Рішення № 84326377, 15.08.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18976/18

Провадження № 2/161/2379/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

при секретарі судового засіданні Загоровській І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Свій позов мотивує тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.01.2009 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті останньої є ОСОБА_1.

Оскільки позичальник не виконала умови договору належним чином, у неї станом на 21.06. 2013 року виникла заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" в сумі 7144 гривень 07 копійок.

Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1. 7144,07 гривень заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати за його відсутності. Просив вимоги за заявою задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.01.2009 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі, носять зобов`язальний характер. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту та сплата відсотків за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено кредитною угодою.

З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , даний факт стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 18).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором за ОСОБА_3 рахується заборгованість, яка становить 7144,07 грн. (а.с.5,6).

З матеріалів справи вбачається, що Банк направив 19 травня 2014 року в Луцьку районну державну нотаріальну контору претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України про сплату боргу спадкоємцями ОСОБА_3 в сумі 7144 гривень 07 копійок(а. с.22).

Згідно відповіді Луцької районної державної нотаріальної контори від 20.06.2014 року на претензію банку, вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , спадкова справа заведена на підставі претензії банку.

Також вбачається, що 10.05.2018 року представник позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся до відповідача ОСОБА_3 з листом-претензією про сплату заборгованості за кредитним договором б/н від 28.01.2009 року укладеного між позивачем та ОСОБА_3 (а.с.24).

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Банк стверджує, що на момент смерті разом із ОСОБА_3 проживала ОСОБА_5 , відповідач по справі. Разом із цим, цю обставину доводить тільки тим, що в паспортах цих осіб зазначене однакове місце реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст.1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно зі ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

При цьому, за змістом цієї статті ЦК України не зобов`язує учасників спадкових правовідносин з`ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкодавець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов`язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦК України), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати.

Посилання в ст. 1281 ЦК України про необізнаність пред`явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов`язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій (п. 189).

Згідно вимог ч. 2 ст. 1281 ЦК України позивач зобов`язаний протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Оскільки визначені ч. ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України строки є преклюзивними строками, сплив яких згідно із законом припиняє існування права вимоги кредитора внаслідок нездійснення ним свого права, тому у позивача станом на день звернення до суду було вже відсутнє матеріальне право на задоволення позовних вимог, що є підставою для відмови у позові.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання. Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 14-53цс18.

Аналогічні правові висновки також містяться в Постанові Верховного Суду України від 12.04.2017, в справі № 6-2962цс16, в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2018 року № 14-53 цс 18.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що позивач повідомляв боржника ОСОБА_3 , а також після її смерті - спадкоємця, відповідача, про наявність боргу перед Банком та обов`язку його погасити.

В матеріалах справи міститься лист-претензія від 10.05.2018 року, адресована відповідачу по справі ОСОБА_1 , однак представником АТ КБ «ПриватБанк» не надано доказів отримання останньою вказаної претензії.

Зокрема, позовна заява не містить обґрунтувань, що спадкоємець знала про борги спадкодавця, і такі обставини не доводилися позивачем в суді.

З відповіді Луцької районної державної нотаріальної контори від 20.06.2014 року вбачається, що позивачу було відомо про смерть позичальника станом на 20.06.2014 року, тому саме з цього часу згідно з ч. 2 ст. 1281 ЦК України розпочався строк пред`явлення вимоги до спадкоємців.

Частиною 4 ст. 1281 ЦК України передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Враховуючи наведені норми та обставини справи встановлені судом, суд приходить до висновку, що шестимісячний строк для пред`явлення позивачем вимог до спадкоємців боржника, встановлений ст. 1281 ЦК України, вже минув на момент звернення із даним позовом до суду.

Оскільки кредитор пред`явив свої вимоги до спадкоємців з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч. 4 даної статті позбавляє його права вимоги до ОСОБА_1 .

Разом з тим суду, всупереч вимогам ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не надано доказів того, що відповідач, як спадкоємець після смерті боржника успадкувала будь-яке майно, в межах вартості якого зобов`язана задовольнити вимоги кредитора, відповідно, ці обставини виключають можливість задоволення позову банку до ОСОБА_1 в порядку статті 1282 ЦК України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 89, 141,263, 264,264,265,268,354 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук