Ухвала суду № 84422605, 13.09.2019, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1000/17

Провадження № 2/366/573/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2019 р. смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Слободян Н.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

за участю представників сторін:

прокурор: Митя І.Ю., служб. посв. № 052348 від 07.03.2019;

інші сторони та їх представники не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, а саме:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 405 від 08.09.2006 року в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради, та передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;

визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки:

-серії ЯБ НОМЕР_1 виданий на ім`я ОСОБА_1 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010734400003 від 02.11.2007;

-серії НОМЕР_2 № 178532 виданий на ім`я ОСОБА_2 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власної на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010734400013 від 16.03.2007;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельні ділянки загальною площею 1,9 га з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0022, 3222081400:02:001:0034, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, загальною вартістю 83 410 грн.;

стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 405 від 08.09.06 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у власність громадянам земельні ділянки, зокрема ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 1 га на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства та ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,9 га на території Страхоліської сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження останні отримали державні акти серії ЯБ № 775722 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 та серії ЯБ № 775723 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 відповідно.

В подальшому, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2006 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А. за № 8050, відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 на користь громадянина ОСОБА_1 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 отримав державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0022 серія ЯБ № 775209.

ОСОБА_4 також відчужила земельну ділянку, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2006 № 8650 ВЕІ 747509, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., відчужила належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0023 на користь ОСОБА_2 .

На підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:001:0034 серія ЯГ № 178532, загальною площею 0,9 га.

Прокурор вважає, що спірні земельні ділянки передано у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Іванківською районною державною адміністрацією Київської області з порушенням законодавства, а саме з недотриманням вимог статей 80, 84, 149, 155 Земельного кодексу України та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належали до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП «Іванківське лісове господарство».

Ухвалою суду від 04.04.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 366/1000/17: судове засідання призначено на 18.04.2017 року, яке було відкладено на 16.05.2017 року у зв`язку з неявкою сторін, та після судові засідання проводились 24.05.2017 року, 12.06.2017 року, 19.06.2017 року.

Рішенням від 19.06.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

06.11.2017 року апеляційна інстанція відхилила апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

05.06.2019 року ухвалою колегії суддів Другої судової палати КЦС ВС задоволено касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, рішення Іванківського районного суду Київської області від 19.06.2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 06.11.2017 року скасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права, оскільки судом не було перевірено підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі суб`єкта владних повноважень та державного підприємства та причин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачами особисто.

04.07.2019 року справа повернута до Іванківського районного суду, здійснено повторний авторозподіл і 11.07.2019 року прийнята до провадження; підготовче судове засідання призначено на 13.09.2019 року о 10:00. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

29.08.2019 до суду від відповідача – Іванківської РДА Київської області – надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Відповідач вважає, що прокурором не підтверджено неможливості юридичних осіб, в інтересах яких заявлено позов, здійснювати захист інтересів держави самостійно, на що звернуто увагу у постанові Касаційного цивільного суду Верховного суду.

05.09.2019 до суду від представника третьої особи ОСОБА_6 – адвоката Габрєва Віталія Валерійовича – надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих же підстав, що і аналогічне клопотання відповідача. Крім того, в цей же день ним подано письмове пояснення на позов з обґрунтування твердження пропуску прокурором строку позовної давності, і, відповідно, застосування цього строку при вирішенні справи.

У судове засідання з*явився прокурор. Інші учасники судового розгляду у судове засіданні не з*явились. Про день і час слухання справи повідомлялись належним чином шляхом надіслання їм рекомендованої поштової кореспонденції.

Представник ДП «Іванківський лісгосп» 09.09.2019 року подала до суду заяву про проведення розгляду справи без участі представника ДП.

Відповідач - представник Іванківської РДА – у клопотанні про залишення позову без розгляду також просив справу розгляду без участі представника РДА.

Інші учасники справи у судове засідання не з*явились, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотань про залишення позову без розгляду, посилаючись на їх безпідставність, оскільки Верховний Суд повернув справу до суду першої інстанції саме на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд, вирішуючи заявлені клопотання та виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, надаючи оцінку доводам прокурора щодо необхідності представництва, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи і особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами 3, 4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У пункті 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, у ч. 3 ст. 56 ЦПК України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру».

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у частинах 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

З аналізу ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» суд робить висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

-якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

-у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень — він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Прокурор вважаючи, що спірні земельні ділянки передано у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Іванківською районною державною адміністрацією Київської області з порушенням законодавства, а саме вимог статей 80, 84, 149, 155 Земельного кодексу України та статей 7, 8, 17, 28, 23, пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки, на час їх відчуження, перебували в державній власності та належали до земель лісогосподарського призначення і використовувались для ведення лісового господарства ДП «Іванківське лісове господарство», звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів в інтересах держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Обґрунтовуючи підстави представництва, прокурор наголошує на тому, що органами, уповноваженими державою здійснювати функції у спірних правовідносинах є Київське обласне управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство «Іванківське лісове господарство», які тривалий час не вживають заходів для захисту інтересів держави, які полягають у задоволенні суспільної потреби у відновленні законності, захисті права власності Українського народу на землю, ліси. З огляду на це, прокурор вбачає правові підстави для звернення із зазначеним позовом в інтересах держави та для захисту її інтересів.

Однак суд не може погодитись з позицією прокурора, що лише ствердження факту про тривале невжиття заходів суб`єктом, який уповноважений на здійснення вказаних функцій, є підставою для здійснення ним представництва вказаного суб`єкта в суді. Адже сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання або ухилення уповноваженого органу щодо захисту своїх прав та інтересів.

ВС у своїй судовій практиці звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (правову позицію викладено, зокрема у постановах ВС від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 1.11.2018 у справі №910/18770/17, від 5.11.2018 у справі №910/4345/18).

В той же час, прокурор не надав жодного доказу, який би підтверджував, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства неспроможне з об`єктивних причин самостійно звернутися з позовом до суду. Тому суд приходить до висновку про те, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства має можливість для самостійного захисту своїх прав та інтересів, оскільки є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави.

У випадку посилання на невиконання обов`язку захисту інтересів держави в частині порушення її інтересів, прокурор повинен надати відповідні докази. Наприклад, докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

Іншою необхідною умовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави, у відповідності до приписів ст.23 Закону України «Про прокуратуру», є виконання прокурором обов`язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб`єкта владних повноважень є обов`язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

З матеріалів справи судом встановлено, що до позовної заяви додано листи заступника керівника Броварської місцевої прокуратури від 30.03.2017 № 2471 вих 17 та № 2472 вих 17 відповідно до Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства і до Державного підприємства «Іваківське лісове господарство», в яких повідомлялось, що Броварською місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі цих юридичних осіб, до Іванківськоїх РДА, ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження Іванківської РДА, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (а.с.23, 24).

Однак, матеріали справи не містять належних доказів направлення (вручення) зазначеного листа Київському обласному та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства. Тобто матеріали справи не містять доказів виконання прокурором приписів ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме попереднього, до звернення до суду, повідомлення про намір звернення до суду з позовом, відповідного суб`єкта владних повноважень.

В листі, адресованому ДП «Іванківське лісове господарство» є лише відмітка про те, що його 30.03.2017 року одержав головний лісничий ДП «Іванківський лісгосп» ОСОБА_8 . Однак, пред`явлення прокурором позову в інтересах даного позивача - Державного підприємства «Іванківське лісове господароство», суд вважає порушенням вимоги абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема, заборони здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді недопустиме, оскільки не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Така практика зумовлена необхідністю забезпечення гарантованого принципу рівності сторін у судовому процесі. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення від 31.03.2005 у справі «F.W. v. France», п.27). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого і законного обґрунтування та підтвердження необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принципи змагальності та рівності сторін при розгляді цивільного спору.

Така практика не є намаганням обмежити функції прокуратури сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, а є лише наслідком системного тлумачення положень законодавства, якими встановлена необхідність підтвердження судом підстав для представництва прокуратурою інтересів держави, оскільки право прокуратури на звернення до суду в інтересах уповноваженого суб`єкта, не може презюмуватися, як безспірне.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у даній справі немає передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави; саме лише зазначення в позові (без підтвердження відповідними доказами), що суб`єкти, в особі яких прокурор звертається до суду, тривалий час не вживають заходів щодо захисту інтересів держави, не є підставою для суду вважати, що такі суб`єкти неспроможні з об`єктивних причин самостійно звернутися до суду з позовом.

Відтак суд вважає, що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави у даній справі, тобто позов подано суб`єктом, який не має цивільної процесуальної дієздатності для подання зазначеного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадку, коли її подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

Враховуючи те, що суд встановив відсутність процесуальної дієздатності у прокурора уже після відкриття провадження у справі, то до даного позову слід застосувати положення п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України про залишення позову без розгляду з підстави, яка кореспондується з положенням п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 56, 185, 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області у справі № 366/1000/17 залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана через Іванківський районний суд Київської області в Київський апеляційний суд протягом 15 днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Слободян