Ухвала суду № 84331467, 05.09.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3382/18

У Х В А Л А

05.09.2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі

головуючої судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Вереш А.В.,

За участі:

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – Дорош ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - Сухан М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгород скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Сухан М.М., ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль” на рішення головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - Сухан М.М. під час виконання судового рішення , скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою де заінтересовані особи: Головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Сухан М.М., ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль” на рішення головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - Сухан М.М. під час виконання судового рішення , скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року.

Мотивуючи вимоги скарги, заявник вказує, що 04.08.2015р. Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист на виконання заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 308/11001/14 від 05.05.2015 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в розмірі 227761,47 грн. та судові витрати в розмірі 2277,61 грн., виконавче провадження по якому перебувало в Ужгородському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Сухан М.М. від 27 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження ВП 51049060 закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №308/11001/14, виданого 04 серпня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом міста про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості . Підставою для винесення вказаної постанови стало фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( лист стягувача від 14.08.2017 року вих. № 114-40/17-298), п.9 ч.1 ст. 39,40 ЗУ “Про виконавче провадження”.

Однак, як зазначає заявник, стягнення з неї, як боржника не проводилось. Вона не виконувала рішення суду.

Заявник зазначає, що в результаті її звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 травня 2015 року по справі №308/11001/14-ц , ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року зазначене заочне рішення суду скасовано, а справу призначено до розгляду.

03.01.2018 р. заявник ОСОБА_1 направила на адресу МВ ДВС МРУЮ заяву про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.5 та ч.3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з скасуванням рішення суду.

Звернувшись до начальника міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції 26.03.2018 року дізналася про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року.

Заявник вважає постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Сухан М.М. від 27 грудня 2017 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду неправомірною, оскільки підставою для закінчення виконавчого провадження було скасування рішення суду. Вказує на те, що підстава зазначена державним виконавцем у постанові про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року не відповідає дійсності та не існувала на момент прийняття рішення державним виконавцем. Підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав визначених державним виконавцем у оскаржуваній постанові не було.

Окрім того, заявник вказує на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року винесена державним виконавцем в порушення вимог ч.2 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження». Зокрема, лист від стягувача про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа отримано Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області 17.08.2017 року, а постанову всупереч приписам ч.2 ст. 39 ЗУ “Про виконавче провадження”, державним виконавцем винесено 27.12.2017 року, після спливу чотирьох місяців, а тому вважає , що постанова про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року підлягає скасуванню,

Крім цього заявник зазначає, що 19.06.2017 р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Стандарт Фінанс Групп» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/4041/82/37754 від 23.01.2018 р. та додатковими угодами до нього. В той же день, 19.06.2017 р. між ТзОВ «Стандарт Фінанс Групп» та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/4041/82/37754 від 23.01.2018 р. та додатковими угодами, а відтак стягувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не мав правових підстав для звернення до органів виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На підставі викладеного заявник просить суд: визнати незаконною та скасувати постанову Головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Сухан М.М. від 27.12.2017 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.

Заявник та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги скарги та просили її задовольнити з підстав та мотивів , викладених у заяві. Представик заявника надала суду пояснення аналогічні викладеним у заяві, а також просила суд, не розглядати клопотання подане до суду про зупинення стягнення виконавчого збору .

Заінтересована особа - державний виконавець Сухан М.М. - у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог скарги . Зокрема вказав на те, що оскаржувана постанова була винесена правомірно, відповідно до вимог Закону. Вказав на те, що ним отримана заява від стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №308/11001/14, виданого 04 серпня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості, у зв`язку з повним погашенням боргу та виконанням рішення суду. На підставі звернення стягувача ним було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Ним ухвалено відповідне рішення на підставі поданої до виконавчої служби заяви стягувача. Просив відмовити у задоволенні скарги.

Заінтересована особа - стягувач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи та відзив до суду не надходили.

З огляду на те, що згідно ч.2 ст.450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку, що не зважаючи на неявку представників стягувача, скарга може бути розглянута судом у судовому засіданні .

Заслухавши пояснення державного виконавця Сухан М.М., вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається із змісту скарги, така подана в порядку ст. 447 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається саме на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невідємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обовязкове, судове рішення залишалося невиконаним. Це призвело б до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, щовизначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: обовязковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Як встановлено судом , на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05.05.2015 року по справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором, 04.08.2015 року Ужгородським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості та суму судового збору.

Судом встановлено, що 10.05.2016 року постановою головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Сухан М.М. відкрито виконавче провадження №51049060 з примусового виконання виконавчого листа № 308/11001/14 виданого Ужгородським міськрайонним судом 04.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором та суму судового збору.

В результаті звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 травня 2015 року по справі №308/11001/14-ц , ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року зазначене заочне рішення суду скасовано, а справу призначено до розгляду.

На підставі звернення cтягувача 17.08.2017 року до державної виконавчої служби із заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням боргу та виконанням рішення суду , 27 грудня 2017 року головним державним виконавцем Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Сухан М.М. винесено постанову ВП №51049060 про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №308/11001/14, виданого 04 серпня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором та суму судового збору.

Як вбачається із змісту постанови головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області Сухан М.М. про закінчення виконавчого провадження від 27 грудня 2017 року , виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, 40 ЗУ “ Про виконавче провадження” у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом ( лист стягувача від 14.08.2017 року вих. № 114-40/17-298).

Як встановлено судом 03.01.2018 р. представник ОСОБА_1 – Дорош ОСОБА_3 .І. подала заяву начальнику МВ ДВС Ужгородського МРУЮ Хваста С.В. про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням заочного рішення суду у справі № 308/11001/14.

Вважаючи винесену постанову неправомірною, винесену з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження» Ковач І.Л. звернулася до суду зі скаргою.

Заявник вважає неправомірною постанову державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області Сухан М.М. з тих підстав, що ним невірно зазначено підставу для закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року.

Положеннями ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано підстави закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 5 частини 1статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Пунктом 9 частини 1статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст. 39 ЗУ “ Про виконавче провадження” постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області Сухан М.М. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 308/11001/14 виданого 04 серпня 2015 року Ужгородським міськрайонним судом, на виконання положеньстатті 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року та на підставі заяви стягувача у зв`язку з повним погашенням боргу та виконанням рішення суду( лист стягувача від 14.08.2017 року вих. № 114-40/17-298).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що дійсно виконавче провадження було закрито державним виконавцем у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, яке насправді боржником не було виконано.

Водночас слід зауважити, що рішення суду , на підставі якого виданий виконавчий документ скасовано ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 05 травня 2015 року по справі №308/11001/14-ц.

Отже державний виконавець закінчив виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року з підстав, які фактично не існували на час винесення ним постанови.

Відтак, узагальнюючи викладене вище, суд приходить до висновку, що станом на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду було скасоване, тому державний виконавець у відповідності до вимог Закону повинен був вказати підставою закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року п.5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у звязку із скасуванням рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Разом з тим, на переконання суду, винні, протиправні дії державного виконавця відсутні, оскільки постанова прийнята державним виконавцем на підставі звернення cтягувача , яке надійшло 17.08.2017 року до державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням боргу та виконанням рішення суду.

Окрім того, слід зазначити, що всупереч ч. 2. ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавць не виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у передбачений законом строк, а саме в день коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Як встановлено судом, звернення cтягувача до державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням боргу та виконанням рішення суду, надійшло 17.08.2017 року, а постанова про закінчення виконавчого провадження винесена головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області Сухан М.М. 27.12.2017 року, тобто з порушенням приписів ч.2 ст. 39 ЗУ“ Про виконавче провадження”.

У відповідності до положеньст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимогст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Здійснюючи судовий контроль за виконанням судових рішень, суд зобов`язаний перевіряти дотримання державним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вище встановлені обставини , керуючись наведеними приписами процесуального та матеріального законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення - постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження прийнята з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження», чим саме порушено право боржника.

Відтак оскаржуване рішення Головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області Сухан М.М. про закінчення виконавчого провадження №51049060 від 27.12.2017 року судом визнається неправомірним, а відповідна постанова підлягає скасуванню.

За таких обставин, скаргу потрібно задовольнити .

Відповідно до ч.1 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Крім того, у відповідності до ст. 452 ЦПК України на органи державної виконавчої служби покладаються судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Керуючись ст. ст.258,260,353,354,447-453 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головний державний виконавець Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Сухан М.М., ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль” на рішення головного державного виконавця Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області - Сухан М.М. під час виконання судового рішення , скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.12.2017 року - задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області Сухан М.М. № 51049060 від 27.12. 2017 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року.

Стягнути з Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на користь держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови с уду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Заінтересована особа:

–Головний державний виконавець Ужгородського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Сухан М.М., (м. Ужгород, вул. Заньковецької 10.)

–ПАТ “ Райффайзен Банк Аваль” ( м. Київ, вул. Лєскова,9)

Дата складання повного тексту ухвали 05.09.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца