Рішення № 84427203, 03.09.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/1614/19

Провадження №: 2/752/3816/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором депозиту та грошових коштів на картковому рахунку, -

в с т а н о в и в:

у квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором депозиту та грошових коштів на картковому рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що є клієнтом банку та має в ньому два рахунки: № НОМЕР_1 на суму 146 912,38 грн., що є зарплатним, та № НОМЕР_2 - на суму 28 802,62 грн., котрий призначений для перерахування процентів за договором депозиту.

Проте, карти були банком заблоковані, про що він дізнався 29.03.2017 року.

Ним неодноразово було направлено заяву про їх розблокування, однак, банк відмовив з посиланням на відсутність з боку банку порушень законодавства України та не обґрунтовуючи причин.

Такими діями банк фактично позбавив його права розпоряджатися своїми коштами, які були на вказаних карткових рахунках.

Тому, просив суд стягнути з ПАТ «КБ «Приватбанк» на його користь суми в розмірах146 912,38 грн. та 28 802,62 грн., котрі залишаються на заблокованих рахунках.

Ухвалою від 28.01.2019 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с. 31-32).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, зо позивач є клієнтом ПАТ «КБ «Приватбанк» має в ньому два рахунки: № НОМЕР_1 на суму 146 912,38 грн., що є зарплатним, та № НОМЕР_2 - на суму 28 802,62 грн., котрий призначений для перерахування процентів за договором депозиту.

Як вказує позивач та не заперечено відповідачем 2017 році вказані картки були заблоковані.

08.06.2018 року та 02.10.2018 року ОСОБА_1 на адресу ПАТ «КБ «Приватбанк» було направлено заяви про розблокування карток.

Листами №20.1.0.0.0/7-180608/860 від 03.07.2018 року та № 20.1.0.0.0/7-181002/1017 від -.10.2018 року (а.с. 16, 17) відповідач вказав, що обслуговування позивача в ПАТ «КБ «Приватбанк» було зупинено правомірно з посиланням на положення ст. ст. 6, 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також Умови і правила надання банківських послуг.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Як зазначає позивач у наданих поясненнях, викладених в позовній заяві, на карткових рахунках, які було заблоковано, залишились кошти в розмірах 146 912,38 грн. та 28 802,62 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день входження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом (ч. 1 ст. 1074 ЦК України).

Згідно з п. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» Суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов`язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) часників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочих дні з дня зупинення (включно).

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій), здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають.

В даному випадку суд виходить з того, що відповідач не навів належних доводів та не надав відповідних доказів щодо підстави блокування карток позивача.

Отже, дії відповідача щодо заблокування карткового рахунку позивача є неправомірними та такими, що порушують права позивача.

Крім того, звертаючись до суду позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати станом на 22.01.2019 року в розмірах 37 553,91 грн. та 10 804,71 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 625 ЦК України встановлюється відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язальні правовідносини, що можуть бути частиною інших оплатних зобов`язань (наприклад, обов`язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов`язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу і под.).

Разом з тим не є грошовими зобов`язання, в яких грошові знаки використовуються не в якості засобу погашення грошового боргу, а виконують роль товару.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини 2 т. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Проведений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства і не спростований відповідачем.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи пояснення та надані у справі докази, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині зобов`язання вчинити дії, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1074 ЦК України, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», ст.ст. 2,10,76-81,263-265, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення коштів за договором депозиту та грошових коштів на картковому рахунку- задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму відсотків на рахунку № НОМЕР_2 в розмірі 28 802,62 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот дві гривні 62 копійки).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , в розмірі 146 912,38 грн. (сто сорок шість тисяч дев`ятсот дванадцять гривень 38 копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних в розмірі 10 804,71 грн. (десять тисяч вісімсот чотири гривні 71 копійка).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 37 553,91 грн. (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 91 копійка).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 2 240,74 грн. (дві тисячі двісті сорок гривень 74 копійки).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Публічне акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко