Рішення № 84326388, 16.09.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9201/19

Провадження № 2/161/2514/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року

місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді - Івасюти Л.В.

при секретарі - Мельничук Т.Ю.

розглянувши в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Електротермометрія» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з вищевказаним позовом .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона працює на ПАТ «Електротермометрія» з жовтня 2001 року по даний час . За період роботи на посаді слюсаря з механоскладальних робіт їй нараховувалась заробітна плата згідно з штатним розписом підприємства по липень 2017 року включно. В період з серпня 2017 року по даний час їй була нарахована та невиплачена заробітна плата. Підтвердженням факту існування заборгованості за серпень-жовтень 2017 року є довідка про доходи від 29.11.2018 року № 29/11-18, отримана від відповідача, згідно якої заборгованість за ці місяці складає 3277,57 грн. Для отримання розрахунку заборгованості за інші періоди на адресу відповідача було направлено адвокатський запит від 23.05.2019 року, проте на нього відповідь не надходила. На момент підготовки позову, у неї відсутня конкретна сума заборгованості за період з листопада 2017 року - травня 2019 року, з врахуванням мінімальних заробітних плат за вказаний період, без відрахувань, вважає, що сума заборгованості становить 16796,30грн.

Інформація, яка зазначена у листі Управління держпраці у Волинській області від 12. 04.2019 р. № Т-4/1-з/04-06 та отримана від відповідача про те, що позивач була відсутня ні робочому місці не відповідає дійсності, оскільки фактично вона не допускається до роботи та свого робочого місця. У тому випадку, коли б позивач дійсно не виходила на роботу, відповідач змушений був би її звільнити та провести розрахунок ,у зв`язку із її і звільненням.

Твердження відповідача про те, що причиною невиплат заробітних плат працівникам впродовж останніх двох років є накладення арештів виконавчою службою на все рухоме та нерухоме майно, на грошові кошти у всіх відкритих банківських рахунках не може братися судом до уваги, оскільки відповідно до постанови Верховного суду України від 03.07.2013 року по справі № 6-60цс133 сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Посилаючись на вищенаведене, просить стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 20074,00грн.

30.07.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, позовні вимоги визнаються частково, в розмірі нарахованої, але не виплаченої заробітної плати 3 277.57 грн. Обставини, що визнаються - перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з товариством. Решта обставин, на які покликається позивач у своїй позовній заяві - не визнається. Протягом кількох років у товаристві запроваджено режим скороченого робочого тижня. Так, за Наказом № 90 від 06 грудня 2016 р. встановлено на 2017 рік триденний робочий тиждень (робочі дні - вівторок, середа, четвер), за Наказом № 87 від 26 грудня такий самий режим встановлено на 2018 рік, за Наказом № 40 від 29 жовтня - аналогічний режим роботи встановлено на 2019 рік. Крім того, протягом листопада 2017 року - травня 2019 року на товаристві встановлено додаткові вихідні дні, що підтверджується копіями відповідних наказів. Протягом вказаного періоду позивач не працювала, що підтверджується копіями табелів обліку робочого часу за ці місяці. Крім того, нададуть суду відомості електронної прохідної, якими фіксуються вхід та вихід працівника на територію. З урахуванням того, що позивач не працювала, використовуючи вихідні дні, не виробляла продукції, заробітна плата їй не нараховувалась, оскільки заробітна плата є винагородою за виконану роботу. Визнає позов в сумі 3 277.57 грн. В решті вимог вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представники сторін подали суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, при цьому представник позивача позов підтримує з підстав, викладених у позовній заяві, а представник відповідача визнає позов частково , в сумі 3 277,57 грн., з мотивів, викладених у відзиві.

Дослідивши письмові матеріали справи, та надані сторонами докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.

Згідно ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» та ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з жовтня 2001 року працює у ПАТ «Електротермометрія» на посаді слюсаря механоскладальних робіт з відрядно-преміальною системою оплати праці.

Наказом ПАТ «Електротермометрія» № 1 від 10 січня 2017 року з 1 січня 2017 року введено нові погодинні тарифні ставки та посадові оклади, позивачу встановлено тарифну ставку 15,09 грн/год.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Зідно з ст.15 Закону України «Про оплату праці» та ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті. Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч.1 ст.97 КЗпПУ оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Як випливає з матеріалів справи, на протязі кількох років у ПАТ «Електротермометрія» запроваджено режим скороченого робочого тижня. Наказом № 90 від 06 грудня 2016 р. встановлено на 2017 рік триденний робочий тиждень (робочі дні - вівторок, середа, четвер), за Наказом № 87 від 26 груд такий самий режим на 2018 рік, за Наказом № 40 від 29 жовтня аналогічний режим роботи на 2019 рік.

Крім того, протягом листопада 2017 року - травня 2019 року на товаристві встановлено додаткові вихідні дні, що підтверджується копіями наказів: № 82 від 26 жовтня 2017 року, № 84 від 14 листопада 2017 року, № 87 від 26 грудня 2017 року, № 88 від 26 грудня 2017 року, № 5 від 31 травня 2018 року, № 7 від 22 лютого 2018 року, № 14 від 20 березня 2018 року, № 18 від 27 квітня 2018року, № 21 від 24 травня 2018 року, № 24 від 25 червня 2018 року, № 29 від 27 липня 2018 року, № 30 від 22 серпня 2018 року, № 36 від 24 вересня 2018 року, № 41 від 29 жовтня 2018 року, № 42 від 30 листопада 2018 року, № 2 від 08 січня 2019 року, № 3 від 05 лютого 2019 року, №7 від 11березня 2019 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом листопада 2017 року - травня 2019 року включно не працювала, використовуючи вихідні дні, не виробляла продукції, заробітна плата їй не нараховувалась, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу.

Обґрунтовуючи своє звернення до суду з вимогою про виплату заборгованості по заробітній платі, позивач зазначила про те, що вина її невиходу на роботу протягом спірного періоду відсутня, а тому відповідач в силу вимог ст.111 КЗпП України має сплатити їй заборгованість по невиплаченій заробітній платі в сумі 20074,00грн.

Відповідно до ст. 111 КЗпП України при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Зазначена правова норма регулює питання оплати праці при невиконанні норм виробітку та при невиконанні норм часу при відрядній оплаті праці.

Вказана норма Закону визначає порядок оплати праці при невиконанні працівником норм виробітку не з його вини. Оплата при цьому, за загальним правилом, провадиться за фактично виконану роботу. В цій же статті встановлено аналогічний порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку при наявності вини працівника. Оплата в такому разі провадиться відповідно до виконаної роботи, що аналогічно оплаті за фактично виконану роботу.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника встановлена гарантія. Якщо оплата за фактично виконану роботу за відсутності вини працівника в невиконанні норм виробітку виявиться нижче двох третин тарифної ставки за встановленим працівникові розрядом, працівникові гарантується виплата заробітної плати в зазначеному розмірі.

Вина працівника в невиконанні норм виробітку виключається в таких випадках: 1) якщо власник не надав працівникові роботу. У цьому випадку має місце простій, час якого оплачується за правилом ст. 113 КЗпП. Хоча ст. 113 КЗпП і передбачає гарантію в розмірі двох третин тарифної ставки встановленої працівникові тарифної ставки (окладу), тобто той же розмір гарантії, що і ст. 111 КЗпП, все-таки не можна стверджувати, що обидві ці статті встановлюють той самий рівень гарантій.

Ст. 111 КЗпП гарантує виплату двох третин тарифної ставки (окладу), якщо весь заробіток працівника за місяць виявиться нижче цього рівня, а ст. 113 КЗпП передбачає оплату часу простою в розмірі двох третин тарифної ставки (окладу) незалежно від розміру заробітної плати за місяць або будь-який інший період, будь-яку іншу одиницю часу; якщо власник не створив умови праці, передбачені ст. 88 КЗпП, хоча б і при відсутності вини власника; якщо причиною невиконання норм виробітку стала недостатня кваліфікація працівника, поганий стан здоров`я або інші причини, що виключають вину працівника.

Разом з тим, стаття 111 КЗпП України застосовується лише в тих випадках, коли за підсумками місяця нарахована працівникові заробітна плата з усіма доплатами і надбавками виявиться меншою від двох третин тарифної ставки, яка відповідає присвоєному працівникові-відряднику розряду. При цьому враховуються не тільки заробітна плата, нарахована робітнику-відряднику на основі відрядних нарядів, але й усі інші виплати, що належать до заробітної плати, як вона визначена в ст. 94 КЗпП і ст. 1 Закону "Про оплату праці".

Судом встановлено, позивач була відсутня на роботі в період часу, за який вона просить стягнути заробітну плату в сумі 16796,30грн.

Суд вважає, що розмір позовних вимог про стягнення заробітної плати завищений, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджений, тому вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, з врахуванням наступного.

Згідно долучених до матеріалів справи копій наказів по підприємству протягом листопада 2017 року - травня 2019 року на ПАТ «Електротермометрія» було встановлено вихідні дні.

Вищезгадані накази адміністрації підприємства позивач у встановленому законом порядку не оскаржила.

Матеріали справи не містять підтверджень, які б свідчили, що підприємство відповідача у спірний період а саме, з листопада 2017 року - травня 2019 року призупиняло роботу.

Згідно табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 на робочому місці не перебувала у вказаний період.

Правильність здійснення ПАТ «Електротермометрія» вищевказаного розрахунку позивачем належними та допустимими доказами не спростована, своїм правом надати відповідь на відзив відповідача на позовну заяву позивач ОСОБА_1 не скористалась, а тому об`єктивних підстав ставити під сумнів цей розрахунок відповідача у суду немає.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Зі змісту вищеназваної норми випливає, що матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що, у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

З довідки про доходи від 29 листопада 2018 року, виданої ПАТ «Електротермометрія» на ім`я ОСОБА_1 випливає, що останній була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 3277,57грн.

Згідно з п. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як випливає із змісту ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача заробітної плати на підставі ст. 111 КЗпП України в сумі 16796,30 грн. суд вважає безпідставними.

Разом з тим, як випливає з відзиву та довідки, відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата позивачу в сумі 3277,57грн.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача в користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 3277,57грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за необґрунтованістю.

Оскільки рішення частково ухвалено на користь позивача, тому судові витрати у справі суд покладає на відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 34, 111 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Електротермометрія», код ЄДРПОУ: 00225644, адреса: індекс 43001, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 40 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 3277,57грн. (три тисячі двісті сімдесят сім гривень 57 копійок),

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Електротермометрія», код ЄДРПОУ: 00225644, адреса: індекс 43001, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 40 в дохід держави 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: публічне акціонерне товариство «Електротермометрія», код ЄДРПОУ: 00225644, адреса: індекс 43001, Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 40.

Рішення в повному обсязі складено 18 вересня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області Івасюта Л.В.