Рішення № 84314121, 03.09.2019, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3002/17 Провадження № 2/450/218/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Гук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

02 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом, який в подальшому уточнила, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення завданих внаслідок ДТП майнової та моральної шкоди та до відповідача ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення майнової шкоди.

Мотивувала позов тим, що 30 листопада 2016 року на 536 км 440 м автодороги М-06 «Київ – Чоп» поблизу с. Гамаліївка Львівської області Пустомитівського району ОСОБА_3 , керуючи вантажним автомобілем марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням і здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Лексус ЕС 350», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП вона, як пасажир автомобіля марки «Лексус ЕС 350», отримала тілесні ушкодження, а саме забій м`яких тканин лівої гомілки, а автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. У день ДТП слідчим СВ Пустомитівського ВП Франківського ВП ГУ НП у Львівській області Петрів Б.П. було здійснено огляд місця ДТП, за результатами якого складено протокол огляду та схему місця події. Відомості про подію 01 грудня 2016 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140270002593 за попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України. В процесі досудового розслідування встановлено, що автомобіль марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_2 , а водій ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах з власником транспортного засобу. Окрім цього розслідуванням встановлено, що водій автомобіля марки «Мерседес» не врахував дорожньої обстановки, був неуважним, не обрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «Лексус», якому завдано значних механічних пошкоджень. Вказаний автомобіль належить їй на праві приватної власності. Відповідно до розрахункових документів, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 351773 грн. 92 коп., а відтак ця сума підлягає стягненню з відповідача. Окрім цього позивачу внаслідок ДТП було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює 20000 грн. Обґрунтовує такий розмір моральної шкоди тим, що завдані їй внаслідок ДТП тілесні ушкодження спричинили фізичний біль та певний час після події ускладнювали життя, унеможливлювали нормальне її пересування. Крім того саме по собі пошкодження майна позивача внаслідок ДТП також спричинило їй значний стрес, душевні страждання, викликані неможливістю протягом тривалого часу використовувати свою власність за її призначенням.

Ухвалою судді від 06 листопада 2017 року матеріали позовної заяви залишено без руху.

Ухвалою судді від 04 січня 2018 року відкрито провадження у справі.

09 лютого 2018 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, у якому з позовними вимогами не погодився в повному обсязі, вважає такі необґрунтованими та безпідставними. Зазначив, що до позовної заяви не надано доказів вини водія автомобіля марки «Мерседес» ОСОБА_3 , доказів відсутності вини водія автомобіля марки «Лексус» номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 , доказів характеру та об`єму пошкоджень, які автомобіль марки «Лексус» отримав внаслідок ДТП, доказів наявності трудових правовідносин між відповідачем та ОСОБА_3 , доказів розміру матеріальної шкоди. Додав, що ОСОБА_2 на момент ДТП не був володільцем транспортного засобу марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 , оскільки таким володільцем був ОСОБА_3 30 листопада 2016 року ОСОБА_3 користувався автомобілем марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 відповідно до договору позички, укладеного 15 листопада 2016 року з ОСОБА_2 ОСОБА_3 ніколи не був в трудових відносинах з ОСОБА_2 , оскільки підприємницька діяльність останнього припинена 22 серпня 2011 року. З огляду на вказане, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 07 березня 2018 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено, в ПрАТ «СК «Провідна» витребувано інформацію, чи зверталась ОСОБА_1 або ОСОБА_4 до ПАТ СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування по факту ДТП, яке мало місце 30 листопада 2016 року, що сталась за участі автомобіля «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Лексус» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , а якщо так, то надати копію такої заяви, а також копії відповідних документів за результатами вказаної вище заяви, копії відповідних документів про розмір матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Лексус» номерний знак НОМЕР_2 , яка встановлена страховиком, копії відповідних документів про розмір шкоди, завданої здоров`ю ОСОБА_1 у вказаній вище ДТП, яка встановлена страховиком, копії документів щодо розміру страхового відшкодування, яке виплачено або планується виплатити потерпілим.

Протокольною ухвалою суду від 19 квітня 2018 року залучено ОСОБА_5 до участі у справі у статусі третьої особи.

25 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_6 подала заперечення на відзив, у якому з аргументами, наведеними відповідачем у відзиві, не погодилася. Зазначила, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи відповідно до ст. 799 ЦК України укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відтак, договір позички транспортного засобі, укладений 15 листопада 2016 року між відповідачем та ОСОБА_3 , є нікчемним, оскільки він не був посвідчений нотаріально, а відповідно не породжує жодних прав та обов`язків між сторонами такого. Вказує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України саме власник транспортного засобу, як володілець джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність за заподіяну внаслідок ДТП шкоду.

30 травня 2018 року від третьої особи ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, у який він вказав, що позовна заява є необґрунтованою та безпідставною. Зазначив, що в ДТП, яка сталася 30 листопада 2016 року, він не винен, оскільки не порушував вимог ПДР України. Натомість водій автомобіля марки «Лексус» ОСОБА_4 номерний знак НОМЕР_2 допустив порушення вимог ПДР України, зокрема п.п. 2.3 «Б», 10.1, 12.1, 12.3, а також вимоги дорожніх знаків та розмітки. Повідомив, що на момент ДТП він був володільцем автомобіля марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 на підставі договору позички транспортного засобу від 15 листопада 2016 року і не перебував у трудових відносинах з відповідачем. 15 листопада 2016 року майнову шкоду, завдану майну відповідача ОСОБА_2 внаслідок ДТП, він відшкодував.

Ухвалою від 28 серпня 2018 року закрито підготовче судове провадження та призначено справу до судового розгляду у режимі відеоконференції.

Ухвалою від 25 вересня 2018 року представнику позивача ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

01 березня 2019 року позивачем було подано клопотання про залучення у справі співвідповідача, у якому вона просила залучити ПрАТ «СК «Провідна» співвідповідачем, виключивши його з числа треті осіб без самостійних вимог. Разом з клопотанням позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, у якій просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_2 251773 грн. 92 коп. майнової шкоди та 20000 грн. моральної шкоди, з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» просила стягнути 100000 грн. майнової шкоди. Мотивувала свою заяву тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобі марки «Мерседес» була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1129130/1804/16, у якому передбачено ліміт страхової виплати за заподіяну майнову шкоду у розмірі 100000 грн. Відтак, вважає що 100000 грн. завданої майнової шкоди можуть бути стягнути з страховика ПрАТ «СК «Провідна», а з власника транспортного засобу підлягає стягненню 251773 грн. 92 коп. завданої майнової шкоди.

Ухвалою від 21 березня 2019 року клопотання позивача про залучення у справі співвідповідача було задоволено, ПрАТ «СК «Провідна» була виключена з числа третіх осіб без самостійних вимог і набула процесуального статусу співвідповідача по справі.

Ухвалою від 21 березня 2019 року представнику позивача ОСОБА_7 відмовлено у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16 квітня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 надійшло клопотання про відвід судді, у якому він заявив відвід судді Мусієвському В.Є. В обґрунтування клопотання посилався на його сумніви в неупередженості та об`єктивності судді.

Ухвалою від 07 травня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 . ОСОБА_8 про відвід судді Мусієвського В.Є. було передано в канцелярію суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою від 11 травня 2019 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 про відвід судді Мусієвського В.Є. було відмовлено.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак 02 вересня 2019 року від представника позивача ОСОБА_9 надійшла заява, у якій він просив розгляд справи здійснювати за відсутності позивача та її представника, уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ПрАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з`явився, явку повноваженого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у письмових поясненнях, які надійшли до суду 17 квітня 2018 року, просив розгляд справи здійснювати за відсутності свого представника.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак у письмових поясненнях щодо позову та відзиву, які надійшли до суду 30 травня 2018 року, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст. 247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи пі інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 30 листопада 2016 року на 536 км 440 м автодороги М-06 «Київ – Чоп» поблизу с. Гамаліївка Львівської області Пустомитівського району Ющак ОСОБА_10 , керуючи вантажним автомобілем марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 , не впорався з керуванням і здійснив зіткнення з автомобілем марки «Лексус ЕС 350, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Лексус ЕС 350» ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а саме забій м`яких тканин лівої гомілки, а автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 05 листопада 2018 року відносно ОСОБА_3 було скасовано, винесено нову постанову суду, якою визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП. Згідно з вказаною постановою ОСОБА_3 30 листопада 2016 року о 21 год. 45 хв., рухаючись на автомобілі марки «Мерседес» номерний знак НОМЕР_1 , на 560 км автодороги Київ – Чоп, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху та вчинив зіткнення з автомобілем марки «Лексус» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , чим порушив вимогу пунктів 2.3 «Б», 12.1 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

За ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 стверджується, що автомобіль марки «Мерседес-Бенц Атего 818» номерний знак НОМЕР_1 належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 встановлено, що автомобіль марки «Лексус ЕС 350» номерний знак НОМЕР_2 належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1129130/1804/16.

Згідно звіту № 150/17 про оцінку автомобіля «Лексус ЕС 350» реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту такого становить 403111 грн. 78 коп., вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику становить 164688 грн. 69 коп., ринкова вартість складає 468946 грн. 12 коп.

Актами №№ 36, 36/1 здачі-приймання виконаних робіт по обслуговуванню та ремонту автомобіля марки «Лексус ЕС 350» номерний знак НОМЕР_2 від 01 лютого 2017 року встановлено, що вартість відновлювальних ремонтних робіт зазначеного автомобіля становила 76783 грн.

Товарним чеком від 01 лютого 2017 року стверджується, що вказана сума була сплачена ФОП ОСОБА_11

Розрахунками вартості запчастин, здійсненими ФОП ОСОБА_12 , стверджується, що загальна вартість запчастин для ремонту становить 234990 грн. 93 коп.

Квитанціями до прибуткового касових ордерів №№ 1, 2 від 10 та 24 січня 2017 року встановлено, що позивач здійснила оплати по розрахункових накладних №№ 1650, 1635 від 10 та 24 січня 2017 року у сумі 274990 грн. 92 коп.

З огляду на вказане, судом було встановлено, що відновлювальний ремонт автомобіля позивача марки «Лексус ЕС 350» становила 351773 грн. 92 коп.

З правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 758/10356/14-ц, вбачається, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку

За ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

За абз. 3 п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов`язків.

Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14.

За п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 ПДР України).

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд не бере до уваги договір позички транспортного засобу, укладений 15 листопада 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з огляду на те, що згідно з ч. 4 ст. 828 ЦК України договір позички транспортного засобу (крім наземних самохідних транспортних засобів), в якому хоча б однією стороною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відтак, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з ОСОБА_2 251773 грн. 92 коп. майнової шкоди підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з ПрАТ « СК «Провідна» майнової шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Як попередньо встановлено судом, між ПрАТ «СК «Провідна» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1129130/1804/16.

Згідно з вказаним договором автомобіль марки «Мерседес-Бенц» номерний знак НОМЕР_1 є забезпеченим транспортним засобом, строк дії полісу з 11 жовтня 2016 року по 10 жовтня 2017 року, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000 грн., розмір франшизи складає 0 грн.

За абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» на користь позивача 100000 грн. майнової шкоди є підставною та підлягає до задоволення.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 моральну шкоду, яку вона оцінює у 20000 грн. Мотивує позовну вимогу тим, що під час ДТП їй було завдано тілесних ушкоджень, що спричинили фізичний біль та певний час ускладнювали її життя, оскільки вона не могли нормально пересуватися. Суттєвим, як зазначає позивач, є також те, що її майно внаслідок ДТП було пошкоджене, що викликало стрес, душевні страждання, дискомфорт через неможливість тривалий час користуватися своїм майном. Витрати на здійснення ремонтних робіт, які понесла позивач після ДТП, також істотно вплинули на її життя, змусили обмежувати себе та відмовитися від звичних витрат.

За п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000 грн. є вмотивованою, а розмір такої шкоди є достатнім для компенсації завданих позивачу моральних та фізичних страждань.

Відтак, суд приходить до висновку, що аргументи позивача, якими вона мотивувала позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, позовні вимоги є вмотивованими та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ПрАТ «СК «Провідна» слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1000 грн., а з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2717 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 23, 203, 215, 220, 799, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь ОСОБА_1 100000,00 гривень заподіяної майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 251773,92 гривень заподіяної майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000,00 гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" в доход держави судовий збір у розмірі 1000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір у розмірі 2717,74 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Ворошилівським РВ УМВС України в м.Донецьку 24.12.1997 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", місце розташування 03049, м.Київ, Повітрофлотський проспект, 25, ЄДРПОУ 23510137.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 13.09.2019 року.

Суддя Мусієвський В.Є.