Рішення № 84410918, 19.09.2019, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/688/19

Провадження № 2/697/324/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - Русакова Г.С..

з участю секретаря судових засідань - Десятник О.А.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат на суму боргу, 3% річних та витрат пов`язаних зі зміною курсу долара,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат на суму боргу, 3% річних та витрат пов`язаних зі зміною курсу долара. В обгрунтування позову зазначив, що 28 лютого 2011 року Канівським міськрайонним судом Черкаської області було винесено рішення по справі № 2-153/2011 року згідно якого позов ОСОБА_1 було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 80300,00 гривень. Відповідач був присутній в судових засіданнях, позов визнав, проти стягнення боргу не заперечував та відповідно рішення не оскаржував. Рішення суду набрало законної сили 10 березня 2011 року. Оскільки відповідач добровільно суму боргу не сплатив, позивач змушений був неодноразово звертатись до відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції з метою примусового стягнення боргу в сумі 80300 грн. проте безрезультатно. Відповідно до довідки відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, борг станом на 10.04.2019 боржником не сплачений та становить 80300,00 грн. В зв`язку з цим, просить суд стягнути суму втрат пов`язаних з зміною курсу долара в розмірі 179700,00 грн. інфляційних збитків в розмірі 192472,00 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 42038,00 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, свої інтереси доручив представляти адвокату Дем`яненко М.В.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином. Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно з частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.02.2011 цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 80300,00 грн.. Рішення суду набрало законної сили 10.03.2011 ( а.с. 19).

Відповідно до довідки Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Черкаській області № 8658 від 10.04.2019 (а.с. 46), вбачається, що згідно з виконавчим листом № 2-153/2011 від 16.03.2011, який виданий Канівським міськрайонним судом Черкаської області про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 80300,00 грн., та судові витрати: судовий збір в сумі 803, 00 гривні та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. Станом на 10.04.2019 залишок боргу 81223,00 грн.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про стягнення втрат, завданих курсовою різницею, суд вважає, що вона до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів Українивід 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» ,Законом України від 23 вересня 1994 року№ 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як встановлено з матеріалів справи рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.02.2011 справа № 2-153/2011 стягнення боргу з ОСОБА_2 було визначено в валюті України.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року у справі №757/37961/15-ц, викладена правова позиція, яку підтримала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 13.03.2018 року по справі №357/16594/15-ц, відповідно до якої - за невиконання зобов`язання за рішенням суду, яке не виконане боржником, він може нести відповідальність лише на підставі ст.625 ЦК України, а тому з нього не може бути стягнута курсова різниця між присудженою за рішенням суду та виплаченою сумою заборгованості.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошові зобов`язання охоплюють усі сфери суспільного життя і виникають насамперед у сфері приватноправових (цивільно-правових) відносин.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц), у якій Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

У зв`язку зі стягненням на підставі рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.02.2011 року № 2-153/2011 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 80300,00 грн. між сторонами виникло грошове зобовязання.

Невиконання такого грошового зобов`язання, що виникло між сторонами на підставі рішення суду, зумовлює застосування положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем здійснений розрахунок індексу інфляції в розмірі 192472,00 грн. та трьох процентів річних в розмірі 42038,00 грн., за період з березня 2011 року по березень 2019 року (а.с. 8-11).

При проведенні розрахунку індексу інфляції та трьох процентів річних позивач перераховував суму боргу відповідно до курсу долара за кожний наступний рік з моменту виникнення зобов`язання. Суд не може взяти до уваги даний розрахунок в зв`язку з тим, що в рішенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.02.2011 справа № 2-153/2011 судом чітко визначено суму боргу в гривнях, а саме 80300,00 грн. Рішення сторонами не оскаржувалось та вступило в законну силу 10.03.2011 року.

В зв`язку з цим судом здійснено розрахунок інфляційних витрат та 3 % річних виходячи з розміру заборгованості в розмірі 80300,00 грн.

Розрахунок інфляційні втрат:

- за період з березня 2011 по грудень 2011 = 80300 грн. (сума боргу)*102,5% (сукупний індекс інфляції за 2011 рік) - 80300,00 грн. = 2007,50 грн;

- за період з січня 2012 по грудень 2012 = 80300 грн. (сума боргу)*99,8% (сукупний індекс інфляції за 2012 рік) - 80300,00 грн. = -160,60 грн;

- за період з січня 2013 по грудень 2013 = 80300 грн. (сума боргу)*100,5% (сукупний індекс інфляції за 2013 рік) -80300,00 грн= 401,5 грн;

- за період з січня 2014 по грудень 2014 = 80300 грн. (сума боргу)*124,87% (сукупний індекс інфляції за 2014 рік) -80300,00 грн. = 19970,61 грн;

- за період з січня 2015 по грудень 2015 = 80300 грн. (сума боргу)*132,01% (сукупний індекс інфляції за 2015 рік) -80300,00 грн. = 25704,03 грн;

- за період з січня 2016 по грудень 2016 = 80300 грн. (сума боргу)*112,36% (сукупний індекс інфляції за 2016 рік) -80300,00 грн. = 9925,08 грн;

- за період з січня 2017 по грудень 2017 = 80300грн. (сума боргу)*113,67% (сукупний індекс інфляції за 2017 рік) -80300,00 грн. = 10977,01 грн;

- за період з січня 2018 по грудень 2018 = 80300 грн. (сума боргу)*109,8% (сукупний індекс інфляції за 2018 рік) -80300,00 грн. = 7869,40 грн;

- за період з січня 2019 по грудень 2019 = 80300 грн. (сума боргу)*101,5% (сукупний індекс інфляції за січень, лютий 2019 рік) -80300,00 грн. = 1204,50 грн;

До стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 78059,63 грн.

Розрахунок 3% річних.

Три проценти річних від простроченої суми за період з 10.03.2011 року по 28.02.2019 року (включно) становлять 19225,80 грн., виходячи з наступного розрахунку:

80300,00 грн ( сума заборгованості) х 3% х 2913дн. (кількість днів прострочення виконання зобов`язання)/ 365 / 100 = 19225,80 грн;

Крім того слід зазначити наступне.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Оскільки відповідачем не заявлено вимогу про застосування строку позовної давності, тому розрахунок інфляційних втрат та 3 %річних проводився судом за період з березня 2011 року по березень 2019 року.

Виходячи з вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Частина перша статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 973,60 грн ( пропорційно задоволених позовних вимог, а саме 414210,00*23,5%= 973,60 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 259, 263-265, 268, 273, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат на суму боргу, 3% річних та витрат пов`язаних зі зміною курсу долара - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою, АДРЕСА_2 , інфляційні втрати в розмірі 78059,63 грн. та три проценти річних в розмірі – 19225,80 грн.

та судові витрати в розмірі 973,60 грн..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Головуючий підпис Г.С. Русаков

з оригіналом згідно: оригінал зберігається в матеріалах справи № 697/688/19

Головуючий Г . С . Русаков