Рішення № 84332187, 03.09.2019, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5854/18

Провадження № 2/185/2268/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретарів судового засідання Снаткіна Д.О., Андрухової Ю.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу ЄУ № 185/5854/18 за позовом виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, про втрату права користування жилим приміщенням,

представник позивача - ОСОБА_4 ,

представник відповідача - Давидов Д.О. ,

представник третьої особи - Кучинська В . В . ,

В С Т А Н О В И В:

16 липня 2018 року виконавчий комітет Павлоградської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради, в якому просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та покласти судові витрати по справі на відповідачів.

Позовна заява мотивована тим, що квартира АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Павлограда. Місце проживання відповідачів зареєстроване у вищевказаній квартирі, проте фактично за адресою реєстрації відповідачі не проживають без поважних причин з 2007 року. Відповідачі не виявляють до спірного житлового приміщення ніякого інтересу, квартира постійно здавалася в оренду, за комунальні послуги не сплачують, в наслідок чого борги по даній квартирі збільшуються і по теперішній час. Відсутність відповідачів за місцем реєстрації призвела квартиру до занедбаного стану.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.11.2018 року позов виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради про втрату права користування жилим приміщенням задоволено, визнано ОСОБА_1 , неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 та стягнуто судовий збір.

Ухвалою суду від 27.02.2019 року вищевказане заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

02.04.2019 року ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить повністю відмовити в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Павлоградської міської Ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради про втрату права користування жилим приміщенням, посилаючись на наступне. Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Вимогу про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням можна заявити в межах загального строку позовної давності, який складає три роки, згідно ст.268 ЦК України. Позивач в позові стверджує те, що відповідачі перестали проживати в квартирі в 2007 році, строк позовної давності сплив ще в 2010 році, а до суду Виконком Павлоградської міської Ради звернувся 16 липня 2018 року. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ніколи не припиняли проживання у спірному житловому приміщенні та не переїжджали із нього до іншого, єдиним місцем проживання є квартира АДРЕСА_2 , жодного іншого жила ні на праві власності, ні на праві користування останні не мають. Не відповідають дійсності доводи позивача про те, що відповідачі втратили зв`язок із спірним житловим приміщенням та зростають борги за комунальними платежами. Так, відповідно до довідок КП «Павлоградтеплоенерго», ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» , КП «Павлоградводоканал» та ТОВ «Дніпропетровськгаззбут», то борги рахуються тільки за постачання тепла. Боргів та газ, світло, воду тощо останні майже не мають, користуються комунальними послугами та сплачують їх за період з 2007 по 2019 рік, що й свідчить про необґрунтованість заявлених вимог. ОСОБА_1 є інвалідом дитинства 3-ї групи із наслідками перенесеного енцефаліту, характер захворювання пов`язаний із помітною та значною зміною міміки обличчя та ускладненням мови. Малолітній відповідач ОСОБА_2 також страждає на епілептичний синдром, тобто в неї наявне важке нервове захворювання. Такий стан здоров`я призводить до того, що останні часто вимушені лікуватися у медичних установах, витрачають на це багато часу , у зв`язку із чим періодично можуть не мешкати у спірному житловому приміщенні, але їх відсутність пов`язана тільки із необхідністю лікування від вказаних вище хвороб.

06.06.2019 року представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує позовну заяву та просить її задовольнити, посилаючись на негаторний позов, який власник може подати до суду доти, поки існує відповідне правопорушення, строк позовної давності для відповідного позову не застосовується. Вищевказана квартира була надана відповідачу у користування, власником квартири є територіальна громада - виконавчий комітет Павлоградської міської ради. Відповідно до доводів сусідів та акту в оспорюваному житлі відповідачі ніколи не проживали, здають житло квартирантам без будь-якого дозволу власника. Виявили інтерес до спірного житла лише тоді, коли дізнались про заочне рішення по вищевказаній справі.

