Рішення № 84398328, 16.09.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12970/19

Провадження № 2/161/3205/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Пушкарчук В.П.

за участю секретаря судового засідання - Загоровської І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Луцької міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька,-

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди батька.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. На даний час шлюб розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року.

Від спільного подружнього життя народилася донько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання стягнення аліментів в судовому порядку вирішено у згаданому рішенні про розірвання шлюбу. На утримання неповнолітньої доньки відповідачем сплачуються аліменти в розмірі 1 100 (одна тисяча сто) гривень щомісячно. ОСОБА_2 участі у вихованні та догляді за дитиною не приймає, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається.

У зв`язку із тим, що період відпустки позивача припадає на вересень-жовтень 2019 року, остання має намір з метою відпочинку здійснити короткочасний разовий виїзд за кордон до Єгипту разом із донькою. Незважаючи на те, що вказана поїздка суттєво вплине на духовний та моральний розвиток спільної доньки, збагатить її світогляд, відповідачем не дає дозволу на виїзд малолітньої дитини за кордон.

На підставі викладеного та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд надати дозвіл на разовий тимчасовий виїзд неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України у Єгипет у супроводі матері, ОСОБА_1 , без згоди та супроводу батька з 10 жовтня 2019 року по 10 листопада 2019 року.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Представник позивача адвокат Піддубний О.О. просить розгляд справи здійснювати без його участі, уточнені позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.

Представник Служби у справах дітей Луцької міської ради Шульган Ф.П. на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.03.2013 року, виданого виконавчим комітетом Романівської сільської ради Луцького району Волинської області (а.с. 3).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.4-6).

Також встановлено, що позивач, турбуючись про виховання, оздоровлення, фізичний та духовний розвиток дитини, має намір та можливість виїзду за кордон, де може забезпечити пізнавальний, культурний та оздоровчий відпочинок для дитини.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.

Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків батька і матері у всіх правах і обов`язках відносно своїх дітей.

Зокрема, стаття 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов`язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Наведене дає підстави для висновку, що діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків (на підставі рішення суду) може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням строку його початку й закінчення.

Відповідно до Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України № 789 від 27.02.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Ураховуючи встановлені обставини, зокрема те, що дитина проживає з матір`ю, яка забезпечує їй повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку, а також узявши до уваги положення статей 157, 161 СК України, суд дійшов висновку, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини з матір`ю за кордон відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. Наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.

Оцінюючи зібрані в справі, докази в їх сукупності, виходячи з інтересів дитини та враховуючи, що у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на виїзд дитини за межі України, а також беручи до уваги той факт, що обмежень чи заборон, які унеможливлюють виїзд неповнолітньої дитини за межі України для тимчасового перебування не має, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 313 ЦК України, ст. ст. 141, 150, 155 СК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», ст. ст. 4, 13, 19, 133, 258, 281, 284, 289 ЦПК України , -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Надати дозвіл на разовий тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України у Єгипет у супроводі матері, ОСОБА_1 , без згоди та супроводу батька з 10 жовтня 2019 року по 10 листопада 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук