Рішення № 84291231, 11.09.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/919/1914 год. 43 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Козлова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018р. №0008391306, №0008401306, №0008361306, №0008341306, №0008371306, №0008351306, №0008381306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки складений акт на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними з огляду на наступне. Так, щодо податкового повідомлення - рішення № 0008391306 від 11.05.2018р., відповідно до якого збільшено податок на додану вартість на суму 156189,65 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 39074,00 грн. позивач зазначає, що виторг від реалізації підакцизних товарів включає акцизний податок, який не входить до доходу фізичної особи-підприємця. Крім того, відповідач не відрахував із вказаної суми податок на додану вартість, а тому вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про перевищення позивачкою встановленого граничного обсягу оподатковуваних операцій у період з 01.05.2015р. по 30.04.2016р., та як наслідок, у позивача був відсутній обов`язок подавати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість. Позивач акцентує увагу на тому, що, по-перше, невірно встановлена сума за останні 12 календарних місяців, який вказаний в акті перевірки, а саме: з травня 2015 року по квітень 2016 року, обсяг товарообігу якого від реалізації товарів на господарських одиницях склав 1072300,15 грн., що підтверджується періодичними звітами РРО за ці періоди, а по-друге, цей товарообіг включає суму акцизного податку з реалізованих підакцизних товарів у розмірі 51061,91 грн., який сплачений позивачкою до бюджету, що підтверджується деклараціями акцизного податку (додається) та ПДВ, який також сплачений постачальникам за товар у сумі 204247,65 грн. у готівковому вигляді. Натомість відповідач при обчисленні суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню не вирахував з неї суму ПДВ, яку позивач сплатила при придбанні товарів, а також суму акцизного податку, перерахованого до бюджету, що призвело до помилкового висновку про перевищення позивачкою обсягу оподатковуваних операцій, встановленого цією нормою в 1000000 грн. та її обов`язок зареєструватися платником ПДВ.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008381306 від 11.05.2018 р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1530,00 грн. позивач зазначає, що це податкове повідомлення-рішення є похідним від попереднього, оскільки штрафна санкція застосована за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2016р. по 31.01.2017 р.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008401306 від 11.05.2018р. відповідно до якого позивачу збільшено суму акцизного податку на 15046,62 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 3761,66 грн., ФОП ОСОБА_1 зазначає наступне. Так, перевіркою встановлено, що позивачем були порушені терміни подання декларації з акцизного податку. Крім того платником були порушені вимоги щодо правильності заповнення декларації. Відповідно до даних ІС "Податковий блок" проводилися камеральні перевірки звітності з акцизного податку за періоди з 01.07.2015 по 26.10.2017 р., з 01.10.2017 по 09.11.2017 р, за результатами всього донараховано штрафних санкцій з акцизного податку - 14280,00 грн. Позивач вважає неправомірним встановлення заниження суми акцизного податку, яка підлягає сплаті до бюджету, лише на підставі даних, що зведені у таблиці. Позивач зазначає, що особисто, на паперових носіях подавала декларацію з акцизного податку за січень-лютий 2015 рр., до контролюючого органу у спеціально облаштоване віконце для подачі звітних документів. За цей період акцизний податок був сплачений в повному обсязі. Однак, після повідомлення про втрату декларацій за цей період, позивач стала надавати декларації з акцизного податку виключно в електронному вигляді. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем порядку проведення камеральної перевірки, за результатами якої встановлені вказані вище порушення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008341306 від 11.05.2018 р., відповідно до якого позивачу збільшено податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7743,51 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1935,88 грн., позивач зазначає, що за 2016 р. встановлена розбіжність в сумі валового доходу, де відповідачем до загальної суми доходу врахований акцизний податок, який не може включатися до суми одержаного доходу. Так, розрахунок чистого оподатковуваного доходу здійснюється виходячи з суми одержаного доходу за мінусом вартості витрат, зазначених у графах 5-7, зазначених в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи (1186148,80-1064551,32-8126,00-104391,00=9080,48 грн. чистого оподаткованого доходу, зазначеного в уточнюючий декларації, додаток Ф2). Із зазначеного доходу позивачем сплачений податок у сумі 1634,49 грн. Таким чином, у зв`язку з тим, що відповідачем при перевірці не відраховано від суми валового доходу суму сплаченого акцизного податку за 2016 р., останнім невірно встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб за 2016 р. в сумі 9091,92 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008361306 від 11.05.2018р., відповідно до якого збільшено суму військового збору на загальну суму 935,79 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 233,95 грн. позивач зазначає, що воно є похідним від попереднього податкового повідомлення-рішення №0008341306 від 11.05.2018р., тому також є протиправним. Позивач вважає, що нею вірно розраховано у деклараціях за 2016 рік суму військового збору, та контролюючим органом помилково зроблено висновок про донарахування позивачу військового збору на загальну суму 935,79 грн. та відповідно неправомірно прийнято рішення, яким позивачу нараховано 233,95 грн. штрафних санкцій.

На підставі викладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11.05.2018р. №0008391306, №0008401306, №0008361306, №0008341306, №0008371306, №0008351306, №0008381306.

Ухвалою від 08.05.2019р. вказаний позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала суду виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 20.05.2019р. у справі відкрито спрощене провадження, розгляд справи призначено на 12.06.2019р., відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався своїм процесуальним правом та надав до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган заперечує проти позову з наступних підстав. Зокрема, відповідач зазначає, що платником не здійснено ведення обсягів реалізації наростаючим підсумком, так як передбачено для платників на загальній системі оподаткування, що зобов`язані вести облік стану перевищення граничного обсягу доходу передбаченого для обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість. Платником здійснено реєстрацію з 01.02.2017 року. Згідно п. 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 повинна була надати заяву про реєстрацію платником ПДВ не пізніше 10 числа календарного місяця звітного податкового періоду в якому здійснилося перевищення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищує 1000000,00 гривень (тобто до 10 травня 2016 року.). В порушення п. 183.2 статті 183, статті 181 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не подала заяву про реєстрацію платником ПДВ у встановлений термін, а подала з запізненням 19.01.2017 року.

Згідно з п. 203.1. статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. В порушення пп. 49.18.1. п. 49.18. статті 49, п 203.1. статті 203 ПК України позивач не подала декларації з ПДВ до Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області за період з 01.05.2016 по 31.01.2017 року, чим порушила граничні строки подання податкових декларацій з ПДВ. Загальна сума заниження податку на додану вартість складає 156189,65 грн. Також передбачено застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності за періоди протермінування реєстрації платником податку на додану вартість.

Крім того, у перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 була платником акцизного податку. Так, сума акцизного податку, яка підлягає сплаті до бюджету за даними звітів фізичної особи підприємця розраховується від сум обсягу виручки, одержаної від реалізації в торгівельній мережі алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пива. Проведеною перевіркою встановлено порушення платником правил визначення сум акцизного податку. У зв`язку з некоректним визначенням об`єкта оподаткування платником занижено суму акцизного податку на 15046,62 грн. Позивачем також допущено неподання декларацій з акцизного податку за січень- лютий 2015 року.

Також перевіркою встановлено, що позивачем при поданні декларацій про майновий стан і доходи за звітні періоди 2015 - 2017 років були допущені помилки. Загальна сума заниження податку на доходи фізичних осіб складає 7743,51 грн, сума заниження військового збору складає 935,79 грн. Крім цього, позивачем допущено несвоєчасне подання декларацій про майновий стан і доходи за 2016 - 2017 роки.

По єдиному соціальному внеску фізичною особо-підприємцем при нарахуванні сум внеску за 2013 рік допущено помилки - за грудень 2013 року розраховано внески до суми, що є нижчою за мінімальну заробітну плату (не мінімальний внесок), за 2015 рік єдиний соціальний внесок не нараховано, при цьому наявне позитивне значення чистого доходу, за 2016 рік єдиний соціальний внесок нараховано з меншої суми чистого доходу, перевіркою встановлено заниження суми чистого доходу, у зв`язку з чим донараховано суми внеску. Загальна сума заниження складає 22172,80 грн.

Враховуючи викладене, відповідач вважає винесені податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 №0008391306, №0008401306, №0008361306, №0008341306, 0008371306, 0008351306, 0008381306 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.04.2019 №Ф-00011961305 та рішення від 05.04.2019 №0004711305 про застосування штрафних санкцій такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 12.06.2019р. протокольною ухвалою зобов`язано сторін надати додаткові докази, у зв`язку із чим оголошено перерву до 26.06.2019р. Однак протокольна ухвала суду не виконана, у зв`язку з чим ухвалою від 26.06.2019р. постановлено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, замінено судове засідання по суті, призначене на 26 червня 2019 року підготовчим засіданням; продовжено строк підготовчого провадження на сім днів до 26 липня 2019 року та оголошено перерву у підготовчому засіданні 26 червня 2019р. до 10:00 години 26 липня 2019р.

Ухвалою суду від 26.07.2019р. задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та продовжено строк підготовчого провадження на дванадцять днів до 07 серпня 2019 року; відкладено підготовче засідання на 13:30 год. 07 серпня 2019 р.

Ухвалою від 07.08.2019р. задоволено клопотання представників сторін про продовження підготовчого провадження; продовжено строк підготовчого провадження на шість днів до 12 серпня 2019 року; зобов`язано сторін надати до суду додаткові докази та відкладено підготовче засідання на 11:00 год. 12 серпня 2019 р.

Ухвалою суду від 12.08.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 09.09.2019р. о 13:15 год.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Новокаховської районної ради 25.12.2007р., номер запису про реєстрацію 25010000000005606. Код основного виду економічної діяльності - 47.26 - Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.

У період з 26.03.2018р. по 06.04.2018р. на підставі наказу ГУ ДФС у Херсонській області від 26.02.2018р. №240 та плану-графіку проведення документальних перевірок об`єктів господарювання на 2018р., співробітниками контролюючого органу проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). За результатами вказаної перевірки складено акт від 16.04.2018р. №348/21-22-13-06/2851518281 (далі-акт №348).

Відповідно до висновків акта №348 перевіркою встановлені порушення:

п. 177.2, п 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7743,51, в т.ч. у 2015 р. завищено у сумі 1093,95 грн., у 2016 р. занижено у сумі 9091, 92 грн., у 2017 р. завищено у сумі 251,46 грн.;

п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за період, який перевірявся на суму 22172,80 грн., в т.ч. за 2013р. на 24,64 грн., 2015р. на 12659,64 грн., за 2016р. на 9488,52 грн.

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України - занижено податок на додану вартість на суму 156189,65 грн.;

п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України - занижено суму військового збору на загальну суму 935,79 грн., в т.ч.: за 2015 рік у сумі 0,05 грн., за 2016 рік у сумі 936, 43 грн., за 2017 рік у сумі 0,69 грн.;

п. 119.2 ст. 119 ПК України - неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків за III квартал 2016 року та II квартал 2017 року;

п.п. 49.18.5 ПКУ - несвоєчасне подання декларації про майновий стан і доходи за 2016-2017 рр.;

п.п. 213.1.1, п.213.1 ст. 213, п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 та п. 223.2 ст. 223 ПК України - порушення вимог щодо складання акцизного податку (порядку визначення об`єкту оподаткування) внаслідок чого занижено суму акцизного податку на 15046,62 грн.;

п. 120.1 ст. 120 ПКУ - неподання декларації з акцизного податку за січень-лютий 2015 р.;

пп. 49.18.1 п. 49.18. ст. 49, п. 203.1. ст.. 203 ПКУ - неподання податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2016 р. по 31.01.2017 р.

На підставі акту №238 Головним управлінням ДФС у Херсонській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018р.:

- № 0008391306, відповідно до якого збільшено податок на додану вартість на суму 156189,65 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 39074,00 грн.;

- №0008381306, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1530,00 грн.;

- №0008401306, відповідно до якого позивачу збільшено суму акцизного податку на 15046,62 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 3761,66 грн.;

- №0008341306, відповідно до якого позивачу збільшено податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7743,51 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 1935,88 грн.;

- №0008361306, відповідно до якого збільшено суму військового збору на загальну суму 935,79 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 233,95 грн.;

- №0008371306, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн.;

- №0008351306, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено нормами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Враховуючи визначення терміну "податкове зобов`язання", визначеного в підпункті 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, судом проведено сукупний аналіз норм податкового законодавства.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначений порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби. Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до даної норми права доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Відповідно до п. 181.1 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктами 183.1, 183.2, 183.4 статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Згідно з вимогами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що у період з 01.05.2015р. по 30.04.2016р. згідно звітів ФП загальна сума виручки позивача від здійснення роздрібної торгівлі склала 1 052 137,95 грн., за даними ж перевірки 1 068 329,60 грн.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2016р.) визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до положень п.188.1 ст.188 ПК України у редакції з 01.01.2016р. база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, в силу пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України в редакції до 01.01.2016р., не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку. В редакції ж з 01.01.2016р. не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість ще й акцизний податок на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Таким чином, положення «без урахування податку на додану вартість» пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України слід тлумачити як необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої позивачем при придбанні товару.

В іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України стосується осіб, що не є платниками ПДВ, відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів.

Аналогічна позиція викладена у постанові суду у справі №381/4644/14-а та підтримана Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р.

Підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України встановлено ставку податку від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Згідно з пунктом «а» 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Та відповідно до пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України такі операції оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Тобто, як вбачається з наведених норм законодавства, якщо суб`єкт господарювання здійснює господарську діяльність з постачання товарів і при цьому є платником податку на додану вартість, то сформована ним остаточна договірна (ринкова) ціна товару буде включати 20 відсотків податку на додану вартість (за виключенням випадків, якщо такий суб`єкт господарювання здійснює операції, які не є об`єктами оподаткування, звільнених від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка податку).

Крім того, слід зауважити, що ціна таких товарів під час їх подальшої реалізації шляхом роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах буде складатись в тому числі з вказаних 20 відсотків податку на додану вартість, що були включеними постачальником цих товарів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальна сума отриманої позивачем виручки від здійснення роздрібної торгівлі за період з 01.05.2015р. по 30.04.2016р. у розмірі 1 052 137,95 грн. складається в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 20 відсотків.

Судом встановлено, що в ході проведення перевірки податковим органом не було взято до уваги тієї обставини, що отримана позивачем сума виручки в розмірі 1 052 137,95 грн. від здійснення роздрібної торгівлі за період з 01.05.2015р. по 30.04.2016р. включає в себе суму ПДВ, що суперечить п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України. При цьому, даний факт відповідачем не спростовано.

З матеріалів справи, а саме з актів звірок взаємних розрахунків позивача з контрагентами, убачається, що за період з 01.05.2015р. по 30.04.2016р. розмір ПДВ за придбані товари (операції з постачання) складає 132 804,90 грн.

Крім того, згідно положень Податкового кодексу України у редакції з 01.01.2016р. податковий орган мав вирахувати із суми виручки позивача суму акцизного податку за період з 01.01.2016р. по 30.04.2016р., що складає 19 993,32 грн.

Враховуючи вищевикладене суд зауважує, що сума операцій позивача за період з 01.05.2015р. по 30.04.2016р. за умови виручки в сумі 1 052 137,95 складає 899 339,73 грн. (1 052 137,95-132 804,90-19 993,32=899 339,73). Якщо навіть взяти суму виручки за даними податкового органу - 1 068 329,60 грн., при вирахуванні сум ПДВ та акцизного податку, сума операцій становить 915 531,38 грн., тобто менше 1 000 000 грн.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1. не зобов`язана була подавати до податкового органу заяву про реєстрацію її платником ПДВ, оскільки відповідачем помилково встановлений факт не дотримання гранично допустимої загальної суми (в сукупності) від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0008391306 від 11.05.2018р., відповідно до якого збільшено податок на додану вартість на суму 156189,65 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 39074,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0008381306 від 11.05.2018р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1530,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008381306 від 11.05.2018р., до позивача застосовано штрафні санкції за порушення п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, тобто за порушення строків подання (не подання) податкових декларацій з ПДВ.

Оскільки суд встановив, що вимога контролюючого органу щодо реєстрації позивача платником ПДВ є неправомірною, то і нарахування штрафних санкцій за не подання податкової звітності з ПДВ також є протиправним.

Таким чином позовна вимога в частині податкового повідомлення-рішення №0008381306 від 11.05.2018р. підлягає задоволенню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018р. №0008401306 суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 212.1.11 п.212.11 ст.212 ПК України платником акцизного податку є особа - суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Позивач є платником акцизного податку. Вказаний факт визнаний сторонами.

Відповідно до пп. 213.1.1 п.213 ст.213 ПК України об`єктами оподаткування є операції з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції).

Відповідно до положень ст.223 ПК України базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб`єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

В акті №348 зафіксовано, що перевіркою встановлено заниження суми акцизного податку, яка підлягає сплаті до бюджету. На підтвердження вказаного факту представник податкового органу посилається на таблицю, наведену на стор.27 акту №348. Крім того, контролюючий орган встановив порушення позивачем термінів подання декларацій з акцизного податку. Також відповідач посилається на те, що відповідно до даних ІС «Податковий блок» проводились камеральні перевірки звітності з акцизного податку за періоди з 01.07.2015р. по 26.10.2017р., з 01.10.2017р. по 09.11.2017р., за результатами всього донараховано штрафних санкцій з акцизного податку 14280,00 грн. (стор.29 акту).

Разом з тим, на протокольну ухвалу суду щодо надання доказів на підтвердження вищезазначених фактів, зафіксованих в акті перевірки представником відповідача надані лише витяги з баз даних щодо строків подання позивачем декларацій з акцизного податку.

Із наданих податковим органом доказів убачається, що позивачем дійсно порушені терміни подачі декларацій з акцизного податку, зокрема у січні та лютому 2015р. декларації не подані, у липні-грудні 2015р., у січні-травні 2016р., у травні, липні,червні та вересні 2017р. декларації подані з порушенням термінів.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності або невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності встановлена статтею 120 ПК України, відповідно до якої неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).

Однак, враховуючи, що податкове повідомлення-рішення №0008401306 від 11.05.2018р. не містить посилань на ст.120 ПК України, суд доходить до висновку, що контролюючим органом не застосовано штраф за неподання та несвоєчасне подання позивачем декларації з акцизного податку.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0008401306 містить посилання на п. 123.1 ст. 123 ПК України (штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання) та п.129.1 ст.129 ПК України (пеня) на підставі яких збільшено грошове зобов`язання з акцизного податку та до позивача застосовані штрафні санкції за порушення пп.213.1.1 п.213.1 ст.213, пп.215.3 ст.215, п.223.2 ст.223 ПК України.

З приводу вказаних порушень суд звертає увагу на наступне.

Так, контролюючим органом наведені у таблиці 42 (стор.27-28 акту перевірки) дані щодо оборотів з реалізації підакцизних виробів. Вказана таблиця містить, у тому числі, номери та дати декларацій та дані, що в них містяться. Разом з тим таблиця містить суми оборотів з реалізації підакцизних виробів за даними перевірки. Однак в акті перевірки так само як і у відзиві на позов та у поясненнях представника податкового органу відсутні будь-які посилання на джерела з яких контролюючий орган встановив та зафіксував ті чи інші суми оборотів з реалізації підакцизних товарів. Відповідні пояснення та докази не надані і у судових засіданнях. Крім того, на вимогу суду не надані акти камеральних перевірок та рішень, прийнятих за наслідками таких перевірок.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів та пояснень стосовно зафіксованих в акті сум і даних оборотів з реалізації підакцизних виробів за даними перевірки, джерел встановлення таких сум, суд позбавлений можливості перевірити правомірність їх фіксації, а отже і збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку та нарахування штрафних санкцій.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 72 КАС України.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.12.2018р. у справі № 2а/0570/23581/11, від 25.06.2018 р. у справі № 803/1923/13-а, від 23.10.2018р. у справі №814/3061/13-а та ін.

У даному випадку представник контролюючого органу не зміг пояснити та надати докази, які спростовують дійсність чи повноту даних поданих позивачем у деклараціях з акцизного податку, а отже і правомірність донарахування грошового зобов`язання та штрафних санкцій з акцизного податку. Таким чином відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення №0008401306 від 11.05.2018р.

Отже, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, приймаючи до уваги презумпцію добросовісності платника податків, суд дійшов до висновку про необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення №0008401306 від 11.05.2018р.

Аналогічна ситуація склалась і з податковим повідомленням-рішенням №0008341306 від 11.05.2018р.

Так, відповідно до податкового повідомлення-рішення №0008341306 від 11.05.2018р. збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування (далі-ПДФО), на 7743,51 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1935,88 грн.

Зі змісту вказаного податкового повідомлення-рішення убачається, що грошове зобов`язання з ПДФО та штрафна санкція нараховані за порушення пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.177.21 ст.177 ПК України.

При цьому суд звертає увагу, що стаття 177 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) містить 12 пунктів, тобто порушення позивачем пункту 177.21 статті 177 фактично не є можливим.

Крім того, слід зауважити, що стаття 177 ПК України містить положення щодо оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Зі змісту акта перевірки (стор.8-12 акту №348) убачається, що податковим органом зафіксовані порушення норм ст.177 ПК України за 2015, 2016 та 2017 роки, у той час як у 2015р. та 2016р. позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування.

Стосовно доводів контролюючого органу про завищення позивачем ПДФО у 2017р. на суму 254,46 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Дослідивши податкові декларації про майновий стан і доходи, подані позивачем у перевіряємий період до контролюючого органу, судом встановлено, що декларації заповнені відповідно до вимог законодавства. Вказані податкові декларації перевірені контролюючим органом, що убачається з витягів баз даних, наданих представником відповідача. Суду не надано доказів щодо порушень, встановлених при обробці та перевірці таких декларацій, так само як і не надано жодних зауважень з боку контролюючого органу щодо неправильного або неповного заповнення декларацій. В акті перевірки (стор.9) зазначено, що «Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку ф.4, ф.2 до податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015-2017р. не встановлено порушень…». У той же час, на сторінках 9-20 акту перевірки наведені таблиці з даними сум загального оподатковуваного доходу позивача, податкового зобов`язання з ПДФО, чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, сум єдиного внеску, тощо, з яких убачаються розбіжності між сумами наданими позивачем до контролюючого органу та наведеними відповідачем. Разом з тим, в акті перевірки не наведені відомості (докази) з яких контролюючим органом встановлені такі суми. Відповідні докази також не надано до суду, що позбавляє суд можливості дослідити та встановити правильність розрахунків, наведених у вказаних таблицях, а отже і правомірність збільшення податкового зобов`язання та застосування штрафних санкцій.

З метою встановлення правомірності збільшення податкових зобов`язань та нарахування штрафних санкцій, а також з огляду на положення ст.77 КАС України, суд протокольною ухвалою зобов`язав відповідача надати до суду усі наявні докази, на підставі яких в акт перевірки (стор.9-20) внесені суми загального оподатковуваного доходу позивача, податкового зобов`язання з ПДФО, чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, сум єдиного внеску.

Протокольна ухвала суду не виконана, жодного доказу на підставі яких податковим органом внесені в акт перевірки суми загального оподатковуваного доходу позивача, податкового зобов`язання з ПДФО до суду не надано.

Отже, з одного боку контролюючий орган не пред`являє жодних зауважень стосовно даних, задекларованих в деклараціях про майновий стан і доходи та не встановлює порушень правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, а з іншого боку - вносить до акту перевірки дані стосовно загального оподатковуваного доходу, які жодним чином не підтверджені та не поясненні.

Крім того, з розрахунків податку на доходи фізичних осіб у перевіряємий період, що наведені в акті №348 (стор.12) убачається, що контролюючим органом не виключені із сум доходу позивача суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що не відповідає вимогам п.177.4 ст.177 ПК України.

Таким чином, беручі за основу суми доходів позивача, що задекларовані у податкових деклараціях про майновий стан і доходи у перевіряємий період, суд доходить до висновку про невірне встановлення контролюючим органом завищення та заниження позивачем ПДФО.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про безпідставність збільшення грошового зобов`язання з ПДФО та нарахування штрафних санкцій, а отже і протиправність податкового повідомлення-рішення №0008341306 від 11.05.2018р.

Наслідком збільшення грошового зобов`язання з ПДФО стало і збільшення грошових зобов`язань з військового збору (податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018р. №0008361306).

Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Відповідно до п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 нього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно пп. 168.1.1 п. 168,1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору, визначену п.п. 1.3 п. 161 підрозділом 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу.

Враховуючи, що судом встановлена безпідставність збільшення грошового зобов`язання з ПДФО та протиправність податкового повідомлення-рішення №0008341306 від 11.05.2018р., то і збільшення грошового зобов`язання з військового збору є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018р. №0008361306 є протиправним, оскільки є похідним від попереднього.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 11.05.2018р. №0008371306 та №0008351306, відповідно до яких нараховані штрафні санкції за порушення термінів подання податкових декларацій, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018р. №0008371306 убачається, що штрафна санкція у сумі 510 грн. застосована до позивача за порушення п.51.1 ст.51, ст.176 ПК України.

Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов`язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (п.49.2-1 п.49.2 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

Пунктом 176.2 статті 176 ПК України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З наданих до суду витягів з баз даних стосовно подання позивачем податкової звітності судом встановлено, що позивачем порушені терміни подання податкових декларацій про майновий стан і доходи.

Суд критично ставиться до доводів позивача стосовно своєчасного подання податкових декларацій з огляду на відсутність доказів таких доводів та наявність доказів, спростовуючи зазначені доводи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про правомірність нарахування штрафних санкцій за порушення встановлених податковим законодавством термінів подання звітності, отже податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018р. №0008371306 та №0008351306 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Положеннями ст.143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи, що у судовому засіданні позивачем заявлено клопотання про надання додаткового часу для подання до суду доказів, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою та на підставі викладених норм процесуального законодавства, суд дійшов до висновку про можливість вирішення питання про судові витрати, пов`язані з правничою допомогою після ухвалення даного рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі податкові повідомлення - рішення від 11 травня 2018 року №0008391306, №0008381306, №0008341306, №0008361306, №0008401306.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (73000, м. Херсон, пр-т Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 24 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Надати позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, до 16 вересня 2019 року.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката на 14:30 год. 23 вересня 2019 року..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17 вересня 2019 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 111030300