Рішення № 84392396, 16.09.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/11626/18

Провадження № 2/263/287/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Астахової О.В.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 27 серпня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що з 08 листопада 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 лютого 2016 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний. Після розірвання шлюбу дитина проживає із позивачем. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, проживає окремо, від сплати аліментів у добровільному порядку ухиляється. Відповідач працює у складі екіпажів морських суден, отримує високу заробітну плату за межами України у валюті США, офіційного доходу на території України не має, крім того у періоди між рейсами відповідач працює в смт Ялта. Середній сукупній дохід ОСОБА_3 складає не менше 35000 грн., з урахуванням мінливого доходу відповідача позивач вважає за необхідне заявити про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. У зв`язку з чим, керуючись ст. ст. 154, 180, 181 СК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на дитину ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно.

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на позов на адресу суду не направив.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано відповідача подати письмові відповіді на поставлені у позовній заяві запитання у формі заяви, копію якої надіслати позивачу у строк до першого судового засідання, тобто до 02 жовтня 2018 року.

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2018 року без змін.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2018 року клопотання представника позивача – Масенкова С.О. – про витребування доказів, – задоволено, витребувано у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання державного кордону України (в`їзд/виїзд, пункт пропуску) громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01 січня 2016 року по 20 листопада 2018 року; витребувано з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків інформацію щодо наявності у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , кваліфікації моряка, видачі йому паспорту моряка та послужної книжки моряка, а також інформації щодо того, коли він в останнє підтверджував свою кваліфікацію у постійно діючій державній кваліфікаційній комісії; належним чином посвідчених копій посвідчення моряка та послужної книжки моряка ОСОБА_3 Клопотання представника позивача – ОСОБА_2 – про застосування заходу процесуального примусу, – задоволено частково, та застосовано до ОСОБА_3 захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 528,6 грн. на користь Державної судової адміністрації України.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2018 року клопотання представника позивача – ОСОБА_2 – про застосування заходу процесуального примусу, – задоволено, та застосовано до ОСОБА_3 захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 9605 грн. на користь Державної судової адміністрації України.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 липня 2019 року клопотання представника позивача – ОСОБА_7 С.О ОСОБА_8 – про зобов`язання відповідача надати докази та визнання явки відповідача у судове засідання обов`язковою, – задоволено, зобов`язано ОСОБА_3 надати оригінал його послужної книжки моряка для огляду судом.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 липня 2019 року застосовано до ОСОБА_3 захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 1921 грн. на користь Державної судової адміністрації України.

12 вересня 2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково, у розмірі ј частини усіх його доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Звернув увагу суду на те, що він є фізичною особою – підприємцем, та має офіційний регулярний дохід.

16 вересня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_4 надійшла заява, в якій зазначено, що ОСОБА_3 не має можливості виконати ухвалу Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 липня 2019 року, оскільки такий втрачений.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, зазначила, що частину грошових коштів хоче віднести на депозит, а також на харчування вона витрачає близько 3000-4000 грн., на дитячий садок 500 грн., на іграшки 1000 грн. на місяць, тому вважає, що заявлена сума буде достатньою для належного забезпечення дитини.

Представника позивача - Масенкова ОСОБА_9 .О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Зазначив, що ОСОБА_1 працює косметологом, її середній сукупний дохід складає 10000 грн., офіційно не працевлаштована. Працює у салоні краси «Соло». Позивач витрачає на харчування дитини 3000-4000 грн., на одяг 2000 грн., садочок до 500 грн. на місяць, доросла група. Дитина хворіє 1 раз на місяць, витрати на конструктор «Лего» 1000 грн., на прогулянки 500 грн., однак підтвердити цю суму витрат не вбачається за можливе, докази відсутні. Щодо мореплавства, це особисті слова ОСОБА_3 , що він прийшов з рейсу. Дитина зареєстрована у смт Мангуш, та проживає з матір`ю по АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, у розмірі ј частини усіх доходів ОСОБА_3 , але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки у ОСОБА_3 відсутня можливість сплачувати такі у розмірі 4000 грн. Наразі ОСОБА_3 є фізичною-особою підприємцем, тому у ДФС та УПФ України відсутні відомості про отримання доходу, а у твердій грошовій сумі аліменти підлягають до стягнення лише у випадку, коли платник не має постійного доходу, тому, оскільки він є фізичною особою – підприємцем, такі слід стягувати у частці від доходу. Зазначили, що місячний дохід ОСОБА_3 може бути як великий, так і менший. Джерелом його прибутку є риболовство. Для риболовства не потрібна книжка моряка. Після 01 січня 2020 року у ДФС будуть відомості про доходи. Останній запис у трудовій книжці моряка зроблений у 2016 році. Коли ОСОБА_3 втратив книжку моряка не пам`ятає. Після втрати книжки моряка він не звертався до поліції, не робив оголошення у газету. ОСОБА_10 перетинав в останній раз у квітні 2019 року (виїхав), заїхав до України у серпні 2019 році. У 2018 році хотів влаштуватися на роботу, однак не пам`ятає куди виїжджав. Заробітки – є частковою роботою, підробітком. Депозитних рахунків не має. Коли відсутній на території України, то підприємницьку діяльність не здійснює. Вважає, що наявні підстави для стягнення аліментів у рівних частках. ОСОБА_3 зазначив, що жодного разу не казав, що ходить моряком та не є моряком. Його сукупний місячний дохід складає 6000 грн. З квітня 2019 року по серпень 2019 рік не отримував дохід. Всі виїзди відбувалися через КПП до непідконтрольної території, а у подальшому до Російської Федерації, де він підшукував тимчасові заробітки, однак не знайшов їх, на теперішній час він є приватним підприємцем.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, а також витребувані докази судом.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Предметом спору (змістом спірних правовідносин) у справі є стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області від 31 травня 2014 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , актовий запис № 584.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 лютого 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірваний.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 з 27 лютого 2019 року є фізичною особою – підприємцем, вид діяльності – риболовство.

Так, ОСОБА_3 надані відповіді на питання, які поставлені позивачем у позовній заяві, в яких зазначив, що він:

1) є приватним підприємцем. Вид економічної діяльності – морське рибальство. Співпрацює з різними контрагентами, має стабільний дохід . Це є його джерело доходу.

2) регулярно спілкується із сином. Колишня дружина надає можливість бачитися та спілкуватися із сином. Бачиться із сином раз на місяць. Купує сину та дружині продукти харчування, дає грошові кошти. Останній раз дав грошові кошти дружині у розмірі 3000 грн. у жовтні 2018 року, тобто у час, коли у суді не розглядалася справи про стягнення аліментів.

3) Із колішнею дружиною та сином не проживає після розірвання шлюбу. Приблизно за кілька місяців до ухвалення рішення про розірвання шлюбу сімейні відносини між ними припинені.

4) Участь в утриманні дитини приймав. Він не надавав значення як називаюся грошові кошти, які він давав колишній дружині на утримання дитини.

5) У грудні 2016 році він виїжджав до Росії з метою заробітку. Повернувся у березні 2017 року. Крім того, виїжджав на окуповану територію України.

6) Доходу за межами України не має. Раніше, нетривалий періоді їздив на заробітки до Росії. За останні три роки отримував оплату у гривнях, рублях та у доларах.

7) Як приватний підприємець має відкриті рахунки в установах банку, у яких саме відповідь надавати відмовляється, оскільки це не має відношення до розгляду справи, та ст. 63 Конституції України надає право не відповідати.

8) Він має паспорт моряка та послужну книжку, проходив відповідне навчання та отримав необхідні документи та дозволи необхідні для роботи.

9) У складі екіпажів морських суден поза Україною працював.

Відповідно до листа від 11 березня 2019 року № 1/4-214/02-34пп/19 Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, на виконання ухвали Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видане свідоцтво фахівця матроса другого класу від 29 березня 2016 року № 10384/2016/06, видане капітаном Маріупольського морського порту та має статус «Дійсний» (без протоколу засідання державної кваліфікаційної комісії). Зазначено, що Порядком підтвердження кваліфікації та дипломування осіб командного складу суден та суднової команди морських суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18 жовтня 2013 року № 813, не передбачено вимоги щодо підтвердження кваліфікації в Державній кваліфікаційній комісії для отримання свідоцтва матроса другого класу, тому протокол засідання Державної кваліфікаційної комісії відсутні. При цьому, відповідно до Порядку видачі кваліфікаційних документів особам командного складу суден та суднової команди морських суден, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18 жовтня 2013 року № 812, копії посвідчення особи моряка та послужної книжки моряка перебувають у службі капітана Маріупольського морського порту (Маріупольська філія ДП «Адміністрація морських портів України»), яка організовувала видачу ОСОБА_3 свідоцтва фахівця матроса другого класу № 10384/2013/06 від 29 березня 2016 року.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2018 року 0.184-51580/0/15 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 перетинав ККП на непідконтрольну територію України.

Мотиви суду.

Досліджуючи обставини справи, необхідно дійти висновку, що відповідачем порушуються сімейні права позивача, тому такі підлягають захисту у відповідності до ст. 4 ЦПК України, ст. ст. 7, 180 СК України.

Оскільки спір виник з приводу обов`язку батьків утримувати дітей, то до застосування підлягають норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій суді.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину визначається судом.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

Будь-якими належними, достатніми, допустимими доказами, як це передбаченого ст. ст. 71-81 ЦПК України, стороною позивача не доведено, що ОСОБА_3 є моряком, працює періодично за контрактами, має не постійний, мінливий дохід у розмірі близько 35000 грн. на місяць, у той же час стороною відповідача доведено, що ОСОБА_11 є фізичною-особою підприємцем, що свідчить про отримання ним стабільного доходу та доцільність у цьому випадку стягнення аліментів з частки від його доходу (заробітку), а не у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів у частці від доходу, з урахуванням спільного обов`язку батьків утримувати дитину, враховуючи приписи ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», у достатній мірі забезпечить виконання вимог ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 182 СК України.

Таким чином, визначаючи належний до стягнення з відповідача розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182 СК України, право дитини на достатній рівень життя, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, та вважає, що належним розміром аліментів на дитину є 1/4 частини доходу відповідача, що відповідатиме вимогам закону та не порушуватиме прав як позивача, так і відповідача.

При цьому суд відхиляє аргументи позивача про понесені нею витрати на дитину у розмірі 8000 грн. на місяць, оскільки такі не підтверджені жодним документом, а також не доведено позивачем потреб у таких витрат на дитину. Інші аргументи позивача не дають підстав для протилежного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 191, 199 СК України, ст. ст. 3, 12, 13, 76–80, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини усіх його заробітків (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 серпня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду виготовлений 20 вересня 2019 року.

Суддя О.М. Музика