Вирок № 84370168, 17.09.2019, Мангушський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд Донецької області)

241/232/17

1-кп/241/24/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

за участю прокурора Третьяка Є.І.

захисника Ангеловського Л.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мангуш кримінальне провадження № 12015050710000735 від 24.11.2015 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ялта Мангушського району Донецької області, українця, громадянина України, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2015 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ - 21124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював на ньому рух по проїжджій частині автошляху сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» зі сторони смт. Мангуш в напрямку м. Маріуполя на території Мангушського району Донецької області. Рухаючись у зазначеному напрямку, проїжджаючи ділянку дороги поблизу кілометрового знаку 625 км + 200 м, водій ОСОБА_1 , діючи в порушення вимог п.п. 10.1; 12.6 ґ); 12.9 б); 14.2 в) Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п.10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

п.12.6 - «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомагістралях - не більше 130 км/год, на дорогах для автомобілів - не більше 110 км/год, на інших дорогах - не більше 90 км/год»

п.12.9 - «Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах

12.4 — 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або

на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак

відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»

п.14.2 - «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від

транспортних засобів на достатній для обгону відстані»

діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою, відповідно не реагуючи на її зміни, не переконавшись у безпечності своїх дій, приступив до маневру обгону легкового автомобіля /марка та реєстраційний номер під час досудового розслідування не встановлені/, який рухався попереду нього, виїхав на зустрічну смугу для руху, де своїми діями створив небезпеку для водія автомобіля «ЗАЗ 110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку по своїй полосі руху, після чого виїхав на ліве узбіччя, відносно напрямку свого руху, де скоїв зіткнення з вказаним автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події були травмовані:

1)водій автомобіля «ЗАЗ 110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_4

ОСОБА_2 , якому були спричинені наступні тілесні ушкодження:

закритий чрезвертельний перелом кісток тазу справа з переломом передньої і

задньої колони, розрив правого крижово-клубового зчленування тазу, забій

колінних суглобів, тут же набряклість і садно, забиті рани верхньої верхнього

віка справа, лівій кисті, садно верхніх кінцівок, що ускладнилися травматичним

шоком другого ступеня і в своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень

середнього ступеня тяжкості;

2)пасажир автомобіля «ЗАЗ 110307-42», реєстраційний номер

НОМЕР_4 ОСОБА_3 , якій були спричинені наступні тілесні

ушкодження: перелом кісток тазу за типом метелика без зсуву, закритий

оскольчатий міжвертельний перелом правого стегна із зсувом, відкритий

оскольчатий перелом нижньої третини правого стегна із зсувом,

розтрощуванням м`яких тканин, закритий перелом шилоподібного відростка

правої променевої кістки із зсувом, забиті рани правої гомілки, забита рана

передньої поверхні нижньої третини правого стегна, забита рана передньо-

внутрішньої поверхні нижньої третини лівої гомілки, осаднення в скроневій

області справа, що ускладнилися травматичним шоком третього ступеня, і по

ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних

для життя у момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, а потерпілій ОСОБА_3 спричинило тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Прокурором Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 Джансизом Д.В. заявлено цивільний позов, яким він просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави у дохід Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» (р/р 35411001022935 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834013) суму матеріального збитку в розмірі 112 968,4 грн., витрачену на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав повністю свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.286 ч.2 КК України, за обставинами наведеними в обвинувальному акті та пояснив, що дійсно 24.11.2015 року, приблизно о 13 годині 30 хвилин він керував належним йому автомобілем марки «ВАЗ - 21124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїжджій частині автошляху сполученням «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» зі сторони смт. Мангуш в напрямку м. Маріуполя на території Мангушського району Донецької області, діючи необережно, скоїв зіткнення з автомобілем «ЗАЗ 110307-42», реєстраційний номер НОМЕР_4 , чим спричинив потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесні ушкодження. Після вчинення ДТП він неодноразово допомагав потерпілим, надаючи їм кошти на лікування. Щиро розкаюється у скоєному, просить суворо не карати. Цивільний позов прокурора визнає.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і їх представник ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені в судовому засіданні під розписку.

У зв`язку із безумовним та добровільним, тобто без будь - якого впливу із чиєї б то не було сторони, визнанням у повному обсязі обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, погодженням з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердженням ним його фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз`ясненого судом положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що у випадку визнання ним змісту фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутності заперечень, проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оскаржуються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, а також документами, що характеризують його особу.

Таким чином, оцінивши всі в сукупності зібрані та перевірені в судовому засіданні докази, суд вважає, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, а його умисні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесне ушкодження, а потерпілій ОСОБА_3 - тяжке тілесне ушкодження, правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ч.4 ст.12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, уперше притягується до кримінальної відповідальності, не вчиняв адміністративних правопорушень, має значні спортивні досягнення є майстром спорту України, багатократним Чемпіоном України, двократним Чемпіоном світу, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки - одружений, готується стати батьком, працевлаштований, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, характеризується позитивно за місцем проживання.

В даному випадку обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, а тому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає цю обставину, як пом`якшуючу покарання.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 за результатами судового розгляду кримінального провадження, судом не встановлено.

Згідно зі ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що обвинувачений ОСОБА_1 зробив для себе належні висновки, став на шлях виправлення, фінансово допомагав потерпілим, надаючи їм кошти на лікування, суд вважає, що йому слід призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті кримінального закону, із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладанням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд, вирішуючи питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи його характеризуючи дані, а саме те, що він є майстром спорту, веде спортивний гурток і займається з дітьми, приймаючи з ними участь у різного рівня змаганнях у тому числі і міжнародних, його дружина вагітна і він готується стати батьком (у підтвердження чого надав та довідку з лікарні), та щире каяття обвинуваченого, не вбачає підстав для призначення обвинуваченому вказаного додаткового покарання.

При цьому, суд впевнений, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 попередження вчинення нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався, підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі ст. 124 КПК України, з ОСОБА_1 необхідно стягнути витрати за проведення судової авто-технічної експертизи та експертизи технічного стану транспортного засобу.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Відповідно до положень ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При вирішенні зазначеного цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

У зв`язку із зазначеним цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілих підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.369-371, 373-376, 392-393, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання за ч. 2 ст.286 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, безпозбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки, не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Контроль за поведінкою засудженого ОСОБА_1 покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Цивільний позов прокурора Мангушського відділу Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області Джансиз Дмитра Валерійовича, в інтересах держави в особі Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих від кримінального правопорушення - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави у дохід Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги» (р/р 35411001022935 ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834013) суму матеріального збитку в розмірі 112 968 (сто дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, витрачену на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта при проведенні судової авто-технічної експертизи №987 від 30.12.2015 року, які складають 879 (вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок та експертизи технічного стану транспортного засобу №1/19-135 від 12.01.2017 року, які складають 439 (чотириста тридцять дев`ять) гривень 80 копійок на користь держави.

Речові докази - автомобіль ВАЗ - 21124, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться під зберігальною розпискою у засудженого ОСОБА_1 - залишити йому за належністю, автомобіль ЗАЗ 110307-42, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що знаходиться під зберігальною розпискою у потерпілого ОСОБА_2 - залишити йому за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко