Рішення № 84429826, 12.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2019 року № 826/20164/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Літвінової А.В., Шулежка В.П. при секретарі судового засідання Садоховій В.С. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ - ЛТД»до третя особа:1. Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, 2.Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів Українипропро визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, за участю представників:

позивача - Антохова Я.С.,

відповідача 1 - Трембач О.С.,

відповідача 2 - Бігдан А.В.,

третьої особи - не прибув

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ - ЛТД" (далі - позивач) із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1), Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 2), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05;

- визнати незаконною бездіяльність КМУ з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту КМУ про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28 січня 2016 року у відповідність із законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

- зобов`язати ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2016 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ "НІКЕЯ - ЛТД", з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 13 травня 2016 року;

- зобов`язати КМУ прийняти нормативно - правовий акт, необхідний для реалізації Закону України 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність із цим Законом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року (суддя Аблов Є.В.) позовну заяву залишено без руху.

У зв`язку з неусуненням недоліків, зазначених у хвалі суду від 26 грудня 2016 року, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року (суддя Аблов Є.В.) позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Епель О.В.) ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2017 року (суддя Аблов Є.В.) справу прийнято до провадження судді та продовжено строк для усунення недоліків, визначених в ухвалі суду від 26 грудня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року (суддя Аблов Є.В.) у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено її до судового розгляду.

12 грудня 2018 року, зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом (далі по тексту - КАС України) ухвалено рішення подальший розгляд справи проводити у порядку письмового провадження.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2019 року №202 та згідно протоколу розподілу справ від 16.04.2019 року справу №826/20164/16 повторно розподілено на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві необґрунтовано відмовлено у прийнятті податкової декларації ТОВ "НІКЕЯ - ЛТД" з податку на додану вартість та додатків до неї за квітень 2016 року, оскільки Податковий кодекс України не містить положень, які б зобов`язували платника податку подавати податкову звітність з ПДВ виключно в електронній формі. Позивач наголошує, що контролюючий орган може відмовити у прийнятті податкової звітності виключно у випадку порушення платником податків вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, якими встановлено вичерпний перелік обов`язкових реквізитів податкової декларації, а відмова з підстав подання декларації у паперовій формі зазначеним Кодексом не передбачена.

А тому, рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05 позивач вважає незаконними, оскільки податковий орган не мав законних підстав і передбачених законом повноважень для його прийняття.

Водночас, позивач посилається на бездіяльність Кабінету Міністрів України від 30.01.2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28.01.2016 року у відповідність із Законом України від 26.11.2015 року №835-VІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві у поданому до суду відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечувала та просила у його задоволенні відмовити.

Відзив обґрунтовано тим, що з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Даним Законом введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та внесено зміни до Кодексу, зокрема, у частині подання звітності з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних. Відповідно до абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Кодексу, з урахуванням внесених змін, податкова звітність з податку на додану вартість подається до контролюючого органу всіма платниками в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб порядку, визначеному законодавством.

При цьому, відповідач звертає увагу, що листом ДФСУ від 19.01.2015 № 1403/7/99-99-19-03-01-17, розміщеним на офіційному сайті ДФС України, надано роз`яснення щодо порядку подання звітів з ПДВ, а саме: починаючи з першого звітного періоду 2015 року (січень/ І квартал), податкова звітність з ПДВ подається до контролюючого органу всіма платниками податку виключно в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядну, визначеному законодавством.

22.12.2015 року між ТОВ «Нікея-ЛТД» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві договір про визнання електронних документів було переукладено за № 9258630649.

Отже, відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Нікея-ЛТД» має можливість реєструвати податкову звітність та податкові накладні, надіслані засобами телекомунікаційного зв`язку.

Також відповідач 1 звертає увагу, що норми п. 49.4 ст. 49 ПК України та п. 2 розд. III Порядку встановлюють інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з податку на додану вартість, яка має бути подана виключно в електронній формі. Тобто, на його думку, у даному конкретному випадку норма п. 49.3 ст. 49 ПК України застосуванню не підлягає, а у платника податку відповідно відсутнє право подачі декларації з податку на додану вартість у паперовому вигляді.

Таким чином, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року подана ТОВ «Нікея-ЛТД» на паперових аркушах в порушення вимог п. 49.4 ст. 49 Кодексу, що в свою чергу свідчить про правомірність її неприйняття податковим органом.

Кабінет Міністрів України, у поданому до суду відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав їх безпідставності та існування законодавчо закріпленої процедури прийняття рішень Кабміном під час засідання Уряду. Відповідач 2, зокрема, звертав увагу, що для прийняття таких рішень, необхідна законодавча ініціатива одного з членів засідання Уряду (Міністерства), у зв`язку з її відсутністю, у Кабміна відсутні будь-які законні підстави для прийняття рішень про які зазначає позивач в адміністративному позові.

У наданих Міністерством фінансів України письмових поясненнях, третя особа просила у задоволені позову відмовити.

У поданих до суду відповідях на відзиви відповідачів та третьої особи, позивач не погоджувався з їх доводами та просив позовні вимоги задовольнити повністю, з підстав їх безпідставності.

23 травня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.09.2019 року відмовлено у задоволені клопотання представника Кабінету Міністрів України про закриття провадження в частині позовних вимог про:

визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту КМУ про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28 січня 2016 року у відповідність із законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»;

зобов`язання Кабінет Міністрів України прийняти нормативно - правовий акт, необхідний для реалізації Закону України 26 листопада 2015 року №835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність із цим Законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

22.12.2015 року між ТОВ "Нікея-ЛТД" та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів та в подальшому переукладений за №9258630649.

13.05.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікея - ЛТД" подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію з податку на додану вартість з додатками 2, 3, 4, 5 за звітний період квітень 2016 року на паперових носіях з додатковими письмовими поясненнями.

За результатами перевірки поданої декларації відповідач листом від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05 «Про відмову у прийнятті податкової звітності» повідомив позивача, що надіслана ним засобами поштового зв`язку податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2016 року подана всупереч пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, а саме невірний спосіб подання, у зв`язку із чим вказана податкова звітність вважається неподаною.

Вважаючи рішення відповідача 1 щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року в паперовому вигляді протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, станом на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

А саме, нормами п. 49.18 ст. 49 та п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової звітності з податку на додану вартість передбачений базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Так, порядок та спосіб подання податкової звітності врегульований нормами п. 49.3 - 49.7 ст. 49 ПК України.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України (в редакції чинній на станом на день подання позивачем податкової звітності в паперовому вигляді) податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк (п. 49.5 ст. 49 ПК України).

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011.

Між тим, п. 49.4 ст. 49 ПК України встановлено, що платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

З 01.01.2015р. набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, а саме абзац 2 п. 49.4 статті 49 викладено в наступній редакції: "Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством".

Аналогічно п. 2 розд. ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 року за № 1267/26044 та діяв до 01.02.2016) передбачено, що декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу І цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі.

Таким чином, згідно чинного на час спірних правовідносин законодавства, позивач був зобов`язаний подавати звітність з податку на додану вартість шляхом подання відповідної декларації в електронній формі. Невиконання позивачем цього обов`язку зумовлює правомірність відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності, поданої з порушенням вимог закону.

У взаємозв`язку з цим суд вважає, що подача податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2016 року в електронному вигляді є обов`язком позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року в паперовій формі.

При цьому, на момент подання декларації, що не заперечувалося позивачем, договір про визнання електронних документів, укладений з ТОВ "Нікея-ЛТД" не був розірваний у встановлений законом порядок та продовжував свою дію.

Отже, позивачем не дотримано положень ст. 49 ПК України щодо обов`язку подання податкової звітності з податку на додану вартість тільки в електронній формі.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами п. 49.9 ст. 49 цього Кодексу визначено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Також, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп. 49.9.1); у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп. 49.9.2).

Отже, обов`язок зареєструвати податкову декларацією платника податку виникає у контролюючого органу за умови дотримання таким платником податку вимог ст. 49 ПК України, якою, зокрема, визначено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем порушено порядок подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, так як останнім порушено порядок її направлення, а саме у письмовій формі, замість електронної форми, а тому така декларація не може бути визнана прийнятою, у зв`язку з чим відповідачем 1 рішення від 17 травня 2016 року за вих. №19144/10/26-55-08-05 про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року з додатками та доповненнями до неї, прийнято у відповідності до приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Таким чином, у зв`язку з не дотриманням позивачем вимог норми ст. 49 ПК України, не підлягає до задоволення вимога і про зобов`язання Державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2016 року з додатками та доповненнями до неї ТОВ "НІКЕЯ - ЛТД", з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 13 травня 2016 року.

