Рішення № 84401400, 17.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" вересня 2019 р. № 520/7582/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Ліпчанська Я.В.

представник позивача - ОСОБА_1 .О.,

представника відповідача - Зеленохатов І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування вимоги про сплату боргу ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2019 № Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 137596.31 грн.

2. Судові витрати у справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що вимога ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2019 № Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 137596.31 грн. є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що вимога ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2019 № Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 137596.31 грн. є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , з 01.11.2013 зареєстрована як фізична особа-підприємець, та веду господарську діяльність відповідно до КВЕД 79.11 -діяльність туристичних агентств.

З 03.11.2013 позивачка перебуває на обліку органів доходів і зборів як платник єдиного податку 3 групи.

Протягом 2018 року позивачкою відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», своєчасно (за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок) сплачувався на розрахунковий рахунок Східної ОДПІ м. Харкова єдиний внесок у розмірі 2458 грн.

Судом встановлено, що розрахунок розміру єдиного внеску, був виконаний позивачкою виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на звітний період ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у розмірі 3723 грн., та розміру єдиного внеску, передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - 22% за формулою 3723 * 0.22 = 819 грн. на місяць.

08.01.2019 позивачка, у встановленому законом порядку, за допомогою програмного комплексу «M.E.Doc IS» подано до Східної ОДПІ м. Харкова Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма 5-Д річна) затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 за № 435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року №511).

Також позивачкою зазначено, що при складенні вказаного звіту у електронній формі нею допущені помилки.

Так у Таблиці 1 (Нарахування внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), до графи 3 позивачкою помилково внесені дані про нібито самостійно визначену суму доходу у розмірі 2 541 050,84 грн. за 2018 рік замість фактично нею визначеної у розмірі 3723 на місяць, що складає 44 676 грн. на рік.

При заповненні вищезазначеної графи, позивачкою замість самостійно визначеної суми доходу, внесені відомості про обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок ФОП « ОСОБА_2 » протягом 2018 року, вказана сума відповідає податковій декларації та книзі обліку доходів ФОП за 2018 рік.

На підставі, вищезазначених помилкових даних, програмним комплексом «M.E.Doc IS», до графи 4 внесені дані про суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок у розмірі максимальної величини, передбаченої п. 4 ч. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - 15 мінімальних заробітних плат, у сумі 55 845 грн. на місяць, а всього 670 140 грн.

Також, програмним комплексом «M.E.Doc IS» на підставі вищезазначених даних, у автоматичному режимі розраховано суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 12 285.90 грн. на місяць, а всього 147 430. 80 грн. за 2018 рік.

У зв`язку з вище викладеним ГУ ДФС у Харківській області було винесено вимогу від 13.03.2019 № Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 137596,31 грн.. яка виникла станом на 28.02.2019.

Не погоджуючись із вказаною вимогою 06.05.19 позивачкою було направлено до ДФС України скаргу на вимогу ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2019 р. №Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі всього 137596.31 грн.. яка виникла станом на 28.02.2019 р.

25.06.19 позивачкою отримано Рішення ДФС України про результаті розгляду скарги, яким у задоволенні скарги відмовлено.

01.07.19 позивачкою подано заяву до ГУ ДФС у Харківській області про проведення перевірки/звірки з питань правильності нарахування та відображення ФОП ОСОБА_2 суми єдиного внеску у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 річна) за 2018 рік.

Також 10.07.19 подано в канцелярію ГУ ДФС у Харківській області заяву про прийняття уточнюючого звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 річна) за звітний період 2018 року яка була прийнята відповідачем.

Суд зазначає, що підставою для винесення оскарженої вимоги є лише дані Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5 річна) за 2018 рік.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи вище зазначена заява не розглянута.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються:

принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску;

порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску;

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. З Закону України «Про збір та облік єдиного , внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску має право, зокрема:

оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб;

захищати свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «База нарахування єдиного внеску» єдиний внесок нараховується - для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Виходячи з вищезазначених норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» слід дійти висновку, що підставою для визначення розміру єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, що обрали, спрощену систему оподаткування є волевиявлення такої особи щодо встановлення бази нарахування єдиного внеску.

Як було встановлено судом вище ФОП ОСОБА_2 базою для нарахування єдиного внеску протягом 2018 року обрано суму у 3723 грн. що складає 44 676 грн. на рік.

Обсяг грошових коштів, що надійшли на рахунок ФОП « ОСОБА_2 » протягом 2018 року, визначену суму доходу у розмірі 2 541 050,84 грн., вказана сума відповідає податковій декларації та книзі обліку доходів ФОП за 2018 рік.

Таким чином, за 2018 рік позивачка мала обов`язок сплатити єдиний внесок на суму 9 828,72 грн., що і було зроблено у порядку та у строки, визначені чинним законодавством.

Суд зазначає, що механізм виправлення помилок у звітах передбачений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 (далі — Порядок № 435).

Це можливо лише тоді, коли ще не минув термін подання Звіту з ЄСВ. Так, у п. 1 розд. V Порядку № 435 зазначено: “У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за місцем обліку”. Тоді чинним вважатиметься останній електронний або паперовий Звіт із ЄСВ, поданий до закінчення строків подання звітності (не пізніше ніж 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного місяця).

Подаючи новий звіт, слід бути уважним, аби виправляючи одну помилку, не припуститися іншої.

Коли звіт подали помилково не за звітний, а за попередній період, страхувальнику треба подати його повторно за поточний період.

Якщо страхувальник до закінчення строку подання Звіту з ЄСВ подає за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту з ЄСВ із зазначенням типу форми “скасовуюча”, “додаткова”, то цей звіт вважають таким, що не подавався.

Отже аналізуючи вище зазначений Порядок № 435 суд зазначає, що подання коригу вальних звітів у зв`язку з неправильно нарахованими сумами доходу та єди ного внеску ним не передбачено, а отже в силу положень ч. 6 ст. 7 КАС України суд застосовує аналогію закону, а саме положення п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) згідно якого фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (п. 50.1 ст. 50ПКУ).

З урахуванням вище викладеного та того факту, що позивачем були вчинені дії щодо виправлення самостійно знайденої помилки, суд вважає, що вимога ГУ ДФС у Харківській області від 13.03.2019 № Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 137596,31 грн., яка виникла станом на 28.02.2019 винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавств України, а отже підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківської області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) про скасування вимоги про сплату боргу –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківської області від 13.03.2019 року № Ф-29382-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 137596.31 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківської області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) грн. 98 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2019 року.

Суддя Спірідонов М.О.