Вирок № 84434515, 23.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 23.09.2019

Справа № 320/3477/19

(1-кп/320/782/19)

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23» вересня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Фоміна В.А.,

при секретарі - Захаровій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019080140000914 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, який має середню освіту, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

- 14.05.1999 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік, 06.09.1999 звільнений від відбування покарання у відповідності до ст. 1 ЗУ «Про амністію»;

- 27.12.2000 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 81 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки. На підставі ст. 46-1 КК України відкласти виконання вироку на 2 роки;

- 02.11.2001 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ст. 43 КК України частково приєднати покарання по вироку Мелітопольського міського суду Запорізької області від 27.12.2000 та призначити 3 роки ВТК суворого режиму,

- 17.09.2004 звільнений від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку тримання під вартою;

- 08.12.2005 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки,

- 07.12.2007 звільнений від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку тримання під вартою;

- 19.11.2008 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 2 роки. Перегляд вироку: 22.10.2009 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області - випробувальний термін по вироку Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області скасувати та направити у місця позбавлення волі строком на 3 роки;

- 24.07.2012 звільнений від відбування покарання умовно - достроково, невідбутий строк 3 місяці 6 днів;

- 18.03.2013 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 1 рік 8 місяців.

- 05.06.2014 звільнений від відбування покарання умовно - достроково, невідбутий строк 5 місяці 13 днів;

- 28.04.2016 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк з 20.01.2016 року по 28.04.2016 день за два, 14.12.2018 звільнений від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку тримання під вартою, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового розгляду:

прокурора - Джавоян О.Р.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Ненашевої Я.В.,

В С Т А Н О В И В:

03.04.2019, о 14 годині 02 хвилини, ОСОБА_1 , знаходячись біля будівлі супермаркету «АТБ - маркет», за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, бульвар ЗО років Перемоги, будинок № 1-А , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, підійшов до паркувального місця для велосипедів, де шляхом вільного доступу таємно викрав майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме: велосипед, марки «Салют», у рамі синього кольору, вартістю 1000 гривень, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вищевказану суму. Після чого, з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном на власний розсуд.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.185 КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що 03.04.2019 року в денний час доби, біля супермаркету «АТБ - Маркет» таємно викрав велосипед марки «Салют». Після чого, з місця вчинення злочину зник та розпорядився майном на власний розсуд. Просив суворо не карати.

Судом роз`яснене обвинуваченому ОСОБА_1 суть обвинувачення та з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст викладених обставин та у суду відсутні сумніви у добровільності його позиції. Судом роз`яснено обвинуваченому ОСОБА_1 положення ч. 3 ст. 349 КПК України, зокрема позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, від нього надійшла заява про слухання кримінального провадження за його відсутності. Просить призначити покарання обвинуваченому на власний розсуд.

У зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав свою провину, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, тому суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України обмежився тільки допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. Інші докази по справі не досліджувалися.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує суспільну небезпеку скоєного діяння та особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Європейський суд з прав людини, практика якого у відповідності до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ застосовується як джерело права, у справі „Бакланов проти Росії" (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі „Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 року) зазначив, що „досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу „законності" і воно не було свавільним".

При цьому, справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєному правопорушенні визнав повністю, що визнається обставиною, що пом`якшує його покарання.

Однак обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, знову вчинив умисний злочин, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став, за місцем проживання характеризується негативно, крім того відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області, в якій зазначено, що приймаючи до уваги зібрані та узагальнені матеріали, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високий рівень ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства, ризик небезпеки оцінюється як високий, а тому за таких обставин суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії у виді реального відбуття покарання.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_1 вираховувати з дня його фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-велосипед, марки «Салют», у рамі синього кольору, який переданий потерпілому ОСОБА_2 на відповідальне зберігання - залишити потерпілому ОСОБА_2 ;

-DVD-R диск Videx 4.7 gb, на якому зображено відео з камери зовнішнього відео спостереження з будівлі супермаркету «АТБ _ маркет», що зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12019080140000914 - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12019080140000914.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: В.А.Фомін