Рішення № 84357978, 16.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2019 року Справа № 280/3295/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул.. Центральна, 5) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 22.04.2019 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність;

- зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення у формі, встановленій ст надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва у власність в розмірах, не більше 0,1000 гектара, яка розташована за адресом: АДРЕСА_2 масив Світанок, с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся із заявою до відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0800 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою дачний масив Світанок с. Щасливцеве, у відповідь надано лист про надання інформації, відповідно до якого відмовлено у відведенні безоплатно земельної ділянки у власність, проте підстави для відмови у листі не вказані, що є порушенням вимог статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 19 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. №33474 від 13.08.2019), відповідно до якого вважає, що статтею 118 Земельного кодексу України встановлено підстави відмови у наданні дозволу на розроблення проекту земелустрою щодо відвдедення земельної ділянки. Підставою для відмови у наданні такого дозволу є наявність розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до голови Генічеської районної державної адміністрації з заявою, відповідно до якої просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,0800 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: дачний масив Світанок, с Щасливцеве (згідно генерального плану знаходиться за межами населеного пункту) – Геніченського району Херсонської області. До заяви додано: графічний матеріал, що до можливого розміщення земельної ділянки; копію паспорту та іпн; копію посвідчення учасника бойових дій (серії НОМЕР_1 ).

Листом від 06.05.2019 за вих. №Т-366/1 Генічеською районною державною адміністрацією надано відповідь позивача. Відповідно до якого надано роз`яснення щодо вимог статті 19 Конституції України роз`яснено, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність оформлюється розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації, яке є актом індивідуальної дії та скасовується лише в порядку передбаченому статтею 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Згідно розпорядження голови Генічеської РДА від 31.10.2017 року № 535 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва», пунктом 1 якого вирішено надати громадянам, згідно із додатком дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок орієнтованою площею 5,2 га для індивідуального дачного будівництва із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради. Пунктом 2 встановлено, що громадянам зазначеним у додатку до цього розпорядження замовити розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у суб`єкта господарювання, що володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі якого працюють сертифіковані інженери-розпорядники.

З інформації наданої ТОВ «ПБК «ЗЕНІТ» від 20.06.2019 № 145/04 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину ОСОБА_2 площею 0,0800 га, яка розташована за адресою: дачний масив «Світанок» АДРЕСА_3 , Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області був розроблений, погоджений та надано клопотання до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області для отримання супровідного листа, які будуть розглянуті у двотижневий строк та направлені на державну експертизу землевпорядної документації.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Статтею 2 ЗК України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Нормативними приписами статті 17 ЗК України регламентовано повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин (наводиться в частині):

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено категорії земель за основним цільовим призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. (ч. 2 ст. 19 ЗК України)

За матеріалами справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва із земель запасу рекреаційного призначення Щасливцевської сільської ради.

Відповідно до статті 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Частиною першою статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 79-1 ЗК України передбачає порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав:

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів, що вказана земельна ділянка сформована та їй призначено відповідний кадастровий номер.

Згідно пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно частин першої – четвертої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною третьою статті 122 ЗК України передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: в) індивідуального дачного будівництва.

Суд зазначає, що винятки встановлені частинами четвертою і восьмою цієї статті не стосуються спірної земельної ділянки.

Суд критично ставиться до пояснень відповідача як на підставу, що унеможливлює надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, видання аналогічного розпорядження іншій особі з огляду на наступне.

Вищевказані норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визначають вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.

Окрім того, аналіз статтей 116, 118 ЗК України вказує на те, що відповідний суб`єкт владних повноважень (в даному випадку Генічеська РДА) не має права визначати пріоритетність/першочерговість того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї такої після виготовлення проекту землеустрою.

Відповідна правова позиція висловлювалась колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16), Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року справа №463/3375/15-а.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Суд не приймає доводи відповідача, що ЗК України не визначено в якій саме формі необхідно надавати відповідь, чи у формі розпорядження, чи – листа з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, частини сьомої статті 118 ЗК України встановлює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Повноваження районної державної адміністрації на вирішення вказаного питання передбачено як ЗК України, так і Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 № 586-ХІV (ст. 21 (далі - Закон № 586).

Частиною першою статті 6 Закону № 586 передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Таким чином, суд вважає, що формою реалізації владних управлінських повноважень, якими відповідний суб`єкт наділений законом, може бути тільки форма, що передбачена законом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій – Закон № 586 (про що власне зазначено у його преамбулі).

Даний закон встановлює, що відповідною формою реалізації владних управлінських функцій у спірних правовідносинах є прийняття розпорядження головою місцевої РДА.

На цих підставах відповідь у формі листа за підписом голови РДА не може вважатись правомірною реалізацією владних управлінських функцій відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідач отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки повинен був розглянути її та прийняти за результатом її розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Відсутність належним чином оформленого розпорядження про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Таким чином, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність, а лист відповідача від 06.05.2019 № Т-366/1 у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за змістом та формою не можуть вважатися «відмовою» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №1903/2676/12, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

З врахуванням викладеного вище, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального будівництва у власність є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, враховуючи висновки суду про бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача в порядку статті 118 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за результатом якого прийняти відповідне рішення у формі, встановленій статтею 5 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню.

У відповідності із приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, 5) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.04.2019 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у власність.

Зобов`язати Генічеську районну державну адміністрацію Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, за результатами такого розгляду прийняти відповідне рішення у формі, встановленій статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 вересня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко