Ухвала суду № 84399844, 20.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

КОПІЯ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 вересня 2019 року Справа 160/8183/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Златіна С.В.

розглянувши у порядку письмовогго провадження клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду та клопотання Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89) про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 160/8183/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, начальник Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89) Козенець Руслан Анатолійович про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2018р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Позивач-1: ОСОБА_2 , Позивач-2: ОСОБА_1 звернулися з адміністративним позовом до Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)", третя особа: начальник Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" Козенець Руслан Анатолійович та просить:

- визнати незаконним та скасувати Наказ №298/ОС-17 від 09.10.2017 року начальника Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про звільнення зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі ОСОБА_2 .

- визнати незаконним та скасувати Наказ №297/ОС-17 від 09.10.2017 року начальника Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про звільнення зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України ОСОБА_1 ;

- поновити на роботі у Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" Соцького Павла Володимировича на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки з 09.10.2017 року;

- поновити на роботі у Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" Конового Артема Валентиновича на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки з 09.10.2017 року;

- зобов`язати відповідача сплатити ОСОБА_2 середній заробіток (грошове забезпечення) починаючи з 09.10.2017 року до відновлення на роботі і закінчення його строкової служби в лавах ВСУ в сумі 5425 грн. 60 коп. за кожен місяць його строкової служби;

- зобов`язати відповідача сплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення), починаючи з 09.10.2017 року до відновлення його на роботі і закінчення його строкової служби в лавах ВСУ в сумі 5 369 грн.30 коп. за кожен місяць його строкової служби.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 :

- визнати незаконним та скасувати Наказ №297/ОС-17 від 09.10.2017 року начальника Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" про звільнення зі служби у Державній кримінально-виконавчій службі України ОСОБА_1 ;

- поновити на роботі у Державної установи "Дніпровська виправна колонія (№89)" Конового Артема Валентиновича на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки з 09.10.2017 року;

- зобов`язати відповідача сплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення), починаючи з 09.10.2017 року до відновлення його на роботі і закінчення його строкової служби в лавах ВСУ в сумі 5 369 грн.30 коп. за кожен місяць його строкової служби,

які заявлені у справі № 160/8903/18, виділивши зазначені вище позовні вимоги в самостійне провадження, оскільки це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року прийнято до повадження позовну заяву ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження

До позовної заяви позивачем додано клопотання про те, що ним строк звернення до адміністративного суду з поважних причин через невірне визначення підсудності справи: позивач спочатку звернувся до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська. З 18.04.2018 року по 25.09.2018 року справа перебувала у провадженні вказаного вище суду, який ухвалою від 25.09.2018 року закрив провадженні у справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З 03.10.2018 року представник позивача перебував на лікуванні до 15.11.2018 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що строк звернення з позовом до суду пропущено без поважних причин, оскільки некомпетентність представника позивача та його хвороба не можуть бути поважними підставами для поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Сторони та третя особа у судове засідання не з`явились, позивач подав клопотання про розгляд у порядку письмового провадження його клопотання про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Суд дослідивши клопотання позивача та відповідача, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.

Суд під час відкриття провадження у адміністративній справі не вирішував питання про визнання поважними причин пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду.

Предметом позову є у тому числі вимоги: про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У відповідності до п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, чинне законодавство України, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлено досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17рп/2011 визнано, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційний прав на судовий захист і доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав – учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України.

Судом встановлено, що представник позивача помилково подав даний позов спочатку до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська.

З 18.04.2018 року по 25.09.2018 року справа перебувала у провадженні вказаного вище суду, який ухвалою від 25.09.2018 року закрив провадженні у справі, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З 03.10.2018 року представник позивача перебував на лікуванні до 15.11.2018 року.

Одночасно суд зазначає, що позивач з 09.10.2017 року перебував на строковій службі в лавах Збройних Сил України, а тому самостійно був позбавлений можливості подати позов до суду.

З позовною заявою до адміністративного суду позивач звернувся лише 22.11.2018 року згідно із штампу відділу поштового зв`язку.

Отже, позивач станом на момент звернення з позовом до суду пропустив місячний строк встановлений ч.5 ст.122 КАС України.

У відповідності ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Суд зазначає, знаходження позивача на дійсній військовій службі у лавах Збройних Сил України, помилкове подання представником позивача позову до суду цивільної юрисдикції, а також п`ятимісячне перебування справи у Баглійському районному суді м. Дніпродзержинська є поважною причиною пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

До аналогічного висновку прийшов і Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 26.07.2019 року по справі № 160/8903/18.

Таким чином, строк звернення з адміністративним позовом до суду підлягає поновленню.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 256 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з адміністративним позовом до суду – задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом до суду.

Відмовити у задоволенні клопотання Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89) про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до статті 256 КАС України.

Суддя (підпис) С.В. ЗлатінЗ оригіналом згідно

Помічник судді Лісна А.М.