Рішення № 84398272, 16.09.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6395/19

Провадження № 2/161/2049/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.

представника позивача ОСОБА_1 .І ОСОБА_2

представника відповідача Прокуратури Волинської області Романішиної Т.Л.

представника відповідача Управління МВС України

у Волинській області Забожчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури Волинської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури,-

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури Волинської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 лютого 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030000000049 слідчим спеціалізованого відділу слідчого управління УМВС України у Волинській області внесені відомості про те, що громадяни « А», Б», «В» організували діяльність азартних гральних закладів на території Волинської області, та розпочато досудове розслідування відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України.

03 жовтня 2016 року вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю їх вини у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст. 203-2 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2017 року вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 06 вересня 2018 року ухвала Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2017 року залишена без змін, вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року набрав законної сили.

Вказує, що протягом тривалого часу, зокрема 3 роки і 10 днів, він незаконно притягувався до кримінальної відповідальності та був змушений доводити свою невинуватість, та внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового розслідування, прокуратури, йому було спричинено значну моральну шкоду. Зокрема, були опорочені його честь та гідність, зруйновані життєві плани. Вказує, що тривалий час жив у страху за своє майбутнє, оскільки допускав, що може бути засуджений за особливо тяжкий злочин, якого не скоював. Перед кожним відвідуванням слідчого і суду відчував душевні переживання, внаслідок чого страждав безсонням. Водночас, під час кримінального переслідування були порушені зв`язки з його рідними та знайомими, оскільки після розголосу в ЗМІ про факт притягнення його до кримінальної відповідальності, останні практично перестали з ним спілкуватись, всіляко намагались уникати його присутності, що також спричиняло йому душевні страждання, породжувало страх і невпевненість, та істотно впливало на звичайний ритм і спосіб життя. Також його близькі, до виправдання, вважали його злочинцем та не чесною людиною, внаслідок чого позивач був змушений виправдовуватись та розвіювати чутки і домисли, що він не вчиняв злочину. За час кримінального переслідування позивач не міг знайти роботу, також не міг виїхати на роботу за кордон. Через не можливість офіційного працевлаштування з отриманням заробітної плати та за відсутності заощаджень і стабільних джерел доходів, був змушений під відсотки брати гроші в борг, щоб забезпечити себе та членів сім`ї предметами першої необхідності. За наслідками довготривалої, вимушеної економії на спосіб життя та вимушеному ігноруванні стану здоров`я у нього стали розвиватись психосоматичні захворювання, а також почала проявлятись депресія, що виражалась у постійних негативних думках і втраті сенсу життя.

Позивач зазначив, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності,йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 500 000 грн.

З посиланням на норми ст.ст. 23, 280, 1166, 11167, 1176 ЦК України, ст.2,3,4,13 Закону України» «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» просить стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на його користь 500 000 грн. на відшкодування завданої йому Управлінням МВС України у Волинській області та прокуратурою Волинської області моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представника відповідача Забожчук О.В. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову в повному обсязі, вказувала, що Управління МВС України у Волинській області не порушували прав та інтересів позивача, крім того, позовна заява не містить доказів спричинення моральної шкоди.

Представник відповідача Прокуратури Волинської області Романішина Т.Л. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову в повному обсязі, вказувала, про безпідставність позовних вимог, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню. Зазначила, що позивачем не надано жодного доказу щодо необхідності стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України у судове засідання не з`явився, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 178 ЦПК України, до суду подав відзив,в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає, що у даній справі МВС України не порушувало прав та інтересів позивача, МВС України не є правонаступником УМВС України у Волинській області, яке відповідно до відомостей з ЄДРПОУ не ліквідоване та на теперішній час перебуває у стані припинення, а тому Міністерство внутрішніх справ України не може відповідати за дії сторонніх осіб. Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди саме у сумі 500 тис. грн. Крім того, враховуючи, що позивачем не надано до суду жодного доказу, на підтвердження факту спричинення будь-якої шкоди з боку МВС України, вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений судом про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12014030000000049, 10 квітня 2014 року, ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014030000000049 від 14.01.2014 року за ч.3 ст. 28 ч.1 ст. 203-2 КК України.

Обвинувальний акт відносно позивача, складений старшим прокурором відділу прокуратури Волинської області – прокурором у кримінальному провадженні радником юстиції Заплотинським В.В. 04.07.2014 року та направлений для розгляду до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.28, ч.1 ст. 203-2 КК України та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, за недоведеністю їх вини у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) (а.с.10-23).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2017 року вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 06 вересня 2018 року ухвала Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2017 року залишена без змін.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 жовтня 2016 року набрав законної сили 24 січня 2017 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Положеннями частин 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Статтею ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», передбачено що, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999№ 9-рп/99 у справі № 1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 19 грудня 2018 року у справі № 755/1887/17, згідно якого на підставі положень Закону №266/94-ВР позивач має право на відшкодування моральної шкоди,яку необхідно визначати,виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом,починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивач перебував під слідством та судом з 10 квітня 2014 року (повідомлено про підозру у кримінальному провадженні) по 24 січня 2017 року ( набрання вироком законної сили) , тобто: 2 роки 9 місяців 14 днів ( 1020 днів).

За цей період часу, позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, позивач зазнав негативного впливу внаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності, він приймав участь під час досудового розслідування та розгляду справи в суді на протязі тривалого часу, останній був позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд погоджується із твердженням позивача про завдання йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно п. 4 ст. 4 вказаного Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з розміру, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 13 Закону, розмір моральної шкоди не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно розраховувати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи становить 4 173 грн. 00 коп., відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23листопада 2018року №2649-VIII,яким установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 4 173 гривні.

Аналогічні роз`яснення надані й в абз. 2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Аналогічна позиція міститься у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17, від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17, від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16.

Отже розмір моральної шкоди, обрахованої у відповідності до вищевказаних норм права становить 139 593грн. 40 коп. (33 міс. х 4173 грн. 00 коп. = 137 709 грн. 00 коп.; 4173 грн. 00 коп. / 31 день = 134 грн. 61 коп. за день х 14 днів = 1884 грн. 40 коп.; 137 709 грн. 00 коп. + 1884 грн. 40 коп. = 139 593 грн. 40 коп.).

За приписами статті 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави.

Також, згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба є юридичною особою, яка діє від імені держави.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями (органів дізнання) органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,(попереднього слідства) органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).

Статтею 25 Бюджетного кодексуУкраїни встановлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року Казначейство України відповідно до покладених завдань, в тому числі, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

На підставі п. 44 вказаного Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Таким чином, відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст.141ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-82, 95, 137, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 176, 1166, 1167, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд,

УХ В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Міністерства внутрішніх справ України, Прокуратури Волинської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 139 593 (сто тридцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривень 40 копійок.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області ( місце знаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка,11; код ЄДРПОУ 08592112);

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України ( місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця,10; код ЄДРПОУ 00032684);

Відповідач: Прокуратура Волинської області ( місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка,15 код ЄДРПОУ 02909915);

Відповідач: Державна казначейська служба України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646).

Дата складення повного тексту рішення 20 вересня 2019 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк