Рішення № 84401627, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року № 826/8811/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної податкової інспекції ГУ ДФС у м. Києві (02068, М. Київ, вул. Кошиця, 3) про скасування податкового повідомлення-рішення,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції ГУ ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2013 року № 0024101730.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013р., позовні вимоги задоволено повністю, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Головного управління Міндоходів задоволено, та скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2013р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.201 р. справу №826/8811/13-а прийнято до свого провадження суддею Погрібніченком І.М. та призначено справу до судового розгляду.

В подальшому відповідно до Розпорядження №2139 від 05.04.2017 р. щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справи, у зв`язку з припиненням повноважень судді щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа №826/8811/13-а і не була ним розглянута, справу №826/8811/13-а передано для повторного автоматичного розподілу справ між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №826/8811/13-а передано судді Смолію І.В.

В подальшому, Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2017 р. постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.08.2017 р. зупинено провадження у справі до вирішення Верховним судом питання щодо розподілу судових витрат.

На адресу Окружного адміністративного суду м. Києва повернулась справа з Верховного суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 03.04.2018 р.

В судовому засіданні 03.04.2018 р. судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем в порушення Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про плату за землю" неправомірно донараховано позивачу суму грошового зобов`язання із земельного податку в розмірі 3097,25 грн., оскільки відсутнє рішення Київської міської ради про передачу у власність або надання у користування земельної ділянки позивачу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав того, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу грошове зобов`язання із земельного податку, оскільки остання перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби, як платник земельного податку за фактичне використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що 30 квітня 2013 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0024101730, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання в розмірі 3097,25 грн. за платежем: земельний податок з фізичних осіб, код платежу НОМЕР_1 .

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 р., зазначено, що під час нового розгляду судам необхідно встановити, хто є власником земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; чи перебуває у користуванні позивача спірна земельна ділянка та побудовані на ній споруди і на підставі встановлених фактів зробити вмотивований висновок.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що відповідно до акту Головного управління земельних ресурсів від 23.08.2012 р. №1168/02 щодо обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що земельна ділянка площею близько 0,1 га використовується вами для розміщення будинку та господарський споруд.

У відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Разом з тим, згідно статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власники земельних ділянок - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що законодавством передбачено чітку послідовність набуття права власності та права користування земельними ділянками юридичними та фізичними особами (резидентами і нерезидентами): так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, або органів місцевого самоврядування, або за результатами аукціону шляхом передачі відповідних земельних ділянок, які посвідчуються відповідним державним актом з зазначенням, зокрема, даних державного земельного кадастру, що і може бути підставою для сплати земельного податку.

Разом з тим, суд зазначає, що обов`язок щодо сплати земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у вказаних осіб з`являється лише з дня виникнення права власності або права користування відповідною земельною ділянкою.

При цьому, Податковим кодексом України передбачено єдину підставу для нарахування земельного податку - це дані державного земельного кадастру.

Представник позивача під час розгляду справи зазначила, що ОСОБА_1 не є платником земельного податку, оскільки Київською міською радою не приймалось рішення про передачу у власність або надання у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд звертає увагу, що в матеріалах справах відсутній акту Головного управління земельних ресурсів від 23.08.2012 р. №1168/02, який підтверджував користування позивачем земельною ділянкою.

В матеріалах справи міститься Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2013 р. по справі №826/1871/13-а (набрала законної сили 04.07.2013 р.), якою встановлено, що заява ОСОБА_2 про те, що остання не заперечує проти відведення земельної ділянки у власність під забудову із лишків земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , а також проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 , розроблений КП «Київський центр земельного кадастру та приватизації землі», не є набуттям права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , в розумінні Закону України «Про плату за землю» та ЗК України, а також не може бути підставою для нарахування земельного податку в розумінні Закону України «Про плату за землю» та ПК України.

У відповідності до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд звертає увагу, що рішенням суду по справі №826/1871/13-а встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 не є набуттям права власності або права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 , в розумінні Закону України «Про плату за землю» та Земельного кодексу України, а також не може бути підставою для нарахування земельного податку в розумінні Закону України «Про плату за землю» та Податкового кодексу України.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 р. № 0000791703/313, прийняте Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3; код ЄДРПОУ 38021179) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 114,70 грн (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій