
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 вересня 2019 року № 826/16731/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) доГоловного управління Держпраці у Київській області (04060, м.Київ, вулиця Вавілових, 10) про визнання протиправною та скасування постанови №КВ625/1063/АВ/П/ТД/ФС -288 від 10.07.2018 , О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ625/1063/АВ/П/ТД/ФС-288 від 10 липня 2018 року, прийняту на підставі акта інспекційного відвідування №КВ625/1063/АВ від 18 червня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем порушено процедуру проведення інспекційного відвідування, а саме здійснено інспекційне відвідування за відсутності законних підстав для такого проведення; порушено право об`єкта відвідування щодо надання заперечень до акту; також порушено порядок вручення акту та припису, порядок розгляду справи про накладення штрафу та порядок надіслання постанови про накладення штрафу.
На думку представника позивача, недотримання інспектором вимог пунктів 5, 24, 26 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 та вимог пунктів 6-8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, є підставами для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу.
Крім того, представник позивача зазначив, що висновки відповідача, що фізична особа-підприємець використовує працю найманих працівників без оформлення трудових відносин не відповідає дійсності, оскільки гр. ОСОБА_2 перебуває із позивачем у трудових відносинах, оформлених відповідно до норм чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята правомірно та з урахуванням всіх обставин справи, оскільки під час проведення інспекційного відвідування будь-яких договорів, що регулюють трудові відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 надано не було. Також, відповідач зауважив, що позивачем не надано документів, які б підтверджували сплату податків та єдиного соціального внеску за працюючу особу ОСОБА_2
Додатково представник відповідача просив врахувати, що відповідно до норм чинного законодавства, Головне управління Держпраці у Київській області повинно надіслати повідомлення суб`єкту господарювання за 5 днів до дати розгляду справи, що і мало місце в даному випадку.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
В С Т А Н О В И В:
Головним управління Держпраці у Київській області у період з 15 червня 2018 року по 18 червня 2018 року на підставі службового посвідчення №1063, відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 у присутності ОСОБА_3 проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 18 червня 2018 року №КВ625/1063/АВ.
У ході інспекційного відвідування встановлено, що у порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, під час перевірки 15 червня 2018 року за місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) виявлено, що громадянка ОСОБА_2 працює в кафе «Мамацілувала» за вищезазначеною адресою на посаді бармена, з січня 2018 року за заробітною платою 3 800,00 грн. в місяць, без оформлення трудових відносин. При цьому, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в термін, визначений вимогою №625 від 15 червня 2018 року до 14:00 18 червня 2018 року жодних документів та пояснень щодо неофіційного працевлаштування гр. ОСОБА_2 не надав.
На підставі висновків акта інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ625/1063/АВ/П/ТД/ФС-288 від 10 липня 2018 року, на підставі якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн.
Незгода позивача із вказаною постановою про накладення штрафу зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. (пункт 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі по тексту - Положення №96).
Згідно підпунктом 6 пункту 4 вказаного Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).
Судом встановлено, що висновки інспектора праці під час інспекційного відвідування стосовно порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та вимог постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17 червня 2015 року ґрунтується на тому, що станом на момент проведення інспекційного відвідування та на виконання вимог припису про усунення порушень №625/1063/АВ/П від 18 серпня 2018 року не надано жодних документів та пояснень щодо неофіційного працевлаштування гр. ОСОБА_2 .
Водночас, позивачем надано суду копію наказу №2-к від 08 грудня 2017 року про прийняття ОСОБА_2 на посаду бармена з 09 грудня 2017 року з окладом згідно штатного розпису на підставі заяви ОСОБА_2 .
У відповідності до наданої суду копії штатного розпису фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 посадовий оклад бармена складає 3 723,00 грн., місячний фонд заробітної плати - 3 723,00 грн.
08 грудня 2017 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві отримано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повідомлення про прийняття працівника на роботу, у тому числі, ОСОБА_2 .
У відповідності до відомостей трудової книжки ОСОБА_2 , 08 грудня 2017 року до трудової книжки за №5 внесено запис про прийняття ОСОБА_2 на посаду бармена до ФОП ОСОБА_1 .
Наведені обставини, спростовують доводи відповідача щодо неофіційного працевлаштування гр. ОСОБА_2 та, як наслідок, наявності законних підстав для застосування штрафу до позивача.
В частині додержання відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування позивача, суд зазначає наступне.
Так, на виконання вимог статті 259 Кодексу законів про працю України постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі по тексту - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Відповідно до пункту 5 Порядку №295 Інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника.
Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 було здійснене посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області на підставі письмового звернення ОСОБА_4 .
Проте, суд звертає увагу, що відповідачем не підтверджено, а судом не встановлено, що ОСОБА_4 підпадає під будь - який підпункт пункту 5 Порядку №295, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що відповідач не набув право на здійснення контролюючого заходу.
За таких підстав, оскільки у даному випадку головним державним інспектором було проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю з порушенням пункту 5 Порядку № 295, а саме за відсутності підстав для такого відвідування, суд критично ставиться до тверджень відповідача в частині наявності у останнього повноважень на проведення інспекційного відвідування у межах спірних правовідносин.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Суд звертає увагу, що висновки в акті інспекційного відвідування щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства ґрунтуються, зокрема, на ненаданні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документів та пояснень на виконання вимог вимоги №625 від 15 червня 2018 року, однак належним чином завіреної копії такої вимоги №625 від 15 червня 2018 року матеріали справи не містять, як і не містять доказів отримання та/або ознайомлення з такою вимогою позивача.
Також, суд враховує, що у матеріалах справи наявна копія письмових пояснень ОСОБА_2 від 15 червня 2018 року, з яких вбачається, що вона працює на посаді бармена в кафе «Мамацілувала» у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 приблизно з січня 2018 року. Тобто, вказані пояснення не містять жодних відомостей про виконання нею посадових обов`язків за відсутності офіційного працевлаштування, як про це стверджує відповідач.
Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів, що ОСОБА_2 станом на момент проведення інспекційного відвідування займала посаду бармена у ФОП ОСОБА_1 з 09 грудня 2017 року, про що ФОП ОСОБА_1 повідомив органи фіскальної служби в день прийняття на роботу ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафу у розмірі 111 690,00 грн. та, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови у судовому порядку.
При цьому, стосовно посилань позивача на порушення відповідачем вимог діючого законодавства України в частині неналежного направлення останньому примірників Акту та оскаржуваного припису, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не заперечується факт отримання вказаних примірників 20 червня 2018 року за адресою своєю реєстрації, а наявність або відсутність опису вкладення у поштовому відправленні не свідчить про порушення прав позивача.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем строків повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Так, вимогами пунктів 6, 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року, визначено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням Держпраці у Київській області позивачу направлено листа про розгляд справи про накладення штрафу №4.3/2/18/96454 від 03 липня 2018 року, тобто позивача повідомлено за 5 днів до дати розгляду справи, що узгоджується з вимогами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а відтак в даній частині твердження позивача не приймаються судом до уваги.
У зв`язку із наведеним у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування не виконав повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №КВ625/1063/АВ/П/ТД/ФС-288 від 10 липня 2018 року, прийняту на підставі акта інспекційного відвідування №КВ625/1063/АВ від 18 червня 2018 року.
3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 166 (одна тисяча сто шістдесят шість) гривень 91 копійка за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, місто Київ, вулиця Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук
Судове рішення № 84329404, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 18.09.2019. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/16731/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: