Рішення № 84415305, 04.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6730/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 вересня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі - Вереш А.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1.

позивача - ОСОБА_2 ,

свідка ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Руськокомарівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , в особі уповноваженого представника ОСОБА_5 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_6 ,за участі третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Руськокомарівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1 . Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3-360 від 13.04.2010 р. виданого державним нотаріусом Ужгородської районної державної нотаріальної контори Гончаренко М.В., позивач ОСОБА_2 являється одноосібним власником будинку АДРЕСА_1 . Право власності на нерухомість зареєстроване у встановленому законом порядку.

За вказаною адресою, у будинку також зареєстрований відповідач - ОСОБА_6 , який є колишнім чоловіком позивача та за твердженням позивача за зареєстрованим місцем проживання фактично не проживає з середини 2016 року, ОСОБА_6 залишив місце реєстрації, та виїхав у невідомому напрямку,а відтак його реєстрація носить формальний характер.

Представник позивача зазначає, що з відповідачем не було укладено договір найму, відповідач не бере участі в оплаті комунальних послуг, не доглядає за будинком, не надає матеріальної допомоги на утримання даного майна, його ремонту, а його реєстрація у будинку створює незручності власнику у володінні та користуванні житлом.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає знятись з реєстраційного обліку , змушений звернутись до суду з метою захисту порушених прав.

З посиланням на викладене, а також на те, що відповідач ОСОБА_6 в даному будинку не проживає, але залишається зареєстрованим за вказаною адресою, що перешкоджає позивачу в реалізації прав як власника користуватися та розпоряджатися своєю власністю, просить суд ухвалити рішення яким визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просить суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Вказала, що є власником будинку АДРЕСА_1 . Шлюб між нею та відповідачем розірвано в судовому порядку. Відповідач не проживає з 2016 року в будинку АДРЕСА_1 , але залишається зареєстрованим за вказаною адресою.

Представник позивача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити, з підстав та мотивів викладених у позові.

В судове засідання відповідач повторно не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи, а також заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надіслав.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України

Представник Руськокомарівськї сільської ради в судове засідання не зявився, надіслав до суду заяву відповідно до якої проти задоволення позову не заперечує та просить суд розглянути справу у відсутності їх представника.

Представник Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області у судове засідання повторно не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Надіслав на адресу суду лист, в якому зазначив, що функції з реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання від територіальних підрозділів передано до органів місцевого самоврядування.

Допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона є секретарем Руськокомарівської сільської ради та їй відомо, що ОСОБА_6 з 2015 року не проживає в будинку АДРЕСА_1 .

12.03.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності.

13.03.2019 року Руськокомарівською сільською радою подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності;

18.03.2019 року Ужгородським районним відділом міграційної служби Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області подано до суду заяву про те, що функції з реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання від територіальних підрозділів передано до органів місцевого самоврядування;

11.04.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи у його відсутності.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

12.09.2018 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

12.08.2019 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов до наступного.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2010 р., що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13.04.2010 р., копія якого приєднана до матеріалів справи.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 86255152 від 03.05.2017 року право влсності на будинок АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31.07.2017 р. шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 розірвано.

Факт непроживання відповідача ОСОБА_6 у вищевказаному будинку підтверджується актом обстеження від 23.08.2019 року складеним діловодом сільської ради - ОСОБА_11., членом виконкому сільської ради - ОСОБА_12., депутатом сільської ради ОСОБА_13 ., згідно якого відповідач ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 , не проживає з 2015 року, місце проживання його невідоме. Власником будинку є ОСОБА_2

Згідно довідки виданої секретарем Руськокомарівської сільської ради Стеценко Л.Ю. від 04.06.2018 за № 212/02-26 в індивідуальному житловому будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані слідкуючі громадяни: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , власник будинку, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 колишній чоловік (не проживає з середини 2016 року), ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , бабуся.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо права користування жилим приміщенням,яке на праві власності належить позивачеві.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В чинному законодавстві закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди,відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб(ст.ст.316,317,319,321ЦКУкраїни).

Відповідно до вимог ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника,у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом,який власник вважає прийнятним.Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Право члена сімї власника жилого будинку, який не є співвласником на користування цим будинком відповідно до ст. 156 ЖК України обумовлене наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у даному будинку.

Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей.

Аналогічне положення закону передбачено і ст. 383 ЦК України.

Відповідно до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 156, ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім"ї власника будинку (квартири) належать дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім"ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із власником і ведуть з ним спільне господарство.

Ч.2 ст. 405ЦК України визначено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що відповідач не проживає за місцем реєстрації більше року. Окрім того вказане підтверджено і показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_3

Відповідачем не спростовано вказані доводи позивача, хоча такий процесуальний обов`язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.

Суду не представлено доказів, що підтверджують право власності відповідача на частку в домоволодінні, чи право відповідача ОСОБА_6 на збереження права на житло при його відсутності за місцем проживання.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у пєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік.

Приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт відсутності відповідача - ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 понад один рік, а саме з середини 2016 року, суд приходить до переконливого висновку, що вимога позовної заяви про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування зазначеним вище жилим приміщенням,підлягають задоволенню.

Посилання представника позивача на норми ст. ст. 71,72 ЖК України,як на підставу для визнання особи такою,що втратила право користування жилим приміщенням є недоцільними, оскільки норми данної статті стосуються наймача та членів йогосім`ї, які користуються жилими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду, в той час, як відповідач зареєстрований у будинку, який є приватною власністю позивача.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81ЦПК України-кожна сторона зобов`язана довести ті обставини,на які вона посилається,як на підставу своїх вимог і заперечень,виходячи із принципів розумності та справедливості, враховуючи те що позивач є власником будинку АДРЕСА_1 , реєстрація відповідача ОСОБА_6 порушує права позивача вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю та беручи до уваги факт тривалого не проживання відповідача у вказаному будинку суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_1 , є обґрунтованою і підлягає до задоволення, оскільки позивач належними і допустимими доказами довів ті обставини на які посилався, як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст.41 Конституції України, та ст.ст. 317, 319 , 321, 383, 391,405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст.ст.12,76,81,141,259,263-265,268, 272 273, 280-284, 352,354ЦПК України, суд,

У х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_4 , подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Руськокомарівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області, Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу міграційної служби Головного Управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити .

Визнати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_6 , зареєстрований АДРЕСА_1 ;

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Руськокомарівська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області,місце знаходження: с. Руські Комарівці, Ужгородського району, вул. Шкільна, 3;

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області в особі Ужгородського районного відділу міграційної служби Державної міграційної служби в Закарпатській області , місце знаходження : с. Оноківці, вул. Головна, 55, Ужгородського району.

Дата складання повного тексту рішення суду 13.09.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца