Рішення № 84399143, 19.09.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8194/19

Провадження № 2/201/2839/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

16.07.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Приватного акціонерного товариства ««Страхова компанія «Уніка» (далі – ПрАТ «СК Уніка») про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с. № 3 - 8).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 18.07.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін до положень ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України (а.с. № 45).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.01.2019р. о 12 год. З0 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ), рухався в районі електроопори № 55 по вул. Січеславська Набережна в м. Дніпрі, де, не обравши безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем позивача Sang Yong Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2019р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого cт. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.11.2018р. № AМ5007405 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (поліс AM № 5007405).

28.01.2019р. позивач звернувся із заявою до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про здійснення страхового відшкодування, але ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» відмовлено у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку із тим, що на дату скоєння ДТП діяло два Поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якими забезпечено транспортний засіб Volkswagen Crafter, а саме: 1) Поліс № AM5434764 страхової компанії ПрАТ «СК «Уніка» від 25.10.2018р. 2) Поліс № AM5007405 страхової компанії ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» від 29.11.2018р.

Тобто, Поліс № AM5434764 страхової компанії ПрАТ «СК «Уніка» укладено раніше ніж Поліс № AM5007405 страхової компанії TДB «СК «Ю.Ес.Ай.».

12.04.2019р. позивач звернувся із заявою до ПрАТ «СК «Уніка» про виплату страхового відшкодування. ПрАТ «СК «Уніка» листом № 3102 від 23.05.2019р. відмовило у виплаті страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_2 на момент укладання Полісу № AM5007405 з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» не укладав інших договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На адвокатський запит адвоката позивача Василець М.С. ПрАТ «СК «Уніка» повідомлено, що воно не визначало розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 . Тому на замовлення позивача оцінювачем ФОП Рубелем ОСОБА_4 складено звіт № 11619 від 06.07.2019р., яким матеріальний збиток оцінений у 38 335,66 грн.

Згідно з випискою із відомостей єдиної централізованої бази даних МТСБУ транспортний засіб Volkswagen Crafter на момент ДТП був забезпечений Полісом № AM5434764, укладеним між попереднім власником транспортного засобу та ПрАТ «СК «Уніка». Таким чином, між ОСОБА_2 , як новим власником транспортного засобу, та ПрАТ «СК «Уніка» виникли договірні правовідносини на підставі Полісу № AM5434764, що узгоджується із вимогами статті 20-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, новий Поліс № AМ5007405, укладений із ТДВ «СК «ІО.Ес.Ай.» в силу п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України є нікчемним. Отже, на думку позивача, саме ПрАТ «СК «Уніка» є відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП, яка мала місце 24.01.2019р. за участю транспортного засобу Volkswagen Crafter (VIN-код НОМЕР_2 ), який забезпечений Полісом № AM5434764, укладеним із ПрАТ «СК «Уніка», чинним на момент вчинення ДТП.

Крім того, позивач вважає, що ПрАТ «СК «Уніка» має відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює у 7 000 грн.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. 979, 989, 1167 ЦК України, ст.ст. 17, 20-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з ПрАТ «СК «Уніка» 38 335,66 грн. матеріальної шкоди, 7 000 грн. моральної шкоди, компенсувати за рахунок ПрАТ «СК «Уніка» судові витрати у вигляді витрат на оцінку вартості завданого матеріального збитку в сумі 2 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн., витрати по сплаті судового збору.

Відповідач ПрАТ «СК «Уніка» позовні вимоги не визнав. 13.08.2019р. представник відповідача – Ровінська Т.С. (діє на підставі довіреності від 02.08.2019р. – а.с. № 66) надала письмовий відзив на позов разом із доданими документами (а.с. № 48-65), в якому посилалася на такі обставини. 24.10.2018р. між ПрАТ «СК «Уніка» і ОСОБА_5 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/5434764 щодо об`єкта страхування - транспортного засобу «Volkswagen CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_4 .

29.11.2018р. між ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» і ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_5 щодо об`єкта страхування - транспортного засобу «Volkswagen CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_1 .

На момент укладення Полісу № АМ5007405 ОСОБА_2 не укладав інших договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «Volkswagen CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_1 . Таким чином, ОСОБА_2 при укладенні договору страхування з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» не порушував вимоги ст. 989 ЦК України, оскільки не був страхувальником за договором № АМ5434764 та, відповідно, не міг повідомити, що ним, як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо даного об`єкта страхування.

Представник ПрАТ «СК «Уніка» вважала, що відсутні законні підстав для задоволення позовних вимог, оскільки об`єктом за договором страхування є не автомобіль, а цивільно-правова відповідальність (майнові інтереси).

Страхувальник ОСОБА_2 не міг повідомити ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» про укладення ним іншого договору страхування, оскільки саме ним такий договір не укладалися. Закон не обмежує коло осіб, що можуть укладати договори страхування цивільно-правової відповідальності стосовно одного транспортного засобу. В зв`язку з тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen CRAFTER» була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», згідно з Полісом №АМ5007405, ОСОБА_2 вправі був звернутись до свого страховика. В свою чергу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» не мало права відмовляти у виплаті страхового відшкодування потерпілому на тій підставі, що на дату ДТП існував раніше укладений поліс щодо цього ж транспортного засобу, адже перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування є вичерпним.

Тому вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування, підстав для виплати страхового відшкодування і моральної шкоди немає.

Окрім того, представник відповідача вважала, що позивач не підтвердив належними і допустимими доказами розмір витрат на правову допомогу, не навів їх розрахунок, а тому підстави для їх стягнення з відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача – адвокат Василець М.С. (діє за ордером від 03.09.2019р. – а.с. № 76) 04.09.2019р. надала відповідь на відзив (а.с. № 69-71), в якій не погодилася із позицією представника відповідача про те, що страхове відшкодування має виплачувати ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», з яким ОСОБА_2 укладено договір страхування. З огляду на положення ст. 20-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником залишається чинним для нового власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника. Таким чином, між ОСОБА_2 , як новим власником транспортного засобу, і ПрАТ «СК «Уніка» виникли договірні правовідносини на підставі Полісу № AM5434764.

Представник позивача звернула увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.07.2018р. у справі № 761/16781/17, відповідно до якої за правилами ст. 17 вищезазначеного закону нікчемність договору настає у разі наявності нового договору страхування щодо об`єкту страхування, а тому незалежно від особи страховика новий договір страхування щодо уже застрахованого об`єкта є нікчемним в силу закону.

Враховуючи те, що під час укладення новим власником транспортного засобу Полісу № НОМЕР_6 , транспортний засіб Volkswagen Crafter (VIN-код НОМЕР_2 ) було застраховано у ПрАТ «СК «Уніка», поліс № НОМЕР_7 був чинний, як на момент укладення нового договору страхування, так і на момент настання страхового випадку. Таким чином, новий Поліс № AM5007405, укладений із ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» в силу п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України є нікчемним. Виходячи з цього наполягала, що саме ПрАТ «СК «Уніка» є відповідальною особою за відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу позивача внаслідок ДТП.

Не погодилась представник позивача і з позицією представника відповідача стосовно того, що спеціальним законом не передбачено відшкодування моральної шкоди, внаслідок завдання матеріальної шкоди і вважала, що страховик має відшкодувати йому моральну шкоду на загальних підставах – за ст. 23 ЦК України, а не за спеціальним законом, оскільки у зв`язку із пошкодженням у ДТП майна позивач зазнав моральних страждань через те, що був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом, повинен був докладати додаткових зусиль для організації життя, відновлювати транспортний засіб за власні кошти, а страховик безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, наполягала на задоволенні позовних вимог і стягненні судових витрат,в том числі і витрат на правову допомогу.

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), наданий представником відповідача відзив, надану представником позивача відповідь на відзив, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

З урахуванням зазначеної представником позивача у відповіді на відзив позиції, з якою слід погодитись, стосовно того, що жодних вимог до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» позивачем ніколи заявлятися не буде, оскільки Поліс № AM5007405 є нікчемним, і відповідальність повинна нести саме ПрАТ «СК «Уніка», при розгляді справи не знайдено підстав задля залучення для участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» (клопотання – а.с. № 51).

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

24.01.2019р. о 12 год. 30 хв. сталася ДТП, за обставинами якої ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 (VIN-код НОМЕР_2 ), рухався в районі електроопори № 55 по вул. Січеславська Набережна в м. Дніпрі, де, не обравши безпечної швидкості, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем позивача Sang Yong Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.02.2019р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення і притягнуто до адміністративної відповідальності за cт. 124 КУпАП у вигляді штрафу (а.с. № 17).

Відповідно до положень ч. 5-7 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А отже обставини щодо винуватості дій водія транспортного засобу Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 , у ДТП, що відбулась 24.01.2019р. по вул. Січеславська Набережна у м. Дніпрі, в результаті якої був пошкоджений автомобіль Sang Yong Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 є встановленими і доказуванню у даній справі не підлягають.

Належність автомобіля марки Sang Yong Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , позивачеві підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 від 22.08.2006р. (а.с. № 13).

Згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.11.2018р. № AM5007405 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (а.с. № 26).

28.01.2019р. позивач звернувся із заявою до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про здійснення страхового відшкодування, але листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» від 11.03.2019р. йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із тим, що на дату скоєння ДТП діяло два поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, якими забезпечено транспортний засіб Volkswagen Crafter, а саме: 1) Поліс № AM5434764 страхової компанії ПрАТ «СК «Уніка» від 25.10.2018р.; 2) Поліс № AM5007405 страхової компанії ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» від 29.11.2018р. Відмову обґрунтовано посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України, оскільки страхувальник - ОСОБА_2 не повідомив ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про те, що об`єкт вже застрахований, тому новий договір – з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» є нікчемним. Тобто, Поліс № AM5434764 страхової компанії ПрАТ «СК «Уніка» укладено раніше ніж Поліс № AM5007405 страхової компанії TДB «СК «Ю.Ес.Ай.» (а.с. № 27-28).

12.04.2019р. позивач звернувся із заявою до ПрАТ «СК «Уніка» про виплату страхового відшкодування (а.с. № 29).

ПрАТ «СК «Уніка» листом № 3102 від 23.05.2019р. відмовило у виплаті страхового відшкодування, пояснюючи відмову тим, що 24.10.2018р. між ПрАТ «СК «Уніка» і ОСОБА_5 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_9 , згідно з яким забезпеченим автомобілем був «Volkswagen CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_4 .

29.11.2018р. між ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» і ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_5 , згідно з яким забезпеченим транспортним засобом був той самий автомобіль «Volkswagen CRAFTER», д.н.з. НОМЕР_1 .

На момент укладення Полісу № НОМЕР_5 з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» ОСОБА_2 не укладав інших договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу «Volkswagen CRAFTER»,д.н.з. НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_2 при укладенні договору страхування з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» не порушив вимоги ст. 989 ЦК України, оскільки не був страхувальником за договором № АМ5434764 з ПрАТ «СК «Уніка», який передував укладенню договору з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», тому не міг повідомити, що ним, як страхувальником, укладено інші договори страхування щодо даного об`єкта страхування. Отже вважається, що ОСОБА_2 на момент укладання полісу AM № 5007405 з ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» не укладав інших договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо забезпечення транспортного засобу Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 .

На адвокатський запит ОСОБА_6 від 11.06.2019р. про отримання копій матеріалів страхової справи щодо ДТП, у т.ч. ремонтної калькуляції і обсягу відновлювальних робіт щодо транспортного засобу SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , ПрАТ «СК «Уніка» листом № 3755 від 19.06.2019р. повідомило, що 30.01.2019р. було здійснено огляд пошкодженого автомобіля SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , за наслідками якого складено протокол огляду. Але ПрАТ «СК «Уніка» не визначало розмір матеріального збитку, завданий власнику пошкодженого автомобіля SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. № 32, 34).

На замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 складено звіт № 11619 від 06.07.2019р., яким визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля Sang Yong Rexton RX270 XD в сумі 79 691,11 грн., вартості матеріального збитку - в сумі 38 335,66 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,7) (а.с. № 18-23).

За послуги з оцінки вартості матеріального збитку позивачем сплачено 2 000 грн., що підтверджуються актом виконаних послуг № 11619 від 06.07.2019р. та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 11519 від 06.07.2019р. (а.с. № 24-25)

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (частина перша статті 981 ЦК України).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; ) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним; 4)вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страхувальника.

Відповідно до положень ст. 20-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність..

Тобто, при зміні власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування, укладений з попереднім власником залишається чинним для його власника, який набуває прав та обов`язків страхувальника.

Згідно з випискою із відомостей єдиної централізованої бази даних МТСБУ транспортний засіб Volkswagen Crafter на момент ДТП був забезпечений згідно з Полісом № AM5434764, укладеним попереднім власником з ПрАТ «СК «Уніка» (а.с. № 35). Означене відповідачем не заперечується.

Отже, між ОСОБА_2 (новим власником транспортного засобу Volkswagen Crafter) і ПрАТ «СК «Уніка» виникли договірні відносини на підставі Полісу № AM5434764, що відповідає приписам ст. 20-1 Закону.

Згідно з п. 17.3. ст. 17 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Отже, нікчемність договору настає у разі наявності нового договору страхування щодо об`єкту страхування, при цьому вимога щодо особи страховика відсутня, а тому незалежно від особи страховика новий договір страхування щодо уже застрахованого об`єкта є нікчемним в силу закону.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.07.2018р. у справі № 761/16781/17 (провадження № 61-8626св18), від 21.11.2018р. у справі № 759/10739/16-ц (провадження № 61-16092св18).

При розгляді справи встановлено, що договір страхування автомобіля Volkswagen Crafter, д.р.н. НОМЕР_1 із ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» укладений пізніше (29.11.2018р.) ніж договір страхування цього ж об`єкта - з ПрАТ «СК «Уніка» (24.10.2018р.), отже слід дійти висновку про те, що він є нікчемним, а відмова відповідача - ПрАТ «СК «Уніка» у здійсненні позивачеві страхового відшкодування, з підстав викладених у ній, є безпідставною.

Тому саме ПрАТ «СК «Уніка» є відповідальним за відшкодування майнової шкоди, завданої власнику транспортному засобу позивача SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , за участю транспортного засобу Volkswagen Crafter (VIN-код НОМЕР_2 ), який забезпечений Полісом № AM5434764, укладеним з ПрАТ «СК «Уніка», чинним на момент вчинення ДТП.

Слід звернути увагу, що відмова ПрАТ «СК «Уніка» не містила жодних інших підстав, аніж наявність іншого страхового полісу, відповідач не посилався відповідач на порушення строків чи відсутність огляду транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку та надав документи, передбачені положеннями ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі Заяву про виплату страхового відшкодування від 12.04.2019р. (а.с. № 29).

Тому посилання відповідача на те, що саме ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» не мало права відмовити позивачеві у виплаті страхового відшкодування і саме воно мало здійснити страхову виплату не ґрунтуються на законі і дійсних обставинах справи.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України та ст.ст. 20, 21 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений строк.

Так, відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

В даній справі позивач не мав змоги виконати зазначений обов`язок перед відповідачем у зв`язку з відсутністю інформації про договір укладений з ним, та нікчемністю договору, за виконанням якого вони звернулись до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.». Вказані обставини є поважними, були зазначені позивачами при зверненні до відповідача і відповідач в якості підстав відмови у здійсненні страхового відшкодування не зазначив про порушення строків чи визнання цих причин не поважними. А суд вважає означені обставини пропущення строків повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду поважними.

Крім того, відповідно до положень пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 вказаного Закону єдиним терміном, порушення якого може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, є неподання заяви про страхове відшкодування протягом року з дня ДТП. Як вбачається з матеріалів справи, ДТП сталась 24.01.2019р., а позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування 12.04.2019р., рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування було направлено позивачеві 23.05.2019р.

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар, експерт). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно залишилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Представником відповідача долучено до відзиву протокол огляду транспортного засобу від 08.05.2019р. з описом пошкоджень автомобіля SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , але без підписів учасників опису, у якому вказано, що клієнт з протоколом ознайомлений, від підпису відмовився (а.с. № 59-60). З чого слідує, що відповідач протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення позивача про ДТП не вчинив необхідних передбачених законом дій, направлених на огляд пошкодженого майна позивача. Слід зазначити, що у своєму листі від 19.06.2019р. відповідач також повідомив, що 30.01.2019р. (тобто протягом 7-ми днів з моменту ДТП) пошкоджений автомобіль SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , було оглянуто, складено відповідний протокол огляду, але вартість матеріального збитку не визначено (а.с. № 34).

Пошкоджений автомобіль SANG YONG Rexton RX270 XD, д.н.з. НОМЕР_3 , було оглянуто суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 і визначена сума матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, як то передбачено положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка прямо визначає, що шкода, яка пов`язана з пошкодженням транспортного засобу і відшкодовується страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, становить вартість витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому позивачем заявлені вимоги про стягнення суми страхового відшкодування без врахування сум податку на додану вартість.

Жодних заперечень та доказів щодо визначеного розміру матеріального збитку стороною відповідача суду надано не було. А отже надані позивачами докази розміру заподіяного матеріального збитку не спростовані стороною відповідача, як того вимагають положення ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України.

Також слід зазначити, що умовами договору АМ 5434764 сторонами визначена страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн., а франшиза 1 000 (нуль) грн. (а.с. № 53).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми страхового відшкодування є обґрунтованими та з відповідача ПрАТ «СК Уніка» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає страхове відшкодування в розмірі 37 335,66 грн. (38 335,66 грн. – 1 000 грн. франшизи).

Щодо підстав відшкодування моральної шкоди варто зазначити.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 26-1 страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, сума компенсації моральної шкоди, яка здійснюється страховиком, встановлена законом.

Позивачем не надано відповідних доказів заподіяння шкоди здоров`ю, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди у випадках та порядку, передбачених ст.ст. 23, 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На підставі наведеного, приходжу до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, а також приймаючи до уваги те, що позов задоволено частково, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід розподілити наступним чином.

При подачі позову позивачем заявлені вимоги про відшкодуванням шкоди в загальному розмірі 45335,66грн. і сплачено судовий збір в сумі 768,40грн. і 1 921грн. (а.с.№2).

З урахуванням ціни позову (відповідно до Постанови Верховного Суду від 28.11.2018р. по справі № 761/11472/15ц (касаційне провадження № 61-23674св18) вимоги про відшкодування моральної шкоди віднесені до вимог майнового характеру), то позивач мав би сплатити судовий збір у розмірі 768,40коп.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1921грн. в більшому розмірі ніж потрібно, то він може бути повернутий за відповідною заявою позивача ( ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

З огляду на те, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 632грн. 81коп. (37335,66грн. – сума стягнута рішення * 768,40грн. сплачений судовий збір / 45334,66грн.)

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи звіту оцінювача ФОП ОСОБА_7 , який має кваліфікацію оцінювача, аварійного комісара (звіт виготовлений на вимогу позивача), наявність квитанції про оплату проведення оцінки в розмірі 2 000 грн. (а.с.№ 25), а також приймаючи до уваги часткове задоволення позову, вважаю за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ в розмір 1 647,07 грн., виходячи з того, що загальний розмір стягнутої суми за рішенням суду становить 82,35 % від загальної суми заявлених вимог майнового характеру (2 000 грн.* 82,35%/100%).

Що стосується вимог про стягнення суми правничої допомоги, то стягуючи витрати на правову допомогу, суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не надано документального підтвердження цих витрат і їх розрахунок, та виходить з такого.

З 15.12.2017р. ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч1 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 1 – 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 11.02.2019р. у справі № 335/9780/15 (провадження № 61-2836ск18).

Отже доводи представника відповідача про те, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Приймаючи до уваги попередній розрахунок цих витрат і надані до суду докази: договір про надання правової допомоги від 21.05.2019р., укладений позивачем з професійним адвокатом Василець М.С., акт наданий послуг від 12.07.2019р. з описом кожної послуги, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.07.2019р. на суму 10 000 грн. (а.с. № 41-44), а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, то відповідно до положень ст. 137, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути ці витрати в сумі 8 235 грн., виходячи з того, то загальний розмір стягнутої суми за рішенням суду становить 82,35% від загальної суми заявлених позовних вимог майнового характеру (10 000 грн.* 82,35% / 100%).

Загальний розмір судових витрат, який слід стягнути з ПрАТ «СК «Уніка» на користь ОСОБА_1 становить 10 514грн. 88коп. (632,81 грн. (судовий збір) + 1 647,07 грн. (витрати на оцінку) + 8 235 грн. (витрати на правничу допомогу)).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 989, 979 ЦК України, ст.ст. 17, 20, 20-1, 22, 23, 26-1, 19, 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 20, 21 Закону України «Про страхування», правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.07.2018р. у справі № 761/16781/17 (провадження № 61-8626св18), від 21.11.2018р. у справі № 759/10739/16-ц (провадження № 61-16092св18).), в ухвалі від 11.02.2019р. у справі № 335/9780/15 (провадження № 61-2836ск18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 131, 137, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суддя,

В И Р І Ш И Л А:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 37 335 грн. 66коп. (тридцять сім тисяч триста тридцять п`ять грн. 66 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування (франшизи) у розмірі 1 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 7 000грн. - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору, витрати на послуги оцінювача, витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 10 514 грн. 88коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.