Ухвала суду № 84415344, 17.09.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36592/19

Провадження № 2-з/761/584/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Піхур О.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , про визнання протиправним, скасування рішення та витребування з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва подано позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича, ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 , про визнання протиправним, скасування рішення та витребування з чужого незаконного володіння.

Ухвалою судді від 17.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Також у вересні 2019 року позивач подав заяву, у якій просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840752080000, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталією Володимирівною.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до відчуження майна третім особам та зробити неможливим виконання рішення суду, зазначивши, що квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться в іпотеці, відповідно до договору іпотеки №028/15-340 від 09.07.2007 року, вже відчужувалася третім особам, на підтвердження чого надає витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.09.2019 року. Позивач вважає, що такий вид забезпечення позову є абсолютноспівмірним з позовними вимогам та виключить можливість відчуження майна до вирішення спору по суті. Вказані обставини у їх сукупності свідчать, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки на даний час відповідач жодним чином не обмежений можливістю здійснити подальше відчуження квартири

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду) (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро Сороки Валерія Миколайовича, індексний номер: 47107774 від 29.05.2019 року, згідно з яким 27.05.2019 року внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 31774228 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840752080000, за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на підставі - Іпотечного договору, серія та номер: 2526, виданий 09.07.2007 року, видавник: Онищенко В.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Повідомлення, серія та номер: БН, видавник:АТ «Укрсоцбанк» та витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння.

У відповідності до вимог ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. (ч. 2 ст. 154 ЦПК України)

Згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до ч.5 ст.154 ЦПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Суд вважає аргументованою і обґрунтованою заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, невжиття таких заходів забезпечення позову, у разі задоволення позову, може зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову, а тому, враховуючи викладені позовні вимоги та обгрунтування заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 149 - 153, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,

у х в а л и в :

Вжити заходів для забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_2 ) до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Сороки Валерія Миколайовича (04050, м.Київ, вул. Дегтярівська, 8 А, оф. 406), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 ) третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (03150, м.Київ, вул. С.Васильківська, 100, ЄДРПОУ 00039019), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_3 ) про визнання протиправним, скасування рішення та витребування з чужого незаконного володіння

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840752080000, яка належить на прав власності ОСОБА_2 , (ІПН НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталією Володимирівною.

Ухвала набирає чинності з моменту винесення та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя