Рішення № 84329370, 18.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2019 року № 826/11151/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) доПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт Катерини Валеріївни (04053, м. Київ, вул. Стрітенська, 13, офіс 13) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії , ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни щодо невжиття усіх необхідних заходів в рамках виконавчого провадження №56664873 щодо непроведення перевірки права власності або користування неповнолітніх (малолітніх) осіб квартирою за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни щодо невжиття усіх необхідних заходів в рамках виконавчого провадження №56664873, а саме незвернення до органу опіки та піклування за отриманням дозволу для вчинення примусової реалізації квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерині Валеріївні здійснювати примусову реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_1 без отримання дозволу органу опіки та піклування.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив, що відповідач при примусовому виконанні виконавчого напису №24924 від 31 жовтня 2017 року не здійснила перевірку права власності або користування неповнолітніх осіб на таке нерухоме майно та не звернулась до органу опіки та піклування щодо надання дозволу для вчиненні примусової реалізації нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. На думку позивача, відповідач порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, в т.ч. законні права та інтереси двох малолітніх дітей позивача.

Додатково позивач стверджував, що у зв`язку із відсутністю дозволу органу опіки та піклування на вчинення примусової реалізації нерухомого майна, в якому мають право користування неповнолітні (малолітні) діти, а відтак в порядку пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач зобов`язана винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в якій повинно бути зазначено, що іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення не виявлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому стверджувала, що позивачем не вказано норми Закону України «Про виконавче провадження», якими прямо передбачено обов`язок приватного виконавця на перевірку права власності або користування неповнолітніх осіб на нерухоме майно та звернення до органів опіки та піклування щодо надання дозволу для вчинення примусової реалізації нерухомого майна, яке є предметом іпотеки. Водночас, відповідачем 25 червня 2018 року до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації направлено вимогу №1162 щодо надання інформації щодо осіб (в т.ч. дітей), зареєстрованих чи проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 16 липня 2018 року на адресу відділу органу опіки та піклування Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації направлено заяву про надання дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Також, відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначила, що при посвідченні договору іпотеки, нотаріусом перевіряється наявність майнових прав малолітніх осіб на нерухоме майно та наявність дозволу органів опіки та піклування, який видається виключно батькам або особам, які їх замінюють.

На думку відповідача, по своїй природі примусова реалізація нерухомого майна через електронні торги не може розглядатися через призму норм законодавства, установлених для вчинення правочинів, як вільного волевиявлення його учасників. При цьому, саме при посвідченні іпотечного договору нотаріусом вимагається згода органів опіки та піклування на укладення іпотечного договору, яким визначено, що у разі порушення його умов іпотекодателем іпотекодержатель має право задовільнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. Відтак, органи опіки та піклування, даючи згоду на укладення такого договору автоматично погоджуються на відчуження майна у разі порушення його умов.

Відповідач також просила врахувати, що дитина, що зареєстрована в описаній приватним виконавцем квартирі народилась після посвідчення нотаріусом договору іпотеки 2008року, відповідно до якого дана квартира надана в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк».

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій стверджував, що у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, представник позивача просив врахувати, що матеріали справи та виконавчого провадження не містять доказів надання органами опіки та піклування відповідного дозволу, а також відсутні докази на підтвердження того, що позивач або дружина позивача, які є батьками двох неповнолітніх дітей, мають інше житло, крім спірного, а відтак звернення стягнення на житло призведе до порушення житлових прав таких дітей.

Відповідач надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначила, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

З наявних матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 23 червня 2018 року приватному виконавцяю Шмідт К.В. Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» подано заяву про відкриття виконавчого провадження із примусового виконання виконавчого документа №24924, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» боргу в розмірі 2 025 903,14 грн.

За результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відповідачем 23 червня 2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56664873.

Також, 23 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на нерухоме майно позивача, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 229 093,45 грн.

Крім того, 23 червня 2018 року відповідачем на підставі постанови про арешт майна боржника накладено арешт на все майно, що належить позивачу як боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 229 093,45 грн., а на підставі постанови про арешт коштів боржника від 23 червня 2018 року накладено арешт на кошти позивача.

Наявними матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що 25 червня 2018 року відповідач направила до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації вимогу щодо надання інформації про осіб (в т.ч. дітей), зареєстрованих чи проживаючих за адресою: АДРЕСА_1 .

25 червня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. здійснено опис та арешт майна боржника, а саме квартири АДРЕСА_1 .

В ході вчинення виконавчих дій відповідачем призначено на підставі постанови від 25 червня 2018 року суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Після отриманні висновку про вартість майна боржника від 25 червня 2018 року відповідачем сформовано на адресу ДП «СЕТАМ» заявку №1219 від 26 червня 2018 року на реалізацію арештованого нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Листом від 05 липня 2018 року №6159/18-18-19 Державне підприємство «СЕТАМ» повідомило, зокрема, відповідача про реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів 27 липня 2018 року з початковою ціною продажу майна 2 652 563,00 грн.

При цьому, протоколом №347847 проведення електронних торгів підтверджується, що торги не відбулись у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб листом від 04 липня 2018 року №3453 повідомив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 та надав витяг з реєстру територіальної громади міста Києва від 03 липня 2018 року №31516043, згідно якого станом на 03 липня 2018 року в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 (1981 р.н.); ОСОБА_3 (1981 р.н.) та ОСОБА_4 (2012 р.н.).

У зв`язку з наведеним, відповідач 16 липня 2018 року направила відділу опіки та піклування Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації заяву про надання дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Незгода позивача з діями відповідача щодо передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1 на реалізацію, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-2, 5-8 статті 48 Закону №1403-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Статтею 50 Закону №1403-VIII встановлено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Згідно статті 56 Закону №1403-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Як зазначалось вище, постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. від 23 червня 2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно та кошти позивача.

Також, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. від 23 червня 2018 року накладено арешт на кошти, що містяться на відкритих ОСОБА_1 рахунках у банках. У зв`язку з викладеним 23 червня 2018 року відповідачем скеровано запити у банки про надання інформації щодо відкритих ОСОБА_1 рахунків та руху коштів на таких рахунках.

З матеріалів справи вбачається, що банківськими установами надано відповідачу інформацію про відсутність коштів на рахунках ОСОБА_1 . Крім того, матеріалами виконавчого провадження підтверджується відсутність зареєстрованих за позивачем на праві власності земельних ділянок

У зв`язку з наведеним, відповідачем 25 червня 2018 року описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

З системного аналізу викладеного вбачається, що відповідачем накладено арешт на кошти боржника, вжито заходів щодо виявлення належних позивачу земельних ділянок та лише в третю чергу накладено арешт на квартиру, тобто відповідач при накладенні арешту на кошти та майно боржника діяв відповідно до норм статей 48, 50, 56 Закону №1403-VIII.

Так, статтею 57 Закону №1403-VIII визначено, що у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Як вказано вище, постановою відповідача від 25 червня 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єктів господарювання для участі у виконавчому провадження, а саме для проведення експертної грошової оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

26 червня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій Партнерс» складений звіт про оцінку майна.

Листом від 26 червня 2018 року №1215 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про оцінку майна.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що звіт про оцінку майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 учасниками виконавчого провадження не оскаржувався.

З огляду на викладене, відповідачем дотримано вимог статті 57 Закону №1403-VIII.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно пунктами 66, 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, служба у справах дітей за місцем знаходження майна надає консультації громадянам з питань підготовки необхідних документів щодо відчуження майна дитини.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина, надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Вказані положення стосуються розгляду звернень на вчинення саме правочинів щодо нерухомого майна дитини, тобто, за результатом добровільних звернень осіб, які мають намір розпорядитися належним дитині майном або майном, на яке у дитини є право користування, і не стосуються примусового відчуження майна, оскільки в таких випадках мова йде не про намір зацікавлених осіб розпорядитися майном, а про задоволення прав третіх осіб на нього.

При цьому, зі змісту статей 39, 52, 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що примусова реалізація майна за виконавчим написом нотаріуса з торгів не є правочином, а є наслідком невиконання умов іпотечного договору. Крім того, позивач як боржник не був позбавлений права на оскарження виконавчого напису в судовому порядку, однак доказів такого оскарження матеріали справи не містять.

В той же час, наявними матеріалами справи підтверджується, що відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб листом від 04 липня 2018 року №3453 повідомив приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт К.В. про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1 та надав витяг з реєстру територіальної громади міста Києва від 03 липня 2018 року №31516043, згідно якого станом на 03 липня 2018 року в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 (1981 р.н.); ОСОБА_3 (1981 р.н.) та ОСОБА_4 (2012 р.н.).

Відповідно до наявних в матеріалах виконавчого провадження довідок про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23 листопада 2012 року, а ОСОБА_5 - 3 28 лютого 2017 року, тобто після укладення договору іпотеки.

Водночас, наявні матеріали справи, зокрема, копії свідоцтв про народження свідчать, що станом на момент укладення іпотечного договору у позивача були відсутні діти, а відтак надання уповноваженим органом згоди на укладення такого договору не потребувалось.

При цьому, за змістом пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.

Факт необхідності отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна підтверджується і самим відповідачем, яка 16 липня 2018 року звернулася до відділу опіки і піклування Служби у справах дітей Дарницької районної у місті Києві адміністрації із заявою про надання дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна.

Разом з тим, відповідачем заявка на реалізацію майна подана ще до моменту звернення до уповноваженого органу щодо отримання попереднього дозволу на реалізацію нерухомого майна.

Наведене свідчить, що реалізація арештованого майна державним виконавцем здійснювалась без дозволу органу опіки та піклування, що є порушенням прав дитини, оскільки держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при здійсненні дій щодо нерухомого майна. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доказів протилежного суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни щодо передачі на реалізацію нерухомого майна в рамках виконавчого провадження №56664873 за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на примусову реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що в даному випадку є належним способом захисту порушених прав, в т.ч. малолітніх дітей позивача. При цьому, суд зазначає, що вимога про заборону відповідачу реалізовувати квартиру за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на примусову реалізацію може бути пред`явлена як вимога про забезпечення адміністративного позову, а не як позовна вимога, виходячи зі змісту частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підстави для її задоволенні відсутні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив правомірність вчинення оскаржуваних дій.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в частині.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни щодо передачі на реалізацію нерухомого майна в рамках виконавчого провадження №56664873 за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на примусову реалізацію квартири за адресою: АДРЕСА_1. 3 . В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору 352 (триста п`ятдесят дві) гривні 40 копійок за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни (АДРЕСА_2).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук