Ухвала суду № 84329424, 13.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

13 вересня 2019 року м. Київ№ 826/15638/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни

третя особа Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк"

про визнання протиправними дій, скасування постанови від 13.04.2018р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії по винесенню постанову ВП № 56186346 від 13.04.2018р. про відкриття виконавчого провадження по заяві про примусове виконання виконавчого напису № 624 виданого 16.02.2018р. приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. про стягнення з позивача на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 25 464,98 грн.;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. ВП № 56186346 та зобов`язати відкликати всі процесуальні документи які були винесені на виконання постанови.

Крім того, в позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, оскільки, як зазначає позивач, копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. ним було отримано лише 28.08.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2018р. (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі. Також вказаною ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк".

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 06.05.2019р. передано судді Патратій О.В.

Ухвалою від 13.05.2019р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив.

Також відповідачем було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем десятиденного строку звернення до суду передбаченого статтями 123, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Подане клопотання обґрунтовано тим, що лист з постановою про відкриття виконавчого провадження № 56186346 від 13.04.2018 року було направлено на адресу боржника 16.04.2018 року за № 0209417970572. Вказаний лист було повернуто 27.04.2018 року із зазначенням причини: «відмова від отримання» від 25.04.2018 року. Тобто, позивач 25.04.2018 року при згоді отримати лист від приватного виконавця, мав дізнатися про наявність виконавчого провадження, і порушення, на його думку, його прав, проте навмисно відмовився отримати дане відправлення. Враховуючи викладене, за посиланням відповідача, позовна заява мала бути подана до 05 травня 2018 року. Позивач, звертавшись до суду 05 вересня 2018 року, пропустив строк звернення до адміністративного суду, чим порушив вимоги ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. ВП № 56186346. Проте з позовною заявою позивач звернувся 24.09.2018р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2019р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху відповідно до вимог ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для його поновлення.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0315066943748, копію зазначеної ухвали суду від 08.07.2019р. позивачем було отримано 15.08.2019р.

Станом на момент постановлення цієї ухвали позивач вимоги ухвали суду від 08.07.2019р. не виконав, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для його поновлення позивачем не подано.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем десятиденного строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. ВП № 56186346.

Одночасно позивач просить поновити пропушений процесуальний строк на звернення з даною позовною заявою, посилаючись на те, що строк пропущений у зв`язку тим, що з копію оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. ним було отримано лише 28.08.2018р.

Відповідно до частин першої та другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною п`ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

До матеріалів справи відповідачем було долучено копію конверту та витяг з офіційного сайту «Укрпошти» за № 0209417970572 (а.с. 63-65), відповідно до якого 16.04.2018р. на адресу позивача було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. Проте, згідно з відміткою «Укрпошти» 25.04.2018р. позивач відмовився від отримання вказаного листа. Крім того, на вказаному поштовому конверті зазначено відправника «Приватний виконавець Вольф Тетяна Леонідівна».

Таким чином, суд вважає, що саме 25.04.2018р. позивачу була надана можливість дізнатися про порушення його права, тобто він мав реальну можливість дізнатися про постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. Однак, позивач сам висловив власну волю та відмовився від отримання вказаного листа.

За змістом ст. 122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отже, можна дійти висновку, що позивач починаючи з 25.04.2018р. мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів, проте до суду звернувся лише 24.09.2018р., що підтверджується штапелем канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви.

Вищезазначене дає підстави стверджувати, що позивач мав реальну можливість вчасно звернутись до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у строки передбачені статтями 123, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивачем не надано суду достатніх доказів щодо причин не звернення до суду в межах строку визначеного статтями 123, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, позовні вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.04.2018р. заявлені з пропуском строку звернення до суду, а наведені в доданому до позовної заяви клопотанні причини пропуску такого строку є не поважними.

Позивач вимоги ухвали суду від 08.07.2019р. не виконав, клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для його поновлення позивачем не подано.

Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Таким чином, позивач звернувся до суду з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого статтями 123, 287 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", при цьому не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду та не залежали від волі позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що до суду позивач звернувся з порушенням десятиденного строку, та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку.

У відповідності до положень ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі №9901/95/19 та від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Зважаючи на вищевикладене, вказані позивачем підстави не можуть бути визнані судом поважними в силу ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин, які перешкоджали позивачу в передбачені законодавством строки звернутись до суду з метою ефективного захисту своїх прав.

Відповідно до ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 122, 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про залишення позовної заяви без розгляду.

2. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", про визнання протиправними дій, скасування постанови від 13.04.2018р., у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

3. Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій