Рішення № 84423134, 02.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2019 року Справа № 160/5209/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.05.2019 № 12659-5250-0463 про визначення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, 18010700, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 36548,26 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що отримала податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 № 12659-5250-0463 про визначення податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, 18010700, податковий період 2019 рік, сума податкового зобов`язання 36548,26 грн.

Однак, позивач стверджує, що нарахування податку суперечить закону, оскільки оскаржуване ППР не містить даних за яку саме земельну ділянку нарахований податок. Водночас позивач є власницею об`єкта нерухомості - будівля комерційного призначення літ. 0-2, 01-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Також податкове повідомлення-рішення не містить розрахунку податкового зобов`язання, що ставить під сумнів правильність визначення суми податку і грубо порушує право позивача - бути обізнаною з підставами та обґрунтованістю відповідного розрахунку.

Крім того, по кадастровому номеру земельної ділянки 1210100000:03:231:0030 у Державному земельному кадастрі взагалі відсутні відомості про таку земельну ділянку.

Ухвалою суду від 11 червня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

26 червня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог позивача, враховуючи наступне.

Контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомості за адресою - прохідна: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці площею 0,0255 га, кадастровий номер 12100000:03:231:0030.

Відповідно до положень ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З часу коли ОСОБА_1 набула у власність об`єкт нерухомості - будівлю комерційного призначення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України, у неї виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань з плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою.

Щодо доводів позивача про неправомірність визначення суми податку та не використання нормативно-грошової оцінки земельної ділянки представник відповідача пояснив наступне.

Відповідно до вимог п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Соборне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулося листом від 25.03.2019 №34679/04-36-52-50 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з метою розгляду питання щодо надання оновленої нормативно-грошової оцінки, яка є у розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на 2019 рік, за земельну ділянку за вказаною адресою із зазначенням зонального, сукупного локального та функціонального коефіцієнтів по фізичній особі ОСОБА_1 .

Листом від 10.05.2019 року №8-4-0.38-724/107-19 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області отримало відповідь, що нормативна грошова оцінка - 1 кв.м. земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 4 777,55 грн., із застосуванням Кф=3, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 №489, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777.

Тому, згідно даних відділу у м. Дніпро ГУ Державного земельного кадастру у Дніпропетровській області про нормативно грошову оцінку земельних ділянок було зроблено розрахунок земельного податку за земельну ділянку площею 0,0255 га, а саме

ЗП = S*НГО*3%, де:

ЗП- сума земельного податку, (грн.);

S - площа, (кв. м.);

НГО - нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, 3% - ставка податку за землю згідно рішення Дніпровської міської ради від 21.02.2018р. №8/30.

Сума земельного податку склалась наступним чином:

36 548,26 = (255*4777,55)*3 %.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

12.05.2005 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (на п`ять років) земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:231:0030, цільове використання - інша комерційна діяльність.

Договір оренди укладено на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 16.02.2005 року № 156/25 "Про передачу земельних ділянок по АДРЕСА_2 в оренду гр. ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 по фактичному розміщенню прохідної та котельної". Даний договір було зареєстровано у Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів та Дніпропетровському міському управлінні Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК при Держкомземі України, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 26.09.2005 р. за № 040510400891.

17 травня 2019 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №12659-5250-0463, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 36 548,26 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з того, що відповідно до пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до положень ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Правові засади застосування земельного податку регламентовані розділом XII "Податок на майно" Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України, плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно зі статтями 269, 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об`єктами оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як встановлено судом, позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0255 га.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п.4 Порядку подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 р. № 1386 (далі по тексту - Порядок), Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, зокрема Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача;

Означений порядок не закріплює обов`язкового надання інформації Держгеокадастром виключно у вигляді витягу про НГО, а отже інформація може бути надана у будь-якому вигляді.

З метою розгляду питання щодо надання оновленої нормативно-грошової оцінки, яка є у розпорядженні ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на 2019 рік, за земельну ділянку за вищезазначеною адресою із зазначенням зонального, сукупного локального та функціонального коефіцієнтів по фізичній особі ОСОБА_1 Соборне управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулося листом від 25.03.2019 №34679/04-36-52-50 до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Листом від 10.05.2019 №8-4-0.38-724/107-19 відповідач отримав відповідь від ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що нормативна грошова оцінка - 1 кв. м земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , складає 4 777,55 грн., із застосуванням Кф=3, згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 р. №489, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за №1647/29777.

Таким чином, згідно даних відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, було зроблено розрахунок земельного податку за земельну ділянку площею 0,0255 га, а саме:

ЗП = S*НГО*3%, де:

ЗП - сума земельного податку (грн.);

S - площа (кв. м.);

НГО - нормативно грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, 3% - ставка податку за землю згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 21.02.2018р. №8/30;

Сума земельного податку склалась наступним чином:

36 548,26 = (255*4777,55)*3%

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі ст. 377 Цивільною кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, з вищезазначеного суд робить висновок, що з часу коли позивач набула у власність об`єкт нерухомості - будівлю комерційного призначення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у неї виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти, та як наслідок, обов`язок сплати податку за користування земельною ділянкою.

Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань з плати за землю у власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Що стосується доводів позивача, що податкове повідомлення-рішення не містить інформації про земельну ділянку, суд враховує, що форма податкового повідомлення-рішення затверджена Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 р. за № 124/28254. Вказаною формою не передбачено внесення до податкового повідомлення-рішення інформації про земельну ділянку, яка є об`єктом оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення, суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

02 вересня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

Згідно з оригіналом.

Суддя В.М. Олійник