Рішення № 84384216, 10.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 справа № 914/871/19

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Приватного підприємства «Олександр-Гарант», м. Вінницядо відповідача:Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт», м. Трускавець, Львівська областьпро: визнання правочину недійснимСуддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Іванило О.П.

За участю представників:

від позивача: Медончак М.М. – представник;

від відповідача: Дякон Б.Р. – представник.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Олександр-Гарант» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» про визнання правочину – інвентаризаційного опису запасів від 24.11.2016 р. Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» недійсним.

Ухвалою суду від 13.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2019р.

30.05.2019 р. відповідачем на розгляд суду подано відзив на позовну заяву (вх. № 22513/19), в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі в зв`язку з безпідставністю.

Ухвалою суду від 07.06.2019 р. підготовче засідання відкладено на 03.07.2019 р.

20.06.2019 р. на розгляд суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 25632/19), в якій заперечує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов.

02.07.2019 р. від позивача надійшло клопотання (вх. № 27038/19) про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання.

Ухвалою від 03.07.2019 р. суд продовжив підготовче провадження у даній справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 14.08.2019 р.

Ухвалою від 14.08.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 914/871/19 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.09.2019 р.

В судове засідання 10.09.2019 р. з`явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

Позивач зазначає, що відповідно до Договору №119 від 31.12.2013 року між сторонами виникли правовідносини на предмет надання охоронних послуг, відповідно до умов якого виконавець здійснює фізичну охорону будівель, окремих приміщень у будівлях та спору замовника (Об`єкт), територій, а також матеріальних цінностей та грошових коштів, що в них знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим у межах Об`єкта чи території (Послуги), а Замовник своєчасно здійснює оплату Послуг Виконавця на умовах і в порядку, встановлених цим Договором.

Актом від 22.02.2016 року сторони здійснили прийом передачу об`єктів та територій структурного підрозділу «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» ПАТ «Трускавецькурорт».

Позивач вказує, що на початку 2017 року ПрАТ «Трускавецькурорт» звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ПП «Олександр-Гарант» про стягнення збитків. Стягнення збитків було мотивовано тим, що внаслідок крадіжок були викрадені кабелі з будівлі складів філії «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» ПАТ «Трускавецькурорт», яка перебувала під охороною ПП «Олександр-Гарант» відповідно до Договору від 31.12.2013 р. про надання охоронних послуг № 119. Серед матеріалів позовної заяви було долучено ряд документів, зокрема Інвентаризаційний опис запасів від 24.11.2016 року, на якому стоїть відмітка здійснена механічним способом руки людини (написана від руки) «Інвентаризація проведена в моїй присутності Ст. Зміни «Олександр-Гарант» Кунцьо ОСОБА_1 К.».

Позивач стверджує, що саме при розгляді справи за позовом ПрАТ «Трускавецькурорт» до ПП «Олександр-Гарант» (справа № 902/200/17) мотивом є те, що інвентаризаційний опис запасів від 24.11.2016 року містить вказану відмітку про проведену інвентаризацію в присутності ОСОБА_2 , то відповідно розмір збитку визначений у відповідності до вимог Договору №119.

Позивач стверджує, що саме інвентаризаційний опис від 24.11.2016 року ПрАТ «Трускавецькурорт» вважає правочином (дії ПП «Олександр-Гарант» в особі Кунцьо М.К. про визначення розміру збитків у відповідності до вимог Договору №119), тобто звіряльна опис від 24.11.2016 року за підписом ОСОБА_2 та відміткою про те, що інвентаризація проведена в його присутності є тим правочином, що у відповідності до п.п. 6.4, 6.5 Договору №119, засвідчує визначення розміру збитків за Договором №119. Тобто, як зазначено в позовній заяві, дії ОСОБА_2 в інвентаризаційному описі від 24.11.2016 року ідентифікуються як правочин по визначенню розміру збитків як зі сторони ПрАТ «Трускавецькурорт» так і зі сторони ПП «Олександр-Гарант».

Позивач вважає, що наявність підпису ОСОБА_2 на інвентаризаційному описі від 24.11.2016 року не є правочином, що вказує на дійсну волю сторін по Договору № 119, зокрема, зі сторони ПП «Олександр-Гарант», не можна трактувати як дійсне визначення розміру збитків взагалі по Договору №119. Крім того, як зазначає позивач, жодного письмового повідомлення про дату та час визначення розміру збитків (п. 6.4, 6.5, 6.11 Договору №119) ПрАТ «Трускавецькурорт» не надсилав ПП «Олекснадр-Гарант». Отже, на думку позивача, дія ОСОБА_2 в інвентаризаційному описі запасів від 24.11.2016 року не є дійсним правочином, так як ОСОБА_2 не мав на те жодних повноважень, не перебував на роботі і не діяв у робочий час. Стосовно періоду, в який ОСОБА_2 перебував на роботу, то відповідно до посвідчення про відрядження ОСОБА_2 24.11.2016 року не направлявся на охорону до об`єктів, а перебував на посту в період з 01.11.2016 року по 16.11.2016 року.

Крім того, позивач вказує, що станом на 24.11.2016 року повноважним представником - директором ПП «Олександр-Гарант» був його директор - ОСОБА_3 Олександр ОСОБА_4 , який також був підписантом, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 24.11.2016 року. Стосовно того, що ПрАТ «Трускавецькурорт» не міг знати про обмеження, то це спростовується тим, що під час дії Договору №119 мали місце визначення розміру збитків в жовтні 2015 року, де підписувався власне протокол визначення розміру та порядку відшкодування збитків. Тоді повноважним представником від ПП «Олександр-Гарант» і підписантом по протоколу від жовтня 2015 року був директор - ОСОБА_3 Олександр Стахович. Позивач вважає, що така практика свідчить про те, що про усі наявні обмеження стосовно уповноважених представників ПП «Олександр-Гарант» для визначення розміру збитків було відомо ПрАТ «Трускавецькурорт».

Позивач зазначає, що оскільки оскаржуваний правочин - інвентаризаційний опис запасів від 24.11.2016 року - визнається таким, що начебто створює обов`язок для ПП «Олександр-Гарант» і начебто цей правочин - інвентаризаційний опис запасів від 24.11.2016 року є тим документом, що складений за участю ПП «Олександр - Гарант» на предмет визначення розміру збитку, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати недійсним, як такий, що укладений з перевищенням повноважень, правочин - інвентаризаційний опис запасів від 24 листопада 2016 року Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» в частині визначення розміру збитків за участі ОСОБА_2

1.2. Позиція відповідача.

Відповідачем 01.04.2019 р. подано відзив на позовну заяву. Відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю в зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю. Зокрема, у відзиві зазначає, що оспорюваним правочином, вимога про визнання недійсним якого міститься в позовній заяві, позивач вважає інвентаризаційний опис запасів, складений інвентаризаційною комісією ПрАТ «Трускавецькурорт» 24.11.2016 р. При цьому, виходячи із змісту позовної заяви, позивач вважає його двостороннім правочином, оскільки на цьому описі працівником позивача зроблено напис, що інвентаризація була проведена у його присутності.

Відповідач вказує, що інвентаризацією є перевірка підприємством наявності та стану його активів, в тому числі матеріальних цінностей, а інвентаризаційний опис однією з типових форм, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2015 р. № 572, в яких відображаються результати проведеної інвентаризації.

Відповідач стверджує, що як безпосередньо процес проведення підприємством інвентаризації, так і документ, який відображає її результати (інвентаризаційний опис запасів), не спрямовані на набуття, зміну або припинення у підприємства цивільних прав та обов`язків по відношенню до інших осіб.

Відповідач також зазначає, що напис на складеному інвентаризаційною комісією ПрАТ «Трускавецькурорт» інвентаризаційному описі запасів від 24.11.2016 р., у зв`язку з наявністо якого позивач вважає цей опис двостороннім правочином, зроблений працівником позивача на вже складеному комісією документі, і даний працівник позивача не брав участі у складанні інвентаризаційного опису. Крім того, зазначає, що такий напис не є обов`язковим реквізитом інвентаризаційного опису запасів, та не впливає на чинність цього документу.

2.Мотивувальна частина рішення.

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом.

Між ПП «Олександр-Гарант» (виконавець) та ЗАТ «Трускавецькурорт» (замовник) 31.12.2013 року укладено Договір № 119, відповідно до умов якого виконавець здійснює фізичну охорону будівель, окремих приміщень у будівлях та спору замовника (об`єкт), територій, а також матеріальних цінностей та грошових коштів, що в них знаходяться, охорону громадського порядку та пропускний режим у межах об`єкта чи території (послуги), а замовник своєчасно здійснює оплату послуг виконавця на умовах і в порядку, встановлених цим договором. Актом від 22.02.2016 року сторони здійснили прийом передачу об`єктів та територій структурного підрозділу «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» ПАТ «Трускавецькурорт».

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.02.2019 р. у справі № 902/200/17 позов ПрАТ «Трускавецькурорт» про стягнення 766 369,14 грн. збитків з ПП «Олександр-Гарант» задоволено. Рішення вмотивоване тим, що відповідач не забезпечив належну охорону об`єктів та території, прийнятій під охорону, допустив проникнення сторонніх осіб на територію та в об`єкт, що охоронялися внаслідок чого цими особами було викрадено матеріальні цінності Позивача, від втрати яких останній зазнав збитків в розмірі їх вартості.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2019р. у справі № 902/200/17 скасовано.

В постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 р. у справі № 902/200/17 встановлено, що за актом прийому-передачі від 22.02.2016 р. філії ПрАТ «Трускавецькурорт» ПМТП під охорону ПП «Олександр-Гарант», комісія встановила відсутність на момент здійснення прийому-передачі облікових документів (журнали обліку товарно-матеріальних цінностей та інші) та описів т.м.ц. в приміщеннях корпусів; фактичний стан обліку товарно-матеріальних цінності, які знаходяться в будівлях та на території зазначених об`єктів, прийнятих під охорону, на момент прийому-передачі не представляється можливим. В даному судовому рішенні також встановлено, що 23.11.2016 р. начальником служби безпеки ПрАТ «Трускавецькурорт» в присутності завідувача складу ПрАТ «Трускавецькурорт», заступника начальника СБ ПрАТ «Трускавецькурорт», начальника відділу охорони ПП «Олександр-Гарант» та начальника зміни ПП «Олександр-Гарант» було складено акт про те, що 23.11.2016 р. близько 10 год. 45 хв. в приміщенні складу № 8 (металопрокат) філії ПрАТ «Трускавецькурорт» АТП, яка розташована за адресою м.Труска-вець, вул. Стебницька, 61, 63 було виявлено крадіжку силового мідного кабелю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.11.2016 р. робочою інвентаризаційною комісією ПрАТ «Трускавецькурорт» на виконання власного наказу № 209 від 24.11.2016 р. в присутності матеріально відповідальної особи завідувача складу ПрАТ «Трускавецькурорт» та старшого зміни ПП «Олександр-Гарант» було проведено зняття фактичних залишків запасів, які обліковуються на субрахунку 281 та зберігаються на 8 Металопрокат склад ( ОСОБА_5 ). Зазначений інвентаризаційний опис запасів підписано всіма членами інвентаризаційною комісією ПрАТ «Трускавецькурорт», а також на вказаному інвентаризаційному описі запасів вчинено від руки напис ст. зміни ОСОБА_2 про те, що інвентаризація була проведена в його присутності.

Позивач вважає інвентаризаційний опис запасів від 24.11.2016 року правочином, який начебто створює обов`язок для ПП «Олександр-Гарант» і який є тим документом, що складений за участю ПП «Олександр - Гарант» на предмет визначення розміру збитку. Позивач просить визнати недійсним, як такий що укладений з перевищенням повноважень, правочин - інвентаризаційний опис запасів від 24 листопада 2016 року Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» в частині визначення розміру збитків за участі ОСОБА_2

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Частиною 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач просить визнати недійсним інвентаризаційний опис запасів Приватного акціонерного товариства «Трускавецькурорт» від 24 листопада 2016 року в частині визначення розміру збитків за участі ОСОБА_2 , як правочин, що укладений з перевищенням повноважень. В позовній заяві зазначено, що ПП «Олександр-Гарант» захищає свої права та інтереси шляхом подання даної позовної заяви про визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879 затверджено Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, яке визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів (надалі - Положення).

Пунктами 4, 5 розділу І. Положення визначено, що проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням. Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

У п. 1 розділу ІІ Положення передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Згідно із п. 4.1. Положення інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку. Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності (п. 4.2. Положення).

Суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2015 № 572, відповідно до статті 56 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про Міністерство фінансів України, затверджено типові форми для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації, в тому числі інвентаризаційний опис запасів.

Отже, з аналізу наведених положень законодавства вбачається, що інвентаризаційний опис запасів, не є правочином, який встановлює, змінює чи припиняє будь-які права чи зобов`язання, а є типовою формою для відображення результатів інвентаризації.

З огляду на викладене, позов про визнання недійсним інвентаризаційного опису запасів, який не є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків, не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов`язки сторін у їхніх правовідносинах.

Щодо посилань позивача на обставини, які стосуються факту крадіжки кабелів зі складів філії «Підприємство матеріально-технічного забезпечення» ПрАТ «Трускавецькурорт», яка перебувала під охороною ПП «Олександр-Гарант» відповідно до Договору від 31.12.2013 р. про надання охоронних послуг № 119, та які стосуються порядку та умов відшкодування збитків у відповідності до п. 6.4, 6.5, 6.11 Договору №119, суд зазначає, що такі не стосуються предмету спору у даній справі та не входять у предмет доказування у даній справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, тому не підлягають до задоволення.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплачений судовий збір в розмірі 1921,00 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн. покласти на позивача.

3. Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.09.2019 р.

Суддя Артимович В.М.