Рішення № 84306638, 12.09.2019, Волноваський районний суд Донецької області

221/2527/19

2/221/813/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року Волноваський районний суд Донецької області

у складі : головуючого – судді Безрук Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Фінанс" про визнання правочину недійсним з моменту вчинення та стягнення незаконно отриманих коштів за наслідками укладення договору фінансового лізингу,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Авентус-Фінанс» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, яку мотивує наступним.

06 липня 2018 року, побачивши в мережі «Інтернет» оголошення про продаж автомобіля марки RAVON R2, 2015 року випуску, вартістю 90 000 грн. Вона приїхала офісу компанії в Кривий Ріг, менеджер повідомив, що для отримання бажаного авто необхідно сплатити всю суму одразу та додаткові послуги. Сплативши 92850 грн вона підписала договір фінансового лізингу №01057.

Автомобіль мав прибути 09.07.2018р.. Проте після зазначеного терміну йому повідомили, що на обране нею прострочена ліцензія, і їй його не можуть продати, требя почекати пару тижнів. Через місяць авто позивач так і не отримала, зв`язок із менеджерами товариства відсутній, офіс закритий, кошти їй не повернуті.

Тому просить визнати договір фінансового лізингу №0157 від 06 липня 2018 року, укладений між нею та ТОВ «Авентус Фінанс» не дійсним та стягнути з ТОВ «Авентус Фінанс» сплачені кошти на її користь у сумі 92850 грн. та моральну шкоду в сумі 7000 гривень.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 15 квітня 2019 року відкрито провадження по цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Представник відповідача - ТОВ «Авентус-Фінанс» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності не надала та про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав. Приймаючи до уваги думку позивача, який не заперечував проти заочного вирішення справи, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-283 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 06 липня 2018 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» було укладено договір Фінансового лізингу № 01057. Згідно якого предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб RAVON R2, 2015 року випуску, вартістю 90 000 грн (а.с.14-20)

Автомобіль повинен був переданий позивачу в строк до 09.07.2018 року.

Позивачем за вказаним договором було сплачено суму 92850 грн.(а.с.22) проте станом на 09.07.2018 рік автомобіль вона не отримала.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 806 ЦК України фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у свою власність річ відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства Договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 215, ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуга обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Так, ст.12 договору передбачає відповідальність позивача, як лізингоодержувача, перед відповідачем, як лізингодавцем, за: несвоєчасне внесення лізингових платежів - у виді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п.12.5); використання предмета лізингу не за призначенням, невиконання обов`язку з утримання відповідно до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, порушення п.2.3.6 договору - у виді штрафу у розмірі 3% від загальної вартості предмета лізингу за кожний випадок такого порушення (п.12.6); створення перешкод представникам лізингодавця в інспектуванні предмета лізингу - у виді штрафу у розмірі 5% від загальної вартості предмета лізингу за кожен випадок такого порушення (п.12.7); невиконання фінансових зобовязань за договором - у виді стягнення заборгованості, що утворилась на день стягнення, та повернення предмета лізингу у судовому та/або безспірному порядку (п. 12.10); затримку повернення предмета лізингу - у виді штрафу в розмірі 10% від вартості предмета лізингу з урахуванням амортизації (п.12.11); невиконання або неналежне виконання умов договору, в результаті якого порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, - у виді відшкодування збитків у повному обсязі (п.12.13); необгрунтовану відмову від прийняття предмета лізингу - у виді неустойки (штрафу) у розмірі 10% від вартості предмету лізингу (п. 12.14).

Проте, передбачаючи підстави відповідальності позивача, як лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору, останній, натомість, не передбачає жодної відповідальності відповідача ТОВ «Авентус Фінанс», як лізингодавщя, за невиконання або неналежне виконання договору того самого договору, у зв`язку з чим, виходячи із положень п.2 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд приходить до висновку, що умови, передбачені ст.12 договору є несправедливими, оскільки не передбачають (виключають) права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання ним договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника).

Крім того, укладаючи правочин, сторони не погодили: предмет договору, постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів згідно з додатками до договору, які до нього не долучені.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування.

Таким чином, проаналізувавши надані докази у їх сукупності з наведеними мотивами, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої нею суми є правомірною.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Окрім того, позивачем пред`явлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 7 000 грн., які підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р №4, зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 р №5 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. У зв`язку з чим моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження нормального активного громадського життя, при настанні інших негативних явищ.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і яка може полягати у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у тому числі у зв`язку з відчуттям фізичного болю та страждань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Зіставляючи у сукупності зазначені обставини, виходячи з принципу розумності і справедливості, суд вважає співрозмірним з урахуванням того, що відповідачем, як стороною договору фінансового лізингу не було дотримано обов`язків щодо виконання умов надання послуг за даним договором,з власності позивача вибула відповідна сума грошових коштів, позивач не набула право власності на транспортний засіб на який сподівалася, а також те, що позивач був позбавлена можливості протягом значного періоду реалізувати свої плани за допомогою грошових коштів в розмірі 92850 грн., які були сплачені відповідачу, відповідно вона, перенесла певний дискомфорт життя, моральні страждання внаслідок обману її відповідачем, суд вважає співрозмірною сатисфакцією відшкодування моральної шкоди слід визначити і стягнути з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 7 000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору у розмірі 768,40 грн. за подання позивачем до суду позовної заяви немайнового характеру та за задоволення позовної вимоги майнового характеру 768,40 грн., а всього 1536,80 грн..

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 13, 16, 23, 215, 216, 220, 276, 610, 611, 627, 628, 629, 799, 806, 1167 Цивільного кодексу України, Законами України «Про захист прав споживачів», «;Про фінансовий лізинг», суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Фінанс" про визнання правочину недійсним з моменту вчинення та стягнення незаконно отриманих коштів за наслідками укладення договору фінансового лізингу задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №01057 від 06 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (код ЄДРПОУ 41716486) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 сплачені кошти в сумі 92850,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (код ЄДРПОУ 41716486) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 7000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (код ЄДРПОУ 41716486) на користь держави судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Т.В. Безрук