Рішення № 84329654, 18.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2019 року № 640/22384/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Секретаріату Кабінету Міністрів України

про визнання відповіді неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати неправомірною відповідь Секретаріату Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2018 року та зобов`язати Секретаріат Кабінету Міністрів України надати запитувану позивачем інформацію у запиті від 05 листопада 2018 року інформацію у повному обсязі відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»; стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1 409,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Секретаріат Кабінету Міністрів України при вирішенні питання про доступ до запитуваної позивачем інформації, повинен був керуватись не Законом України «Про Кабінет Міністрів України», а Законом України «Про доступ до публічної інформації». При цьому, позивач просила врахувати, що Секретаріатом Кабінету Міністрів України не оспорювався факт належності запитуваної інформації до публічної, тобто запитувана інформація є створеною і перебуває у володінні суб`єкта владних повноважень, а відтак Секретаріат Кабінету Міністрів України зобов`язаний був надати відповідь на підставі положень Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На думку позивача, Секретаріатом Кабінету Міністрів України необґрунтовано віднесено запитувану інформацію до інформації з обмеженим доступом. Крім того, відповідачем не дотримано вимог частини 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не вказано якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати таку інформацію.

На переконання позивача, обмеження доступу до стенограми засідання Кабінету Міністрів України на підставі наявності в ній інформації, що стосується посадових осіб, які брали участь в засіданні, є недопустимим та суперечить положенням статті 34 Конституції України.

Позивач в призначене судове засідання не прибула, подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що стенограма засідання Кабінету Міністрів України є документом, який пов`язаний із процесом прийняття рішень Урядом, а відтак інформація, відображена у стенограмі, відноситься до службової. Додатково представник відповідача повідомив, що стенограма засідання Кабінету Міністрів України є документом, який містить дослівний запис промов посадового складу Кабінету Міністрів України при обговоренні ними проектів актів Уряду, що узгоджується із визначенням терміну «публічна інформація», якою є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відтак, стенограма засідання Кабінету Міністрів України не може бути надана частково, тобто у тій частині, що не завдасть істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності.

Крім того, представник Секретаріату Кабінету Міністрів України стверджував, що суди не вправі зобов`язувати суб`єктів владних повноважень приймати чи вчиняти певні дії, якщо обов`язковість вчинення таких дій не встановлювалась компетентним органом або законом.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

05 листопада 2018 року ОСОБА_1 надіслала до Кабінету Міністрів України запит про надання на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації» стенограми засідань Кабінету Міністрів України від 12 вересня 2018 року та 14 вересня 2018 року.

За результатами опрацювання вказаного запиту позивача Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України повідомив, що відповідно до частини 2 статті 6, статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» стенограми засідань Кабінету Міністрів України є службовою інформацією та мають гриф «Для службового користування».

Разом з тим, згідно із частиною 9 статті 46 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та пунктом 2 § 25 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950, стенограма засідання Уряду є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів, що використовується для складення протоколу засідання. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України надається Верховній Раді України, Президенту України, членам Кабінету Міністрів України на їх запит.

Відповідно до частини 8 статті 46 Закону засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом, з огляду на що позивачу надіслано скановані копії протоколу №34 засідання Кабінету Міністрів від 12 вересня 2018 року та протоколу №35 засідання Кабінету Міністрів від 14 вересня 2018 року.

У зв`язку з отриманням від Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України вказаної вище електронної відповіді, позивач 19листопада 2018 року звернулась до Кабінету Міністрів України із скаргою, у якій просила: надати відповідь на її запит від 05 листопада 2018 року відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» та притягнути до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» осіб, відповідальних за підготовку та направлення відповіді на запит позивача від 05 листопада 2018 року.

Листом від 03 грудня 2018 року №23207/0/2-18 Секретаріат Кабінету Міністрів України за результатами опрацювання скарги позивача повідомив останній, що Секретаріат Кабінету Міністрів України при наданні відповіді на запит від 05 листопада 2018 року діяв в межах компетенції та відповідно до вимог Закону України «Про заступ до публічної інформації».

Незгода позивача із наведеною відповіддю відповідача зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).

Частиною 1 статті 1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону №2939-VI).

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону №2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Вимогами статті 6 Закону №2939-VI передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Положеннями статті 9 Закону №2939-VI визначено, що відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що у зв`язку з обмеженням доступу до інформації, документ, на якому така інформація відображена надається виключно для ознайомлення запитувачу інформації в частині, доступ до якої необмежений.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року №794-VII (далі - Закон №794-VII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Частинами 1, 2 статті 47 Закону №794-VII визначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України.

Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.