06.06.2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі ЄУ № 185/5854/18 за позовом Виконавчого комітету Павлоградської міської ради до ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа: Служба у справах дітей, про втрату права користування жилим приміщенням, третю особу, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Орган опіки та піклування Павлоградської міської, місцезнаходження: вул. Соборна, 95, м. Павлоград, Дніпропетровська область, витребувано з Органу опіки та піклування Павлоградської міської ради висновок щодо розв`язання спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, підтвердила, що відповідачі дійсно не проживають у вищезазначеній квартирі з 2010 року, квартира пустує, здається без дозволу власника в оренду, газ відключений, та на думку представника позивача цей факт свідчить про не проживання відповідачів в квартирі, школа виходила до квартири лише один раз, та один раз зафіксувала перебування в спірній квартирі старшого сина відповідача, що не доказує їх проживання в спірній квартирі, вважає, що стан здоров`я відповідачів, неповнолітній вік відповідачів не відноситься до даної справи і не спростовує факт непроживання відповідачів в спірній квартирі з 2010 року, яки представник позивача вважає встановленим свідками та актами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав відзив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначив, що відповідачі ніколи не втрачали зв`язок зі спірним житлом, сплачують комунальні послуги з 2007 по 2019 роки, вода є, газу в квартирі не має, іншої власності або місця для проживання відповідач з дітьми не мають, але часто у зв`язку зі станом здоров`я позивача та доньки проживають у бабусь за вулицями Куликова, Толстого, Харківській, але проживають там тимчасово, а не постійно, зараз страшний син проживає в спірній квартирі, вважає, що права позивача жодним чином не порушені.

Представник третіх осіб в судовому засіданні дала пояснення відповідно до висновку органу опіки та піклування Павлоградської міської ради від 15.08.2019 та вважає за недоцільне позбавлення неповнолітніх дітей права користування житлом в спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 .

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в судовому засіданні підтвердили те, що в даній квартирі проживали сторонні люди, які винаймають житло, ОСОБА_1 та її діти ніколи не проживали в даній квартирі, ОСОБА_1 бачили з приводу залиття три роки назад, та після березня 2019, зараз хтось живе так як горить світло.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, вислухавши позиції сторін по справі, свідків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_2 перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Павлограда і не приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до довідки від 13.03.2018 року № 117/ж-14 відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області.

Згідно інформації відділу по обліку комунального майна та житлової площі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 02.11.2018 року за № 367/ж, ОСОБА_1 отримала житлову площу АДРЕСА_1 , на підставі рішення житлово-побутової комісії військової частини 4125 від 14.05.2004 року. Відповідно до рішення сесії Павлоградської міської ради від 10.06.2004 року № 395-17 XXIV «Про надання згоди на прийняття майна до комунальної власності територіальної громади м. Павлограда» та акту прийому - передачі від 28.10.2004 року гуртожиток прийнятий до комунальної власності. Рішенням виконкому від 08.11.2006 року № 1298 «Про прийняття до експлуатації 4-х поверхового житлового будинку на АДРЕСА_4 вищезазначений гуртожиток визнаний житловим будинком та йому присвоєна поштова адреса - АДРЕСА_5 , ніколи не мала статусу службового житла.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є основним квартиронаймачем з 18.05.2004 року квартири АДРЕСА_2 , відповідно до ордеру № 47 від 14.05.2004 року в/ч 4125. Зареєстровані за вищевказаною адресою: основний квартиро наймач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується по квартирною карткою, формою Б на квартиру АДРЕСА_2 та довідкою № 333 від 03.03.2018 року про реєстрацію та склад сім`ї наданою КП «Мірац» Павлоградської міської ради.

Відповідно до акту від 12.04.2018 року, складеного ОСББ «Харківська 76Б», у присутності мешканців ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не проживають з 2007 року в квартирі АДРЕСА_2 , крім того, квартира постійно здавалася в оренду, стан квартири не задовільний. Причини не проживання в акті не зазначені.

Відповідно до акту від 15.05.2019 року, складеного ОСББ «Харківська 76Б», у присутності мешканців: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_26 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , встановлено, що ОСОБА_1 , а також її сім`я ніколи не проживали в квартирі АДРЕСА_2 , не проживають з 2010 року по даний час, ОСОБА_1 постійно здавала квартиру в оренду, мала з цього вигоду, а також отримувала субсидію. Причини не проживання в акті не зазначені.

Відповідно до відповіді ЦПМСД м Павлограда Павлоградської міської ради від 09.08.219 року за № 657, за адресою: АДРЕСА_6 мешкає родина: мати ОСОБА_1 , працює «Павлоградтеплоенерго», яка має неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Остання перебуває на «Д» обліку у лікаря-невролога з дворічного віку з діагнозом - епілепсія. На прийоми до лікаря педіатра, невролога, мати з дитиною з`являється вчасно, призначення лікаря виконує. 06.08.2019 року дільнична служба відвідувала дану родину, вдома нікого не було, зі слів сусідів дана родина мешкає за вищевказаною адресою.

Згідно акту обстеження умов проживання службою у справах дітей Павлоградської міської ради від 30.07.2019 року, обстежити умови проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 не представилося можливим, так як двері квартири ніхто не відчинив. Зі слів сусідів ОСОБА_1 з дітьми в даній квартирі не проживають.,

ОСОБА_1 , 1975 року народження, працює в Комунальному підприємстві «Павлоградтеплоенерго» з 01.10.2004 року по теперішній час, що підтверджується довідками КП «Павлоградтеплоенерго» та виробничою характеристикою КП «Павлоградтеплоенерго» від 25.02.2019 року за № 352.

Відповідно довідки Павлоградського ВР ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» від 25.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , споживачем є ОСОБА_1 борг відсутній, газ відключений.

Відповідно до довідки КП «Павлоградводоканал» № 95 від 25.02.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , споживачем є ОСОБА_1 , заборгованість відсутня.

Відповідно до довідки розрахунку за опалення за адресою: АДРЕСА_1 , споживач ОСОБА_1 , мається заборгованість та проводиться оплата частинами в різні місяці за період з 2007 по 2019 роки. ( а.с. 71,95-98)

Відповідно до довідки заборгованості за комунальними платежами КП «Мірац» Павлоградської міської ради від 05.03.2019 року на 01.02.2019 заборгованість по комунальним платежам складає: ТБО «Затишне місто» - 624,78 грн. , ЕКО-Комунтранс - 1130,92 грн.,3104,96 грн., на показниках водовимірювача на січень 2018 року 1861,83 грн., 2418,94 грн.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Павлоградської міської ради щодо захисту житлових прав малолітньої ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 від 15.08.2019 року за № 2667/0/2-19 вважає за недоцільне визнання таким, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . За інформацією закладу загальної середньої освіти № 1 ОСОБА_35 разом з батьками та старшим братом ОСОБА_36 проживає по АДРЕСА_1 . Під час обстеження в квартирі знаходився неповнолітній ОСОБА_37 , зі слів якого влітку сім`я переважно знаходиться у бабусі по АДРЕСА_6 .

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання у житловому приміщенні. Житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідач сплачує кошти за комунальні послуги, органами опіки та освіти встановлено проживання 16-річного неповнолітнього ОСОБА_38 в спірній квартирі, який зазначив, що родина періодично проживає у бабусь, інтерес до вищевказаної квартири відповідачі не втратили, матеріалами справи жодним чином не підтверджується факт їх непроживання без поважних причин шість місяців поспіль. Єдиним місцем проживання відповідачів є квартира АДРЕСА_2 , жодного іншого жила ні на праві власності, ні на праві користування останні не мають, інші адреси є тимчасовим місцем проживання обумовленим життєвими обставинами та станом здоров`я, та відповідачі не мають жодних законних прав користування іншим житлом.

Що стосується актів про непроживання, складених представниками ОСББ за участю сусідів відповідачів, то ці докази не містять обставин щодо причин відсутності відповідачів у спірному жилому приміщенні, та їм судом була дана оцінка у відповідності з вимогами ст.89 ЦПК.

Наявність заборгованості у відповідача за комунальні послуги, яка періодично сплачується, а також відсутність газу в квартирі, не підтверджує факт непроживання відповідачів в спірній квартирі і не свідчить про неможливість проживання, та не є підставою згідно зі ст.ст. 71,72 ЖК УРСР для визнання відповідачів такими, що втратив право користування житловим приміщенням, тому що самі по собі не свідчать про втрату інтересу відповідача до спірного житла.

Представник відповідача заперечував наявність у ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей іншого житла, а позивач цей факт не спростував.

Таким чином, належних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження відсутності відповідачів у спірній квартирі понад шість місяців поспіль без поважних причин матеріали справи не містять.

Щодо визнання втратившими право користування спірним житлом неповнолітніх дітей необхідно зазначити наступне.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження. Оскільки діти не досягли повноліття, а відтак не набули повної цивільної дієздатності, причини їх не проживання у квартирі є поважними, а тому і відсутні підстави для визнання їх таким, що втратили право користування спірною квартирою з підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК Української РСР.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні відповідачі набули право власності або право постійного користування іншим житлом, позивач не надав, хоча це відповідно до статей 12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Зазначені висновки суду повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04 липня 2018 року справа № 711/4431/17, провадження № 61-11933св18, та від 24 жовтня 2018 року справа № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18.

Враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів відсутності відповідачів понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81,89, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову виконавчого комітету Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ: 04052229, місце знаходження:вул. Соборна, 95, м. Павлоград, Дніпропетровська область)до ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ: 21946193, місце знаходження: вул. Соборна, 42-А, м. Павлоград, Дніпропетровська область),Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради, (код ЄДРПОУ: 04052229, місце знаходження: вул. Соборна, 95, м. Павлоград, Дніпропетровська область),про втрату права користування жилим приміщенням - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко