Рішення № 84289798, 16.09.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року м. Житомир справа № 240/6917/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання розглянути заяву,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не прийняття рішення по результатах розгляду заяви від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки площею 46,3328 га кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області;

- зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути заяву від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки площею 46,3328 га кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області та прийняти по ній рішення.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про надання в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820985300:06:000:8100, однак листом відповідач повідомив позивача про те, що рішенням 27 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради №847 від 23.01.2019 введено мораторій щодо відведення земельних ділянок в користування із земель державної власності, що були передані у комунальну власність Брусилівської селищної ради до закінчення проведення інвентаризації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку згідно вимог законодавства та зазначено, що заява буде розглянута після проведення інвентаризації. Позивач вважає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неприйняття рішення по заяві, адже відповідно до п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях, та згідно із ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сесія скликається в міру необхідності, але з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Стверджує, що відповідач порушив вимоги вищенаведених законодавчих актів, чим допустив протиправну бездіяльність, яка не дає йому змоги на здійснення підприємницької діяльності та порушує право позивача.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Брусилівською селищною радою Брусилівського району Житомирської області в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що згідно з положеннями Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Брусилівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, не має правових підстав не лише для прийняття відповідного рішення сесії щодо земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів, до моменту реєстрації права комунальної власності на неї, а й не має правових підстав для винесення на розгляд сесії звернень щодо розпорядження земельною ділянкою, розташованою за межами населених пунктів, до моменту реєстрації права комунальної власності на неї. Зауважила, що вказана у заяві позивача земельна ділянка відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 №65020/14-18/СГ передана з державної у комунальну власність відповідача, право комунальної власності на яку не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на мотиви наведені у відзиві.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 20.06.2019, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що у лютому 2018 року позивач звернувся до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 46,3328 га з кадастровим номером 1820985300:06:000:8100, що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області.

Листом №231 від 26.03.2019 Брусилівська селищна рада Брусилівського району Житомирської області повідомила позивача про те, що рішенням 27 сесії 7 скликання Брусилівської селищної ради №847 від 23.01.2019 введено мораторій щодо відведення земельних ділянок в користування із земель державної власності, що були передані у комунальну власність Брусилівської селищної ради, до закінчення проведення інвентаризації земельних ділянок та державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку згідно вимог чинного законодавства та зазначено, що заява буде розглянута після проведення інвентаризації.

Вважаючи не прийняття рішення за результатами розгляду заяви допущеною відповідачем бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент розгляду та вирішення спору, далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 93 ЗК України, земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено у статті 124 ЗК України.

Так, у частині першій цієї статті закріплено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно частини 2 статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положення частини 3 вказаної статті ЗК України встановлюють, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, у місячний строк розглядає клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. При цьому прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови є обов`язковим.

Окрім цього, суд зауважує, що згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою, далі - Закон) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч. 5 ст. 46 Закону).

Частиною першою статті 59 Закону визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч. 2 ст. 59 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону, рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Із системного аналізу наведених норм можна зробити висновок, що в даному випадку питання щодо надання в оренду земельної ділянки площею 46,3328 га кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області повинно бути вирішено виключно на пленарному засіданні Брусилівської селищної ради з прийняттям відповідного рішення.

Однак, матеріали справи жодного рішення Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області за результатами розгляду заяви позивача від 08.02.2019 не містять.

Щодо доводів представника відповідача, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано, тому відсутні підстави для винесення на розгляд сесії клопотання позивача про надання в оренду земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1820985300:06:000:8100, площею 46,3328 га, що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, передана з державної в комунальну власність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області від 22.12.2018 року № 65020/14-18/СГ "Про передачу земельної ділянки державної власності в комунальну власність" та акта приймання - передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, складеного від 22.12.2018. Тобто, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, вона передана у комунальну власність та перебуває у віданні Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області.

Отже, саме до повноважень Брусилівської селищної ради належить прийняття рішення на її пленарному засіданні сесії за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 1820985300:06:000:8100, площею 46,3328 га, що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства, встановлених у справі обставин, зокрема того, що відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду заяви позивача від 08.02.2019, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви від 08.02.2019 та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1820985300:06:000:8100), що розташована за межами населеного пункту Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, з прийняттям відповідного рішення, є обґрунтованими.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд ураховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути:

- пов`язаними з конкретною справою;

- співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги;

- підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

В контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів в сумі 2606,10 грн адвокатом Нестеренком М.М. від ОСОБА_1 , що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період травень 2019 року. При цьому сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 02.05.2019 на суму 2606,10 грн, підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.

З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення в сумі 2606,10 грн.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст. 382 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області (вул. Митрополита Іларіона, 50, смт Брусилів, Житомирська обл., 12601, код ЄДРПОУ 04348504) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання розглянути заяву задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки площею 46,3328 га (кадастровий номер 1820985300:06:000:8100), що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області.

Зобов`язати Брусилівську селищну раду Брусилівського району Житомирської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2019 про надання в оренду земельної ділянки площею 46,3328 га (кадастровий номер 1820985300:06:000:8100), що розташована за межами населеного пункту с. Соболівка Брусилівського району Житомирської області, та прийняти рішення відповідно до положень ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко