Рішення № 84401625, 16.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2019 року № 826/9109/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лескова, 2), третя особа ТОВ "Креативкомпані" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10) про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014р.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроімпекс» (надалі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач) про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1572/26552213 від 13.11.2014р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016р. позов ТОВ «Украгроімпекс» задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016р., апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва скасовано та постановлено нову, якою у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017р. касаційну скаргу ТОВ «Украгроімпекс» задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2017 року прийнято до провадження адміністративну справу № 826/9109/15 та призначено судове засідання.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що перевіряючими під час проведення перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з контрагентом позивача підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності товариства та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення (в частині) прийнято не на підставі, та не у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, є необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав суду заперечення на адміністративний позов, з підстав того, що перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій позивача з контрагентом, які відбулися та перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 23.10.2014 по 29.10.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Украгроімпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Україна-Вояж» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 та ТОВ «Креативкомпані» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки складено акт № 1032/26-55-22-13/32850209 від 31.10.2014, яким встановлені наступні порушення: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість.

На підставі акта перевірки № 1032/26-55-22-13/32850209 від 31.10.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 807 746,00 грн, у тому числі за основним платежем - 1115397,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 361349,00 грн.

Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві № 1184/10/26-15-10-05-35 від 26.01.2015 та ДФС України № 7130/6/99-99-10-01-04-25 від 06.04.2015 податкове повідомлення - рішення № 1572/26552213 від 13.11.2014 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 25062/10/26-55-22-13-10 від 22.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу в частині рішення на суму основного платежу - 1178680,89 грн., штрафних санкцій - 294670,22 грн по операції з придбання послуг з передпродажної підготовки товару у ТОВ «Україна-Вояж» податковий номер 35122611 в рамках договору № 1У від 01.03.2013 за період січень, лютий 2014 року.

ТОВ «Украгроімпекс», не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 13.11.2014 № 1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн, у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн, збільшених по операціях з придбання послуг з передпродажної підготовки товару у ТОВ «Креативкомпані», вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.

В Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017р., скеровуючи справу на новий розгляд, зазначено про необхідність дослідження первинної документації, оскільки попередніми судами зазначено виключно назву первинної документації, при цьому не надано належну оцінку їм.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Ознайомившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки та в письмовому відзиві на позовну заяву, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс" (замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креативкомпані» (виконавець), з іншої сторони, укладено договір про надання послуг з передпродажної підготовки товарів від 07.07.2014 р. № 07-14/У (надалі - Договір № 07-14/У).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 07-14/У в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату послуги з проведення передпродажної підготовки товарів, що цікавлять замовника (овочі, фрукти).

В розділі 3 Договір № 07-14/У зазначено, що виконавець самостійно організовує роботу з проведення наданих послуг. Після надання послуг сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-прийняття робіт наданих послуг (або за підсумками послуг, виконаних протягом календарного місяця), по одному примірнику якого зберігається у сторін.

Згідно розділу 4 Договір № 07-14/У, замовник виплачує виконавцю плату за надані послуги після прийняття їх та підписання акту здачі-прийняття робіт. Вартість робіт визначається рахунками - фактури і підтверджується актами здачі-прийняття робіт.

В підтвердження виконання умов Договору Позивачем надано суду наступні документи: виписку з ЄДР щодо ТОВ «Украгроімпекс»; Заявки про організацію та надання послуг з передпродажної підготовки (калібрація, фасовка, стікіровка, переборка), згідно договору №07-14/у від 07.07.2014р.): від 07.07.2014р., від 07.07.2014р., від 07.07.2014р., від 08.07.2014р., від 09.07.2014р., від 10.07.2014р., від 10.07.2014р., від 14.07.2014р., від 15.07.2014р., від 16.07.2014р., від 18.07.2014р., від 28.07.2014р.; Рахунки- фактура по договору від 07.07.2014р.: №07-14/у: від 07.07.2014 р. №СФ-0000001 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 188270,12 грн (в т.ч. ПДВ 31378,35 грн), від 08.07.2014 р. №СФ-0000002 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 47067,53 грн (в т.ч. ПДВ 7844059 грн),від 09.07.2014 р. №СФ-0000003 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 47067,53 грн (в т.ч. ПДВ 7844,59 грн), від 10.07.2014 р. №СФ-0000004 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 47067,53 грн (в т.ч. ПДВ 7844,59 грн), від 11.07.2014 р. №СФ-0000005 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 470675,28 грн (в т.ч. ПДВ 78445,88 грн), від 14.07.2014 р. №СФ-0000006 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 235337,66 грн (в т.ч. ПДВ 39222,94 грн), від 16.07.2014 р. №СФ-0000007 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 47067,53 грн (в т.ч. ПДВ 7844,59 грн), від 17.07.2014 р. №СФ-0000008 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 141202,58 грн (в т.ч. ПДВ 23533,76 грн), від 21.07.2014 р. №СФ-0000009 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 94135,06 грн (в т.ч. ПДВ 15689,18 грн), від 22.07.2014 р. №СФ-00000010 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 47067,53 грн (в т.ч. ПДВ 7844,59 грн), від 25.07.2014 р. №СФ-00000011 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 94135,06 грн (в т.ч. ПДВ 15689,18 грн), від 28.07.2014 р. №СФ-00000012 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 94135,06 грн (в т.ч. ПДВ 15689,18 грн), від 31.07.2014 р.№СФ-00000013 (послуги з передпродажної підготовки товару) на загальну суму з ПДВ 47067,53 грн (в т.ч. ПДВ 7844,59 грн); Платіжні доручення: від 14.08.2014 р. № 496 на загальну суму з ПДВ 96017,76 грн, від 14.08.2014 р. № 503 на загальну суму з ПДВ 70000,00 грн, від 27.08.2014 р. № 517 на загальну суму з ПДВ 100000,00 грн, від 28.08.2014 р. № 518 на загальну суму з ПДВ 200000,00 грн, від № 521 на загальну суму з ПДВ 200000,00 грн, від 17.09.2014р. № 550 на загальну суму з ПДВ 40000,00 грн, від 25.09.2014 р. № 576 на загальну суму з ПДВ 200000,00 грн, від 30.09.2014 р. №583 на загальну суму з ПДВ 200000,00 грн, від 02.10.2014 р. № 587 на загальну суму з ПДВ 200000,00 грн, від 06.10.2014 р. № 597 на загальну суму з ПДВ 202020,00 грн, від 07.10.2014 р. № 599 на загальну суму з ПДВ 92258,24 грн; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору №07-14/у від 07.07.2014р.: від 31.07.2014 р. № КР-0000012 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58800,00 грн (в т.ч. ПДВ 9800,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000013 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58536,00 грн (в т.ч. ПДВ 9756,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000014 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 51540,00 грн (в т.ч. ПДВ 8590,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000015 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 47700,00 грн (в т.ч. ПДВ 7950,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000016 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58530,00 грн (в т.ч. ПДВ 9755,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000017 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 53838,00 грн (в т.ч. ПДВ 8973,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000018 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59232,00 грн (в т.ч. ПДВ 9872,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000019 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59796,00 грн (в т.ч. ПДВ 9966,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000020 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59172,00 грн (в т.ч. ПДВ 9862,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000021 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 56580,00 грн (в т.ч. ПДВ 9430,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000022 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58503,00 грн (в т.ч. ПДВ 9750,50 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000023 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 52779,00 грн (в т.ч. ПДВ 8796,50 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000024 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59160,00 грн (в т.ч. ПДВ 9860,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000025 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58713,00 грн (в т.ч. ПДВ 9785,50 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000026 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59205,00 грн (в т.ч. ПДВ 9867,50 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000027 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58431,00 грн (в т.ч. ПДВ 9738,50 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000028 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 53865,00 грн (в т.ч. ПДВ 8977,50 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000028 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58662,00 грн (в т.ч. ПДВ 9777,00 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000030 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 53829,00 грн (в т.ч. ПДВ 8971,50 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000031 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 52503,00 грн (в т.ч. ПДВ 8750,50 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000032 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59202,00 грн (в т.ч. ПДВ 9867,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000033 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 57537,00 грн (в т.ч. ПДВ 9589,50 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000034 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59703,00 грн (в т.ч. ПДВ 9950,50 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000035 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59160,00 грн (в т.ч. ПДВ 9860,00 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000036 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58560,00 грн (в т.ч. ПДВ 9760,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000037 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58020,00 грн (в т.ч. ПДВ 9670,00 грн); від 31.07.2014 р. №КР-0000038 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 58860,00 грн (в т.ч. ПДВ 9810,00 грн), від 31.07.2014 р. №КР-0000039 (послуги з передпродажної підготовки) на загальну суму з ПДВ 59880,00 грн (в т.ч. ПДВ 9980,00 грн), які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, позивачем надані докази використання отриманих від ТОВ «Креативкомпані» послуг у власній господарській діяльності товариства: наказ ТОВ «Украгроімпекс» №06-ІІІ від 18.07.2014 про внесення змін в штатний розпис та штатний розпис ТОВ «Украгроімпекс» від 18.07.2014; договір № 4 від 15.01.2014 суборенди складу площею 538,7 кв.м. та акт прийому передачі в суборенду складських приміщень від 16.01.2014; видаткова накладна №597 від 07.07.2014 р. (товар - термоетикетка 58*30мм (1000шт.) на загальну суму з ПДВ 10450,00 грн (в т.ч. ПДВ 1741,67 грн); договір поставки № 2855 від 14.02.2013, укладений між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» разом з додатковою угодою № 1; договір поставки № 3138 від 05.03.2013, укладений між ТОВ «Украгроімпекс» та ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД» разом з додатковою угодою № 1; вантажно-митні декларації щодо придбання ТОВ «Украгроімпекс» імпортованих плодів фруктів та овочів.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, які послуги отримувалися, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 201 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для цілей визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

В матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між Позивачем та вказаними Контрагентами. Зазначені документи, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючи органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також, Контролюючим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення Позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі №826/16134/14 (адміністративне провадження №К/9901/9387/18).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС "Податковий блок", однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів Позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з Позивачем нереальними (безтоварними).

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18).

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, Суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеним вище контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже Позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2014 №1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн, у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроімпекс" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.11.2014 №1572/26552213 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 333394,89 грн., у тому числі за основним платежем - 266716,11 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 66678,78 грн.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій