Рішення № 84318428, 17.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3328/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА", м. Дніпро

про стягнення коштів в розмірі 11 185,23 грн.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" про стягнення коштів в розмірі 11 185,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 02.09.2019.

Ухвалою від 02.09.2019 відкладено розгляд справи на 17.09.2019.

Позивач у судове засідання не з`явився, 12.09.2019 надав клопотання в якому просить відкласти розгляд справи через неможливість прибути уповноваженого представника у судове засіданні у зв`язку з участю у іншому судовому засіданні. Наступне судове засідання просить провести в режимі відеоконференції. Також позивач просить зазначити номер поточного (розрахункового) банківського рахунку позивача, АТ "СГ "ТАС" (приватне), за міжнародним стандартом у вигляді р/р №UA17 3808 0500 0000 0000 2650 91818 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві в тому числі при видачі наказу.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, на підставі наступного.

Частиною 2 ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1. ст. 220 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частиною першою статті 58 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 73, 74, 77 ГПК).

Позивачем неможливість такої заміни представника не доведена, як і не надано належних доказів на підтвердження свого клопотання.

На підставі викладеного клопотання позивача слід відхилити.

Відповідач в призначені судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.08.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі – Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 17.09.2019 виготовлено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством “Страхова група "ТАС" (далі – позивач, страховик) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків AZ6 № 525251 та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/4890404 від 01.10.2016.

За цим договором застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу марки AUDI A8, державний номер НОМЕР_1 (далі -застрахований автомобіль).

07.02.2017 року в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN 8.163, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля AUDI A8, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 10.05.2017, яка набрала законної сили 23.05.2017, ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля MAN 8.163, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , п. 10.2 ПДР України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП автомобілю AUDI A8, державний номер НОМЕР_1 , завдано механічних пошкоджень, його власнику заподіяно матеріальний збиток.

Відповідно до ремонтної калькуляції позивача № 01409_19 від 28.02.2017 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля AUDI A8, державний номер НОМЕР_1 склала 14 062,97 грн. Коефіцієнт фізичного зносу замінених складових автомобіля AUDI A8, державний номер НОМЕР_1 , який застосовано, склав 0,7, що дорівнює 3 143,20 грн.

На підставі страхового акту позивача №7398Р/19/17 від 29.03.2017 страхове відшкодування в розмірі 10 919,77 грн. виплачено на користь страхувальника, ОСОБА_1 , шляхом перерахування коштів СТО «Автосервіс» ФОП ОСОБА_4 на реквізити, зазначені у рахунку-фактурі ФОП ОСОБА_4 №АЗ-0000271 від 24.02.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 12745 від 03.04.2017 (а.с.63).

Цивільно-правова відповідальність винної в скоєнні ДТП особи, ОСОБА_2 , на момент ДТП зареєстрована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» (далі – відповідач) відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2162647, згідно якого застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу марки MAN А8, державний номер НОМЕР_2 (далі-застрахований автомобіль).

За даними Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - ЦБД МТСБУ) Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ТДВ "СТ "ДОМІНАНТА" № АК/2162647 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.

Позивач направив на адресу відповідача заяву № Г0401/395 від 26.01.2018 на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу), яка отримана відповідачем 30.01.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 64, 65).

Згідно з п. 36.1 спи 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами нього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Пунктом 36.2 спи 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів" передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Проте, відповіді на заяву відповідач не надав, страхове відшкодування не виплатив, лист про відмову у виплаті на адресу позивача не надходив.

Так, визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників Наземних транспортних засобів" строк розгляду заяви на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) № Г0401/395 від 26.01.2018 закінчився 30.04.2018, викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі наступного.

Як встановлено приписами ч.1. ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Умовами абзаців а, ґ підпункту 38.1.1. ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції на момент настання ДТП ) встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33,1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (протягом трьох робочих днів).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем суму боргу в порядку регресу не сплачено, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовано.

На підставі викладеного позовні вимоги в частині стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 919,77 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції у сумі 894, 49 грн. за період з травня 2018 по червень 2019 та 3% річних у сумі 370,97 грн. за період з 01.05.2018 по 29.07.2019.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

3% річних, що підлягають до стягнення за період з 01.05.2018 по 29.07.2019 становлять 370,97 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення за період з травня 2018 по червень 2019 становить 894,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 919,77 грн., 3% річних – 370,97 грн., інфляційні втрати – 894,49 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" про стягнення коштів в розмірі 11 185,23 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "ДОМІНАНТА" (49000, м. Дніпро, вул.. Василя Макухи, 1; код ЄДРПОУ 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, вул. Просп.. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243, р/р №UA17 3808 0500 НОМЕР_3 91818 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві) кошти виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 919,77 грн., 3% річних – 370,97 грн., інфляційні втрати – 894,49 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 921,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.09.2019

Суддя Н.Г. Назаренко