Щодо тверджень позивача про бездіяльність Кабінету Міністрів України з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту КМУ про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28 січня 2016 року у відповідність із законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та необхідність вчинення дій щодо прийняття такого акту, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.113, ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Статтею 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що до основних повноважень Кабінету Міністрів України, серед іншого, відноситься забезпечення здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, проводить фінансову, цінову ,інвестиційну та податкову політику, політику у сфері праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного соціального і культурного розвитку України.

Частиною 1 ст.117 Конституції України та ст.49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своє компетенції видає постанови, які є обов`язковими до виконання.

Відповідно до параграфу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, розгляд проектів актів на засіданнях Кабінету Міністрів здійснюється відповідно до щоквартальних планів-графіків, які готуються з урахуванням строків, установлених Програмою діяльності Кабінету Міністрів, концепціями реалізації державної політики у відповідних сферах, законами України, міжнародно-правовими зобов`язаннями України, актами Президента України та постановами Верховної Ради, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів та дорученнями Прем`єр-міністра України, а також з урахуванням строків, запропонованих міністерствами для внесення на розгляд Кабінету Міністрів проектів актів, що розробляється ними в ініціативному порядку.

Згідно параграфів 7,8 Регламенту, на своїх засіданнях Кабінету Міністрів розглядає зокрема, законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів. Пропозиції, підготовлені членами Кабінету Міністрів для розгляду на його засіданні, з питань, що належить до компетенції інших членів Кабінету Міністрів, вносяться до Кабінету Міністрів лише після спеціального опрацювання та узгодження зазначених пропозицій.

Відповідно до параграфів 32, 33 Регламенту, проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Пунктами 2 Положення "Про Міністерство фінансів України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно п.4 Положення розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції.

Накази Мінфіну, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (п. 8 Положення).

Мінфін очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем`єр-міністра України і звільняється з посади Верховною Радою України (п.9 Положення) .

Пунктом 10 даного Положення, Міністр спрямовує та координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема: положення погоджує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України розроблені центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; видає обов`язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до сфери їх діяльності; порушує перед Кабінетом Міністрів України питання щодо скасування актів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, повністю чи в окремій частині.

Отже, законодавством закріплена процедура прийняття рішень Кабінетом Міністрів під час засідання Уряду. Тобто, для прийняття відповідного рішення, необхідна законодавча ініціатива одного з членів засідання Уряду (Міністерства).

Крім того, відповідно до п.201.15 ст.201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерства фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 375, Міністерством фінансів прийнято наказ від 28.01.2016 року №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість".

Зазначеним Наказом затверджено форму податкової декларації з податку на додану вартість; форму уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок; форму розрахунку податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України; Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Окрім цього, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року у справі №826/12007/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року відмовлено задоволені позивних вимог про: визнання незаконним та скасування рішення Державної регуляторної служби України про погодження проекту наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21; визнання незаконним та скасування наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21; визнання незаконним та скасування рішення Міністерства юстиції України від 29.01.2016 про державну реєстрацію за 159/28289 наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що оскаржуваний нормативно-правовий акт погоджено та зареєстровано в межах наданих повноважень у відповідності та на виконання вимог закону.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказане вище свідчить про відсутність у Кабінету Міністрів України правових підстав (обов`язку) прийняти правовий акт про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, у зв`язку з чим вимоги позивача про:

визнання незаконною бездіяльність КМУ з 30 січня 2016 року, яка полягає у неприйнятті правового акту КМУ про скасування наказу Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу №21 від 28 січня 2016 року у відповідність із законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань";

зобов`язання КМУ прийняти нормативно - правовий акт, необхідний для реалізації Закону України 26 листопада 2015 року №835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 28 січня 2016 року №21 у відповідність із цим Законом, до задоволення не підлягають.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідачами доведено, що при прийнятті оскаржуваних рішень та вчинені дій вони діяли у відповідності до приписів ч.2 ст.2 КАС України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ - ЛТД» в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивачі в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнені та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивачів на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ - ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858, 01113, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: А.В. Літвінова

В.П. Шулежко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.09.2019 року.