Ухвала суду № 84294336, 13.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

13 вересня 2019 року м. Київ№ 640/21959/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Управління поліції охорони в місті Києві Національної поліції Українипровизнання протиправними та скасування наказів

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (далі також - суд) звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Управління поліції охорони в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної комісії Управління поліції охорони в м. Києві у формі висновку службового розслідування за фактом скоєння ДТП за участі інспектора СФО Подільського РВ лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 14.11.2018 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;

- визнати протиправним і скасувати наказ Управління поліції охорони в м. Києві від 15.11.2018 №439 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Подільського РВ Управління» в частині накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби;

- визнати протиправним і скасувати наказ Управління поліції охорони в м. Києві від 20.11.2018 №393 о/с в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію України»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору фізичної охорони Подільського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві;

- зобов`язати Управління поліції охорони в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з дня звільнення всі види грошового забезпечення, які були йому визначені на день звільнення, а саме станом на 20.11.2018;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору фізичної охорони Подільського районного відділу Управління поліції охорони в м. Києві та в частині виплати грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Однак, в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії Управління поліції охорони в м. Києві у формі висновку службового розслідування за фактом скоєння ДТП за участі інспектора СФО Подільського РВ лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 14.11.2018 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, що обгрунтовується таким.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до частин першої та другої статті 19 названого Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За нормами пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України «Про Дисциплінарний статут» затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, відповідно до статті 11 якого за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України.

Згідно з розділом VI «Оформлення матеріалів службового розслідування» Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

У вступній частині висновку службового розслідування викладаються такі відомості: дата і місце складання висновку службового розслідування, прізвище та ініціали, посада і місце служби (роботи) голови (заступника голови) та членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для проведення службового розслідування; форма розгляду справи дисциплінарною комісією (відкрите засідання чи письмове провадження).

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення.

У резолютивній частині висновку службового розслідування дисциплінарною комісією зазначаються: висновок щодо наявності або відсутності в діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону, іншого нормативно-правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.

Аналіз викладених правових норм дає підстави суду стверджувати, що викладені у висновку службового розслідування висновки є лише відображення фактичних дій членів комісії, яка здійснювала розслідування, та їх особистої думки, а тому ці висновки не є обов`язковим ні для особи, стосовно якої проводилося розслідування, ні для керівника, який приймає рішення стосовно притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Останній оцінює викладені у висновку доводи членів комісії, яка здійснювала розслідування, і в разі наявності дисциплінарного проступку приймає рішення про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Відтак, висновок службового розслідування не породжує для особи, стосовно якої проводилося розслідування, жодних правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов`язків, а складення такого висновку є лише обов`язковою передумовою для прийняття керівником органу, де особа проходить службу, відповідного наказу щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Отже, висновок службового розслідування жодним чином не порушує права та інтереси такої особи, а викладені в ньому висновки можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки.

Обов`язковою ознакою рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пунктів 18 та 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:

- нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово;

- акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов`язки у того суб`єкта, якому вони адресовані.

За наведених обставин суд уважає, що оскаржуваний позивачем висновок службового розслідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, тому правомірність його прийняття не може бути предметом судового розгляду

При цьому, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) та рішень суб`єкта владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, висновок службового розслідування за фактом скоєння ДТП за участі інспектора СФО Подільського РВ лейтенанта поліції ОСОБА_1, затверджений начальником Управління поліції охорони в м. Києві 14.11.2018, помилково сприймається позивачем як рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим не є предметом публічно-правового спору, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За правилами пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене вимога позивача про визнання протиправним та скасування вищевказаного висновку службового розслідування не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що зумовлює необхідність закриття провадження у даній адміністративній справі в частині цієї позовної вимоги.

Беручи до уваги вищевикладене та керуючись статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення дисциплінарної комісії Управління поліції охорони в м. Києві у формі висновку службового розслідування за фактом скоєння ДТП за участі інспектора СФО Подільського РВ лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 14.11.2018 щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби.

Ухвало набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко