Ухвала суду № 84341880, 16.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/14709/19

№ 1-кс/755/6824/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Кулешова А.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Івано-Франківськ, громадянину України, офіційно не працюючому, з середньою освітою, перебуваю чому в цивільному шлюбі, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному проводженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040007725 від 15.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Йовенка С.П.,

захисника Николенка Р.С.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2019 року слідчий Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Кулешов А.Б. звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором прокуратури Дніпровського району м. Києва Цвєтовим Д.А.

Клопотання мотивоване тим, що 15 вересня 2019 року, приблизно о 00 годині 40 хвилин, ОСОБА_1 перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де в цей час, поруч із будинком, знаходилась потерпіла ОСОБА_2 . У цей час, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно. Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії носять відкритий характер, ОСОБА_1 безпосередньо міг відкрито заволодіти чужим майном. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 підійшов до потерпілої ОСОБА_2 , обравши об`єктом злочинного посягання майно потерпілої, а саме - мобільний телефон потерпілої, який знаходився у неї в руці, вихопив його та побіг у сторону АДРЕСА_3. У ході руху з місця вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_1 , розуміючи, що його дії були помічені іншими особами, викинув викрадений мобільний телефон на землю та почав бігти, однак, у подальшому був затриманий особами, які були свідками моменту вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними у провадженні доказами: показами потерпілого, показами свідків.

Крім того, на даний час, є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може чинити перешкоди досудовому розслідуванню, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальні правопорушення. У свою чергу, інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Саме такий запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Крім того, вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_1 не перешкоджає йому перебувати в слідчому ізоляторі.

15 вересня 2019 року о 01 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 затримано в даному кримінальному провадженні на підставі ч. 1 ст. 208 КК України.

15 вересня 2019 року, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може покинути територію України. Крім того, ОСОБА_1 вже вчиняв аналогічні кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим, може продовжити свою злочинну діяльність. Зокрема, підозрюваний ОСОБА_1 може впливати на потерпілу та свідків, більшість яких, є неповнолітніми і тому, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам. Зокрема, просив визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник Николенко Р.С. у судовому засіданні заперечив проти застосування підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під варто та просив врахувати те, що останній підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме тяжкого злочину, однак, ніяких документальних підтверджень щодо судимостей ОСОБА_1 прокурор не надав, зокрема, а ні вироку з набранням законної сили, а ні повідомлення про підозру, а ні обвинувального акту. Вважає, що клопотання є необґрунтованим в частині кваліфікації з урахуванням того, що підтверджень про наявність іншого кримінального провадження відносно його підзахисного, немає. Відповідно до норм КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою можна застосовувати до осіб, що підозрюються у вчиненні тяжких злочинів, але за злочини середньої тяжкості, якщо відсутні судимості, не можна. Обставини, викладені у повідомленні про підозру не відповідають дійсності. Прокурор не обґрунтував можливість впливу на свідків та потерпілу. Таким чином, підозра є необґрунтованою, жодного підтвердження цьому, не надано і тому, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку захисника та зазначив, що відносно нього слухається кримінальне провадження в Святошинському районному суді м. Києва за ч. 3 ст. 186 КК України, де йому було обрано запобіжний захід тримання під варто з можливістю внести заставу, яку в подальшому було сплачено. Вважає, що в його діях немає складу злочину в даному кримінальному провадженні та його вини не має. Крім того, зазначив, що на даний час, він має поганий стан здоров`я, погано себе почуває, втрачав свідомість та йому викликали швидку медичну допомогу.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, слідчим у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення є тяжким, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, офіційно ніде не працює, може впливати на потерпілу та свідків, може уникати від досудового розслідування і тому, слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

Зокрема, в порядку ст. 206 КПК України, необхідно уповноважених осіб Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України забезпечити відповідне медичне обстеження і надання ОСОБА_4 в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України належної медичної допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Кулешова А.Б. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів з моменту його фактичного затримання, тобто до 12 листопада 2019 року до 01 години 00 хвилин.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 153 680 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в`їзд в Україну.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

У порядку ст. 206 КПК України, зобов`язати уповноважених осіб Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України забезпечити відповідне медичне обстеження і надання ОСОБА_4 в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України належної медичної допомоги.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: