Рішення № 84319503, 17.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/8260/19

категорія 112040100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 22.01.2019 №ЖИ23/ЖТ0027/91/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на Фізичну особу-підприємця Жигадла Валентина Філіповича штрафу у розмірі 751140,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 7511,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Усі послуги, які надавались позивачу, виконувались у межах цивільно-правового договору.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 09.07.2019.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх безпідставними з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що на момент проведення заходу державного контролю за дотриманням позивачем вимог законодавства про працю, дії Управління були належним чином законодавчо обґрунтовані, а також такими, що мали на меті реалізацію однієї із основних функцій Держпраці, що у свою чергу спрямована на належну реалізацію положень ст. 43 Конституції Україні, яка гарантує кожній людині захист її прав та інтересів від будь-яких посягань. Зазначає, що фізичні особи фактично виконують роботи підвищеної небезпеки, виконання яких за договорами цивільно-правового характеру заборонено, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Підготовче засідання, призначене на 09.07.2019, відкладено на 25.07.2019 у зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12.09.2019.

У засіданні суду учасники процесу після надання пояснень щодо своєї правової позиції заявили клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою суду від 12.09.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 12.09.2019, були задоволені зазначені клопотання та продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Житомирській області відповідно до наказу від 03.01.2019 №15, направлення на проведення заходу державного контролю, інспектором праці 04.01.2019 проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця Жигадла Валентина Філіповича.

За наслідками інспекційного відвідування було складено акт від 04.01.2019 №ЖТ0027/91/АВ, згідно якого встановлено, що під час здійснення даного заходу державного контролю встановлено порушення в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням підприємця, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. У ході інспекційного відвідування було надано договори, укладені з 6 фізичними особами - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - про надання ними послуг з лісозаготівельних робіт у вересні, жовтні, листопаді та грудні 2018 року. При вивченні договорів ЦПХ, наданих підприємцем, було з`ясовано, що договори ЦПХ з одним і тим самим виконавцем щомісячно переукладалися на один і той самий вид робіт (лісозаготівельні роботи), роботи (послуги) мають тривалий (постійний) характер, не містять одноразового характеру на виконання індивідуально визначеної роботи (послуги) в певному обсязі, відносяться до основного виду діяльності підприємця (код КВЕД 02.10-Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві), мають ознаки трудових відносин в частині виконання певних трудових функцій на постійному робочому місці та виконанні роботи виключно на користь роботодавця і під його контролем, виконавці не можуть самостійно організовувати процес виконання роботи, так як лісозаготівельні роботи передбачають виконання взаємопов`язаних між собою робіт бригадою.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими особами від 22.01.2019 №ЖИ23/ЖТ0027/91/АВ/П/ПТ/ТД-ФС за порушення ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині допуску працівників до роботи без укладання трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням підприємця, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, відповідно до ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КзпП України накладено на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 751140,00 грн.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовані положеннями Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Приписами частин 4 та 5 статті 2 Закону №877 визначено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами та зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

З огляду на зазначені приписи Закону, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється за наявності підстав виключно у встановленому Законом №877 порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах.

Конституційне поняття "закон", на відміну від поняття "законодавство", не підлягає розширеному тлумаченню. Це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень.

Єдиним діючим законом, який регулює порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон №877. Відтак, при проведенні заходів державного контролю (нагляду) підлягають застосуванню усі положення Закону №877, оскільки будь-яких особливостей іншими законами не встановлено.

Одночасно слід зазначити, що КЗпП України не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

У свою чергу, постанова Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підзаконним нормативно-правовим актом, застосування якого прямо суперечить вимогам Закону №877.

Положеннями статті 6 Закону №877 визначено перелік підстав для здійснення позапланових заходів, серед яких відсутня така правова підстава як інформація Пенсійного фонду та його територіальних органів про страхувальників, у яких кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, перевищує чисельність штатних працівників (лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.12.2018 №15888/05-03).

Частиною 2 статті 6 Закону №877 визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Здійснивши фактично позаплановий захід державного контролю позивача у формі інспекційного відвідування, який передбачений Конвенцією міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі, ратифікованою Законом від 08.09.2004 №1985-ІV, відповідач підставою для такого контролю у розумінні вимог Закону №877 визначив лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 26.12.2018 №15888/05-03.

Дослідивши зазначений лист як можливу правову підставу для здійснення позапланового заходу, суд зазначає, що він жодним чином не узгоджується з вимогами Закону №877 для можливості його кваліфікації як підстави, яка б обумовлювала законність дій відповідача щодо проведення інспекційного відвідування. Так, Закон №877 взагалі не визнає в якості правової підстави для проведення інспекційного відвідування інформації Пенсійного фонду та його територіальних органів про страхувальників, у яких кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, перевищує чисельність штатних працівників.

Статтею 1 Конституції України Україна проголошується правовою державою. Згідно загальнотеоретичних положень про державу у концепції правової держави правове регулювання діяльності держави, її органів та посадових осіб будується за принципом "заборонено все, за винятком того, що прямо дозволяється законом".

Відповідач, здійснивши захід позапланового контролю без дотримання імперативних вимог Закону №877, порушив наведений принцип.

Суд ще раз наголошує, що станом на день здійснення перевірки спірні правовідносини врегульовано виключно приписами Закону №877, що виключає можливість застосування до них постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування наказом від 03.01.2019 №15.

Разом з тим, судом також враховується, що на день прийняття судового рішення у даній адміністративній справі набрала законної сили постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Мотивом ухвалення такого судового рішення стало, зокрема, те, що оскаржувана постанова за своєю суттю суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, відповідачем було незаконно здійснено захід державного нагляду (контролю), який не може породжувати для суб`єкта господарювання жодних правових наслідків.

Крім того, не погоджується суд і з кваліфікацією обставин, здійсненою відповідачем, яка полягає у висновку про наявність порушень позивачем ст. 24 КЗпП України.

Так, правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

У відповідності до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Абзацом третім ст. 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При проведенні інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця Жигадла Валентина Філіповича встановлено, що в період проведення інспекційного відвідування виявлено порушення в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням підприємця, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, оскільки договори ЦПХ з одним і тим самим виконавцем щомісячно переукладалися на один і той самий вид робіт (лісозаготівельні роботи), роботи (послуги) мають тривалий (постійний) характер, не містять одноразового характеру на виконання індивідуально визначеної роботи (послуги) в певному обсязі, відносяться до основного виду діяльності підприємця (код КВЕД 02.10-Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві), мають ознаки трудових відносин в частині виконання певних трудових функцій на постійному робочому місці та виконанні роботи виключно на користь роботодавця і під його контролем, виконавці не можуть самостійно організовувати процес виконання роботи, так як лісозаготівельні роботи передбачають виконання взаємопов`язаних між собою робіт бригадою.

Суд не вважає, що наведених відповідачем доводів достатньо для того, аби зробити висновок про наявність трудових відносин згаданих раніше осіб з позивачем.

Так, судом встановлено, що актом інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця Жигадла Валентина Філіповича від 12.03.2018 №06-24-005/0030 встановлено, що у ході інспекційного відвідування було досліджено питання додержання законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (лісництво та інша діяльність у лісовому господарстві,02.10.0). Під час цієї перевірки були досліджені договори за 2017-2018 роках, з наслідками чого встановлено, що між позивачем та фізичними особами укладались договори про надання послуг з лісозаготівельних робіт, які є ідентичними. У ході інспекційного відвідування зроблено висновок, що пред`явлені договори про надання послуг з лісозаготівельних робіт носять характер цивільно-правових договорів, а також не встановлено порушень з питань оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_8 Ф.

Суд зауважує, що відповідачем при попередньому інспекційному відвідуванні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 12.03.2018 досліджувалися ідентичні цивільно-правові договори тим, що укладені між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відповідно до акту перевірки від 12.03.2018 №06-24-005/0030 Управління Держпраці у Житомирській області в ході інспекційного відвідування прийшло до висновку про те, що пред`явлені договори про надання послуг з лісозаготівельних робіт носять характер цивільно-правових договорів.

Будь-якого логічного пояснення стосовно того, з якими саме обставинами пов`язана зміна кваліфікації відносин позивача зі згаданими фізичними особами, суд не отримав, а відтак дійшов висновку, що відповідачем при інспекційному відвідуванні 04.01.2019 не доведено факту наявності між позивачем та відповідними фізичними особами трудових відносин, що мали постійний характер за певною кваліфікацією. Доказів дотримання зазначеними громадянами внутрішнього трудового розпорядку до матеріалів справи не надано. При цьому, судом враховується короткостроковість періодів, у межах яких зазначені громадяни надавали послуги, які є непритаманними для трудових відносин, а також логічні пояснення позивача щодо потреби в укладенні таких договорів, які обумовлені неможливістю проведення стабільного планування цих робіт.

Крім того, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначені договори не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку, встановленому законом, що не заперечується сторонами.

У відповідності до абзацу другого частини 2 статті 265 КЗпП України фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У ході розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження обставини допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору, що виключає можливість застосування до позивача санкцій, передбачених абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було незаконно ініційовано та здійснено позаплановий захід державного контролю діяльності позивача, за наслідками проведення якого встановлено порушення, які фактично не мали місця.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови про накладення штрафу, прийнятої за результатами проведеного позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування, оскільки проведення такого заходу не ґрунтується на законі, а встановлені у ході його проведення порушення фактично не мали місця, зважаючи на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 7511,40 грн., що підтверджується квитанцією від 30.05.2019 та платіжним дорученням від 11.06.2019.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області від 22.01.2019 №ЖИ23/ЖТ0027/91/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на Фізичну особу-підприємця Жигадла Валентина Філіповича штрафу у розмірі 751140,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 39790560) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати у сумі 7511,40 грн. (сім тисяч п`ятсот одинадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.09.2019.

Суддя Н.М. Майстренко