При цьому, згідно статті 46 Закону №794-VII організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання.

Засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом.

Стенограма засідання Кабінету Міністрів України є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, що має конфіденційний характер і використовується для складення протоколу засідання. Стенограма засідання Кабінету Міністрів України надається Верховній Раді України, Президенту України, членам Кабінету Міністрів України на їх запит.

Протокол засідання надсилається членам Кабінету Міністрів України, Президенту України та Верховній Раді України, а також може надсилатися іншим суб`єктам відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів України.

Відтак, стенографування засідання Кабінету Міністрів відображає процес прийняття рішень Кабінетом Міністрів на його засіданнях, а саме дослівно фіксує процес обговорення членами Уряду проектів актів Кабінету Міністрів. Водночас очевидним є також те, що обговорення посадовим складом Уряду проектів актів, звичайно, передує прийняттю відповідних рішень Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що стенограма засідання Кабінету Міністрів є документом, який пов`язаний із процесом прийняття рішень Урядом, а тому інформація, відображена у стенограмі, відноситься до службової.

Водночас, як уже зазначалось вище, частиною 4 статті 6 Закону №2939-VI визначено, що інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.

З урахуванням того, що стенограма засідання Кабінету Міністрів України є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, що має конфіденційний характер і використовується для складення протоколу засідання,; при цьому, надається Верховній Раді України, Президенту України, членам Кабінету Міністрів України на їх запит, суд вважає, що існують законні підстави для обмеження у доступі до інформації, яка відображена у стенограмі засідання Кабінету Міністрів.

При цьому, надання стенограми засідання іншим особам, крім тих, що визначені частиною 9 статті 46 Закону №794-VII, чинним законодавством не передбачено.

В той же час, суд додатково зазначає, що офіційним документом, яким оформлюється засідання Кабінету Міністрів є протокол засідання, а не стенограма, яка використовується для складення протоколу.

Факт надання позивачу копій протоколів №34 засідання Кабінету Міністрів від 12 вересня 2018 року та №35 засідання Кабінету Міністрів від 14 вересня 2018 року підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Судом не беруться до уваги доводи позивача про те, що норма частини 9 статті 46 Закону №794-VII не підлягає застосуванню до спірних правовідносин як така, що обмежує доступ до стенограм Уряду України саме як до документів, а не до окремих видів інформації, які можуть міститися у таких документах; що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися Законом №2939-VI, а тому положення частини 9 статті 46 Закону №794-VII не підлягали застосуванню при розгляді його запиту на отримання публічної інформації, з огляду на наступне.

Відповідно статті 1 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року №2657-ХІІ документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі;; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відтак, інформація сама по собі є нематеріальним благом, яке не зводиться до матеріальних об`єктів, що також підтверджує віднесення її законодавцем до нематеріальних благ (Глава 15 Розділу ІІІ Цивільного кодексу України); інформація може бути як збережена на матеріальних носіях, так і не зберігатися на них, тобто існувати у нематеріалізованій формі; з моменту збереження інформації на матеріальному носії вона перетворюється в об`єкт матеріального світу - документ.

За таких обставин, твердження позивача в даній частині є необгрунтованими, оскільки стенограма засідання Кабінету Міністрів є документом, який містить дослівний запис промов посадового складу Кабінету Міністрів при обговоренні ними проектів актів Уряду.

Наведене узгоджується із визначенням терміну «публічна інформація», якою є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Крім того, суд не погоджується з думкою позивача стосовно того, що стенограма засідання Кабінету Міністрів може бути надана частково, тобто у тій частині, що не завдасть істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності тощо, оскільки у будь-якому випадку запитувачу публічної інформації надається не інформація, а документ, який містить створену в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків інформацію. При цьому, як зазначалось вище, у зв`язку з обмеженням доступу до інформації, документ, на якому така інформація відображена надається виключно для ознайомлення запитувачу інформації, а не у відповідь на запит, і лише в частині, доступ до якої необмежений.

Вимогами пункту 2 частини 1 статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні запиту, а відтак підстав для задоволення адміністративного позову судом не вбачається, оскільки судом встановлено, що стенограми засідань Кабінету Міністрів України є службовою інформацією, є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів України, що використовується для складення протоколу засідання, який позивачу було надано, що надається виключно Верховній Раді України, Президенту України, членам Кабінету Міністрів України на їх запит.

Суд також зазначає, що позовна вимога про зобов`язання вчинення дій є похідною позовною вимогою, в розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, отже її вирішення залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), підстав для задоволення якої судом не встановлено.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування виконав повністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахування вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на відмову в задоволенні адміністративного позову підстави для здійснення розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук