Вирок № 84437485, 14.09.2019, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/760/18

1-кп/604/12/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2019 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді : Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Гамана В.Т.,

Стадніцької З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Підволочиська Тернопільської області кримінальне провадження № 12018210150000034, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 лютого 2018 року відносно обвинуваченого :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, неодруженого, не депутата, з середньою-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України,

за участі інших учасників кримінального провадження :

сторони обвинувачення - прокурора Романніва Д.Я.,

Гарасимика А.О.

захисника - адвоката Вароди П.Б.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката Черніцького І.Р.

свідків : ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_11 .

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_2

судового розпорядника - Галущак О.З.

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 05 лютого 2018 року близько 17:30 год, перебуваючи на вулиці в громадському місці на території ТОВ «Люкс», що в с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, ігноруючи існуючі елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, виражаючи явну неповагу до суспільства, зневажаючи громадський порядок, діючи з особливою зухвалістю, без будь-якого значного приводу, ідучи позаду ОСОБА_2 , умисно наніс йому один удар рукою в область лівого плеча, від якого ОСОБА_2 втратив рівновагу та впав на землю. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вчинення хуліганства, ОСОБА_1 , діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві із заподіянням тілесних ушкоджень, бажаючи самоутвердитись в очах своїх знайомих ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Та ОСОБА_4 , за рахунок безпричинного приниження потерпілого ОСОБА_2 , в той момент, коли ОСОБА_2 знаходився в лежачому положенні на землі, умисно наніс йому близько 10-ти ударів ногами, точної кількості не встановлено, в ліву частину тулуба. Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 3-10-го лівих ребер, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також завдано шкоди громадському порядку, спричинено шкоду особистим інтересам потерпілого ОСОБА_2 , наданих йому Конституцією України, правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість.

Крім того, 05 лютого 2018 року, близько 17:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи на вулиці на території АЗС ТОВ «Люкс», що в с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, під час вчинення хуліганських дій, в ході словесного конфлікту із ОСОБА_2 , знаходячись позаду ОСОБА_2 , втратив рівновагу та впав на землю. Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, в той момент, коли ОСОБА_2 знаходився в лежачому положенні на землі, умисно наніс йому, близько 10-ти ударів ногами в ліву частину тулуба, в результаті чого спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 3-10-го лівих ребер, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України, - тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а також за ч.1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 суду пояснив, що 05 лютого 2018 року близько 17:30 год прийшов на АЗС ТОВ «Люкс», де вже перебував потерпіли ОСОБА_2 , котрий знаходився в стані алкогольного сп`яніння, безпричинно чіплявся до ОСОБА_3 , виражався в його сторону нецензурною лайкою. Він заступився за нього, тоді потерпілий запропонував вийти на вулицю, при цьому висловлювався у його адрес нецензурними словами. На вулиці вони почали шарпатись, боротись і попадали на землю, де він і потерпілий наносили один одному руками по тулубу. Після того піднялись, потерпілий сів у власний автомобіль і кудись телефонував, а він поїхав додому. Надалі до нього приїхали працівники поліції, яким надав пояснення. Буд-яких ударів ногами не наносив. Заявлений прокурором цивільний позов не визнав та просить залишити його без розгляду.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення визнав частково, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 296, та ч. 1 ст. 122 КК України, виходячи із наступних міркувань :

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості потерпілого, ОСОБА_2 суду пояснив, що 05 лютого 2018 року близько 17: 30 год після робочого дня зайшов на автозаправну станцію з метою придбати пива. В приміщенні заправки у нього із обвинуваченим виникла словесна перепалка, в результаті чого обвинувачений запропонував вийти на вулицю. Повернувши за кут, відчув сильний удар в спину, від якого впав на землю. Надалі прикривав обличчя руками, а обвинувачений наносив удари по тулубу. Уся бійка тривала близько 10 хвилин. Коли їх розборонили, то хтось із присутніх допоміг піднятись, тоді відчув різку біль у лівій частині тулуба. Зателефонував на швидку та, зробивши рентген, виявився перелом 6 ребер із зміщенням. На наступний день поїхав у Тернопіль де і проходив лікування. Від операційного втручання відмовився у зв`язку з тим, що не мав фінансової можливості. Заявлений ним цивільний позов просить залишити без розгляду, так як обвинувачений повністю відшкодував заподіяну шкоду.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що являється двоюрідною сестрою потерпілого ОСОБА_2 . На початку лютого 2018 року, близько 16-17 год, перебуваючи на власному подвір`ї, була свідком того, що через проїжджу частину дороги на території заправки билися двоє чоловіків. Один з них нахилився і прикривав голову руками, а інший стояв над ним і викрикував щоб той забрав руки при цьому наніс йому декілька ударів по тулубу. Потім вони обоє почали шарпанину та попадали на землю. Надалі пішла на подвір`я і як розгортались події її не відомо.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що працює оператором на АЗС. 05 лютого 2018 року близько 17:00 год прийшов обвинувачений ОСОБА_1 та придбав сигарети. Потім прийшов потерпілий ОСОБА_2 і також щось купував. Через декілька хвилин вони вийшли на вулицю, а він залишився в приміщенні, тому що були люди, яких він обслуговував. В приміщенні АЗС хтось із хлопців казав, що потерпілий і обвинувачений між собою шарпались, але він не виходив дивитись. Коли вийшов на вулицю, то потерпілий ОСОБА_2 сидів на колінах біля автомобіля і викликав швидку, тримався за груди рукою. Візуальних тілесних ушкоджень він не бачив. Обвинуваченого ОСОБА_1 вже не було. В середині приміщення жодних конфліктів між ними він не бачив. Надалі приїхали швидка та працівники поліції.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_11 суду пояснив, що 05 лютого 2018 року близько 17:00 знаходився в підсобному приміщенні АЗС, розмовляв та пив із друзями каву. На вулицю у той час коли вони шарпались він не виходив і самого конфлікту не бачив. Розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не чув. Від людей почув, що між потерпілим і обвинуваченим відбулась бійка. ОСОБА_1 не бачив.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що 05 лютого 2018 року близько 17:00 год, знаходився в приміщенні АЗС, де були присутні як обвинувачений ОСОБА_1 так і потерпілий ОСОБА_2 Потерпілий виражався в сторону ОСОБА_3 нецензурними словами, безпідставно до нього чіплявся, тоді за нього заступився ОСОБА_1 і вони розпочали між собою шарпатись, а потім вийшли на вулицю. Як відбувалась бійка на вулиці йому не відомо, оскільки знаходився всередині АЗС.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_3 суду пояснив, що 05 лютого 2018 року близько 17:00 год зайшов на АЗС придбати сигарети. В приміщенні знаходився обвинувачений ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 , який почав безпідставно до нього чіплятись із претензіями щодо його місця перебування на АЗС, висловлюватись нецензурною лайкою. Обвинувачений захистився за нього і зробив йому зауваження. Потім вони вийшли спілкуватись на вулицю де і відбулась бійка. Він у той час знаходився в приміщенні заправки, а тому хто кого бив він не бачив взагалі.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснив, що знає обвинуваченого та потерпілого як односельчан. 05 лютого 2018 року близько 16-17 год придбав сигарети і вийшов на вулицю, стояв пив каву біля автомата. У подальшому в приміщенні АЗС почув сварку, після чого обвинувачений і потерпілий вийшли на вулицю. ОСОБА_2 виражався в сторону ОСОБА_1 нецензурною лайкою, зловив його за куртку та провокував на бійку. Вони пішли за заправку і там шарпались, проте самої бійки не бачив, оскільки пішов провести друга. Коли він вертався, то стояв бус і ОСОБА_2 лежав на землі та жалівся на біль в грудях.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_5 суду пояснив, що 05 лютого 2018 року близько 17:00 год побачив біля заправки АЗС ОСОБА_3 і попросив його взяти пиво, після того вживав його в стороні. В приміщенні АЗС розпочалась сварка, шум і оператор вигнав усіх на вулицю. Про конфлікт не знав і хто з ким бився йому невідомо, оскільки перебував в стані алкогольного сп`яніння. Коли вийшов із заправки бачив ОСОБА_2 , який стояв і тримався за ребро.

Покази потерпілого та свідків, логічно та об`єктивно підтверджуються письмовими доказами, зокрема :

Згідно заяви ОСОБА_2 на ім`я начальника Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області, останній просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який 05 лютого 2018 року близько 17:30 год завдав йому тілесних ушкоджень, а саме збив з ніг і почав наносити удари ногами в область тулуба і голови.

Згідно резолютивної частини висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 377 від 13 квітня 2018 року вбачається, що у громадянина ОСОБА_2 при поступленні 06 лютого 2018 року в торакальне відділення Тернопільської університетської лікарні, за даними медичної карти № 02/01462 стаціонарного хворого, на підставі даних об`єктивного клінічного обстеження та результатів апаратних досліджень, було діагностовано закриту травму грудної клітки у вигляді переломів 3-10 лівих ребер. Зазначена травма супроводжувалась явищами гемо-та пневмотораксу (накопичення крові і повітря в плевральній порожнині), що підтверджується результатами проведених 07 лютого 2018 року оперативних втручань - торакоцентез та накопиченням повітря у підшкірній клітковині.

Описані вище ушкодження, зважаючи на їх вид, відсутність ознак зрощення переломів та відомості про виконання оперативних втручань, утворились від дії тупих предметів незадовго до госпіталізації ОСОБА_2 у лікувальний заклад.

Виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження не супроводжувались загрозливими для життя явищами, тобто не були небезпечними для життя, та у своєму клінічному перебігу супроводжуються тривалим (більш як 21 день) розладом здоров`я і за цією ознакою належать до середньої тяжкості - п.п.2.2.1. - 2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень».

Утворення відміченої у ОСОБА_2 травми лівої половини грудей за наведених у постанові обставинах, а саме від ударів ногами не виключається.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 12 березня 2018 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 повідомив, що 05 лютого 2018 року, близько 17:25 год на території АЗС «Люкс», що в с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, йому умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_1 , який наніс 1 удар по спині та 10-15 ударів ногами з лівої сторони по тулубу та грудній клітці. Надалі потерпілому запропоновано відтворити дані події за участі статиста, на що потерпілий погодився, та показав яким чином ОСОБА_1 наносив йому удари.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 23 травня 2018 року вбачається, що ОСОБА_10 показала то розповіла, з якого місця вона бачила як ОСОБА_1 наносив удари ногами по тулубу ОСОБА_2 , який знаходився на колінах на землі. Надалі ОСОБА_10 вказує на місце на автостанції, що знаходиться на відстані 43 метрів від місця, де вона знаходилась та за допомогою статиста відтворює події, що бачила.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права, і за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази («параграф 34 рішення у справі Тейксейра де кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення «Шабельніка проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст.ст. 5, 8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях « Ірландія проти сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

У суду немає сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілого та свідків, котрі підтверджували обставини спричинення тілесних ушкоджень, оскільки вони логічні, взаємодоповнюючі і підтверджені дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами.

Оцінюючи у сукупності із письмовими доказами покази потерпілого та свідків, при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України доведена в судовому засіданні поза розумним сумнівом, а зібраних доказів, які є чіткими та узгодженими між собою достатньо для визнання його винним, тому повністю погоджується із кваліфікацією органами досудового слідства дій за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України.

Разом із тим суд не бере до уваги доводів обвинуваченого, що він наносив удари лише руками, оскільки вони повністю спростовані дослідженими та проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами та показаннями свідків.

Таким чином суд вважає, що покази обвинуваченого є неправдивими, спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності, а тому їх оцінює критично і не бере до уваги.

Крім того, під час розгляду справи потерпілий ОСОБА_2 подав суду клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку з відмовою від підтримання обвинувачення за ч.1 ст. 122 КК України. Наголосив, що примирився із обвинуваченим, претензій матеріального та морального характеру у нього немає та просить кримінальне провадження за ч.1 ст. 122 КК України закрити.

Прокурор, обвинувачений та його захисник підтримали заявлене потерпілим клопотання, зіславшись на право сторони у справах приватного звинувачення підтримувати або не підтримувати висунуте обвинувачення.

Заслухавши думку учасників судового розгляду справи, суд вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного :

Відповідно до п 2 ч. 3 ст.314 КПК України суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ст.. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом встановлено, що кримінальне провадження за ч.1 ст. 122 КК України відкрито у формі приватного звинувачення. Дане провадження може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого. Умисне середньої тяжкості спричинення тілесних ушкоджень, відноситься в силу ст. 12 КК України до злочинів середньої тяжкості і відповідно до вимог ст.477 КПК України розслідуються у формі приватного звинувачення, а тому у випадку відмови від підтримання обвинувачення потерпілим, або його представником суд закриває провадження у справі, про що виносить ухвалу.

За вказаних обставин, враховуючи те, що потерпілий відмовився від підтримання державного обвинувачення за ч.1 ст. 122 КК України, позаяк примирився із обвинуваченим, суд вважає, що клопотання про закриття провадження у справі є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того потерпілим ОСОБА_2 подано клопотання про залишення заявленого ним цивільного позову без розгляду, оскільки обвинуваченим ОСОБА_1 повністю відшкодована як матеріальна так і моральна шкода у повному обсязі.

При призначенні покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, а також Постанови ПВС України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особливості конкретного правопорушення, обставини його вчинення, поведінку обвинуваченого до і після вчинення злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимог ч.2 ст. 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України до обставин, що пом`якшують покарання суд відносить добровільне відшкодування заподіяних збитків.

У відповідності до вимог ст.ст. 67 КК України судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, який згідно ст. 12 КК України належить до злочинів невеликої тяжкості, наслідки, що наступили - те, що у результаті спричинених тілесних ушкоджень потерпілий певний період часу знаходився на лікуванні, обставини, що пом`якшують покарання - позитивні характеризуючі дані з місця проживання, те, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи психіатра, з урахуванням фактичних обставин справи, думки потерпілого, який просить призначити обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, до даного конкретного обвинуваченого буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, судом встановлено, що в результаті заподіяння тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причино-наслідковому зв`язку із діями обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 був госпіталізований та знаходився на стаціонарному лікуванні у Тернопільській університетській лікарні з 06 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року 14 ліжко днів.

Згідно ч.1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З довідки Тернопільської університетської лікарні вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні торакальної хірургії з 06 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року 14 ліжко днів. Вартість затрат на лікування та перебування становить 6090 грн )_14л/д х 465 грн = 6090 грн)

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 порушені права закладу охорони здоров`я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради - понесені витрати Тернопільською університетською лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 6090 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань зі сторони обвинувачення не було.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні - відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 128, 129, 374-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України провадженням закрити у зв`язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від підтримання обвинувачення в суді.

Цивільний позов прокурора Підволочиського відділу Кременецької місцевої прокуратури в інтересах фінансового управління Тернопільської міської ради - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради - понесені витрати Тернопільською університетською лікарнею на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 6090 грн, які перерахувати на ГУК у Тернопільській області, 21080500, р/р 31412535700001 в ГУДКСУ в Тернопільській області м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012, обласний бюджет, призначення платежу «інші надходження».

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні - відсутні.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя - підпис

копія вірна:

Суддя Сташків Н.Б.