Рішення № 84401399, 10.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 вересня 2019 р. № 520/1615/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ділбаряна А.А.,

за участю представника позивача – Коротенка О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, код 42552598), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 08.05.2012, викладене у формі Висновку розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі. Витребувано від Управління Державної міграційної служби України в Київській області належним чином завірені копії усіх матеріалів особової справи ОСОБА_1 та рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 08.05.2012, викладене у формі Висновку розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17.04.2019 витребувано від Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, код 42552598) належним чином завірені копії усіх матеріалів особової справи ОСОБА_1 та рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 08.05.2012, викладене у формі Висновку розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 у разі отримання особової справи ОСОБА_1 від Управління Державної міграційної служби України в Київській області. Продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

17.05.2019 копія матеріалів особової справи надійшла до суду від Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

Ухвалою суду від 10.06.2019 замінено відповідача – Управління Державної міграційної служби України в Київській області на належного - Центральне Міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській. Розпочато спочатку розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення.

Протокольною ухвалою суду від 24.07.2019 закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що листом від 24.01.2019 ГУ ДМС України в Харківський області позивача повідомлено про скасування дозволу на імміграцію в Україну за Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 08.05.2012. Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним.

Представник відповідача, Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - не погодився з позовними вимогами та подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень. Зазначив, що позивач незаконно отримала посвідку на постійне проживання, оскільки пропустила строк на звернення з заявою, тому не може вважатися такою, що має дозвіл на імміграцію.

Представник позивача не погодився з обставинами, викладеними у відзиві, та надав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги, зазначивши, що аргументи відповідача не є обґрунтованими.

Представник позивача - Ву ОСОБА_2 , Коротенко О.І. - в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача, Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві на позов просив розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Соціалістичної республіки В`єтнам, паспорт типу НОМЕР_2 , код VNM, номер 0060215. (а.с.67)

20.05.2003 ОСОБА_1 звернулася до органів міграційної служби України в Київській області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі Закону України "Про імміграцію".

Рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Київській області на підставі Закону України "Про імміграцію" позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну, в результаті чого ОСОБА_3 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 № НОМЕР_4 / НОМЕР_5 від 23.05.2003, безстроково, яка згодом була замінена на нову посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_6 від 11.11.2011, безстроково (а.с. 73, 77, 12).

Фрунзенським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 08.12.2005 зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 .

До УДМС України в Київській області надійшов запит № 6301.8.1/25351-18 від 01.11.2018 з ГУ ДМС України в Харківській області щодо перевірки законності надання дозволу на імміграцію громадянці НОМЕР_7 , донька якої, ОСОБА_4 , звернулася із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням двадцятип`ятирічного віку, оскільки підставою для отримання донькою дозволу на імміграцію в Україну слугувало те, що вона є донькою іммігрантки ОСОБА_1 .

За результатами перевірки головним спеціалістом Управління ДМС України в Київській області Кузнєцовою Г.В. складено висновок про перевірку матеріалів щодо законності надання дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , затверджений начальником Управління ДМС України в Київській області 08.05.2012.

Як вбачається з вказаного висновку, громадянка ОСОБА_5 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибула у 1988 році в Україну і працювала до 1992 року на Житомирському відкритому акціонерному товаристві "Льонотекс". Після звільнення з роботи залишилась проживати в Україні. Керівництвом ВГІРФО ГУМВС України в Київській області 23.05.2003 на підставі заяви гр. НОМЕР_7 від 20.05.2003 прийнято рішення щодо документування її посвідкою на постійне проживання в Україні відповідно до абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію". Зазначено, що на момент прийняття спірного Висновку громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 проживала та зареєстрована по посвідці на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 № НОМЕР_4 / НОМЕР_5 від 23.05.2003. Відповідно до вказаної законодавчої норми такими, що мають дозвіл на імміграцію вважаються іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишились проживати в Україні і звернулись протягом шести місяців з дня набрання чинності цим законом (до 07.02.2002 року) із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні. Відповідно, право на отримання посвідки мають тільки ті в`єтнамські громадянин, які були прийняті на професійне навчання та на роботу на підприємства і в організації на території України і залишились проживати в Україні. Громадянка В`єтнаму ОСОБА_1 звернулася із заявою у травні 2003 року. У зв`язку з наведеним головний спеціаліст Управління ДМС України в Київській області ОСОБА_6 вважала би, зокрема, перевірку матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 закінчити; визнати посвідку НОМЕР_3 № НОМЕР_8 від 23.05.2003 видану у ОСОБА_7 недійсною.

Надаючи оцінку правомірності прийняття вказаного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди зобов`язані перевірити оскаржені рішення, дії на предмет того, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на які спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

За змістом ч. 15 ст. 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

Стаття 12 Закону України “Про імміграцію” передбачає, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

При прийнятті відповідачем спірного рішення у формі висновку та в ході судового розгляду справи не було встановлено жодної з вказаних обставин, а закони України не містять інших випадків, у яких можливе скасування дозволу на імміграцію органом, який його видав, відповідно до пункту 6.

Отже, законодавчо визначені підстави для скасування дозволу на імміграцію позивачу відсутні.

Також судовим розглядом встановлено, що відповідач при наданні позивачці посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2003 році проводив перевірку законності залишення її на постійне проживання на території України, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні на підставі п.6 частини 2 статті 4 Закону України “Про імміграцію”. За результатами аналізу цієї ж норми Закону відповідач прийняв протилежне рішення, що міститься у висновку УДМС в Київській області від 08.05.2012.

Так, суд вказує на те, що при наданні посвідки на постійне місце проживання в Україні позивачу, відповідач керувався п. 4 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

Таким чином, висновок міграційного органу про скасування посвідки на постійне проживання в Україні на ім`я позивача, суд вважає таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач проживає на території України з 1988 року; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії та інтересами позивача; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що перелік підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію визначений статтею 12 Закону № 2491-III. Скасування дозволу на імміграцію з інших підстав, зокрема, з підстав пропуску шестимісячного строку для подання заяви про видачу посвідки на постійне проживання в Україні, чинним законодавством не передбачено.

При цьому, до суду відповідачем не було надано належних доказів наявності обставин, які б стали підставою для скасування позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні.

Крім того, Порядок формування квоти імміграції, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання було затверджено постановою Кабінету Міністрів України лише 26 грудня 2002 року, тобто поза межами шестимісячного строку, визначеного абзацом четвертим пункту 4 розділу V “Прикінцеві положення” Закону України “Про імміграцію”.

Таким чином, доводи відповідача про те, що рішення про видачу позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні прийнято з порушенням вимог законодавства суд вважає необґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд вказує на неправомірність висновку головного спеціаліста Управління ДМС України в Київській області ОСОБА_6 про перевірку матеріалів щодо законності надання дозволу на імміграцію громадянину Соціалістичної Республіки В`єтнам ОСОБА_1 , затвердженого начальником Управління ДМС України в Київській області 08.05.2012.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постановах від 27 березня 2019 року по справі №820/1863/17 (провадження №К/9901/22479/18), від 17 квітня 2019 року по справі №820/6675/16 (адміністративне провадження №К/9901/15864/18), від 03 квітня 2019 року по справі №815/2473/17 (провадження №К/9901/22666/18), від 20 березня 2019 року по справі №820/391/17 (провадження №К/9901/22456/18), від 16 січня 2019 року по справі №815/1010/16 (адміністративне провадження №К/9901/11648/18).

Згідно з ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що, приймаючи рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 08.05.2012, викладене у формі Висновку розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 , останній діяв з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, ст. 12 Закону України "Про імміграцію", ст. 19 Конституції України, порушивши право позивача на вільне та законне перебування на території України, отже, наявні підстави для його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття спірного висновку.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі кладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, код 42552598), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення – задовольнити.

Скасувати рішення ВГІРФО ГУМВС України в Київській області від 08.05.2012, викладене у формі Висновку розгляду матеріалів щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці В`єтнаму ОСОБА_1 .

Стягнути з Центрального Міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вулиця Березняківська, будинок 4-А, код 42552598) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 вересня 2019 року.

Суддя Білова О.В.