Рішення № 84429670, 23.09.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/499/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 від 28.03.2019 року;

- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ІП-ФС/125 від 28.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеною відповідачем перевіркою, встановлено порушення ст.21, п.п. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24, ст. 29 Кодексу законів про працю в частині відсутності інструкції для робітників, не роз`яснення найманим працівникам їх прав та обов`язків, не проінформування під розписку про: умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та ін., та допуску до роботи працівника з яким не укладено трудовий договір. На підставі цього винесено постанови про накладення на нього штрафу №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ІП-ФС/125 від 28.03.2019 року у розмірі 4173,00 грн та №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 від 28.03.2019 року у розмірі 125190,00 грн. Викладені в акті перевірки факти позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, а вищезазначені постанови про накладення штрафу такими, що не ґрунтуються на законі.

04.06.2019 р. Управління Держпраці у Чернівецькій області (далі - відповідач, Управління Держпраці) подало до суду відзив на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що постанови про накладення штрафу винесені на підставі акту перевірки, в ході якої було встановлено порушення ст. 21, п.п. 6 ч.1 та ч. 3 ст. 24, ст. 29 Кодексу законів про працю. Таким чином, постанови про накладення штрафу винесені з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а отже є законними і скасуванню не підлягають.

10.05.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 09:30 год. 03.06.2019 р.

03.06.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 12:00 год. 10.06.2019 р.

10.06.2019 р. в судовому засіданні судом оголошено перерву до 11:00 год. 29.07.2019 р.

13.06.2019 р. ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ІП-ФС/125 від 28.03.2019 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4173,00 грн та зупинено дію постанови управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 від 28.03.2019 року про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 125190,00 грн до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

29.07.2019 р. судове засідання не відбулось, у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення судового розгляду. Судове засідання призначено на 15:00 год. 19.08.2019 р.

19.08.2019 р. в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Окрім того, учасниками по справі подано заяви про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі державної реєстрації фізичної особи - підприємця (реєстраційний номер №20380000000037262 від 18.09.2014 р.). Місце реєстрації підприємця: вул. Шипинська, 5, м. Чернівці.

04.03.2019 р. Чернівецьке управління департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в особі заступника начальника майора поліції В.В. Старчука звернулось до начальника Управління Держпраці в Чернівецькій області з інформацією щодо наявних неоформлених працівників у ФОП ОСОБА_1 (а.с. 79).

На підставі вказаної інформації та відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, на виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" в частині дотримання вимог ч. 5 ст. 2, ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6-8, абз. 2 ч. 10, 13, 14 ст. 4, ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1-4, 6 ст. 7, ст.ст. 9, 10, 19-21, ч. 3 ст. 22, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 р. № 295, наказу Мінсоцполітики від 18.08.2017 р. №1338 Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів, Положення про управління Держпраці у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 р. №84, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення" від 05.09.2018 р. №649-р та на підставі рішення керівника прийнято наказ №127, яким уповноважено начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Управління Держпраці у Чернівецькій області Пурічу Юрію Степановичу та головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Чернівецькій області Боячуку Василю Вікторовичу в межах наданих повноважень, здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, укладених трудових відносин з працівниками у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2 ) тривалістю 2 робочих дні з 04.03.2019 р. по 05.03.2019 р. (а.с. 80).

Направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування від 04.03.2019 р. №04-105 отримано позивачем, що підтверджується його підписом (а.с. 81).

04.03.2019 р. актом №ЧВ-609/19/400/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 12.03.2019 р. у зв`язку з ненаданням інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування (а.с. 16 - 17).

У зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливості проведення інспекційного відвідування, строк проведення інспекційного відвідування зупинено та зобов`язано позивача надати до 18:00 год 12.03.2019 р. наступні документи: свідоцтво про реєстрацію фізичної особи - підприємця; витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; копії паспорта; трудові договора; накази про прийом працівників на роботу; повідомленням ДФС; відомості про нарахування заробітної плати; платіжні відомості; табеля обліку робочого часу за 2018 - 2019 роки; договір про здійснення ремонтних робіт за адресою м. Чернівці, вул. Золочівська, 100; графік відпусток за 2018-2019 роки; особові картки форми П-2; правила внутрішнього трудового розпорядку; кадрові накази; цивільно - правові договора з працівниками, які виконували роботи за 2018-2019 роки, про що 04.03.2019 р. складено вимогу №ЧВ-609/19/420/ПД (а.с. 15).

12.03.2019 р. представником позивача подано запит до відповідача стосовно надання інформації, яка зареєстрована в Управлінні Держпраці 13.03.2019 року (а.с. 18).

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача в присутності позивача проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого 13.03.2019 р. складено акт № ЧВ-609/19/420/АВ/НД (а.с. 23 - 28).

Під час інспекційного відвідування виявленні наступні порушення:

- ст. 29 КЗпП України, а саме: відсутні робочі інструкції для робітників; не роз`яснено найманим працівникам їх прав та обов`язків; не проінформовано під розписку про умови праці; наявності на робочому місці, де працюватимуть працівники, небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та ін.;

- ст. 21, п.п. 6 ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України допуск працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженим ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу;

- Постанову Кабінету міністрів України «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальним органом про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015 р. №413, позивач не повідомив про прийняття ОСОБА_4 на роботу до територіальних органів ДФС за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановленою формою до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

13.03.2019 р. інспектор праці на підставі пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, винесла припис № ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П про усунення виявлених порушень до 12.04.2019 р. (а.с. 29 - 30).

Акт інспекційного відвідування № ЧВ-609/19/420/АВ/НД від 13.03.2019 р. та припис № ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П від 13.03.2019 були отримані позивачем 13.03.2019 р.

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки № ЧВ-609/19/420/АВ/НД позивач подав о 16:40 год. 15.03.2019 р. до Управління Держпраці у Чернівецькій області зауваження та заперечення (а.с. 33 - 35).

20.03.2019р. листом №871/0/04-2/19 відхилено заперечення щодо доводів та заперечень викладених в зауваженні до акту інспекційного відвідування (а.с. 38 - 39).

22.03.2019 р. позивачем подано скаргу на припис головного державного інспектора управління Держпраці Чернівецької області від 13.03.2019 р. №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П про усунення виявлених порушень (а.с. 40-41).

За результатами розгляду справи, відповідач керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення вирішила:

- накласти на позивача штраф на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 4173,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/125;

- накласти на позивача штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 125190,00 грн, про що винесла постанову №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 (а.с.44 - 45).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Частина 2 ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 р. (Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпункт 6 п. 4 Положення №96 встановлює, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.п. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пункт 7 Положення №96 вказує, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Стаття 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. №877-V (далі - Закон №877-V): державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Стаття 2 Закону №877-V вказує, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у цій частині органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону №877-V виключно законами встановлюються органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.

Частина 8 ст. 4 Закону №877-V: органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо - та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Частина 1 ст. 6 Закону №877-V вказує, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частина 2 ст. 6 Закону №877-V встановлює, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частина 5 ст. 7 Закону №877-V встановлює, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону №877-V в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 р. № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (п. 3 Порядку № 295).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (п. 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (п. 9 Порядку № 295).

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів (п. 10 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (п. 20 Порядку № 295).

Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 23, 24 Порядку № 295 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п. 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (п. 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку № 295).

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Стосовно порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до матеріалів справи, постановою про накладення штрафу, складеною уповноваженими посадовими особами, №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 від 28.03.2019 р. встановлено порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску в загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Судом встановлено, що на день інспекційного відвідування позивач на підставі договору підряду №321 від 02.08.2019 р. виконував роботи на об`єкті «Капітальний ремонт будівель, вольєрів, огорожі та благоустрій території по вул. Золочівській, 100 м. Чернівці» в кінологічному центрі Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області.

Станом на момент проведення інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця працювало три найманих працівники, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з якими укладено трудові договори та видано накази (розпорядження) про прийом їх на роботу.

Разом з тим, в акті перевірки зафіксовано, що 04.03.2019 р. з метою здійснення інспекційного відвідування позивача здійснено вихід за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою знаходилося двоє працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Будучи допитаним в судовому засіданні, свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює у позивача на посаді плиточника з серпня 2018 р., режим роботи з 09:00 до 18:00 год., обідня перерва 1 год., вихідні субота та неділя, заробітна плата залежить від об`єму виконаної роботи (4000,00 - 5000,00 грн).

04.03.2019 р. він клав плитку на сходах на об`єкті по вул. Золочівській, 100, біля нього знаходився його син ОСОБА_4 , якому він подзвонив для того, щоб останній привіз йому плиткоріз та деякі інструменти. Крім того, зазначав, що під час виконання роботи на його прохання син подавав йому деякі інтрументи, що і було встановлено працівником Управління Держпраці (а.с. 106).

ОСОБА_5 в своїх поясненнях, які були відібрані відповідачем, зазначив, що його батько ОСОБА_5 , працює на об`єкті по АДРЕСА_2 . Одного разу, батько попросив його привезти плиткоріз, після чого він поїхав до міста по справам. По закінченню справ, зателефонував до батька та поцікавився чи він обідав, вирішив відвести каву та обід. Дізнавшись, що батькові залишилося недовго працювати, вирішив його зачекати, щоб поїхати разом додому. Також повідомив, що чекаючи батька взяв у руки шпатель і спробував нанести клей, проте в цей час надійшли працівники контролюючого органу (а.с. 107).

Також, згідно відібраних відповідачем пояснень у працівника кінологічного центру ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_10 , вбачається, що він бачив на території кінологічного центру по вул. Золочівській, 100, майстра, який клав керамічну плитку та ще одну особу, яка декілька раз приходила на територію центру.

Під час дослідження цифрового носія CD-R №IFPI GL01, судом встановлено, що з відеозапису, тривалістю 31 секунда, вбачається, що ОСОБА_5 кладе плитку, а ОСОБА_5 знаходиться біля нього зі шпателем в руках. Вказаний відеозапис було здійснено підполковником поліції старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Департаменту внутрішньої безпеки Білокрицьким О.С. та майором поліції оперуповноваженим Департаменту внутрішньої безпеки Задорожним О.П.

В ході судового розгляду, судом допитано в якості свідків двох працівників поліції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які пояснили, що 04.03.2019 року прибули до одного з підрозділів ГУНП у Чернівецькій області - Кінологічного центру, з метою перевірки використання ФОП ОСОБА_1 державних коштів. Так, під час перевірки на вищезазначеному об`єкті вони виявилих двух осіб, які клали плитку, а тому звернулися з листом в Управління Держпраці у Чернівецькій області для проведення інспекційного відвідування у зв`язку з використанням ФОП ОСОБА_1 працівників без належного оформлення трудових відносин.

Суд звертає увагу, що у відповідності до абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (норма, у відповідності до якої позивач був притягнутий до відповідальності), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Вказану норму законодавцем сконструйовано таким чином, що для того щоб настала відповідальність, у даному випадку фізичної особи-підприємця, необхідно два фактора: перший фактор - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (у спірному випадку) та другий обов`язковий фактор - виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Тобто лише при наявності цих двох обов`язкових факторів настає негативний наслідок до такої фізичної особи-підприємця - застосування штрафу у розмірі тридцятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що жодного доказу, того, що ОСОБА_5 працює на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 відповідачем не надано.

Єдиним доказом відповідача є відео, яке зафіксоване ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Проте, суд звертає увагу, що з наданого відео встановлено лише те, що дві особи знаходяться біля сходів приміщення та не зафіксовано ОСОБА_4 за виробничим процесом.

Короткотермінове знаходження особи на території, саме по собі не є допуском до виконання трудових обов`язків, оскільки ним не виконувались жодні функції найманого працівника, не підпорядковувався правилам трудового розпорядку, виплати заробітної плати чи винагороди не проводилися.

Як зазначалось судом раніше, позивача притягнуто до відповідальності за абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України у зв`язку із фактичним допуском ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає в фактичному допущенні працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Так, відповідно до Словника української мови під «допуском» розуміється дія за значенням «допускати», тоді як під словом «допускати» розуміється давати змогу, дозволяти кому-небудь увійти кудись, підійти до кого -, чого-небудь; дозволяти робити що-небудь, займатися чимось, брати участь у чомусь (Словник української мови в 11 томах. - Том 2. 1971. - С.375).

Отже, надаючи оцінку слову «допускати» через призму семантико-етимологічного підходу, слід прийти до висновку, що роботодавець несе відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), у разі вчинення дії пов`язаної безпосередньо з допуском працівника до роботи. При цьому враховуючи суб`єктивну сторону цього правопорушення, роботодавець має усвідомлювати той факт, що здійснює допуск працівника до такої роботи.

Як встановлено судом раніше, позивач ОСОБА_1 до роботи ОСОБА_4 не допускав, оскільки навіть не знав про існування даної особи та не знав про цей факт. Зворотнього представник відповідача суду не навів.

