю відповідати передбаченим ч. 2 ст. 2 ЦПК України завданням справедливого розгляду справи та основним засадам судочинства.

В частині вимог про стягнення неустойки, суд зазначає наступне.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

Як вбачається з наданих матеріалів, вимоги позову про стягнення неустойки за порушення зобов`язань по кредиту в розмірі 53636 грн. 78 коп., передбачено умовами договору, який складається з анкети заяви та пропозиції укласти договір. Тому відповідач, підписуючи відповідні документи не надавала згоду та не була ознайомлена з умовами щодо нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов`язань за договором.

Банком надана довідка про стан та історію заборгованості за кредитним договором №GP -6741922 про наявну заборгованість у відповідача станом на 03.04.2019 року.

Разом з тим, у вказаному розрахунку заборгованості не визначено який вид штрафних санкцій позивачем застосовано до відповідача з чого він складається та якими умовами він передбачений, що позбавляє можливості встановити підстави та обґрунтованість такої вимоги. А тому, за відсутності обґрунтованого нарахування штрафних санкцій, дана вимога до задоволення не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення заборгованості за несплаченими комісіями та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, а тому позов підлягає частковому задоволенню у сумі 12348 грн. 10 коп., яка складається із заборгованості за кредитом -12193.31 грн. та заборгованості за процентами - 154.79 грн. з урахуванням сплаченої відповідачем комісії за період з 03.10.2014 по 03.06.2015 у сумі 1744.83 грн. в рахунок інших обов`язкових платежів ( зі сплати заборгованості по тілу кредиту та процентах), що передбачені умовами кредитного договору №GР -6741922.

Що стосується доводів відповідача, стосовно того, що з позивачем вона договору не укладала та відповідно немає зобов`язання перед ним, а також відповідно до того, що нею сплачено заборгованість за кредитом, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні є правонаступництво. Цивільному праву відомі дві форми правонаступництва - універсальне та сингулярне.

При універсальному правонаступництві до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. Найпоширенішими випадками універсального правонаступництва у сучасному цивільному праві є спадкове правонаступництво і правонаступництво в разі реорганізації юридичної особи. При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги (цесії). Таким чином, вбачається, що законодавець, закріплюючи правонаступництво як самостійну підставу заміни кредитора, мав на увазі саме універсальне правонаступництво. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва буде пряма вказівка акта цивільного законодавства (ч.3 ст. 11 ЦК України), а також настання певних обставин, які мають юридичне значення (наприклад, припинення юридичної особи шляхом реорганізації).

Згідно положень ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 80 ЦПК України).

Виходячи з вищевикладених процесуальних норм, суд вважає, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення всіх обставин, які підлягають встановленню та мають значення для даної справи, оскільки в додатках до позовної заяви наявні документи (витяг з ЄДРПОУ, Статут), які підтверджують факт набуття ПАТ «ПУМБ» прав та обов`язків в порядку правонаступництва після ПАТ «Банк Ренесанс Капітал».

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що позивачем доведено його право на отримання від відповідача кредитної заборгованості за договором, стороною якого він являється.

Крім того з наданого позивачем розрахунку вбачається, що дійсно в період з 03.10.2014 року по 03.06.2015 року відповідачем вносилися кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом, однак починаючи з липня 2015 року ОСОБА_1 кошти на погашення кредиту у визначеному розмірі вносити перестала. Доводи відповідача щодо виплати кредиту у повному обсязі належними доказами не підтверджено. Надані нею квитанції свідчать що дійсно нею було сплачено частину коштів, при цьому доказів щодо виплати кредиту у повному обсязі нею не надано.

Тому посилання відповідача на фактичне виконання грошового зобов`язання не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 75290.79 грн. При стягненні судом 12348 грн. 10 коп. з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 315.05 грн. (12348.10х1921/75290.79).

На підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт, серії НОМЕР_1 , виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 23.07.1998 року, ід. номер - НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829, заборгованість по договору №GР -6741922 від 01 вересня 2014 року в сумі 12348 /дванадцять тисяч триста сорок вісім/ грн. 10 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт, серії НОМЕР_1 , виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 23.07.1998 року, ід. номер - НОМЕР_2 , проживаючої по АДРЕСА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829, витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 315/триста п`ятнадцять/ гривень 05 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко