Рішення № 84290271, 16.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.003953

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання протиправною відмови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79018, м.Лвів, пр.Чорновола, 4), із вимогами:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оформленого у формі листа від 14.06.2019 року №Л-527/0-2969/0/37-19 «Про розгляд клопотання»;

-визнати бездіяльністю поведінку Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 від 28.05.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області;

-зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 від 28.05.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем допущено бездіяльність щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, чим порушено його право на отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач також вказує, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно оформлятися наказом, а не листом у відповідь на клопотання заявника.

Ухвалою судді від 05.08.2019 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 16.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Речичанську сільську раду Городоцького району Львівської області.

27.08.2019 року та 03.09.2019 року третя особа надіслала на адресу суду засобами електронного й поштового зв`язку письмові пояснення по суті спору, а також додаткові докази у справі. У своїх поясненнях третя особа зазначає, що позивач звертався у сільську раду із зверненням про надання погодження на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності; звернення було розглянуте на засіданні комісії. Окрім того, третьою особою зазначено, що на земельній ділянці, яка пропонується ОСОБА_1 до відведення у власність знаходиться на площі, де згідно розроблення нового генерального плану с.Речичани планується квартал забудови і можливо в майбутньому відбудеться зміна цільового призначення решти площі і розроблення нового кварталу забудови.

09.09.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, що пропонувалася ОСОБА_1 до відведення знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в Державному земельному кадастрі масиву (кадастровий номер 4620987200:06:000:0007, загальна площа 29,1360), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи». Представник зазначив, що відповідачем були здійснені дії щодо розгляду заяви позивача, які віднесені до його компетенції та було надано відповідь про відмову у задоволенні заяви, як того вимагають приписи статті 118 Земельного кодексу України.

16.09.2019 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

Окрім того, представник позивача 16.09.2019 року подав до суду клопотання за вх. №33247, у якому просив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приписами п.2 ч.6 ст.262 КУАС України визначено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З врахуванням викладеного, а також оскільки представником позивача не надано належних обґрунтувань у клопотанні, які саме додаткові усні пояснення та з приводу чого він має намір надати у судовому засіданні ці пояснення, зважаючи на те, що останнього не позбавлено можливості письмово надати такі, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання та вважає, що розгляд справи означеної справи повинен здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та у строк не більше 30 днів з дня відкриття провадження у справі, а підстави для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

28.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства, орієнтовної площею 2,0 га на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області.

До вказаної заяви позивачем було додано викопіювання з кадастрової карти (планку) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та земельної ділянки, копії паспорту та ідентифікаційного номеру/довіреності.

Листом від 14.06.2019 року №Л-5273/0-2969/0/37-19 позивачу було повідомлено, що земельна ділянка, з приводу якої він звернувся, знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в Державному земельному кадастір масиву (кадастровий номер 4620987200:06:000:0007, загальна площа 29,1360), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року №513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи». Окрім того, в листі вказано, що на даний час роботи щодо поділу масиву не проводились. Більше того, роз`яснено, що оскільки право держави на дану земельну ділянку на зареєстроване за Головним управлінням та витрати на виготовлення вищезгаданої документації у державному бюджеті не передбачено, то такі роботи можуть бути проведені за кошти заявника.

У зв`язку із цим, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не має правових підстав надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

Позивач, не погодившись із зазначеною відмовою, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Згідно до частини 2 ст.22 Закону України «Про землеустрій», рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.

Згідно ст.1 Закону України «Про землеустрій», землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил; діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої.

Суб`єктами землеустрою відповідно до статті 4 цього Закону є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства суд дійшов висновку, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Таким чином, підстави відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпними.

Разом з тим, аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

Матеріалами справи стверджується, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.09.2013 року №124 надано дозвіл ТзОВ «Юридично-землевпорядна фірма» на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Городоцького району Львівської області, зокрема, на території Речичанської сільської ради 29,136 га.

У відзиві на позовну заяву відповідач, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилається на те, що земельна ділянка, площею 29,1360 га на території Речичанської сільської ради, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.20.2013 з присвоєнням кадастрового номера: 4620987200:06:000:0007.

Місце розташування земельної ділянки, з приводу якої звернувся позивач (орієнтовна площа 2,000 га), для ведення особистого селянського господарства знаходиться в межах проінвентаризованого масиву площею 29,1360 га.

Виходячи з наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем в оскаржуваній відмові не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачу відмовлено листом у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства.

Також, суд відзначає, що формальні підстави в не наданні дозволу свідчать про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані Конституцією України.

Відповідач, розглядаючи клопотання позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України, або надати мотивовану відмову у її наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач має керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у Земельному кодексі України.

Разом з тим, аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, поетапним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

У відповідності до вимог пункту 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Суд зазначає, що за приписами Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Отже, відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що свідчить про протиправну бездіяльність.

При вказаних обставинах, лист відповідача від 14.06.2019 року №Л-5273/0-2969/0/37-19 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за змістом та формою не може вважатись належним рішенням у розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 28.08.2018 у справі № 820/2634/17.

Таким чином, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.05.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання позивача про надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка знаходиться на території Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області, за межами населеного пункту, то суд вважає, що така підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У випадку, коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи утриматись від вчинення певних дій суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15.

З огляду на наявність у суду права при задоволенні вимог позову прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчити певні дії, суд дійшов висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав, який може бути застосований при прийнятті рішення у даній адміністративній справі. Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання останньому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка знаходиться на території Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області, за межами населеного пункту.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головним управління Держгеокадастру у Львівській області не доведені обґрунтовані обставини, відповідно до яких позивачу надана відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань останнього.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Речичанської сільської ради Городоцького району Львівської області про визнання протиправною відмови, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій задоволити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, оформлену листом від 14.06.2019 року №Л-527/0-2969/0/37-19 «Про розгляд клопотання».

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з розгляду клопотання ОСОБА_1 від 28.05.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.05.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Речичанської сільської ради за межами населеного пункту Городоцького району Львівської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79018, м.Львів, пр.Чорновола, 4; код ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Сасевич О.М.