Отже, оскільки матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем громадянина ОСОБА_4 до роботи без укладення трудового договору, відтак висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування щодо порушень фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, суд вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що прийнята Управлінням Держпраці у Чернівецькій області постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.03.2019 р. №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно порушення ст. 29 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Статтею 29 КЗпП України визначено обов`язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце. До початку роботи за укладеним договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний, зокрема: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що у позивача відсутні робочі інструкції для робітників, до початку роботи не роз`яснено найманим працівникам їх права і обов`язки та не проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, з огляду на наступне.

Згідно вимоги про надання документів №ЧВ-609/19/420/ПД від 04.03.2019 р. в переліку документів, які необхідні для проведення інспекційного відвідування відповідачем не вказано про необхідність надання позивачем робочих інструкцій, доказів роз`яснення прав та обов`язків працівникам та розписок про умови праці. Під час судового розгляду представником відповідача доказів відсутності вказаних документів також не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що прийнята уповноваженими посадовими особами відповідача постанова від 28.03.2019 р. №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/125 є протиправною та підлягає скасуванню.

Інші доводи відповідача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У цій справі судом задоволено у повному обсязі позов ОСОБА_1 , яке в розумінні КАС України не є суб`єктом владних повноважень, а тому суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Чернівецькій області, що виступало відповідачем у справі та порушило права позивача, судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно розрахунку суми судових витрат, які понесені у зв`язку із розглядом адміністративної справи №824/499/19-а позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1251,91 грн відповідно до квитанції №ПН833362 від 29.03.2019 року та у сумі 768,40 грн відповідно до квитанції №ПН833384 від 29.03.2019 року та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15950,00 грн (а.с.3,4,171).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У цій справі позивач процесуальними правами не зловживав, ним сплачено судовий збір відповідно до ставки, визначеної Законом України "Про судовий збір", а отже сплачений ним згідно квитанцій №ПН833362 від 29.03.2019 року у розмірі 1251,91 грн та №ПН833384 від 29.03.2019 року у сумі 768,40 грн підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15950,00 грн, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 11.03.2019 р. між адвокатом Дрищенюк М.М . , діюча на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Радою адвокатів Чернівецької області від 31.08.2018 р. серії ЧЦ №000270 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №6/19.

Згідно акту прийому передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги №6/19 адвокатом надано наступну правничу допомогу:

- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції 725,00 грн (1год);

- написання та подання адвокатського запиту від 12.03.2019 р. №8/19 725,00 грн (1год);

- написання та подання адвокатського запиту від 13.09.2019 р. №9/19 725,00 грн (1год);

- написання та подання зауваження та заперечення до акта інспекційного відвідування від 15.03.2019 р. та заяви на повернення оригіналів 2175,00 грн (3 год х 725,00 грн);

- написання та подання заяви на оскарження припису від 22.03.2019 р. 2175,00 грн (3 год х 725,00 грн);

- підготовка, написання, виготовлення копій документів та подання позовної заяви до суду 3625,00 грн (5 год х 725,00 грн);

- прийняття участі в судових засіданнях 3625,00 грн (5 год х 725,00 грн);

- написання та подання заяви про забезпечення позову 2175,00 грн (3 год х 725,00 грн).

Всього на загальну суму 15950,00 грн. Вказана обставина також підтверджується прибутковим касовим ордером та квитанцією від 19.08.2019 р.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати.

При цьому суд зазначає, що наведені документи логічно один одного доповнюють, не містять змістових суперечностей, розрахунок по ним проведений виключно у безготівковій формі, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями, в яких призначенням платежу є "Правова допомога".

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проаналізувавши розмір заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що він відповідає умовам співмірності.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а згідно частини 7 цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суду не надав та не вчинив жодних дій щодо доведення неспівмірності витрат.

Зазначене право належить виключно відповідачам і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене у своїй сукупності, слід прийти до висновку, що судові витрати понесенні ОСОБА_1 у зв`язку із розглядом адміністративної справи №824/499/19-а підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ТД-ФС/126 від 28.03.2019 року.

3. Скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами Управління Держпраці у Чернівецькій області №ЧВ-609/19/420/АВ/НД/П/ІП-ФС/125 від 28.03.2019 року.

4. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управіління Держпраці у Чернівецькій області судові витрати у розмірі 17970,31 грн, з них судовий збір 2020,31 грн. , витрати на професійну правничу допомогу 15950,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Управління Держпраці у Чернівецькій області (вул. Зелена, 3, м. Чернівці, 58003, код ЄДРПОУ 39888333)

Суддя Маренич І.В.