Рішення № 84328845, 09.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002949

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Староста М.М.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_4.,

відповідача Борківського О.Р. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Служби безпеки України (місцезнаходження: вул.Володимирська,б,33, м.Київ, 01034, код ЄДРПОУ 00034074), в якій з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

-визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_3 на день виключення із списків частини одноразової грошової допомоги при звільненні;

-стягнути із Служби безпеки України на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12.03.2019 по 14.04.2019 у сумі терміном 34 дні у сумі 20 025,53 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач всупереч вимогам ст.116 КЗпП порушив строки виплати позивачу грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен календарний рік вислуги військової служби. Вказує на те, що зазначені кошти отримав лише 15.04.2019, а не у день звільнення - 12.03.2019. Відтак, вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати йому та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку до дня фактичної виплати грошової допомоги при звільненні. А, тому, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 18.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою суду від 02.09.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивачу виплата заборгованості по одноразовій грошовій допомозі при звільненні була здійснена в той самий день, коли виділені для цієї мети кошти поступили з державного бюджету, а саме 12.04.2019 року. При цьому з урахуванням вимог ч.1 п.14 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей, затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 № 393 (щодо виплати такої одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання), вважає, що жодної протиправної бездіяльності при цьому співробітниками Служби безпеки України допущено не було, оскільки нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні було проведено вчасно, а її виплата ОСОБА_3 було здійснена лише 12.04.2019 виключно через відсутність бюджетного фінансування. А, тому, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом Голови Служби безпеки України від 11.03.2019 №294-ос «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України майора ОСОБА_3 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» п.61, підпункту «г» п.62 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та пункту п.81 - 1 у запас Служби безпеки України. Тим же наказом виключено із списків особового складу з 11.03.2019 року. Календарна вислуга років на день виключення зі списків складає 13 років 7 місяців 26 днів.

12.04.2019 ОСОБА_3 виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби, передбачену ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в сумі 111 244,02 грн.

Враховуючи те, що зазначені кошти отримані лише 15.04.2019, а не у день звільнення позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, у постанові від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15 Верховний Суд України прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також, суд враховує висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у якій, зокрема, зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

З вказаного слідує, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, в контексті приписів статтей 116, 117 КЗпП України суд приходить до висновку, що останні спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08.02.2018 у справі №805/977/16-а, які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Крім того, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

У свою чергу, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про Службу безпеки України» чи іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Оскільки загальною нормою КЗпП України прямо передбачено відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, а спеціальним законодавством взагалі це питання не врегульоване, в цьому випадку слід застосувати норми КЗпП України.

Як вже зазначалось вище, позивача звільнено з роботи та виключено зі списків особового складу 11.03.2019 року.

Разом з тим, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 111 244,02 грн. позивачу виплачено 12.04.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №242 від 12.04.2019 та зведеною відомістю сум для зарахування на картрахунки, які знаходяться в матеріалах справи.

Тобто, остаточний рахунок відповідачем здійснено не в день звільнення (11.03.2019), а з порушенням строків встановлених ст.116 КЗпП України - 12.04.2019 року.

Відтак, сума середньомісячного заробітку, яка належить до виплати позивачу у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, підлягає стягненню саме за період з 12.03.2019 по 12.04.2019, отже позовні вимоги ОСОБА_3 необхідно задовольнити частково.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12.04.2019 по 14.04.2019, оскільки з отриманих з фінансово-економічного управління СБУ документів (платіжне доручення №242 від 12.04.2019, витяг із зведеної відомості сум для зарахування на картрахунки) підтверджується, що кошти на виплату заборгованості по грошовому забезпеченню надійшли на рахунок СБУ з державної казначейської служби 12.04.2019 року і в той же день заборгованість перед ОСОБА_3 в сумі 111 244,02 грн. була зарахована на його картрахунок.

Відповідно до абзацу 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з довідкою Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 28.03.2019 року №21/2/2-483 розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 за січень 2019 складає 11 444,99 грн. та за лютий 2019 року складає 50 424, 28 грн., що разом за два останні місяці становить 61 869,27 грн.

Кількість днів за останні два місяці згідно вказаної довідки 59 календарних днів.

Відтак, середньоденна заробітна плата становить 1 048,63 грн (61 869,27/59).

З врахуванням вищенаведеного, Служба безпеки України зобов`язана нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку з 12.03.2019 до дня фактичної виплати грошової допомоги при звільненні - 12.04.2019 терміном 31 день в сумі 18 258,69 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_3 на день виключення із списків частини одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні було проведено одразу після перерахування коштів Державною казначейською службою, як розпорядником коштів Служби безпеки України, а її виплата ОСОБА_3 була здійснена лише 12.04.2019 року виключно через відсутність бюджетного фінансування.

При цьому, суд враховує, що згідно ч.1 ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Таким чином, в даному випадку відсутня бездіяльність Служби безпеки України, оскільки нарахування одноразової грошової допомоги відбулося одразу після надходження коштів, а терміни виділення коштів з бюджету жодним чином не залежать від Служби безпеки України, тому в даній позовній вимозі слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з Служби безпеки України на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12.03.2019 по 12.04.2019 терміном 31 день у сумі 18 258,69 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із Служби безпеки України на користь ОСОБА_3 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12.03.2019 по 12.04.2019 терміном 31 день у сумі 18 258,69 грн. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Служби безпеки України щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12.04.2019 по 14.04.2019 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2019 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна