Рішення № 84401305, 11.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2019 р. справа № 520/6519/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача – Романченко ОСОБА_1 , представника відповідача - Міронова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0043192-5606-2030 від 18.04.2019 про сплату ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами власниками об`єктів житлової нерухомості за 2018 рік у розмірі 11442,82 гривень.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що положення пп. 266.8.1. п. 266.8 ст. 266 ПК України, відповідно до якого у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності стосуються виключно порядку нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також до випадків переходу права власності від одного власника до іншого та не можуть розповсюджуватись на додаткові податкові зобов`язання власників квартир площею більше 300 кв. м. та будинків площею більше 500 кв. м. Так, представник позивача вказав, що положеннями пп. "Ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7. статті 266 ПК України не встановлюється податок у розмірі 25000,00 грн. за кожний об`єкт, а лише встановлюється збільшення на 25000, 00 грн. податку на нерухоме майно власникам квартир площею більше 300 кв. м. та будинків площею більше 500 кв. м., тобто на думку позивача вказане збільшення у фіксованому розмірі або нараховується у сумі 25000, 00 грн., або ні, та не може бути нараховано пропорційно періоду перебування у власності того чи іншого суб`єкту. Таким чином, представник позивача вважає, що ГУ ДФС у Харківський області вийшло за межі своїх повноважень під час прийняття спірного податкового повідомлення – рішення № 0043192-5606-2030 від 18.04.2019, оскільки, нарахування такого податкового зобов`язання (пропорційно періоду) не передбачено нормами ПК України.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав, що підпунктом 266.8.1. пункту 266.8. статті 266 ПК України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця в якому він набув право власності. У зв`язку з наведеним, представник відповідача вказав, що збільшення суми податку передбачене пп. Ґ підпункту 266.7.1 пункту 266.7. статті 266 ПК України на 25000 грн. не є додатковим податковим зобов`язанням, яке може застосовуватись лише у повному розмірі або не застосовуватись взагалі, а є саме збільшенням суми податку, а тому повинно нараховуватись пропорційно періоду перебування зазначеного об`єкту нерухомості у власника. З огляду на зазначене, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, та на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно й наданої інформації у заяві адвоката Романченко О. (представника гр. ОСОБА_2 ) від 26.03.2019 року №120/03-2019, платнику податків правомірно було сформовано в АІС «Податковий Блок» в автоматичному режимі податкове повідомлення-рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік від 18.04.2019 року № 0043192-5606-2030 у сумі 11442,82 грн., яке відправлено поштою для сплати податкового зобов`язання у порядку підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

У судовому засіданні 11.09.2019 року сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024245- 5606-2030 від 05.03.2019 про сплату ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 27462,76 гривень за податковий період 2018 рік.

15.03.2019 року адвокат Романченко О.М., діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДФС у Харківській області із адвокатським запитом (вих. № 096/03-2019), в якому просив надати письмову інформацію про правові підстави винесення податкового повідомлення-рішення № 0024245-5606-2030 від 05.03.2019 про сплату ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 27462,76 гривень, а саме щодо об`єкту оподаткуванню (а.с. 11).

Листом від 19.03.2019 року за № 6898/ФОП/20-40-56-06-26 ГУ ДФС у Харківській області надано відповідь на вказаний запит адвоката, в якому зазначено, що при нарахуванні ставки податку була застосована у розмірі 0,1 відсотків від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018, а саме 3,72 грн. бзе визначення типу обєкта. Податок було розраховано в автоматичному режимі, виходячиіз загальної площі обєкта 661,5 кв.м *3,72 грн. (ставка податку)+25000 грн. (відповідно до ст. 266 п.п. 266.7.1 п. 266.7 ПКУ)=27462,74 грн. за 2018 рік (а.с. 12)

26 березня 2019 року адвокат Романченко О.М., діючи в інтересах ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДФС у Харківській області із заявою про проведення звірки даних та скасування податкового повідомлення-рішення № 0024245-5606-2030 від 05.03.2019 у порядку пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 ПК України (а.с. 15).

Листом ГУ ДФС від 18.04.2019 № 10457/ФОП/20-40-56-06-26 адвокату Романченко О.М. було повідомлено, що на підставі наданої ним інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ГУ ДФС у Харківській області зроблено перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік, з огляду на що податкове повідомлення-рішення № 0024245-5606-2030 від 05.03.2019 було скасовано, а замість нього 18.04.2019 були винесені податкові повідомлення-рішення № 0043192-5606-2030 у сумі 11442,82 та № 0043194-5606-2030 у сумі 530,58 гривень (а.с. 18-19).

26 квітня 2019 року адвокат Романченко О.М., діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до ГУ ДФС у Харківській області із адвокатським запитом, в якому просив:

- надати письмову інформацію про правові підстави винесення податкового повідомлення- рішення № 0043192-5606-2030 від 18.04.2019 про сплату ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що піддягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 11442,82 гривень, а також надати детальний розрахунок вказаного податкового зобов`язання;

- надати письмову інформацію про правові підстави винесення податкового повідомлення- рішення № 0043194-5606-2030 від 18.04.2019 про сплату ОСОБА_2 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 530,58 гривень, та детальний розрахунок вказаного податкового зобов`язання (а.с. 20).

Листом ГУ ДФС у Харківській області від 07.05.2019 адвокату Романченко О.М. повідомлено, що вказані податкові повідомлення-рішення були винесені ОСОБА_2 про сплату ним податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік за п`ять місяців 2018 року (податкове повідомлення-рішення № 0043192-5606- 2030) та за сім місяців 2018 року (податкове повідомлення-рішення № 0043194-5606-2030) щодо житлового будинку загальною площею 661,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням – рішенням рішення № 0043192-5606- 2030 від 18.04.2019 року, звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд наголошує на такому.

Відповідно до приписів ст. 265 Податкового кодексу України (на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками обєктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відповідно до пп. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений обєкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Як вбачається з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєків нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, станом на 27.06.2018 року держаним реєстратором на підставі договору дарування ОСОБА_3 став власником ? частини житлового будинку за адресою : АДРЕСА_2 . Вид спільної власності – спільна часткова.

Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Суд зазначає, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній частковій власності, але не поділена в натурі, не позбавлені права повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості.

Доказів такого звернення до контролюючого органу позивач, всупереч вищезазначеним нормам права як до суду, так і доь контролюючого органу до моменту прийняття рішення про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав.

По-друге, суд звертає увагу, що у випадку наявності розбіжностей з даними платника та органу ДФС, платники податку у відповідності до п.п. 266.7.3 п. 266.7 статті 266 ПК України мають право звернутися із заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних. У разі виявлення таких розбіжностей, підтвердженими платником на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податків проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає йому нове податкове повідомлення-рішення).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що законодавець урегулював правовідносини між фіскальним органом і платником таким чином, що адміністрування податку проводиться виключно на підставі відомостей наявних в єдиних державних реєстрах на день адміністрування такого податку, що і було дотримано контролюючим органом у межах спірних правовідносин під час прийняття спірного податкового повідомлення – рішення шляхом використання відповідачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством на власників об`єктів нерухомого майна, зокрема житлових будинків, покладено обов`язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У свою чергу, офіційним джерелом для встановлення власника об`єкта оподаткування є відомості Державного реєстру об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр).

З огляду на зазначене, житловий будинок, щодо якого позивачу було нараховано спірне податкове зобов`язання, є його власністю саме у відповідності до відомостей в Реєстрі і, виходячи з вищезазначених приписів чинного законодавства, контролюючий орган не мав достатніх правових підстав використовувати будь-які інші джерела інформації.

Відповідно до пп. 266.9.1 п. 266.9 ст. 266 ПКУ податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема, фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац «а» п. п. 266.10.1. п. 266.10 ст. 266 ПКУ).

Відповідно до пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.

Відповідно до пп.266.7.1 п.266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: Ґ) за наявності у платника податку об`єкту (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи-платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та або/ 500 квадратних (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25 000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

При цьому, підпунктом 266.8.1. пункту 266.8. статті 266 ПК України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця в якому він набув право власності.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що збільшення суми податку передбачене пп. «Ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7. статті 266 ПК України на 25000 грн. не є додатковим податковим зобов`язанням, яке може застосовуватись лише у повному розмірі або не застосовуватись взагалі, а є саме збільшенням суми податку, а тому повинно нараховуватись пропорційно періоду перебування зазначеного об`єкту нерухомості у власника, з огляду на що суд не приймає до уваги позицію позивача щодо неможливості нарахування податкових зобов`язань пропорційно періоду перебування нерухомого майна у власності позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом на виконання вищезазначених норм права, на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з урахуванням даних щодо перебування у власності ОСОБА_2 до 27.06.2018 року 1/1 частки житлового будинку, позивачу було нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за п`ять місяців 2018 року, тобто до червня 2018 року - періоду, до якого ОСОБА_2 був одноосібним власником всієї площі будинку загальною площею 661,5 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2 та якого розповсюджувались приписи п.п. «ґ» п.п. 2666.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, в результаті чого сформовано нове податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 року № 0043192-5606-2030 у сумі 11 442, 82 грн. із застосуванням ставки в розмірі 0,1 відсотків від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року, а саме - 3.72 грн. (згідно Рішення Люботинської міської ради від 24.01.2017 року № 6).

В подальшому, як вбачається з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, контролюючим органом під час формування податкового повідомлення – рішення № 0043194-5606-2030 від 18.04.2019 року було враховано дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо перебування у власності ОСОБА_2 з ІНФОРМАЦІЯ_1 ? частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , та, відповідно було нараховано податкові зобов`язання за решту вісім місяців 2018 року, без застосування до позивача приписів п.п. «ґ » п.п. 2666.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивач до 27.06.2018 року відносився до платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на якого поширювались приписи п. «ґ» п.п. 2666.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України як власник будинку площею 600 кв.м., а відтак Головне управління ДФС у Харківській області обтяжене обов`язком здійснити розрахунок позивачу податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та за період одноособового володіння позивачем житловим будинком в порядку п. «ґ» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, а відтак контролюючим органом здійснено розрахунок податкового зобов`язання позивача у відповідності до вимог Податкового кодексу України, з дотримання вимог податкового законодавства та відповідає цифровим показникам.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на приписи п.п. 56.11 ст. 56 ПК України щодо можливості неоднозначного (множинного) трактування вимог податкового законодавства у разі відсутності однозначної норми права та можливості прийняття рішення на користь платника податку, оскільки вимоги Податкового кодексу України не мають дозвільного характеру та не можуть у будь-якій зручній ситуації для платника податків довільно ним трактуватись на власну користь, зокрема у разі виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається останній, не дає суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0043192-5606-2030 від 18.04.2019, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 вересня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.